Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/6995/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6995/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі №160/6995/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045750031113 від 10.02.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 про призначення пенсії, зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.10.1988 по 13.03.1989, з 02.10.1989 по 03.05.1990, з 12.10.1992 по 18.04.1993, з 15.10.1993 по 15.04.1994, з 25.03.1997 по 04.08.1997, з 04.08.1997 по 09.08.2001, з 05.06.2002 по 01.11.2005 та прийняти рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком №045750031113 від 10.02.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.10.1988 по 13.03.1989, з 02.10.1989 по 03.05.1990, з 12.10.1992 по 18.04.1993, з 15.10.1993 по 15.04.1994, з 25.03.1997 по 04.08.1997, з 04.08.1997 по 09.08.2001, з 05.06.2002 по 01.11.2005 згідно з даними трудової книжки від 26.07.1984 року серії НОМЕР_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, згідно з вимогами чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для не зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 03.10.1988 по 13.03.1989, з 02.10.1989 по 03.05.1990, з 12.10.1992 по 18.04.1993, з 15.10.1993 по 15.04.1994, з 25.03.1997 по 04.08.1997, з 04.08.1997 по 09.08.2001, з 05.06.2002 по 01.11.2005 на території Республіки Білорусь та РФ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Республіці Білорусь з 03.10.1988 по 13.03.1989, з 02.10.1989 по 03.05.1990, оскільки періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди та періоди роботи в російській федерації з 12.10.1992 по 18.04.1993, з 15.10.1993 по 15.04.1994, з 25.03.1997 по 04.08.1997, з 04.08.1997 по 09.08.2001, з 05.06.2002 по 01.11.2005, оскільки періоди роботи на території російської федерації починаючи з 01.01.1992 не зараховуються до стажу у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією та з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 , звернулася з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058–IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 53).

До вказаної заяви позивачем надано необхідний пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, серед яких трудова книжка від 26.07.1984 року серії НОМЕР_1 .

Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.02.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням №045750031113 від 10.02.2025 року відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV - 32 роки, в той час, як страховий стаж ОСОБА_1 становить - 27 років 04 місяці 2 дні, що є недостатнім. При цьому за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи в Республіці Білорусь з 03.10.1988 по 13.03.1989, з 02.10.1989 по 03.05.1990 оскільки періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди;

- періоди роботи в російській федерації з 12.10.1992 по 18.04.1993, з 15.10.1993 по 15.04.1994, з 25.03.1997 по 04.08.1997, з 04.08.1997 по 09.08.2001, з 05.06.2002 по 01.11.2005, оскільки періоди роботи на території російської федерації починаючи з 01.01.1992 не зараховуються до стажу у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією та з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Додатково у рішенні вказано про те, що частково періоди з 18.10.1985 по 17.10.1988, з 28.02.1992 по 27.02.1995 зараховано до страхового стажу по догляду за дитиною до трьох років. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Повідомлення нездійснення іншою державою пенсійних виплат не надано (а.с. 10).

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення та правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 03.10.1988 по 13.03.1989, з 02.10.1989 по 03.05.1990, з 12.10.1992 по 18.04.1993, з 15.10.1993 по 15.04.1994, з 25.03.1997 по 04.08.1997, з 04.08.1997 по 09.08.2001, з 05.06.2002 по 01.11.2005 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.10.1988 по 13.03.1989, з 02.10.1989 по 03.05.1990, з 12.10.1992 по 18.04.1993, з 15.10.1993 по 15.04.1994, з 25.03.1997 по 04.08.1997, з 04.08.1997 по 09.08.2001, з 05.06.2002 по 01.11.2005, пенсійний орган виходив з того, що періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди та припиненням з 01.01.2023 росією та з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З трудової книжки позивача від 26.07.1984 року серії НОМЕР_1 (записи №10-26) встановлено, що ОСОБА_1 :

10) 03.10.1988 - прийнята на посаду обмірщика інвентарізаційних служб Борисівського міжміського бюро технічної інвентаризації, наказ № 21 від 03.10.1988;

11) 13.03.1989 - звільнена по ст. 31 КЗпП БРСР за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка до нового місця служби, наказ № 5 від 13.03.1989;

12) 02.10.1989 - прийнята на посаду техніка Борисівського міжміського бюро технічної інвентаризації, наказ № 22 від 02.10.1989;

13) 03.05.1990 - звільнена по ст. 31 КЗпП БРСР за власним бажанням у зв`язку з переведенням чоловіка до нового місця служби, наказ № 28 від 03.05.1990;

14) 12.10.1992 - прийнята на посаду машиніста кочегара на опалювальний сезон військової частини НОМЕР_2 (Російська Федерація), наказ № 244 від 12.10.1992;

15) 18.04.1993 - звільнена по закінченню терміну договору, п.2 ст. 29 КЗпП РФ, наказ № 91 від 19.04.1993;

16) 15.10.1993 - прийнята машиністом кочегаром в теплогосподарство військової частини № НОМЕР_2 (Російська Федерація), наказ № 245 від 15.10.1993;

17) 15.10.1993, присвоєний 2 тарифний розряд, наказ № 245 від 15.10.1993;

18) 15.04.1994 - звільнена за власним бажанням у зв`язку з виїздом в СНД до нового місця служби чоловіка, ст. 31 КЗпП РФ, наказ № 92 від 15.04.1994;

19) 25.03.1997 - прийнята на посаду молодшого вихователя дитячого садку № 48 «Тополёк» по 3 розряду військової частини НОМЕР_3 (Російська Федерація), наказ № 59 від 25.03.1997;

20) 19.05.1997 - переведена на посаду вихователя по 7-му тарифному розряду, наказ №98 від 19.05.1997 ;

21) 04.08.1997 - у зв`язку з наказом командира в/ч НОМЕР_4 № 232 від 09.07.1997 дитячий садок № 48 «Тополёк» переведений на фінансове забезпечення до в/ч НОМЕР_5 , наказ № 147 від 04.08.1997;

22) 04.08.1997 - прийнята на посаду вихователя дитячого садку № НОМЕР_6 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_5 , наказ № 150 від 08.10.1997;

23) 09.08.2001 - звільнена за власним бажанням у зв`язку з переводом чоловіка на роботу в іншу місцевість, ст. 31 КЗпП Російської Федерації, наказ № 174 від 09.08.2001;

24) 05.06.2002 - прийнята до водоканалізаційне господарство на посаду машиніста насосних установок каналізаційной насосної станції № 12 (нового містечка) за 2 розрядом з випробувальним терміном 3 місяці у військовій частині НОМЕР_7 (Російська Федерація), наказ № 212 від 17.05.2002;

25) 01.11.2002, переведена на посаду техніка Будинкоуправління № 1 за 6 тарифним розрядом з випробувальним терміном 2 місяці, наказ № 519 від 31.10.2002;

26) 01.11.2005, звільнена за власним бажанням у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за дитиною віком до 14 років, пункт 3 статті 77 Трудового кодексу Російської Федерації, наказ № 461ГП від 25.10.2005 (а.с. 14-29). Зазначені записи у трудовій книжці позивача завірені печаткою та підписом відповідальної особи. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі статтею 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України ухвалив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.

Листом від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 Міністерство закордонних справ України повідомило Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України повідомленням від 10.01.2023, опублікованим у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Таким чином, у спірний період роботи позивача Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23, від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.

Слід зауважити, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації чи в Республіці Білорусь, або на підприємстві зареєстрованому на території цих держав після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в таких державах. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (03.02.2025) Кабінетом Міністрів України не прийнято відповідний Порядок, який би визначав обов`язок повідомлення про нездійснення (або призначення) іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, оскільки такий «Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу» затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 № 562, тобто після звернення позивача з заявою про призначення пенсії та прийняття спірного рішення.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі №160/6995/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі №160/6995/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва