Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №371/978/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/978/26

№ апеляційного провадження: 33/824/4325/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Болотов Є.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2026 року, винесену під головуванням судді Капшук Л.О., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

Постановою Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2026 року застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 040 гривень, з конфіскацією на користь держави собаки без породи за кличкою Лайза.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що раптовий, швидкісний та безшумний рух дитини на електросамокаті в порушення вимог правил дорожнього руху створив провокуючу ситуацію, якій судом першої інстанції не надано правової оцінки. Пояснення свідків є суперечливими. Тварина є безпородним метисом і не належить до переліку небезпечних порід собак. Конфіскація безпородної тварини за відсутності вини та судово-медичної експертизи є непропорційним втручанням у право власності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ч. 1 ст. 154 КУпАП утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 712473, 23 травня 2026 року близько 09 год 40 хв по вул. Береговій неподалік номеру 1 у с. Салів Обухівського р-ну Київської обл. ОСОБА_1 , будучи власником собаки за кличкою «Лайза» (без породи), допустила перебування собаки без намордника у громадському місці, яка вкусила малолітнього ОСОБА_2 , чим заподіяла шкоду його здоров`ю.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила ч. 2 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Матеріали справи містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 712473;

- рапорт старшого інспектора Панасейко Ж.С.;

- заяву ОСОБА_3 ;

- письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ;

- копію медичного документу.

Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, виражається у таких формах: 1) тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях (формальний склад); 2) тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну (матеріальний склад).

Диспозиція норми ст. 154 КУпАП є бланкетною нормою та відсилає до інших актів законодавства, або ж рішень органів місцевого самоврядування

Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено особливості утримання домашніх тварин. Так, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону. Домашніх тварин дозволяється утримувати у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.

Згідно долучених до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_8 , ОСОБА_1 йшла зі своїми собаками (були на повідках та без намордників) коли він їхав на електросамокаті. Коли ОСОБА_2 під'їхав до ОСОБА_1 собаки почали себе агресивно поводити, одна з них вирвалась та вкусила його за ліву ногу.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що в той момент коли вона разом із трьома собаками проходила біля магазину ззаду до них на електросамокаті під'їхала дитина і одна собака на нього кинулась. Дитина почала кричати та махати руками, чим спровокував дії собаки, яка будучи в наморднику схопила ОСОБА_2 за штани.

ОСОБА_5 у письмових пояснень вказала, що ОСОБА_1 утримує собак та вигулює їх без прив'язу та намордника. Одна велика собака неодноразово нападав на доньку ОСОБА_5 та її друзів.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 , 23 травня 2026 року близько 09 год 00 хв вона сиділа в альтанці біля входу до магазину «Хуторок» та бачила як ОСОБА_2 проїжджав біля ОСОБА_1 на електросамокаті, яка йшла з трьома собаками на повідках та без намордників. Всі три собаки почали кидатися на ОСОБА_2 , одна з них вхопила його за ногу та вкусила. Після чого ОСОБА_1 одягла на найбільшу собаку намордник та пішла далі.

Згідно письмових пояснень старости села ОСОБА_6 , до неї час від часу неодноразово надходили усні скарги на те, що жителька села ОСОБА_1 вигулює тварину вулицями без намордника. Собака агресивно реагує та перехожих (гавкає та кидається).

До матеріалів справи долучено копію медичного документу приймального відділення КНП «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» від 23 травня 2026 року, згідно якого, у ОСОБА_2 в області лівої гомілки наявні кушені поверхневі рани.

Враховуючи вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Долучені до матеріалів справи письмові пояснення узгоджуються між собою та у сукупності із протоколом про адміністративне правопорушення та медичною довідкою підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що конфіскація безпородної тварини є непропорційним втручанням у право власності, апеляційний суд відхиляє, оскільки санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП є абсолютною, відтак, застосування стягнення у вигляді конфіскації собаки в даному випадку є безальтернативним.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративне стягнення у виді конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, має на меті запобігання вчиненню нових правопорушень, оскільки утримання собаки, яка є джерелом підвищеної небезпеки, може призвести в майбутньому до повторного заподіяння шкоди здоров`ю людей або інших тварин.

Конфіскація тварини є передбаченим законом заходом впливу у випадках, коли внаслідок порушення правил утримання завдано шкоди.

Судом першої інстанції, визначаючи вид адміністративного стягнення, врахованохарактер правопорушення, наслідки та ступінь небезпеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідків є суперечливими, апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не спростовано відсутність у собаки за кличкою «Лайза» намордника під час її вигулу 23 травня 2026 року, а також не надано доказів відсутності причинно-наслідкового зв'язку між її діями (порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження») та заподіяною шкоди здоров'ю ОСОБА_2 (укусом собаки).

Доказів відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не надано.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування постанови Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП немає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 23 вересня 2026 року.

Суддя Є.В. Болотов