Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №757/62649/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №33/824/3396/2026

справа №757/62649/25-п

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

встановив:

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Постановою установлено, що ОСОБА_1 30 листопада 2025 року о 14:28 год. в м. Києві, по вул. Мечникова - Л. Первомайського, керуючи автомобілем Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не зреагував на її зміну та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ніссан Ліф, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Порушив вимоги пунктів 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин у справі, зокрема судом першої інстанції не надано належної правової оцінки характеру маневру водія автомобіля "Ніссан".

Судом першої інстанції не враховано, що водій автомобіля Ніссан фактично здійснив різку зміну траєкторії руху та наміру маневру, що є нетиповою та об`єктивно непередбачуваною поведінкою для інших учасників справи.

Суд першої інстанції не дослідив, чи відповідають дії водія Ніссан вимогам правил дорожнього руху та чи могли вони бути безпечними.

Зазначає, що наявний у справі відеофайл підтверджує зміну сигналів поворотів водієм Ніссан, гальмування перед виконанням маневру та відсутність стабільної передбачуваної поведінки, а дії водія Ніссан створили аварійну ситуацію.

Стверджує, що судом першої інстанції не враховано відсутність належного причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та діями ОСОБА_1 . Звертає увагу, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок раптової зміни напрямку руху та гальмування транспортного засобу Ніссан, який спочатку сигналізував про поворот праворуч, а після цього різко змінив напрямок руху.

Мотивуючи наведеним, просить постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Вирішуючи питання за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає про таке.

В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що 30 березня 2026 року отримав копію оскаржуваної постанови.

Разом з цим, 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, відтак не мав об`єктивної можливості подати вказану апеляційну скаргу.

Мотивуючи наведеним, просить поновити строк на подачу апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів справи убачається, що оскаржувана постанова прийнята 26 лютого 2026 року.

З даних розписки ОСОБА_1 убачається, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 30 березня 2026 року.

Відповідно до даних листка непрацездатності №21900146-2040325338-1.1 убачається, що у період з 08 квітня 2026 року по 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 10 квітня 2026 року засобами підсистеми Електронний суд.

Суд враховує, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 30 березня 2026 року, а в межах строку, встановленого статтею 289 КУпАП, у період з 08 квітня 2026 року по 10 квітня 2026 року перебував на лікуванні, що підтверджується даними листка непрацездатності.

Враховуючи наведені обставини, що підтверджуються матеріалами справи, а також зважаючи на необхідність забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення, апеляційний суд уважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.

За таких обставин клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, а строк на подання апеляційної скарги - поновити.

Вирішуючи питання за апеляційною скаргою по суті, апеляційний суд зазначає про таке.

Статтею 1 КУпАП визначено:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП визначено:

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП:

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,- свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 251 КУпАП не встановлює переваг одних доказів над іншими. Докази можуть доповнювати один одного або спростовувати.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, тому суд першої інстанції під час розгляду матеріалів справи повинен встановити чи порушив положення ПДР України водій, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Відповідно до пункту 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно пункту 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно пункту 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №527913 ОСОБА_1 30 листопада 2025 року о 14:28 год. в м. Києві, по вул. Мечникова - Л. Первомайського, керуючи автомобілем Хонда, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не зреагував на її зміну та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ніссан Ліф, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Порушив вимоги пунктів 2.3(б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (а.с. 1).

Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять схему місця ДТП , що відображає кінцеве розміщення транспортних засобів після ДТП.

Із даних схеми місця ДТП убачається, що транспортні засоби розташовані один за одним. Зіткнення відбулось між передньою частиною транспортного засобу Хонда та задньою частиною транспортного засобу Ніссан (а.с. 3).

З даних письмових пояснень водія ОСОБА_1 від 30 листопада 2025 року убачається, що попереду нього рухався транспортний засіб Ніссан, що здійснював поворот праворуч з вулиці Мечникова на вулицю Первомайську, увімкнув сигнал повороту. Проте згодом увімкнув поворот ліворуч і не закінчивши маневр, різко зупинився. ОСОБА_1 намагався уникнути зіткнення, проте водій Ніссан зупинився серед дороги, не закінчивши маневр (а.с. 4).

З даних пояснень водія ОСОБА_2 від 30 листопада 2025 року убачається, що останній рухався у правій смузі для руху, увімкнув правий покажчик повороту, з`їхавши із правої смуги для руху, увімкнув лівий покажчик повороту і намагався зробити розворот. Перед виконанням розвороту пригальмував, щоб переконатись у безпечності маневру. Під час гальмування відчув удар позаду від автомобіля Хонда, який не дотримався дистанції та не пригальмував (а.с. 5).

Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять відеофайл тривалістю 24 секунди, на якому зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди.

Так, із наявного відео убачається, що транспортні засоби рухаються один за одним спочатку у лівій смузі для руху, потім у правій.

На відрізку часу 00:16 секунд транспортний засіб Ніссан вмикає правий покажчик повороту та починає пригальмовувати.

Перебуваючи на перехресті та змістивши транспортний засіб із правої смуги, водій транспортного засобу Ніссан увімкнув лівий покажчик повороту (00:18 секунд відеозапису) та почав здійснювати розворот, та згодом зупинився (00:22 секунди). Після зупинки транспортного засобу Ніссан, транспортний засіб, що рухався позаду здійснив зіткнення із задньою частиною транспортного засобу Ніссан.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про таке

Відповідно до пункту 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Разом з тим наведений принцип не звільняє водія від обов`язку діяти обережно та постійно контролювати дорожню обстановку, а також своєчасно реагувати на її зміну.

Як убачається із матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису, автомобіль Ніссан дійсно спочатку увімкнув правий покажчик повороту, змістився до правої смуги руху, після чого, перебуваючи в межах перехрестя, увімкнув лівий покажчик повороту та почав виконувати маневр розвороту.

Таким чином, апеляційний суд приймає доводи апеляційної скарги в тій частині, що водій автомобіля «Ніссан» змінив свій початковий намір щодо напрямку руху, а його подальші дії не були повністю тотожними тим, про які свідчив попередньо увімкнений правий покажчик повороту.

Разом із тим сама по собі зміна наміру водія щодо подальшого напрямку руху не виключає обов`язку водія транспортного засобу, який рухається позаду, дотримуватися вимог пунктів 2.3 (б), 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України.

Із даних наявного у справі відеозапису убачається, що автомобіль Ніссан не здійснював раптового перестроювання безпосередньо перед зіткненням. Після увімкнення лівого покажчика повороту, транспортний засіб певний проміжок часу рухався попереду автомобіля Хонда, виконуючи маневр, після чого пригальмував та зупинився. Протягом усього часу автомобіль Хонда перебував безпосередньо позаду та мав можливість спостерігати як за зміною сигналів покажчиків повороту, так і за зміною швидкості руху автомобіля, що знаходився попереду.

Суд звертає увагу, що зіткнення між транспортними засобами відбулось між передньою та задньою частинами, що підтверджується схемою місця ДТП та відеозаписом, на якому безпосередньо зафіксовано момент зіткнення.

Аналіз пункту 13.1 Правил дорожнього руху України дозволяє констатувати, що саме водій транспортного засобу, який рухається позаду, повинен обрати безпечну дистанцію до транспортного засобу, що рухається попереду, яка б забезпечувала можливість своєчасно зупинитися у разі зменшення швидкості чи зупинки останнього.

Із матеріалів справи убачається, що водій автомобіля Ніссан перед виконанням розвороту пригальмував, а в подальшому зупинився для того, щоб переконатися у безпечності маневру, такі його дії самі по собі не свідчать про наявність обставин, які об`єктивно позбавили водія автомобіля Хонда, який рухався позаду, можливості уникнути зіткнення.

Доводи апеляційної скарги про те, що водій автомобіля Ніссан створив аварійну ситуацію шляхом різкої зміни напрямку руху та різкого гальмування, апеляційний суд відхиляє, оскільки вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП матеріали справи не містять.

Досліджений відеозапис не містить даних, які б свідчили про застосування екстреного гальмування водієм автомобіля Ніссан безпосередньо перед зіткненням або про його раптовий виїзд на смугу руху автомобіля Хонда.

Аналіз переглянутого відеофайлу свідчить про послідовну зміну напрямку руху автомобіля Ніссан, увімкнення відповідних покажчиків повороту, поступове зниження швидкості та подальшу зупинку перед виконанням маневру.

Посилання скаржника на відсутність причинного зв`язку між його діями та дорожньо-транспортною пригодою апеляційний суд відхиляє, оскільки саме недотримання ОСОБА_1 безпечної дистанції та не забезпечення можливості своєчасного зменшення швидкості або повної зупинки транспортного засобу перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та механічними пошкодженнями обох транспортних засобів.

Суд звертає увагу, що посилаючись на порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Ніссан, ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження своєї позиції не надав.

Зокрема, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять даних про складення протоколу щодо водія транспортного засобу Ніссан та, як наслідок, притягнення останнього до адміністративної відповідальності, що підтверджувало б невідповідність його дій у даній дорожній обстановці вимогам правил дорожнього руху.

Апеляційний суд також враховує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Отже, обов`язковою умовою безпечного керування транспортним засобом є постійний контроль дорожньої обстановки та готовність водія до зміни її обстановки та відповідно реагувати на її зміну.

За установлених обставин, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статті 252 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні пунктів 2.3 (б), 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що перебуває у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП апеляційний суд не убачає.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК