Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №760/31074/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31074/25 2/760/7394/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е )

24 липня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Ісаєвої І.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), Орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову вказує, що 24 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 554.

В шлюбі у сторін народилось двоє дітей:

• ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.11.2021 року;

• ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.11.2021 року.

З часом у сторін погіршились стосунки, що призвело до припинення шлюбних відносин. Фактичні шлюбні відносини між сторонами справи були припинені в жовтні 2019 року.

Після припинення шлюбних відносин, син сторін ОСОБА_6 став проживати з татом, а донька ОСОБА_7 проживала то у позивача, то у відповідача.

Після початку повномасштабного вторгнення, молодша донька сторін також переїхала до позивача, і з того часу діти на постійній основі проживають з позивачем: спочатку в Обухові проживали як переселенці, а згодом повернулись до квартири позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що з 10 березня 2022 року відповідач перестала виходити на зв`язок з позивачем. Це стало підставою для звернення позивачем до правоохоронних органів.

Як стало відомо з часом, ОСОБА_3 не повідомивши нікого виїхала за кордон, ймовірно до Німеччини, де і проживає на даний час.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року по справі № 760/6483/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, шлюб між сторонами справи було розірвано; місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом з батьком - ОСОБА_1 .

При цьому, при розгляді справи про визначення місця проживання дітей, відповідач подала до суду заяву про визнання позовних вимог, проти визначення місця проживання дітей з позивачем не заперечила.

Посилається, що виключно позивач займається вихованням та фізичним, інтелектуальним, моральним, культурним, духовним і соціальним розвитком дітей, дбає про їхній стан здоров`я, забезпечує їх навчання, купівлю одягу для дітей, організував для дітей належні умови для проживання, навчання та розвитку, хоча на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Станом на дату подання цього позову, спільному синові сторін виповнилось повних 16 (шістнадцять) років, а молодшій доньці - 8 (вісім) років.

З лютого 2022 року, тобто вже більше трьох років, відповідач як матір не виявила щодо своїх дітей жодного інтересу: перетнувши кордон України та виїхавши на проживання до іншої держави, вона самоусунулась від спілкування з дітьми як онлайн, так і офлайн, не приймає участі в їх житті, не займається їх вихованням, не забезпечує дітям необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу. Відповідач не є особою з обмеженими фізичним можливостями та не має інших обмежень, які б унеможливлювали її участь в житті дітей. Перебування за кордоном не є тією обставиною, яка не дозволяє матері спілкуватись із своїми дітьми. Тому презюмується, що такі дії відповідача, а саме, самоусунення від виховання - здійснюються відповідачкою свідомо.

Зазначає, що позивач з 2022 року перебуває у стосунках з жінкою - ОСОБА_8 , з якою вони разом почали проживати з початку 2025 року у квартирі позивача, разом з дітьми. Діти радо прийняли нову жінку батька, молодша донька проводить з нею багато часу, називає її мамою, в них склались дуже теплі та міцні стосунки.

Позивач не звертався до суду з заявою на видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільних дітей, проте материнський обов`язок з надання матеріального утримання своїм дітям, за наявності рішення суду про визначення місця проживання спільних дітей з батьком, презюмується законом. Сторона позивача вважає, що подібні дії відповідача щодо спільних дітей є такими, що явно свідчать про ухилення відповідача від виконання її материнського обов`язку щодо виховання дітей та є наслідком жорстокого поводження з дітьми, що має бути підставою для позбавлення відповідача її батьківських прав. Тому позивач, з метою захисту прав своїх дітей, звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною Ухвалою суду від 04.03.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 20.05.2026 року були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ..

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила, що знає родину ОСОБА_11 вже 13 років, їх діти дружать. Зазначила, що після початку повномасштабної війни відповідач залишила позивача з дітьми, з того часу не допомагає їм, вихованням дітей займається позивач, а також няня. Зазначила, що сама свідок перестала спілкуватись з відповідачем з початку повномасштабної війни. Посилалась що за весь період відсутності матері, а саме 4 роки, про матір жодного разу не чула та просила навіть своїх дітей не згадувати про їх матір в присутності дітей позивача. Щодо питання чи дарує відповідачка дітям подарунки повідомила, що відповідач навіть не привітала сина з днем народження. Щодо розірвання шлюбу повідомила, що офіційно сторони розірвали шлюб під час війни, але до війни вони розходились десь на рік. Вказала, що її діти спілкуються з дітьми сторін кожен день, а її донька краща подружка доньки сторін з двох років.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що позивач є її сусідом, вона знає сім`ю сторін, допомагає позивачу з дітьми, дружила з матір`ю позивача, допомагає позивачу забирати молодшу доньку ОСОБА_12 зі школи та допомагає їй з домашнім завданням починаючи з 2025 року. Вказувала, що відповідачку після повномасштабного вторгнення не бачила, до початку війни вона спілкувалась з позивачем та відповідачем, а коли почалась війна, позивач виїхав з дітьми, тому з ним не спілкувалась, потім у 2025 році позивач повернувся і вона почала йому допомагати. Вказувала, що позивачу крім неї ніхто не допомагає у вихованні дітей, вказала, що жодного разу не була свідком, щоб матір телефонувала дітям. На запитання чи знає свідок, де знаходиться відповідач, повідомила, що ні.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов просили задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась у встановленому законом порядку, шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем реєстрації.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Ісаєва І.М. у судовому засіданні позов підтримала, вважала за доцільне позбавити батьківських прав відповідача.

Також, у судовому засіданні було проведено опитування дітей.

Молодша дитина сторін ОСОБА_5 у присутності представника органу опіки та піклування повідомила, що вчиться у 4 класі в школі 148 у м. Києві, в цій школі вчиться два роки, до цього вчилась у 67 школі. Вказала, що в новій школі їй подобається більше, і в неї в цій школі багато друзів. Повідомила, що після школи робить домашнє завдання і займається малюванням. Вказала, що після школи її забирає і допомагає зробити домашнє завдання бабуся сусідка, а раніше забирав її з малювання брат. На питання чи спілкується з мамою повідомила, що взагалі не пам`ятає маму, як вона виглядає, вказала, що тато їй сказав, що мама перебуває в Німеччині, на батьківські збори ходить тато. Мама їй не телефонує, не вітає її зі святами, бабуся по маминій лінії теж.

Старший син ОСОБА_4 у присутності представника органу опіки та піклування у судовому засіданні повідомив, що не спілкується з матір`ю з 2019 року, матір ніяк з ним не зв`язувалась. Зазначив, що мати хотіла із своїм новим чоловіком забрати сестру, викликала поліцію, говорила, що вони з батьком не віддають їй сестру. Потім мати зникла на місяць, вони з батьком подали заяву до поліції та орган опіки та піклування, пізніше мати з`явилась, і сказала, що вона зможе дати зустрітись з ОСОБА_13 . Коли йому було 7 років пам`ятає, що мама тату розбила голову вазою, потім забрала ОСОБА_6 до себе і не віддавала татові. Повідомив що мати взагалі за ним не дивилась, не купляла ні їжу, ні одяг, все купляв тато, зі школою також тато допомагав та ходив на батьківські збори. Вказав, що з бабусею по маминій лінії не спілкується, мати зі святами не вітає, проживає з татом і сестрою, сестру до школи він інколи заводить. Вказав, що з мамою не хоче налагоджувати стосунки, бо вона ніяк йому не допомагає, спілкуватись з нею також не хоче.

Згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 554.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.11.2021 року, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2121 (а.с. 27).

Від шлюбу сторони також мають неповнолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.11.2021 року, виданим Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1654 (а.с. 28).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року по справі № 760/6483/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, шлюб між сторонами справи було розірвано; місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с. 29-33).

З 10 березня 2022 року відповідачка перестала виходити на зв`язок з позивачем. Це стало підставою для звернення позивача до правоохоронних органів по факту зникнення дружини, що підтверджується Довідкою № 1474/109/1600/03-2022 від 07.07.2023 року (а.с. 38). Як вбачається з довідки, ОСОБА_3 перебуває в державному розшуку станом на 07.04.2022 року як безвісти зникла особа та її місцезнаходження Обухівському РУП ГУНП в Київські області невідоме.

Як вбачається з відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Солом`янського району м. Києва діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . З електронної системи ЕСОЗ відомо, що з лютого 2022 року батько з сином ОСОБА_14 звертався до лікаря-педіатра 16 разів, з донькою ОСОБА_15 - 27 разів. З пояснювальної лікаря-педіатра Цебро О.П. відомо, що батько турбується про здоров`я дітей. Діти щеплені згідно віку. Проходять щорічні профілактичні огляди. Маму дітей ОСОБА_3 лікар з лютого 2022 року жодного разу не бачила, на прийомах мама з дітьми з лютого 2022 року не була (а.с. 39).

Відповідно до характеристики учениці 2-б класу ОСОБА_5 , дитина навчається у школі з 2023 року; мати ОСОБА_3 , за час навчання в шкільному житті дитини участі не брала, з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлась (а.с. 40).

Згідно пояснень першої вчительки молодшої доньки сторін - ОСОБА_17 від 27.10.2025 року, вбачається: «Я, ОСОБА_17 , працюю заступником директора та вчителем початкової школи у середній загальноосвітній школі № 67 м. Києва, що знаходиться за адресою вул. А.Шалімова 9-А. ОСОБА_5 навчалась в нашій школі з 01.09.2023 року по 05.06.2025 рік. Протягом цих двох навчальних років мати ОСОБА_18 - жодного разу не брала участі в шкільному житті дитини. На батьківські збори, індивідуальні зустрічі чи інші заходи, пов`язані з навчанням або вихованням учениці, мати ОСОБА_7 не приходила. Дитину до школи приводив та забирав, як правило, батько ( ОСОБА_1 ) або іноді брат. Водночас батько проявляв активну участь у навчальному процесі дитини. Регулярно відвідував батьківські збори, цікавився успішністю та поведінкою дитини, забезпечував необхідні умови для навчання. Будь-яких контактів із матір`ю учениці за цей період не відбувалося» (а.с. 46).

Згідно з характеристикою на учня 9-б класу середньої загальноосвітньої школи № 67, ОСОБА_4 навчається в школі дев`ятий рік; мати ОСОБА_3 , за час навчання в шкільному житті дитини участі не брала; з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлась (а.с. 41).

Як вбачається з пояснень мами позивача - ОСОБА_19 - від 10 жовтня 2025 року, вбачається наступне: «Я, ОСОБА_20 , є мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_21 - моя єдина дитина.

З 1998 року проживаю в Німеччині, і до України приїжджаю двічі на рік. В мене є двоє онуків - ОСОБА_22 та ОСОБА_7 . Мамою моїх онуків є ОСОБА_3 , шлюб з якою син розірвав ще в 2022 році.

Відносно ОСОБА_3 можу повідомити, що під час шлюбу з моїм сином вона поводила себе дуже не гідно з моїм сином, про що я дізналась вже після припинення шлюбу, але ОСОБА_21 їй все пробачав. Коли в 2019 році стосунки ОСОБА_21 та ОСОБА_24 погіршились, мої онуки залишились проживати разом з ОСОБА_24 , але через безвідповідальне відношення до своїх дітей мій старший онук - ОСОБА_6 - переїхав до свого батька на проживання. ОСОБА_7 в силу малолітнього віку була біля матері. Коли розпочалась повномасштабна війна, ОСОБА_21 забрав і ОСОБА_25 і ОСОБА_7 , і вони з Києва переїхали до Обухова , де проживали до квітня 2022 року. ОСОБА_24 свого часу повідомила ОСОБА_21 про те, що вона поїхала на проживання до Могилів-Подільська , куди запросила і ОСОБА_21 з дітьми. Але за декілька днів ОСОБА_24 просто зникла з місця проживання у місті Могилів-Подільський, нічого та нікого не повідомивши. Як стало відомо згодом, вона самотужки перетнула кордон і наразі проживає за межами України.

На даний час мої онуки та син проживають всі разом у квартирі АДРЕСА_3 . Саме ОСОБА_21 опікується дітьми, закриває всі їхні потреби. У дітей є своя кімната, у кожного - окреме спальне місце, місце для навчання, гри та розвитку.

Зі своїми дітьми ОСОБА_3 зв`язку не підтримує, не спілкується. Діти бажання спілкуватися з мамою також не виявляють. Будь-якої матеріальної допомоги від матері для дітей з моменту як вона перетнула кордон не надходило.» (а.с. 42).

Як вбачається з пояснень близького друга Позивача - ОСОБА_29 від 24 жовтня 2025 року: «Я, ОСОБА_29 , є діючим військовим. ОСОБА_30 - мій друг дитинства. Я добре знаю його сім`ю, дітей ( ОСОБА_25 та ОСОБА_7 ), гарно знав колишню дружину - ОСОБА_3 .

Мені відомо, що стосунки у ОСОБА_21 з ОСОБА_24 погіршились в 2019 році.

ОСОБА_25 (син ОСОБА_21 ) переїхав тоді на проживання до батька. Як малий повідомив тоді - мама за ним не дивилась, дуже часто пропадала і в день, і в ночі, а це йому не подобалось, тому він переїхав до батька.

Особисто з ОСОБА_24 я на даний час спілкування не підтримую, але за поясненням ОСОБА_21 з початку повномасштабного вторгнення, ОСОБА_24 , коли вони перебували у шлюбі, не повідомивши ОСОБА_21 , перетнула кордон і наразі проживає за межами України. Їх спільні діти проживають з ОСОБА_21 та його новою жінкою - ОСОБА_31 .

В 2022 році рішенням суду шлюб між ОСОБА_21 та ОСОБА_24 було розірвано. Місце проживання дітей визначено з батьком.

Ні в розмовах, ні в листуванні з ОСОБА_21 або його дітьми, я починаючи з 2022 року ні разу не чув про хоча б якусь участь матері ( ОСОБА_3 ) в житті дітей: вона не пише, не телефонує дітям, аліменти також не надсилає. Але як я бачу - в дітей такого бажання і не має.» (а.с. 45).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України (надалі за текстом - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно Висновком Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав № 103-1856 від 26.02.2026, вбачається, що Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку тим, що вона ухилилась від виховання та утримання дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно із ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року (надалі за текстом - Конвенції), держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Зі змісту статті 150 СК України, вбачається, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний розвиток, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Верховного Суду України від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та встановлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

У частині 2 ст. 3 Конвенції вказано, що держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Суд наголошує, що виконання батьківських обов`язків не обмежується лише матеріальним забезпеченням дитини, важливим фактором є спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, виявлення інтересу до її внутрішнього світу, створення умов для отримання нею освіти.

Таким чином, із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач нехтує своїми обов`язками по вихованню дітей, що підтверджується також тим, що судом здійснено всіх вичерпних залежних від нього заходів для надання відповідачу можливості бути присутньою у судових засіданнях та висловити свою позицію, яка була проігнорована.

Отже, у справі, що є предметом розгляду, судом встановлено, що відповідач життям своїх сина та доньки не цікавиться, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо них, а тому наявні передбачені ч.1 ст. 164 СК України підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому судом встановлено наявність винної поведінки та нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дітей. Станом на момент розгляду справи мати тривалий час з дітьми не спілкується, бажання спілкуватися з ними не виявляє, місцезнаходження її не відоме, проти позову щодо позбавлення батьківських прав заперечень не подала.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що змінити поведінку відповідача як матері дитини у кращий бік не виявляється можливим.

З огляду на встановлені в даній конкретній справі обставини, діючи в найкращих інтересах дітей, з огляду на свідому, винну поведінку матері, в т.ч. байдужість до розгляду даної справи, а також те, що змінити поведінку її у кращу сторону не уявляється можливим, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав, за наявності вказаних виключних обставин.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дітей.

Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Так, обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначені законодавцем в статті 182 СК України, в якій передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не міститься в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, згідно з частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей (частина друга статті 166 СК України).

Відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Суд враховує, що приписами ст.. 183 СК України унормовано визначення судом розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Також, згідно ч. 5 ст. 183 СК України, законодавцем визначено можливість для того із батьків, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

З врахуванням фактичних обставин справи та вимог закону, суд вважає за доцільне стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 07.11.2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И РІ Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 07.11.2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Верещінська