Рішення від 29 червня 2020 р. у справі №759/4107/17 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4107/17

пр. № 2/759/1571/20

30 червня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Щербині А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічними позовами: ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

встановив:

Представник ПАТ «УкрСиббанк» Бондар О.Б. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И (№10121711000) від 05.10.2006 р. у розмірі 41625,24 доларів США та пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 40954,86 грн. та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суми боргу, процентів нарахованих за договором про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И (№10121711000) від 05.10.2006 р. у розмірі 41625,24 доларів США та пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 40954,86 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за договором.

26.04.2018 р. представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подано до суду зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И (№10121711000), укладеного 05.10.2006 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Позов мотивовано тим, що під час надання споживчого кредиту відповідачем за зустрічним позовом було грубо порушено вимоги законодавства про захист прав споживачів, а укладений договір про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И (№10121711000) від 05.10.2006 р. є недійсним у зв`язку з невідповідністю вимогам чинного на момент його укладення законодавства.

26.04.2018 р. представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подано до суду зустрічний до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненою. Позов мотивовано тим, що внаслідок підвищення банком процентної ставки з 31.12.2015 року без її згоди, відбулась зміна основного зобов`язання, що призвело до збільшення її відповідальності як поручителя, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України порука є припиненою.

26.04.2018 р. представником ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подано до суду зустрічний до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненою. Позов мотивовано тим, що внаслідок підвищення банком процентної ставки з 31.12.2015 року без її згоди, відбулась зміна основного зобов`язання, що призвело до збільшення її відповідальності як поручителя, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України порука є припиненою.

Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 20.03.2017 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою на вимогах основного позову наполягає та просить задовольнити у повному обсязі, заперечує проти задоволення зустрічних позовів в повному обсязі, не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.

Представник позивачів за зустрічними позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення основного позову ПАТ «УксСиббанк» у повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість, на вимогах зустрічних позовів наполягав та просив задовольнити.

Оскільки, у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе постановити рішення на підставі наявних доказів.

Судом встановлено таке.

05.10.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И (№10121711000), за яким банк надав, а відповідач прийняв кредит (грошові кошти) в сумі 64000,00 дол. США під 10,3 % річних, на строк до 05.10.2027 р., у порядку і на умовах, зазначених у договорі.

Цього ж дня, за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, поручилася ОСОБА_2 , уклавши з позивачем договір поруки № 31-9XG/10-2006И.

Крім того, цього ж дня, за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, поручився ОСОБА_3 , уклавши з позивачем договір поруки № 31-9XG/10-2006И.

Відповідно до п. 1.3 - 1.5. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної сум боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених в вищеназваному кредитному договорі. Причини невиконання позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань по даному договору.

Згідно з п. 4.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний погашати кредит, сплачувати проценти, комісії та інші платежі на рахунок вказаний в договорі.

У випадку порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань (термінів повернення кредиту та/або процентів) позичальник сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день погашення заборгованості (п. 7.1 кредитного договору).

Проте відповідач взяті на себе зобов`язання виконував неналежним чином, на що вказує наявність простроченої заборгованості. Згідно з розрахунком позивача, відповідачі що облікована станом на 07.03.2017 р. заборгували за кредитним договором 41625 дол. США 24 центів та 40954 грн. 86 коп., в тому числі: за кредитом - 36317 дол. США 27 центів; за процентами - 5307 дол. США 97 центів;, а також на них нарахована пеня в розмірі 40954 грн. 86 коп., в тому числі: пеня за прострочення сплати кредиту - 18160 грн. 50 коп., пеня за прострочення сплати відсотків - 22794 грн. 36 коп.

Відповідно до п. 5.5 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення і всієї наданої суми кредиту та сплати за кредит, у разі порушення позичальником термінів повернення кредиту або процентів строком більше ніж на один місяць.

Як зазначає представник відповідачів за зустрічним позовом, підставою для визнання договорів поруки припиненими є внесення без згоди поручителів змін до основного зобов`язання.

Згідно п.22 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред`явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в кредитний договір поручителем, так отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями і т.д.

Підставою для припинення поруки є зміна умов основного зобов`язання, якими збільшується обсяг відповідальності поручителя, а тому підлягають застосуванню наслідки ч.1 ст. 559 ЦК України.

Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И (№10121711000) від 05.10.2006 р., 31.12.2015 року банком було збільшено відсоткову ставку встановлено п.1.3.1. кредитного договору з 10,3 % до 20,60 %.

Однак матеріали справи не містять доказів про те, що поручителі надали свою згоду на зміну умов кредитного договору, в частині збільшення відсоткової ставки.

Отже враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договір поруки припиненим у повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И від 05.10.2006 р. судом встанолено таке.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст.207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавець перед укладенням договору про надання споживчого кредиту зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладання спірних договорів), визначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладання спірних договорів), яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є зобов`язання, які виникають із положень договору про споживчий кредит та які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Взаємні права та обов`язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку Позивача був добровільним.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що договор про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И від 05.10.2006 р. містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк його повернення, погашення, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін.

Крім цього, оспорюваний кредитний договір підписаний ОСОБА_1 , а тому сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України.

ОСОБА_1 під час укладення договору не заявляв, що з ним не проведено переддоговірної роботи, що йому незрозумілі умови договору, а в подальшому виконував його умови. Також позивачем 1 не доведено, що під час укладення кредитного договору йому не була надана повна інформація щодо кредиту, та Банком приховано сукупну вартість кредиту, у зв`язку із чим він не зміг оцінити доцільність отримання кредиту на таких умовах.

Тобто, в даному випадку ОСОБА_1 мав змогу знайомитись із всіма умовами оформлення кредитного договору попередньо, до підписання цього договору. Посилання на відсутність в договорі детального розпису загальної вартості кредиту є передчасними, адже ці положення були обов`язковими тільки після прийняття станови правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» - проте виходячи з положень ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, на момент укладення договору про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И від 05.10.2006 р. даної постанови не існувало, вона була зареєстрована в Міністерстві юстиції 25.05.2007 року, а чинності набрала 05 червня 2007 року.

Відтак, безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, відповідач скористався тим, що йому об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оскаржуваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг.

Так, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 вказаної Постанови).

ОСОБА_1 не доведено наявність умислу в діях ПАТ «УкрСиббанк», як і не доведено сам факт введення в оману, а відтак в задоволенні зустрічного позову про визнання договору про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И від 05.10.2006 р. не підлягає задоволенню.

За таких обставин, та враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договір поруки припиненими, то суд знаходить позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И від 05.10.2006 р. підлягають частковому, задоволенню, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСибанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 31-9XG/10-2006И від 05.10.2006 р. в сумі 41625 доларів США 24 центи на погашення заборгованості за кредитним договором №31-9ХG/10-2006И/2 (№10121711000) від 05 жовтня 2006 року, що облікована станом на 07.03.2017 року.

В силу вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 11247,69 грн.

На підставі вказаних в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 81, 89, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 41625 (сорок одну тисячу шістсот двадцять п`ять) доларів США 24 центи на погашення заборгованості за кредитним договором №31-9ХG/10-2006И/2 (№10121711000) від 05 жовтня 2006 року, що облікована станом на 07.03.2017 року, та 11247 (одинадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 69 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити.

Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати припиненими договір поруки №31-9ХG/10-2006И/1, що укладений 05 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , та договір поруки №31-9ХG/10-2006И/2, що укладений 05 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий Сенько М.Ф.