Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №759/16981/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/4069/2026

Справа № 759/16981/26

Головуючий в суді І інстанції Дячук С.І.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Протаса Олександра Миколайовича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 01 червня 2026 року приблизно о 01:05 по вул. Ак. Булаховського 2 у м. Києві керував транспортним засобом Volvo д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився за місцем зупинки із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 (ARHK 0556), результат позитивний 0,78 проміле, тест 5070, з результатом водій погодився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення за місцем зупинки. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Протас О.М., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 22 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року та закрити провадження в справі.

Вважав, що постанова є незаконною й необґрунтованою, оскільки її ухвалено з істотним порушенням права на захист, без належного вирішення своєчасно поданих клопотань, без витребування доказів, необхідних для перевірки справності та законності застосування конкретного вимірювального приладу, а висновок про доведеність вини побудовано на припущеннях, якими суд фактично замінив відсутні метрологічні й технічні документи. Ці порушення є взаємопов`язаними, оскільки саме за відсутності ОСОБА_1 та його захисника суд відхилив клопотання, які мали перевірити єдиний об`єктивний числовий доказ стану сп`яніння, і того самого дня поклав неперевірений результат в основу обвинуваченого рішення.

Вкказував, що 01 червня 2026 року приблизно о 01:05 по вул. Ак. Булаховського у м. Києві працівники поліції зупинили автомобіль Volvo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Суд першої інстанції перевірив телефонний дзвінок свідка ОСОБА_2 , свідоцтво й медичну довідку про смерть ОСОБА_3 та визнав безумовно доведеним, що ОСОБА_1 у комендантську годину віз ОСОБА_2 і його батьків до тяжкохворого діда за адресою АДРЕСА_2 , який помер тієї ж ночі. Суд назвав цю поїздку вимушеною та суспільно корисною. В свою чергу захист не заперечував факту керування, однак послідовно заперечував належність і достовірність встановлення стану сп`яніння.

Так, у судовому засіданні 07 липня 2026 року ОСОБА_1 і адвокат Протас О.М. брали участь, надали пояснення, заявили письмові заперечення, клопотання про витребування доказів та виклик працівників поліції. Суд у постанові зазначив, що після дослідження доказів відклав розгляд на 15 липня виключно для надання іншому захиснику можливості прибути до суду. Натомість 14 липня 2026 року адвокат Протас О.М. завчасно подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення, повідомивши про об`єктивну можливість одночасної участі 15 липня у цій самій справі та у двох раніше призначених засіданнях, що підтверджувалося належними доказами. Захисник також звернув увагу на невирішене клопотання про витребування технічних доказів та на подане того ж дня клопотання про долучення доказів направлення адвокатського запиту до УПП.

Вказував, що ч. 1 ст. 268 КУпАП установлює не дискреційне побажання, а пряму процесуальну умову: справу може бути розглянуто за відсутності особи, лише коли є дані про своєчасне повідомлення і від неї не надійшло клопотання про відкладення. У ції справі належно оформлене клопотання надійшло до засідання, містило конкретну причину, номери інших справ і докази зайнятості захисника.

Стверджував, що ст. 245, 278, 280 КУпАП зобов`язували суд забезпечити повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішити питання про витребування додаткових матеріалів, заслухати учасників і розглянути їхні клопотання. Постанова не містить згадки про клопотання від 14 липня, оцінки поважності причин неявки, мотиву, з якого право на участь обраного захисника мало поступитися негайному завершенню провадження. Потреби завершувати справу саме 15 липня не існувало, оскільки коротке перенесення не створювало ризику спливу строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Вважав непослідовним, що 07 липня суд відклав уже фактично завершений розгляд справи заради захисника, який причин неявки не повідомив, але 15 липня не надав такої можливості захисникові, який повідомив суд завчасно і документально підтвердив конфлікт засідань.

Посилався на Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, згідно якого адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, а положення ст. 268 КУпАП дозволяє розгляд за відсутності особи саме за умови, що від неї не надійшло клопотання про відкладення.

Посилався на зміст ст. 8, 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судову практику ЄСПЛ, ст. 7, 247, 251, 252 КУпАП, вказував, що відповідно до ст. 280 КУпАП суд повинен з`ясувати не тільки формальну наявність протоколу, а й чи було вчинено правопорушення, чи винен у ньому ОСОБА_1 , чи підлягає відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Наводив зміст ст. 266 КУпАП щодо правил огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, зазначав, що до покладення показника 0,78 проміле в основу постанови, суд мав перевірити не лише наявність роздруківки та згоду ОСОБА_1 з відображеним числом, а й те, чи отримано цей результат допущеним до застосування, належно повіреним, технічно придатним приладом із дотриманням процедури та експлуатаційної документації. Підпис водія не змінює такої перевірки й не звільняє державу від обов`язку довести законність і достовірність вимірювання.

Наводив зміст п. 3, 4 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», зазначав, що роздруківка тесту № 5070 і постанова фіксують, що огляд проведено 01 червня 2026 року приладом Drager Alcotest 6820 (ARHK 0556), принтер ARHJ-0227, а останнє калібрування зазначено датою 14 листопада 2025 року. Між цими датами минуло 199 днів - більше 6 місяців.

Зазначав, що офіційна інструкція виробника Drager Alcotest 6820 у розділі 7.1 передбачає перевірку калібрування кожні 6 місяців.

Водночас наказ Мінекономрозвитку від 13 жовтня 2016 року № 1747 установлює для вимірювачів вмісту алкоголю однорічний міжповірочний інтервал. Повірка, калібрування і перевірка калібрування - не тотожні процедури. Річний міжповірочний інтервал не підтверджує, що повірку фактично проведено, і не скасовує окремої вимоги експлуатаційної документації про шестимісячну перевірку калібрування.

Захист не просив суд наперед оголосити результат недійсним лише через дату на чеку. Навпаки, клопотання від 07 липня було сформульовано обережно й предметно: витребувати документи саме на Drager Alcotest 6820 (ARHK 0556) щодо допуску, чинної повірки, сервісного обслуговування, перевірки калібрування та технічної придатності на 01 червня; інструкцію з експлуатації, електронні дані пам`яті приладу за цю дату, включно з контрольними, скасованими, помилковими й незавершеними спробами за тестом № 5070. Така інформація була особливо важливою, оскільки відео, за власним описом суду, фіксує технічні труднощі з першим приладом, очікування іншого приладу та його попередню перевірку поліцейським.

Вказував, що 14 липня захист надав докази самостійного направлення відповідного адвокатського запиту до УПП і повідомив, що відповіді не отримано. Отже, неможливість подати документи не залежала від ОСОБА_1 .

Суд відмовив у витребуванні, пославшись на те, що у футлярі приладу на відео нібито візуалізуються всі супродовжуючі документи, які могли бути показані водію на його прохання. Проте зображення невстановлених аркушів не доводить ані їх виду, номера й строку дії, ані належності до серійного номера ARHK 0556, ані проведення повірки і перевірки калібрування до 01 червня 2026 року.

Вказував, що п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 дійсно передбачає надання поліцейським сертифіката і свідоцтва про повірку на вимогу особи. Відсутність такої вимоги на місці може стосуватися лише обов`язку негайно продемонструвати документи, але не створює презумпції їх існування і чинності та не позбавляє права перевірити їх у суді. Суд підмінив дослідження доказу власним припущенням про зміст нерозбірливих підписів. Так само згода водія з надрукованим числом не є доказом метрологічної справності приладу.

Зазначав, що п. 5 Порядку № 1103 визначає, що підтвердження стану сп`яніння за результатом огляду та згода водія з ним є підставою для притягнення до відповідальності. Однак підтвердження означає результат огляду, проведеного відповідно до ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та експлуатаційних вимог, а не будь-яке число на роздруківці. Інакше добровільна згода з показником усувала б усі законодавчі вимоги до типу, повірки, калібрування і справності засобу. ОСОБА_1 не мав доступу до технічної документації і не міг своїм підписом засвідчити обставини, про які не знав.

Крім того, сам суд зафіксував, що спочатку ОСОБА_1 повідомив про вживання алкоголю лише попереднього дня в обід, а в суді оспорив достовірність результату, отже підпис не міг бути використаний як безумовне визнання вини чи відмова від судової перевірки.

Пояснював, що вихідною підставою для огляду поліцейські зазначили запах алкоголю з порожнини рота і порушення мови. П. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 дозволяють огляд лише за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, за відповідними ознаками. Суд дослівно повторив формулу «порушення мови», але не встановив, у чому воно проявлялося, хоча захист звертав увагу, що на відео ОСОБА_1 говорить чітко, логічно і послідовно, розуміє запитання, пояснює причину термінової нічної поїздки та самостійно приймає рішення. Нічний час, стрес через критичний стан близької особи пасажирів і тривале спілкування з поліцією були очевидним контекстом, однак оцінки не отримали. Твердження поліцейського про ознаку не стає доведеним лише від повторення його судом. Для перевірки саме цих обставин захист просив викликати працівників поліції, які їх безпосередньо визначили. Суд відмовив з мотивів, що відео нібито повністю відображає події, а перевірка здатності поліцейських їх відтворити не є завданням провадження. Однак клопотання стосувалося не перевірки пам`яті як самоцілі, а з`ясування конкретного змісту «порушення мови», причин заміни приладів, характеру попереднього продування, дотримання інструкції та походження складених документів - питань, на які відео не надає відповіді.

Посилався на правові висновки Великої Палати ЄСПЛ у справі Murtazaliyeva v. russia, у якій сформульовано критерії оцінки відмови у виклику свідка захисту. Оцінюючи відеозапис, суд назвав його одночасно вичерпним, тобто фактично надав одному доказу наперед установлену силу. Водночас наведена в самій постанові хронологія підтверджує обмеженість запису: він не містить технічних даних пам`яті приладу, не встановлює чинність повірки або перевірки калібрування, не розкриває зміст документів у футлярі та не замінює пояснень щодо суб`єктивно визначеної ознаки «порушення мови». Відео може підтвердити факт продування і відображене на екрані число, але не доводить точність вимірювання саме по собі.

Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та роздруківка є взаємопов`язаними документами однієї процедури, а не трьома незалежними підтвердженнями стану сп`яніння. За ст. 251 КУпАП протокол є лише одним із джерел фактичних даних і підлягає оцінці разом з іншими доказами. Він відтворює висновок поліцейських, але не може компенсувати відсутність документів, необхідних для перевірки первинного вимірювання.

Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2023 року в справі № 208/712/19, вказував, що у цій справі обов`язок довести належність технічного засобу й законність огляду лежав на органі, який склав матеріали, а не на ОСОБА_1 . Суд, визнавши невстановлені папери у футлярі чинними документами та перетворивши згоду з числом на доказ технічної справності, фактично заповнив доказову прогалину припущення на користь обвинувачення.

Посилався на правові висновки Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, згідно яких в силу презумпції невинуватості всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь.

Зазначав, що у сукупності виявлені порушення позбавили провадження справедливості: суд проігнорував документоване клопотання про відкладення, завершив розгляд справи без ОСОБА_1 та обраного ним захисника, не отримав об`єктивно недоступні захисту документи, відмовив у допиті ключових свідків, надав відео насамперед установлену силу та замінив відсутні докази припущеннями. Після усунення таких припущень матеріали підтверджують лише факт керування, проходження тесту і надруковане значення, але не доводять поза розумним сумнівом, що це значення одержано належним і технічно придатним засобом із дотриманням обов`язкових вимог. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність саме за керування у стані сп`яніння, отже належне доведення такого стану є обов`язковою ознакою складу правопорушення, без якої обвинувальне рішення неможливе.

Наголошував, що п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП не вимагає від ОСОБА_1 доводити власну невинуватість.

Наводив зміст ст. 17, 18 КУпАП щодо крайньої необхідності, вказував, що постанова суду підтверджує раптове критичне погіршення здоров`я людини, нічний виклик про допомогу, комендантську годину, термінову поїздку родичів до тяжкохворого, його смерть тієї ж ночі та вимушений і суспільно корисний характер поїздки. Ці факти щонайменше потребували мотивованої оцінки разом із доступністю іншого транспорту, реальністю іншого способу своєчасно допомогти, невідкладністю небезпеки та співмірністю можливої і відверненої шкоди. Ці обставини підлягають повній перевірці за критеріями ст. 17, 18 КУпАП, а за наявності їх сукупності - врахуванню під час вирішення питання про правові наслідки, визначені п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В судовому засіданні брали участь захисники Протас О.М. та Вихрицький Р.П. в режимі відеоконференції, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби).

Згідно п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння судом першої інстанції перевірено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680748 від 01 червня 2026 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

- роздруківкою тесту № 5070 від 01 червня 2026 року, згідно якого тест проводився до допомогою приладу Drager Alcotest 6820 (прилад ARHK 0556), принтер ARHJ-0227, результат аналізу 0,78 проміле, з підписом ОСОБА_1 ,

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, за допомогою Drager Alcotest 6820 (прилад ARHK 0556), результати огляду на стан сп`яніння - проба позитивна, 0,78 проміле. У графі «З результатами згоден» - міститься підпис ОСОБА_1 ,

- відеозаписами із нагрудної камери поліцейського, що містяться на оптичному диску, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника та свідка, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680748 від 01 червня 2026 року, 01 червня 2026 року приблизно о 01:05 по вул. Ак. Булаховського 2 у м. Києві ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volvo д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився за місцем зупинки із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 (ARHK 0556), результат позитивний 0,78 проміле, тест 5070, з результатом водій погодився.

У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», ОСОБА_1 зазначено: «Провину визнаю. Пояснення надам в суді».

Судом першої інстанції досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис, на якому зафіксовано зупинку водія автомобіля Volvo д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 (з початку запису), та подальше спілкування з поліцейськими.

На запитання поліцейського ОСОБА_1 спочатку заперечує вживання алкоголю (01 хв. 30 сек. запису), проте на повторне запитання поліцейського ОСОБА_1 вже визнає вживання алкоголю 31 травня в обід (01 хв. 45 сек.).

Також на відеозаписі зафіксовано виявлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та наголошення на них працівниками поліції (запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови) (з 02 хв. 35 сек. запису).

На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» водій відразу та чітко відповідає згодою (03 хв. 14 сек., повторно 32 хв. 36 сек. запису).

В подальшому фіксуються обставини тривалого через заміну з технічних причин першого «Драгера» на інший проходження ОСОБА_1 за його згодою огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» (з 03 хв. 30 сек. до 34 хв. 16 сек. запису), з перевіркою «Драгера» на алкоголь в повітрі (33 хв. 30 сек. запису).

Одночасно, в цей період часу очікування, також фіксується обставини складання постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП ЕНА № 7292505 за ч. 1 ст. 126 КУпАП на водія ОСОБА_1 , під час якої останньому роз`яснюються його процесуальні права, в тому числі не свідчити проти себе, на захист, протестів, заяв чи клопотань ОСОБА_1 не заявляв, також не вказував на те, що йому щось не зрозуміло (з 13 хв. 33 сек. запису).

Також ОСОБА_1 вільно отримує консультації телефоном (з 32 хв. 05 сек. запису).

Фіксується позитивний результат огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер» (0,78 0/00) (34 хв. 15 сек. запису), на який водій ніяк не зреагував, а на конкретне запитання поліцейського водій прямо та чітко відповів, що погоджується з таким результатом (34 хв. 23 сек. запису).

На пропозицію працівника поліції пройти водію ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікарському закладу, останній відповів відмовою (34 хв. 38 сек. запису).

Працівник поліції роз`яснив водію ОСОБА_1 наслідки зафіксованих результатів огляду складання адмінпротоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, її санкцію, порядок розгляду справи в суді, факт відсторонення водія від керування автомобілем та його право звернутися до знайомих для подальшого переміщення автомобіля; окремо фіксується процедура ознайомлення водія ОСОБА_1 з адмінпротоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вручення йому копії останнього, роз`яснення прав та того, що водій відсторонений від керування транспортними засобами (з 53 хв. 45 сек. запису).

Інший ракурс тих самих подій з другої бодікамери зафіксовано на записі, починаючи з 01 год. 01 хв. 05 сек.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 в судовому засіданні 07 липня 2026 року свою винуватість за ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, що дійсно 01 червня 2026 року, приблизно о 01 год. 05 хв., керував в м. Київ по вул. Ак. Булаховського, 2, транспортним засобом Volvo д.н.з. НОМЕР_1 з пасажирами, був зупинений працівниками поліції, які висунули йому претензії щодо нібито наявних ознак сп`яніння, хоча він був абсолютно тверезим, вживав алкоголь тільки напередодні. Працівники поліції змусили його пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», він не знав своїх прав, розгубився, а тому підписав складені поліцією документи, хоча вони містили недостовірну інформацію щодо його стану сп`яніння, з яким він на даний час категорично не погоджується. Також, як уточнив ОСОБА_1 , вночі 01 червня 2026 року йому зателефонував друг ОСОБА_5 та попросив про допомогу (просив відвезти його сім`ю за адресою в АДРЕСА_2 , де проживав дід ОСОБА_2 , якому раптово стало зле і який згодом помер цієї ж ночі), на що він, ОСОБА_1 , дав згоду так він опинився на своєму автомобілі разом з батьками ОСОБА_2 та ним самим на вул. Булаховського 2, де його зупинили працівники поліції.

Захисник Протас О.М. просив дану справу закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, подавши з цього приводу письмове клопотання, в якому акцентував увагу на те, що поліція проігнорувала виняткові причини, за яких ОСОБА_1 сів за кермо свого автомобіля, поводила себе дивно, чіпляючись до водія та стану його автомобіля; поліція склала адміністративні матеріали у відсутність захисника, що має наслідком визнання всіх доказів недопустимими; ОСОБА_1 змусили підписати документи під обіцянку відпустити та дати йому можливість поїхати на автомобілі з місця зупинки; прилад «Драгер» не пройшов належної повірки, тому його використання нелегітимне, а протокол не є доказом; ОСОБА_1 не були роз`яснені його права.

Допитаний судом першої інстанції за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_2 повідомив, що звернувся до ОСОБА_1 вночі 01 червня 2026 року за допомогою через різке погіршення здоров`я у діда, у зв`язку з чим згодом останній тієї ж ночі помер. ОСОБА_1 згодився допомогти, забрав на своєму автомобілі його, ОСОБА_2 , та його батьків, після чого вони поїхали за адресою проживання діда по АДРЕСА_2 , проте не доїхали через зупинку працівниками поліції, через що його батьки пішки пішли до діда. Також, свідок звернув увагу на те, що працівники поліції спочатку не змогли за допомогою наявного «Драгера» здійснити огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння, тому довгий час чекали інший прилад, який потім застосували, натомість він не вбачав у ОСОБА_1 ознак сп`яніння.

Суд першої інстанції вмотивовано відмовив в задоволенні клопотання захисника про допит працівників поліції, які зупинили ОСОБА_1 , зазначивши, що всі фактичні обставин події з усією повнотою зафіксовані на дослідженому судом відеозаписі з різних ракурсів, а перевірка здатності працівників поліції відтворити ці події не є завданням даного судового провадження.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що захисником було заявлене клопотання про виклик працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення та інші додані до нього матеріали, для отримання від них пояснень щодо суб`єктивно визначеної ознаки алкогольного сп`яніння «порушення мови», яке зазначене в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак у цьому клопотанні було відмовлено, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680748 від 01 червня 2026 року складено відносно ОСОБА_1 не за відмову від проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння як водія, який має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме за керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є самостійним складом правопорушення, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, оскільки стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 підтверджено належними та допустимими доказами, доводи апеляційної скарги в цій частині правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, апеляційний суд також відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не встановив, у чому проявлялося «порушення мови» як ознака алкогольного сп`яніння, і що на відео ОСОБА_1 говорить чітко, логічно і послідовно, розуміє запитання, пояснює причину термінової нічної поїздки та самостійно приймає рішення.

Оцінюючи твердження захисту про те, що ОСОБА_1 працівники поліції змушували пройти тест на алкоголь, змушували підписати документи під якійсь обіцянки, не роз`яснювалися останньому його права, суд першої інстанції правомірно зазначив, що такі доводи з усією очевидністю спростовується даними досліджених відеозаписів, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 вільно звертається до працівників поліції за роз`ясненнями та уточненнями, отримуючи на них конкретні відповіді, самостійно реагує на запитання поліції та приймає рішення щодо своїх подальших дій, ознак будь-якого тиску на водія, а тим більше протиправного, з боку працівників поліції не зафіксовано, а твердження захисту про протилежне є вочевидь надуманими.

Також апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вільно отримував консультації телефоном (з 32 хв. 05 сек. запису).

Суд першої інстанції врахував, що незважаючи на згоду водія з результатами огляду на стан сп`яніння, проведеного на місці, працівник поліції поцікавився у водія, чи не бажає він пройти огляд у лікаря, на що отримав чітку відмову, і що заява ОСОБА_1 в суді про те, що він на даний час не згоден з результатами проведеного огляду на стан сп`яніння, звичайно потребує перевірки доказами, проте не ставить під сумнів законність проведеної процедури такого огляду, яка відбувалася з урахуванням іншої чіткої позиції водія на момент її проведення, який був з результатами огляду згоден.

Апеляційний суд також погоджується з оцінкою судом першої інстанції доводів сторони захисту про порушення права на захист водія ОСОБА_1 складанням протоколу у відсутність захисника, що на думку сторони захисту, має наслідком визнання всіх доказів вини ОСОБА_1 недопустимими, а саме, що згідно з правилами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою адвоката, але закон прямо гарантує таке право лише під час розгляду адміністративної справи, і що хоча особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, може залучити захисника ще й на стадії складання щодо неї протоколу про адмінпорушення, проте сама по собі відсутність захисника на цій стадії, тим більше за відсутності клопотань з цього приводу самої особи, що має місце у даному випадку, не може розглядатися як порушення права на захист в принципі, тому відсутні підстави для визнання долучених до протоколу доказів недопустимими.

Судом першої інстанції враховано, що в разі клопотання водія йому могли б бути продемонстровані документи, передбачені п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, а оскільки таких клопотань не надходило, як власне і скарг та протестів у зв`язку із використанням вказаного приладу, недемонстрація таких документів працівниками поліції не є порушенням та не впливає на зафіксовані результати проведеного огляду водія.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не може погодитися з необґрунтованими доводами апеляційної скарги, що долучений до матеріалів справи відеозапис є обмеженим, оскільки не містить технічних даних пам`яті приладу, не встановлює чинність повірки або перевірки калібрування, не розкриває зміст документів у футлярі.

Суд першої інстанції також відмовив в задоволенні клопотання захисника про витребування та дослідження документів щодо вказаного приладу (сертифікат, свідоцтво про повірку, сервісного обслуговування сервісної книжки, інструкція з експлуатації, всі електронні дані пам`яті «Драгер»), правомірно зазначивши, що достовірність результатів огляду не тільки документально зафіксована, а й була підтверджена самим водієм ОСОБА_1 на місці події, що у свою чергу тягло правові наслідки у виді відсутності підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння в лікарні у лікаря нарколога.

Апеляційний суд звертає увагу, що в самій апеляційній скарзі клопотань про витребування доказів, у витребуванні яких було судом першої інстанції відмовлено, захисник не заявив, та відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що суд мав перевірити не лише наявність роздруківки та згоду ОСОБА_1 з відображеним числом, а й те, чи отримано цей результат допущеним до застосування, належно повіреним, технічно придатним приладом із дотриманням процедури та експлуатаційної документації, а підпис водія не змінює такої перевірки й не звільняє державу від обов`язку довести законність і достовірність вимірювання.

Доводи захисника, що огляд проведено 01 червня 2026 року приладом Drager Alcotest 6820 (прилад ARHK-0556), принтер ARHJ-0227, останнє калібрування якого зазначено датою 14 листопада 2025 року, і між цими датами минуло 199 днів - більше 6 місяців, в той час як офіційна інструкція виробника Drager Alcotest 6820 у розділі 7.1 передбачає перевірку калібрування кожні 6 місяців, суд апеляційної інстанції оцінює критично з огляду на таке.

Так, до апеляційної скарги захисником долучено копію документу під назвою «Drager Alcotest 6820. Прибор для определения концентрации алкоголя в выдыхаемом воздухе. Руководство по эксплуатации», який складений російською мовою і не може розглядатися як джерело офіційної інформації щодо газоаналізаторів Drager Alcotest 6820, призначених для ринку України, а тому не приймається апеляційним судом як недопустимий доказ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки № 13 «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 (зі змінами та доповненнями) і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився працівниками поліції 01 червня 2026 року, тобто в межах дванадцятимісячного строку калібрування, яке мало місце 14 листопада 2025 року, що відповідає приписам закону.

Відтак, показники застосованого спеціального технічного засобу є допустимими доказами.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, мав право на медичний огляд у лікаря-нарколога згідно вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735, п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.

ОСОБА_1 було роз`яснено право на медичний огляд у лікаря-нарколога працівниками поліції, однак він цим правом на свій розсуд не скористався і з результатами огляду погодився.

За даних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що вина ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні підтверджується сукупністю досліджених судом документованих доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та у своєму взаємозв`язку є абсолютно достатніми для доведення винуватості особи у вказаному правопорушенні поза розумним сумнівом, зокрема, узгодженими між собою даними.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Відповідно до статті 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що сторона захисту на доведення правових підстав для закриття цієї справи не посилалася на умови крайньої необхідності, оскільки принципово наполягала на тому, що водій ОСОБА_1 під час вказаних подій був у тверезому стані, а стан алкогольного сп`яніння в нього був встановлений з порушенням закону, і саме через чітку правову позицію сторони захисту суд не керувався правилами ст. 18 КУпАП, оскільки умовою їх застосування є умисне вчинення особою дії, що має ознаки адміністративного правопорушення, в стані крайньої необхідності.

При цьому, хоча суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 через поважні причини (доставка родичів свого друга до тяжко хворої особи) вимушено керував вночі в комендантську годину транспортним засобом Volvo д.н.з. НОМЕР_1 , вчинивши суспільно корисні дії, разом із тим, апеляційний суд звертає увагу, що у контексті ст. 18 КУпАП матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, а саме, що транспортування зазначених осіб мало здійснюватися саме ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, стан крайньої необхідності не може вважатися доведеним за даних умов.

Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що 15 липня суд не відклав розгляд справи, хоча захисник Протас О.М. завчасно подав до суду клопотання про відкладення і документально підтвердив конфлікт засідань, і що постанова не містить згадки про клопотання від 14 липня, оцінки поважності причин неявки, мотиву, з якого право на участь обраного захисника мало поступитися негайному завершенню провадження, потреба в якому була відсутня, апеляційний суд враховує, що клопотання захисника Протаса О.М. про відкладення справи дійсно містить відмітку про сформування документа в системі «Електронний суд» 14 липня 2026 року, разом із тим, таке клопотання зареєстроване в системі документообігу суду із проставленням реєстраційного номеру лише 20 липня 2026 року.

У будь-якому випадку аргументи апеляційної скарги, що судом допущено розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду, з огляду на те, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі відновлені під час розгляду справи в апеляційному суді, враховуючи, що ОСОБА_1 мав безперешкодне право брати участь в судовому засіданні та користуватися професійною правничою допомогою адвоката, а доводи його апеляційної скарги були оцінені судом апеляційної інстанції.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.

Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Постанова Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Протаса Олександра Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.