Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №755/17740/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/10359/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №755/17740/25

16 липня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Ящук Т.І.

при секретарі - Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Катющенко В.П., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Аграрний фонд» на дії/бездіяльність органу примусового виконання,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргоюна дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Аграрний фонд».

Скаргу обгрунтовано тим, що 24вересня 2024 року постановою Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/4855/22, виданого 07 червня 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди в розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн.

Відповідно до довідки державного виконавця в примусовому порядку станом на 28 сервня 2025 року на користь стягувача стягнуто 512 321,45 грн, а також виконавчий збір. Залишок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд»в рамках відкритого виконавчого провадження на виконання судового рішення у справі №755/4855/22 становить 1 050 905,64 грн.

В іншій справі № 760/1774/24постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року стягнуто з Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 4 706 013,26 грн.

Таким чином, станом на 28 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Аграрний фонд» існують зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 1 050 905,64 грн, строк виконання за якими настав.

На підставі статей 601, 602 Цивільного кодексу України він 28 серпня 2025 року повідомив стягувача про зарахування та припинення грошових зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 1 050 905,64 грн на підставі рішення суду у справі №755/4855/22 (регресні вимоги, пов`язані з виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Крім того, його заява про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 28 серпня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог надіслана засобами ЄСІТС Електронний Суд на адресу АТ «Аграрний фонд» та Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким здійснюється ВП № НОМЕР_1 про примусове стягнення у справі № 755/4855/22 за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.06.2023року.

Листом від 29.08.2025 року АТ «Аграрний фонд» звернулось до державного виконавця із заявою, зі змісту якої убачається явне невизнання рішення суду, яке набуло законної сили, та намагання протиправного впливу на державного виконавця із закінчення примусового виконання через зарахування зустрічних безспірних однорідних вимог.

11 вересня 2025 року орган ДВС зареєстрував в Автоматичній системі виконавчих проваджень заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, однак, станом на 15 вересня 2025 року заява про закінчення виконавчого провадження не розглянута, постанова про закінчення виконавчого провадження не складена, примусове виконання триває, що спричиняє майнову шкоду для боржника та вимагатиме додаткових зусиль для відновлення прав боржника у зв`язку з надмірним стягненням після повного виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин.

Наведене покладає на державного виконавця беззаперечний обов`язок діяти у спосіб та у порядку, передбачений ст.19 Конституції України, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, станом на 15 вересня 2025 року державний виконавець, отримавши докази повного виконання рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, та заяву про закінчення виконавчого провадження з достатнім підтвердженням повного виконання від боржника, не закінчив виконавче провадження, не склав постанову про закінчення виконавчого провадження, та протиправно продовжує стягнення з боржника.

Отже, державний виконавець порушив строки, передбачені законом для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання за якими настав, протиправно продовжує примусове стягнення за відсутності для такого стягнення законних підстав - підстави зникли у зв`язку з зарахуванням, про що державному виконавцю достовірно відомо.

Посилаючись на те, що державний виконавець вдається до протиправної бездіяльності, яка полягає у нескладанні постанови про закінчення виконавчого провадження за наслідками повного виконання боржником судового рішення, заявник ОСОБА_1 просив суд:

визнати бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною та зобов`язати скласти постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/4855/22, виданого 07.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальну шкоду в розмірі 1 490 014,03 грн та судовий збір у розмірі 22 349,91 грн, всього 1 512 363,94 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Аграрний фонд» на дії/бездіяльність органу примусового виконання - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року, а скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця задовольнити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив істотні обставини справи, вийшов за межі предмету доказування у справі, не дав належної оцінки істотним обставинам і припустився висновків, що не відповідають таким обставинам.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що предметом скарги про бездіяльність державного виконавця є відсутність будь-якої реакції на отримані державним виконавцем докази виконання боржником рішення суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, а АТ «Аграрний фонд» беззастережно підтверджує та визнає, що отримало заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав відповідно до рішення суду, а безспірність яких встановлена судами у судових рішеннях, які набрали законної сили, у справах за участю тих самих сторін.

З моменту отримання заяви про зарахування вважаються припиненими у частині зарахування грошові зобов`язання сторін, оскільки така заява не вимагає акцепта отримувача.

Відтак, зарахування на підставі заяви в контексті ст. 601 ЦК України є дійсним правочином, яким припинені грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд».

Вважається беззаперечними всі ознаки безспірності розміру грошових зобов`язань відповідачів у відповідних справах - і для державного виконавця у тому числі.

Отже, пересвідчившись в отриманні стягувачем заяви про зарахування від боржника, суд першої інстанції протиправно проігнорував презумпцію правомірності одностороннього правочину про зарахування та не застосував тлумачення, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Крім того, суд першої інстанції під час розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця не може виходити за межі предмету цієї заяви і давати оцінку дійсності/ недійсності одностороннього правочину про зарахування на підставі заяви ОСОБА_1 , з огляду на встановлену законом презумпцію дійсності такого правочину та відсутності будь-яких підстав для його нікчемності.

З урахуванням висновків Верховного Суду, очевидно, що припинення грошового зобов`язання, навіть після ухвалення судового рішення з його наступним примусовим виконанням, не спростовує підстав для припинення такого зобов`язання, визначених Главою 50 припинення зобов?язання Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 601 ЦК України (див. п. 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №369/13444/20).

Отже, зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі, й на стадії виконання судового рішення.

З доданих до скарги доказів убачається, що державний виконавець отримав докази повного виконання рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні.

Проте, державний виконавець не закінчив виконавче провадження і не склав постанову про закінчення виконавчого провадження всупереч отриманню достовірних доказів про повне виконання рішення суду боржником у виконавчому провадженні.

Бездіяльність державного виконавця створила правову невизначеність, що є неприпустимим, з огляду на завдання цивільного судочинства та належність виконавчого провадження до завершальної стадії судового розгляду.

Оскільки зарахування на підставі заяви в контексті ст. 601 ЦК України є дійсним правочином, яким припинені грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд», то скарга на бездіяльність державного виконавця належить до повного задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач АТ «Аграрний фонд» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2026 року- залишити без змін.

Зазначає, що важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку. Для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто, відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

Сторона стягувача вказує, що на сьогоднішній день існує спір щодо суми стягнення грошових коштів у справі № 760/1774/24 та скаржником (боржником) при зарахуванні зустрічних однорідних вимог не було враховано, що з суми 4 660 143,26 гривень підлягають відрахуванню ПДФО у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 5%, та, відповідно, вказана сума зменшиться майже на 1,1 мн гривень.

Розмір суми стягнення з 4 706 013,26 грн. фактично зменшується на 1 071 832,95 грн - розмір податків та інших обов`язкових платежів з середнього заробітку за час затримки розрахунку з суми 4 660 143,26 грн., про що і зазначено в самій постанові Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року у справі №760/1774/24.

Вказані умови вкотре підтверджують наявність спору між сторонами щодо розміру зобов`язання та свідчать про те, що скаржник намагається неправомірно збагатитись на 1 071 832,95 грн. за рахунок державного підприємства.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.08.2025 року не відповідає вимогам законодавства, а отже відсутні підстави для їх зарахування, про що листами АТ «Агарний фонд» від 03.09.2025 року № 5.3 - 03/3/175, від 03.09.2025 року № 5.3 - 03/3/177 повідомлено ОСОБА_1 , а також Дніпровський районний суд м. Києва.

Крім того, ОСОБА_1 не повідомляє суду й те, що ухвалою Верховного Суду від 21.10.2025 року у справі №760/1774/24 серед іншого, клопотання АТ «Аграрний фонд» задоволено та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року в частині стягнення з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 660 143,26 грн з відрахування роботодавцем від вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, 10 000 грн - у відшкодування моральної шкоди, 30 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Про існування між сторонами спору щодо суті і розміру грошового зобов`язання був поінформований державний виконавець листом від 29.08.2025 року, який не мав абсолютно ніяких підстав для закінчення виконавчого провадження з врахуванням наданих АТ «Аграрний фонд» заперечень про нібито повне виконання рішення суду боржником.

Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини у даній справі та прийшов до правильного висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про зобов`язання державного виконавця закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1.

Ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2026 року прийнята у повній відповідності з нормами, як матеріального, так і процесуального права, є законною, аргументованою та правомірною.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Тригуб Андрій Юрійович просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник стягувача АТ «Аграрний фонд» - Проніна Ольга Анатоліївна просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з?явився. Про день та час слухання справи повідомлявся судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, які з?явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року (справа № 755/4855/22), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, позов Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану матеріальну шкоду у розмірі 1 490 014,03 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 22 349,91 грн.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишено без змін.

Судове рішення у справі № 755/4855/22 набрало законної сили та Дніпровським районним судом міста Києва 18 вересня 2024 року видано виконавчий лист № 755/4855/22, який поданий стягувачем АТ «Аграрний фонд» до органу, який здійснює примусове виконання рішень (а.с. 18 том 1).

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калініченко О.М. від 26 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа № 755/4855/22, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди в розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн, всього становить 1 512 363,94 грн (а.с.12 том 1).

02 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калініченко О.М. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах ВП № НОМЕР_1 (а.с.13 том 1).

Також матеріалами справи підтверджується, що у січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 12 072, 91 грн за кожний день затримки за період з 21 травня 2020 року по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 180 000, 00 гривень (справа № 760/1774/24).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 15 140, 00 грн.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року за результатом розгляду апеляційних скарг АТ «Аграрний фонд» та ОСОБА_1 рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року, та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року у справі 760/1774/24, скасовано та ухвалено у вказаній справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4 660 143,26 грн. з відрахування роботодавцем від вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, 10000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, 30000 грн. судових витрат по оплаті правничої допомоги, а всього 4 706 013,26 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Сторони у справі № 760/1774/24 подали до Верховного Суду касаційні скарги (а.с. 92-100, 100-зворот - 121 том 1).

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 760/1774/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Аграрний фонд» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18.03.2025 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Аграрний фонд» на ухвалу Київського апеляційного суду від 19.09.2025 року.

Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року в частині стягнення з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 4 660 143,26 грн. з відрахування роботодавцем від вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, 10 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, 30 000 грн. судових витрат по оплаті правничої допомоги, а всього 4 706 013,26 грн ( а.с.33-34 том 2).

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 760/1774/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 9 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 760/1774/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5, на постанову Київського апеляційного суду від 6 серпня 2025 року.

Із досліджених письмових доказів судом встановлено, що за повідомленням начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Б. від 25 серпня 2025 року № 30294/27.4-25/вх.Б-4834-25 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусове виконання виконавчого листа № 755/4855/22, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди в розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн, всього 1 512 363,94 грн, за період виконання рішення з боржника ОСОБА_1 стягнуто 512 321,45 грн, залишок нестягнутого боргу та виконавчого збору станом на дату відповіді складає 1 151 647,88 грн (а.с.25 том 1).

28 серпня 2025 року відповідач (боржник) ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи № 755/4855/22 направив до Дніпровського районного суду м. Києва заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, до якої долучено докази її надсилання АТ «Аграрний фонд» та Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), а саме: квитанція від 28.08.2025 року № 4339512 та квитанція від 28.08.2025 року № 4339513.

На обґрунтування заяви відповідач (боржник) ОСОБА_1 зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року по справі № 760/1774/24 стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 , 4 706 013,26 грн. Постановою Верховного Суду від 19.06.2024 по справі № 755/4855/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» 1 512 363,94 грн. У справі № 755/4855/22 видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), ВП № НОМЕР_1. Залишок заборгованості складає 1 050 905,64 грн. Відтак, станом на 26 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та АТ «Аграрний фонд» існують зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 1 050 905,64 грн, строк виконання за якими настав, які випливають з трудових відносин та регресного відшкодування. ОСОБА_1 повідомив про зарахування та припинення грошових зобов`язань перед АТ «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 1 050 905,64 грн на підставі рішення суду у справі № 755/4855/22 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. З урахуванням заяви від 18 серпня 2025 року сальдо у сумі 2 677 813,10 грн просив сплатити шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок (а.с.31-33 том 1).

Цього ж дня, 28 серпня 2025 року, відповідач (боржник) ОСОБА_1 направив до Дніпровського районного суду м. Києва заяву про закінчення виконавчого провадження, до якої долучено докази її надсилання АТ «Аграрний фонд» та Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), а саме: квитанція від 28.08.2025 року № 4339776 та від 28.08.2025 року № 4339777, посилаючись на те, що 26.08.2025 року на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог припинені повністю грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» в сумі 1 050 905,64 грн за рішенням суду по справі № 755/4855/22. На підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» просив закінчити виконавче провадження, про що винести відповідну постанову (а.с.30, 37-38 том 1).

Також, 28 серпня 2025 року, ОСОБА_1 в межах розгляду іншої цивільної справи № 760/1774/24 направив до Солом`янського районного суду міста Києва заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, до якої долучено докази її надсилання АТ «Аграрний фонд» та Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), а саме: квитанція від 28.08.2025 року № 4339587 та квитанція від 28.08.2025 року № 4339588 відповідно.

В обґрунтування доводів заяви зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року у справі № 760/1774/24 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18.03.2025 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2025 року скасовані, стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 4 706 013,26 грн. Судове рішення набуло законної сили. Постановою Верховного Суду від 19.06.2024 року у справі № 755/4855/22 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» 1 512 363,94 грн. Судове рішення набуло законної сили і передане для примусового виконання Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), ВП № НОМЕР_1. Станом на 26 серпня 2025 року боржником сплачено на користь стягувача 512 321,45 грн на виконання рішення суду, а залишок заборгованості складає 1 050 905,64 грн. Відтак, станом на 26.08.2025 року між ОСОБА_1 та АТ «Аграрний фонд» існують зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 1 050 905,64 грн, строк виконання за якими настав, які випливають з трудових відносин та регресного відшкодування. ОСОБА_1 повідомив про зарахування та припинення грошових зобов`язань перед АТ «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 1 050 905,64 грн на підставі рішення суду у справі №755/4855/22 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. З урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18 серпня 2025 року сальдо у сумі 2 677 813,10 грн просив сплатити шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок (а.с.27-29 том 1).

29 серпня 2025 року, вих. № б/н, АТ «Аграрний фонд» направлено на адресу Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву по виконавчому провадженню № НОМЕР_1, у якій повідомлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» щодо виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 18.09.2024року по справі № 755/4855/22 не погашена, а тому будь-які заяви боржника щодо припинення його зобов`язань перед АТ «Аграрний фонд» щодо погашення заборгованості є нікчемними та, крім того, оскаржені АТ «Аграрний фонд» у встановленому законом порядку. Просили врахувати вказану інформацію при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також при прийнятті відповідних рішень, та вчинити всі дії, спрямовані на виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 18.09.2024 року у справі № 755/4855/22 (а.с.127-зворот - 128 том 1).

03 вересня 2025 року АТ «Аграрний фонд» на ім`я ОСОБА_1 , Дніпровського районного суду м. Києва, Солом`янського районного суду м. Києва направлено листи за вих. № 5.3-03/3/175, № 5.3-03/1/176, № 5.3-03/3/177, № 5.3-03/1/178 відповідно, у яких зазначено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.07.2022 року у справі № 755/13814/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану матеріальну шкоду у розмірі 963 052,02 грн та судові витрати у розмірі 14 242,52 грн. Також рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.06.2023 року у справі № 755/4855/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану матеріальну шкоду у розмірі 1 490 014,03 грн та судові витрати у розмірі 22 349,91 грн. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2025 року у справі № 755/6821/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану матеріальну шкоду у розмірі 762 700,78 грн та судові витрати у розмірі 11 440,51 грн. Таким чином, грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» визначені рішеннями Дніпровського районного суду м. Києва у трьох справах: № 755/13814/21, № 755/4855/22, № 755/6821/23, а не тільки у справі № 755/13814/21. При цьому, у справі № 760/1774/24 як ОСОБА_1 , так і АТ «Аграрний фонд» подано касаційні скарги. Таким чином, існує спір щодо суми стягнення грошових коштів у справі № 760/1774/24. З огляду на викладене, зазначено, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.08.2025 року не відповідає вимогам законодавства, зокрема, частині першій статті 601 ЦК України, підстави для зарахування відсутні ( а.с.121-зворот -127 том 1).

11 вересня 2025 року ОСОБА_1 на ім`я державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Дидюка Б.О. в межах ВП № НОМЕР_1 подано заяву про закінчення виконавчого провадження, у якій ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» просив закінчити виконавче провадження та видати постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. На обґрунтування заяви зазначено, що 26 серпня 2025 року на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог припинені повністю грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» в сумі 1 050 905,64 грн за рішенням суду у справі № 755/4855/22 (з урахуванням стягнутих примусово у виконавчому провадженні 512 321,45 грн) (а.с.42 том 1).

Водночас, 25 серпня 2025 року позивач (стягувач) АТ «Аграрний фонд» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме, заяви ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, від 18.08.2025року( справа № 755/16729/25) - а.с.134-зворот - 137, 154-155 том 1).

Також, 09 вересня 2025 року АТ «Аграрний фонд» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовними заявами до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме, заяви ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, від 28.08.2025 року по справі № 755/4855/22 (а.с.128-зворот - 131 том 1); про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме, заяви ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких наста, від 28.08.2025 року у справі № 760/1774/24 (а.с.131-зворот - 134 том 1). Цим справам, згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, присвоєно єдині унікальні номери судової справи № 755/18008/25 та №755/18009/25 ( а.с.137-зворот - 138 том 1).

За відомостями з ЄДРСР розгляд справи № 755/18008/25 та №755/18009/25 Дніпровським районним судом міста Києва не завершено.

У справі № 755/16729/25 Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення від 06 жовтня 2025 року, яким відмовлено у задоволенні позову АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину (а.с.156-зворот - 160 том 1).

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу задоволено частково. Доповнено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року у справі № 755/16729/25 за позовом АТ «Аграрний Фонд» до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину. Стягнуто з АТ «Аграрний Фонд» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 755/16729/25 апеляційну скаргу АТ «Аграрний Фонд» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025 року залишено без задоволення, апеляційну скаргу на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2025 року задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2025 року залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025 залишено без змін. Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2025 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з АТ «Аграрний Фонд» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10 000 грн (а.с.18-20 том 1).

Сторони у справі № 755/16729/25 подали до Верховного Суду касаційні скарги.

До матеріалів справи також долучено рішення у справі №755/6821/23 за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» стягнуто завдану матеріальну шкоду у розмірі 762 700,78 грн та судовий збір у сумі 11 440,00 грн (а. с. 146-149 том 1).

Дніпровський районний суд міста Києва у справі №755/6821/23 рішенням від 08 травня 2025 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд») завдану матеріальну шкоду у розмірі 762 700,78 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2025 року частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року змінив. Зменшив розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди з 762 700,78 грн до 733 045,48 грн.

Як встановлено з ЄДРСР, у справі № 755/6821/23 ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2026 року зупинено виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Із долученого до матеріалів справи судового рішення № 755/13814/21 слідує, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року, позов АТ «Аграрний фонд» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану майнову шкоду у розмірі 963 052,02 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.150-153 том 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року залишено без змін.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Аграрний фонд» на дії/бездіяльність органу примусового виконання, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є факт виконання рішення суду у повному обсязі та у спосіб, зазначений у відповідному виконавчому документі. При цьому, перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником, зокрема, шляхом отримання від боржника доказів його виконання.

Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

За встановлених судом першої інстанції обставин справи, ОСОБА_1 (боржником за виконавчим провадженням) направлено заяву про зарахування зустрічних вимог та заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 755/4855/22, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, з посиланням на те, що станом на 26 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та АТ «Аграрний фонд» існують зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 1 050 905,64 грн., строк виконання за якими настав, які випливають з трудових відносин та регресного відшкодування, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 755/4855/22 та № 760/1774/24. Він, ОСОБА_1 , повідомив про зарахування та припинення грошових зобов`язань перед АТ «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 1 050 905,64 грн на підставі рішення суду у справі №755/4855/22 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Водночас, на момент розгляду даної скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, судове рішення, за яким встановлено наявність зобов`язань АТ «Аграрний фонд» перед ОСОБА_1 (№760/1774/24), оспорюється обома сторонами в касаційному провадженні. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/1774/24 та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року в частині стягнення з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 4 660 143,26 грн., з відрахування роботодавцем від вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, 10 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, 30 000 грн. судових витрат по оплаті правничої допомоги, а всього 4 706 013,26 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають цивільні справи № 755/18008/25, № 755/18009/25, № 755/16729/25 за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про визнання односторонніх правочинів, а саме, заяв ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсними, а у справі № 755/16729/25 судом винесено рішення, яке оскаржувалося в апеляційному порядку, та на яке, на момент розгляду даної скарги, подано касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року залишено без руху, що свідчить про спірність вимог, про які заявлено до погашення (припинення) зарахуванням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог скарги ОСОБА_1 стосовно визнання бездіяльності Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною та зобов`язання скласти постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/4855/22, виданого 07.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди в розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн, всього 1 512 363,94 грн, оскільки у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із повідомленням ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що на виконанні у Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/4855/22, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди в розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн, всього 1 512 363,94 грн (а.с.12 том 1).

За повідомленням начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Б. від 25 серпня 2025 року № 30294/27.4-25/вх.Б-4834-25 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/4855/22, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди в розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн, всього 1 512 363,94 грн, за період виконання рішення з боржника ОСОБА_1 стягнуто 512 321,45 грн, залишок нестягнутого боргу та виконавчого збору станом на дату відповіді складає 1 151 647,88 грн (а.с.25 том 1).

Між тими самими сторонами у провадженні суду перебуває на розгляді цивільна справа № 760/1774/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року за результатом розгляду апеляційних скарг АТ «Аграрний фонд» та ОСОБА_1 рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року, та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 квітня 2025 року у справі №760/1774/24, скасовані та ухвалено у вказаній справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4 660 143,26 грн. з відрахування роботодавцем від вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, 10 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, 30 000 грн. судових витрат по оплаті правничої допомоги, а всього 4 706 013,26 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Сторони у справі № 760/1774/24 подали до Верховного Суду касаційні скарги, ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 760/1774/24 відкрито касаційне провадження. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.08.2025 року в частині стягнення з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 4 660 143,26 грн. з відрахування роботодавцем від вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів, 10 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, 30 000 грн. судових витрат по оплаті правничої допомоги, а всього 4 706 013,26 грн (а.с. 92-100, 100-зворот - 121 том 1, а.с.33-34 том 2).

28 серпня 2025 року відповідач (боржник) ОСОБА_1 в межах розгляду цивільної справи № 755/4855/22 направив до Дніпровського районного суду м. Києва заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, до якої долучено докази її надсилання АТ «Аграрний фонд» та Дніпровському ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), в якій заявник зазначав, що станом на 26 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та АТ «Аграрний фонд» існують зустрічні однорідні грошові вимоги у сумі 1 050 905,64 грн, строк виконання за якими настав, які випливають з трудових відносин та регресного відшкодування, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 755/4855/22 та № 760/1774/24. Він, ОСОБА_1 , повідомив про зарахування та припинення грошових зобов`язань перед АТ «Аграрний фонд» у частині грошових зобов`язань у розмірі 1 050 905,64 грн на підставі рішення суду у справі № 755/4855/22 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. З урахуванням заяви від 18 серпня 2025 року сальдо у сумі 2 677 813,10 грн просив сплатити шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок (а.с.31-33 том 1).

11 вересня 2025 року ОСОБА_1 на ім`я державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Дидюка Б.О. в межах ВП № НОМЕР_1 подано заяву про закінчення виконавчого провадження, у якій ОСОБА_1 , на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», просив закінчити виконавче провадження та видати постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. На обґрунтування заяви зазначав, що 26 серпня 2025 року на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог припинені повністю грошові зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» в сумі 1 050 905,64 грн за рішенням суду у справі № 755/4855/22 (з урахуванням стягнутих примусово у виконавчому провадженні 512 321,45 грн) (а.с.42 том 1).

Державний виконавець, на виконанні якого перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не прийняв.

Не погоджуючись з бездіяльністю державного виконавця, яка полягає у нескладанні постанови про закінчення виконавчого провадження за наслідками повного виконання боржником судового рішення, боржник ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив суд:визнати бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправною та зобов`язати скласти постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/4855/22, виданого 07.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди в розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн, всього 1 512 363,94 грн.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447-І ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінивши наявні у справі матеріали та, проаналізувавши норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційного суду приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У частині восьмій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Отже, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист.

Тобто, підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є факт виконання рішення суду у повному обсязі та у спосіб, зазначений у відповідному виконавчому документі.

При цьому, перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником, зокрема, шляхом отримання від боржника доказів його виконання.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 914/3703/15, від 16 січня 2021 року у справі № 910/4071/17.

Із досліджених письмових доказів судом встановлено що, звертаючись до державного виконавця у вересні 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1,боржник ОСОБА_1 ненадавдоказів погашення ним суми заборгованості, яка визначена у виконавчому документі № 755/4855/22.

Залишок нестягнутого боргу та виконавчого збору станом 25 серпня 2025 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 складає 1 151 647,88 грн, що підтверджується відповіддю начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Біляєва Б. від 25 серпня 2025 року № 30294/27.4-25/вх.Б-4834-25 та не заперечується боржником за виконавчим провадженням ОСОБА_1 (а.с.25 том 1).

Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що державний виконавець, отримавши докази припинення повністю грошового зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» в сумі 1 050 905,64 грн за рішенням суду у справі № 755/4855/22 (з урахуванням стягнутих примусово у виконавчому провадженні 512 321,45 грн) на підставі його заяви від 26 серпня 2025 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка отримана стягувачем АТ «Аграрний фонд», зобов?язаний був закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із повним виконанням рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, є безпідставними, оскільки, в силу положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не наділений компетенцією встановлювати факт відсутності/припинення обов`язку боржника за виконавчим документом у спосіб, не передбачений таким виконавчим документом.

Крім того, наявність відповідного боргу чи його відсутність, є предметом доказування у спорі про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, при розгляді якого, згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, відомо, що у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 755/4855/22, виданий 07 червня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди у розмірі 1 490 014,03 грн та судового збору у розмірі 22 349,91 грн, всього 1 512 363,94 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні заяви.

Судом під час розгляду вказаної заяви встановлено, що виконавчий лист № 755/4855/22 знаходиться на примусовому виконанні, станом на теперішній час здійснюється касаційний перегляд постанови Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 760/1774/24, виконання якої зупинено, якою стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які за доводами ОСОБА_1 мають бути зараховані як зустрічні безспірні вимоги із грошовими коштами, стягнутими з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» у межах справи № 755/4855/22. Відповідно, наявність спору між сторонами про розмір сум стягнення за судовим рішенням у справі № 760/1774/24, виключає часткове або повне припинення зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Аграрний фонд» у межах справи № 755/4855/22.

На підставі наданих учасниками справи та досліджених письмових доказів у справі, яка переглядається, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що ним було погашено у повному обсязі заборгованість, яка стягується на підставі виконавчого листа № 755/4855/22 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене дає підстави стверджувати, що у державного виконавця були відсутні підстави для висновку про повне фактичне виконання рішення суду у справі № 755/4855/22 ОСОБА_1 , у зв`язку із заявою останнього про зарахування зустрічних однорідних вимог, у розумінні положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а доводи заявника (боржника) ОСОБА_1 в цій частині зводяться до власного тлумачення ним норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги заявника (боржника за виконавчим провадженням) ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, пересвідчившись в отриманні стягувачем АТ «Аграрний фонд» заяви від боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог, протиправно проігнорував презумпцію правомірності одностороннього правочину про зарахування та не застосував тлумачення, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності, колегія суддів відхиляє, оскільки, на відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням.

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІІ.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII, свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIІІ передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", є встановлення виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом.

У контексті цієї справи боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_1 доказів виконання судового рішення у справі № 755/4855/22 в повному обсязі, згідно з виконавчим документом, не надав, а встановлення факту відсутності/припинення обов`язку боржника за виконавчим документом у спосіб, не передбачений таким виконавчим документом, не входить до повноважень державного виконавця.

За наведених мотивів колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що, враховуючи проведення ОСОБА_1 (боржником за виконавчим провадженням) зарахування зустрічних однорідних вимог, виконавець повинен був закрити виконавче провадження, а суд першої інстанції порушив приписи статей 202, 601 ЦК України, статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Аграрний фонд», на бездіяльність органу примусового виконання.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: