Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №755/103/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи №755/103/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13757/2026Головуючий у суді першої інстанції - Хромова О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача

ТОВ «Кей-Колект» Пилипенка С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Прийменко Оксаною Олександрівною, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Майно" про визнання іпотеки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до «Кей-Колект», ТОВ «Бенефіт Майно», згідно з яким просила:

- визнати припиненою іпотеку згідно договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСибБанк», посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 5252;

- виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , внесений на підставі вказаного договору іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11080778000 про надання кредиту у розмірі 156619 швейцарських франків на задоволення споживчих потреб.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808, за яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 , зі строком дії до 21 листопада 2021 року.

29 липня 2015 року речові права на вказану квартиру були перереєстровані на ТОВ «Кей-Колект» Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М, у зв'язку із чим 25 листопада 2015 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про прощення боргу.

Одночасно з цим, ТОВ «Кей-Колект» направило до Державної податкової служби повідомлення про отримання ОСОБА_1 додаткового блага у зв`язку із прощенням боргу.

21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» повторно направило позивачу повідомлення про анулювання боргу.

Водночас, постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по справі № 826/28148/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 29 липня 2015 року, індексний номер 23234355.

Разом з тим, оскільки спірну квартиру було відчужено на користь ТОВ «Бенефіт Майно» на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року № 1649 за ціною 1 105 712,00 грн, новий власник майна звернувся з позовом про виселення ОСОБА_1 .

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року по справі № 755/6758/21 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 вересня 2020 року № 1649.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року по справі № 755/1874/22 скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Бенефіт Майно», спірну квартиру витребувано на користь ОСОБА_1 .

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що під час розгляду вищевказаних справ ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бенефіт Майно» не надали доказів на підтвердження наявності будь-якої заборгованості за кредитним договором, позивачка звернулася до суду з даним позовом, який просила задовольнити у повному обсязі.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.05.2026 у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2025 у справі № 755/103/25 (т. 2, а.с. 19-33).

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що не має жодного правового значення те, що рішення про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором було прийнято у зв`язку з реєстрацією за кредитором ТОВ "Кей-Колект" права власності на предмет іпотеки, яка була в подальшому визнана за рішенням суду протиправною та скасована, адже ці обставини не впливають на чинність абстрактного одностороннього правочину ТОВ "Кей-Колект" з прощення боргу.

Також, вказує, що в оскаржуваному рішенні суд не зазначає, звідки у нього наявна інформація щодо існування заборгованості за кредитним договором та який її розмір, враховуючи те, що жодних відомостей щодо наявності заборгованості та бухгалтерських документів, які б підтверджували цей факт, відповідачами надано не було (т. 2, а.с. 39-43).

Позивачка у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача ТОВ «Бенефіт Майно» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача ТОВ «Бенефіт Майно», оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2006 року між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 11080778000 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 156 619,00 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 637 636,83 грн за курсом Національного банку України на день укладення договору. Надання кредиту здійснюється у термін з 21 листопада 2006 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 21 листопада 2021 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу ІІ договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунок № НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на рахунок Банку, зазначений у договорі (пункт 1 розділу І договору).

У пункті 1.4. кредитного договору зазначено, що кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), а саме на придбання чотирикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Положеннями розділу ІІ договору від 21 листопада 2006 року №11080778000 про надання споживчого кредиту передбачено, що у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором банком приймається: 1) іпотека, згідно договору іпотеки від 21 листопада 2006 року № 31808; 2) порука, згідно договору поруки від 21 листопада 2006 року № 62517, укладеного з ОСОБА_3 (пункт 2.1). У випадку невиконання позичальником умов цього договору про надання забезпечення за цим договором, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язань за цим договором або погіршення його умов (стану забезпечення, умов його зберігання), банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахування процентів, комісій, у порядку, встановленому розділом 1.1. договору (пункт 2.3 договору).

У пункті 11.1 кредитного договору сторони погодили, що відповідно до статті 525, 611 ЦК України, у випадку настання обставин визначених у пункті 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку. Зазначене у пункті 11.1 договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 12 договору (пункт 11.2. договору).

Додаток № 1 до договору від 21 листопада 2006 року №11080778000 про надання споживчого кредиту становить Графік погашення кредиту, з інформацією про дати та розмір щомісячного платежу за кредитом.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що вказаний договір від 21 листопада 2006 року № 11080778000 про надання споживчого кредиту, укладений між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , чи його окремі положення, у встановленому законом порядку недійсним/неукладеним визнаний не був.

З відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа: ТОВ «Кей-Колект» про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними, а саме пунктів

7.1, 7.3, 9.2, 9.12 кредитного договору від 21 листопада 2006 року № 11080778000, справа № 755/5631/14-ц.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2016 року по справі № 755/5631/14-ц у задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Також судом встановлено, що 21 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 31808, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 5052, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно чотирикімнатну квартиру, загальною площею 93,60 кв. м, житловою площею 65,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що буде належати іпотекодавцю на підставі укладеного договору купівлі-продажу будинку, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. 21 листопада 2006 року за реєстровим №5247у і зареєстрований у державному реєстрі прав на нерухоме майно 21 листопада 2006 року. Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі укладеного договору купівлі-продажу будинку, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. 21 листопада 2006 року за реєстровим № 5247у і зареєстрований в державному рєстрі прав на нерухоме майно 21 листопада 2006 року (пункт 1.1. договору іпотеки). Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором № 11080778000 від 21 листопада 2006 року (пункт 1.2 договору іпотеки).

Відповідно до пункту 2.1.2 договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового припинення зобов`язань за Кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.2.1 договору іпотеки закріплено, що іпотекодержатель зобов`язаний попередити Іпотекодавця протягом 5 календарних днів про відступлення прав за цим договором іпотеки чи за Кредитним договором.

Як вбачається зі змісту пункту 4.1 Іпотечного договору, звернення здійснюється іпотекодержателем у: випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, або; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом, або; у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, або; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до пунктів 4.2-4.5 вказаного договору іпотеки стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя; за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У випадках, зазначених у пунктом 2.1.1-2.1.2 договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку».

У разу невиконання Іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в пункті 4.3 договору іпотеки, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотеку».

У пункті 5 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» бцло укладено договір факторингу № 4 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі, за договором про надання споживчого кредиту від 21 листопада 2006 року № 11080778000 та договором іпотеки від 21 листопада 2006 року.

Вказаний договір у судовому порядку не оскаржувався, у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був, матеріали справи протилежних відомостей не містять.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 листопада 2015 року № 47006616 встановлено, що житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690851880000, на праві приватної власності належить ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки від 21 листопада 2006 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 5252у, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23234355, державний реєстратор - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М.

В матеріалах справи міститься копія повідомлення від 25 листопада 2015 року, вих. № 7335771/И_4234, про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та 161 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України), адресованого ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ТОВ «Кей-Колект» нагадує, що на підставі кредитного договору від 21 листопада 2006 року № 11080778000 станом на 29 липня 2015 року за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 85 898,82 швейцарських франків, що станом на 29 липня 2015 року за курсом НБУ становить

1 958 181,09 грн, а саме: 66 103,40 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом НБУ становить 1 506 917,41 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 19 795,42 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом НБУ становить 451 263,68 грн - заборгованість за відсоткам.

ТОВ «Кей-Колект», як кредитор, повідомило ОСОБА_1 , як платника податків, про те, що рішення про анулювання (прощення кредитної заборгованості) прийнято 14 серпня 2015 року. Анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, а тому необхідно самостійно відобразити зазначену суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити наступні податки та податкові платежі.

21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу, вих. № 733571/collect-82, (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та 161 підрозд. 10 розд ХХ Податкового кодексу України), у якому зазначено, що в уточнення направленого раніше повідомлення про анулювання боргу від 25 листопада 2015 року, вих. № 733571/И_4234, відповідно до якого ТОВ «Кей-Колект» повідомило, що на підставі кредитного договору від 21 листопада 2006 року № 11080778000, станом на 29 липня 2015 року за ОСОБА_1 обліковувалася кредитна заборгованість у сумі 85898,,88 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складало 1 958 185,23 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 66 103,40 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом долара становить 1 506 920,92 грн; заборгованість за процентами - 19 795,42 швейцарських франків, що на 29 липня 2015 року за курсом долара складає 451 264,31 грн, та повідомлено, що рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості прийнято 29 липня

2015 року.

Додатково повідомлено, що рішення прийнято у зв`язку із реалізацією ТОВ «Кей-Колект» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання зазначеного кредитного договору на підставі статей 37, 39 Закону України "Про іпотеку", яке відбулося 29 липня 2015 року, підтвердженням чого є витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня 2015 року № 41396024.

31 травня 2016 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві направлено ОСОБА_1 повідомлення № 5009/к/26-53-13-04-12, у якому відповідно до п.п. 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України запросило платника податків на підставі пункту 179.1 статті 179, підпункту 164.2.17 пункту 164.2, статті 164 Податкового кодексу України з питань подання річної декларації про майновий стан і доходи, одержані як додаткове благо в 2015 році від ТОВ «Кей-Колект» на суму 1 958 181,09 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року по справі № 826/28148/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., третя особа: ТОВ «Кей-Колект», про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року індексний номер 23234355, задоволено.

04.09.2020 між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Майно" було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі № 1649, за умовами якого ТОВ "Кей-Колект" відчужено ТОВ "Бенефіт Майно" квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 27.07.2022 у справі № 756/6758/21 позов ОСОБА_1 до ТОВ "Бенефіт Майно", ТОВ "Кей-Колект", третя особа: ДП "Сетам", про визнання договору купівлі-продажу недійсним, задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений 04 вересня 2020 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Бенефіт Майно», посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим номером 1649.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.11.2022 у справі № 755/1874/22 позов ОСОБА_1 до ТОВ "Бенефіт Майно", треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ "Кей-Колект", про витребування квартири з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності, позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 222810360) від 04 вересня 2020 року за ТОВ «Бенефіт Майно» відповідно, Договору купівлі-продажу, серія № 1649 від 04 вересня 2020 року, квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690851880000) за ТОВ «Бенефіт майно», проведений реєстратором Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. Витребувано від ТОВ «Бенефіт Майно» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690851880000).

Як вбачається зі змісту довідки ТОВ "УкрСиббанк" від 11 лютого 2022 року за вих. № 59-4-09/33/29, клієнту ОСОБА_1 закрито: 10 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_2 в UAH, 09 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_2 в USD, 14 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_3 в UAH, 09 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_2 в CHF, 13 липня 2015 року поточний рахунок № НОМЕР_4 в UAH.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 жовтня 2023 року, 20 грудня 2021 року до Реєстру внесено відомості про кримінальне провадження № 42021102070000306 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, на підставі заяв про те, що невстановлені посадові особи АТ «УкрСиббанк» розробили злочинний план, який полягав в умисному з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб в супереч інтересам АТ «УкрСиббанк» використанні своїх службових повноважень з метою утворення штучної заборгованості по кредитах фізичних осіб у іноземній валюті, шляхом внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів та подальшому заволодінні нерухомим майном позичальників через підконтрольні колекторські організації.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 755/7058/25 за позовом ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.11.2006 № 11080778000, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що анулювання боргу відповідачем шляхом надсилання відповідного повідомлення є підставою для визнання іпотеки припиненою.

Так, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 526,527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі частинами 1, 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Як вже зазначалося вище, рішення про анулювання заборгованості позивачки за кредитним договором у розмірі 43 927,88 доларів США та пені у розмірі 10210,14 доларів США було прийнято у зв`язку із задоволенням вимог за рахунок предмету іпотеки шляхом набуття на нього права власності в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, державна реєстрація права власності кредитора на предмет іпотеки була скасована, а отже вся погашена за його рахунок заборгованість була поновлена, оскільки фактично іпотекодержатель не отримав задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Таким чином, встановивши, що зобов`язання позичальника за кредитним договором залишилися невиконаними, рішення про анулювання боргу позивачки було прийнято кредитором за умови отримання ним у власність предмета іпотеки, право власності відповідача на який згодом було припинено шляхом скасування реєстрації такого права, а вимоги кредитодавця в інший спосіб не виконані, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати іпотеку припиненою, яка є способом забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Посилання апелянта на те, що не має жодного правового значення те, що рішення про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором було прийнято у зв`язку з реєстрацією за кредитором ТОВ "Кей-Колект" права власності на предмет іпотеки, яка була в подальшому визнана за рішенням суду протиправною та скасована, адже, на думку апелянта, ці обставини не впливають на чинність абстрактного одностороннього правочину ТОВ "Кей-Колект" з прощення боргу, колегія суддів відхиляє, оскільки у зв'язку із скасуванням рішенням суду реєстрації права власності кредитора (іпотекодержателя) на предмет іпотеки та витребування іпотечної квартири на користь боржника наслідки позасудового врегулювання спору, визначені статтею 36 Закону України «Про іпотеку», не наступили, оскільки не відбулося погашення боргу за рахунок іпотечного майна.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів того, що ОСОБА_1 були виконані зобов`язання за кредитним договором від 21.11.2006 № 11080778000, укладеним між АК ІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Наявна у матеріалах довідка АТ «УкрСиббанк» від 11.02.2022 про закриття поточних рахунків ОСОБА_1 у липні 2015 року не є доказом належного виконання позивачкою кредитного зобов`язання та не підтверджує його припинення, адже вказана довідка містить лише інформацію про закриття рахунків, але не містить відомостей про відсутність заборгованості за кредитним договором № 11080778000. При цьому, рахунки були закриті вже після відступлення ПАТ «Укрсоцбанк» у 2012 році прав вимоги за кредитним договором і договором іпотеки на користь ТОВ «Кей-Колект».

Водночас, слід зазначити, що відповідачем як кредитором, ініційовано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який знаходиться в провадженні суду, а отже до вирішення питання відсутності чи наявності заборгованості та її розміру, вимога позивачки про припинення іпотеки є безпідставною.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обґрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Прийменко Оксаною Олександрівною, - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Майно" про визнання іпотеки припиненою - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 22 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова