Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №758/5492/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5492/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

14 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька та дозволу на оформлення документів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:

1) надати дозвіл на тимчасові виїзди малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України в період з 01 серпня 2026 року по 01 серпня 2028 року до Республіки Польща, Угорщини, Республіки Чехія, Словацької Республіки, Республіки Молдова, Республіки Румунія, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Франції, Австрії, Німеччини, Турецької Республіки, Республіка Словенія, Королівства Бельгія, Грецької Республіки, Королівства Іспанія, Італійської Республіки, Князівства Ліхтенштейн, Велике Герцогства Люксембург, Республіки Мальта, Королівства Нідерландів, Арабської Республіки Єгипет, Королівства Норвегія, Португальської Республіки, Швейцарської Конфедерації, Королівства Швеція, Республіки Хорватія, Чорногорії, Об`єднаних Арабських Еміратів, Сполучених Штатів Америки, Канади та інших країн- учасниць Шенгенської угоди та країн Європейського Союзу в супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу її батька ОСОБА_2 ;

2) надати їй дозвіл без згоди батька оформляти документи для тимчасового виїзду дитини за межі України строком дії дозволу, а саме з 01 серпня 2026 року по 01 серпня 2028 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу і мають спільну доньку ОСОБА_3 . Після припинення стосунків вони не проживають разом і не спілкуються. У березні 2024 року відповідач виїхав на постійне місце проживання до Канади.

Дитина проживає з матір`ю і перебуває на її повному утриманні. Відповідач у вихованні доньки участі не бере і матеріально її не забезпечує, тому аліменти стягнуто судовим наказом у справі № 760/721/24.

Дитина має хронічні захворювання. Лікуючий лікар рекомендує кліматотерапію: морське повітря, теплий сухий клімат і плавання.

Перед виїздом відповідач надав згоду на вивезення дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення. Ця згода діяла до 28 лютого 2026 року. На прохання позивача надати нову згоду відповідач не реагує.

Позивач планує поїздки з донькою для лікування, оздоровлення та розвитку дитини. Йдеться про відвідування моря, музеїв і розважальних центрів. Вона гарантує повернення дитини до постійного місця проживання в Україні.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Позовні вимоги вона підтримала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.07.2019. Шлюб між сторонами не був зареєстрований.

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2026/003828900 та № 2026/003828972 від 10.03.2026 дитина та позивачка зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Дитина проживає з матір`ю і перебуває на її утриманні.

Відповідно до судового наказу Солом`янського районного суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 760/721/24 з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки.

Також, згідно з заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.12.2024 по справі № 758/12531/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 9 629,53 грн.

27.02.2024 відповідач надав згоду на виїзд доньки за кордон для відпочинку та оздоровлення, однак строк дії цієї згоди сплив 28.02.2026.

Як стверджує позивач у позовній заяві у березні 2024 року відповідач виїхав до Канади.

Дитина сторін - ОСОБА_3 має певні захворювання, її лікуючий лікар рекомендує кліматотерапію в умовах морського теплого сухого клімату та плавання.

Відповідач зазначених обставин не спростував. Доказів про те, що він підтримує зв`язок із донькою чи бере участь у її вихованні, матеріали справи не містять.

Суд враховує те, що згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Це стосується також дій судів. Стаття 24 Конвенції визнає право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров`я.

За статтями 141, 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Частиною третьою статті 313 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків і в їхньому супроводі, крім випадків, передбачених законом.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила), визначено порядок виїзду дітей до 16 років. Виїзд у супроводі одного з батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків. Без такої згоди виїзд можливий, зокрема, у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд без згоди та супроводу другого з батьків.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13, рішення від 11.07.2017) ЄСПЛ вказав, що у справах щодо дітей вирішальним є найкращий інтерес дитини, а не батьків. Він потребує детального дослідження конкретної ситуації та всіх чинників, що впливають на дитину.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 16.07.2015) ЄСПЛ наголосив, що національні суди мають справедливо збалансувати інтереси дитини та обох батьків. При цьому найкращі інтереси дитини мають переважне значення.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10.02.2011) ЄСПЛ вказав, що судове рішення має давати відповідь на істотні доводи сторін. Водночас суд не зобов`язаний детально відповідати на кожен аргумент.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) відступила від підходу про пріоритет рівності прав батьків. Вона вказала, що тимчасовий виїзд дитини з тим із батьків, з яким вона проживає, сам по собі не позбавляє іншого з батьків участі у вихованні. Право відмови у згоді не може використовуватися як інструмент тиску всупереч інтересам дитини. Дозвіл може бути наданий на певний період із визначенням його початку й закінчення.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 643/1090/17 Верховний Суд виснував: «Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.»

У постанові від 11.12.2019 у справі № 463/6859/18 Верховний Суд погодився з наданням дозволу на виїзд дитини до кількох перелічених держав на строк до 3 років. Визначальним було те, що строк мав чіткі межі та передбачав обов`язкове повернення дитини.

У постанові від 24.02.2021 у справі № 552/1938/20 Верховний Суд вказав на те, що дозвіл на виїзд має тимчасовий характер. Він не є визначенням або зміною місця проживання дитини.

Водночас у постанові від 31.05.2023 у справі № 297/1949/21 Верховний Суд скасував рішення про багаторазове вивезення дитини для оздоровлення строком на 3 роки. Підставою стала відсутність визначених меж перебування дитини за кордоном. За висновком Верховного Суду, такий дозвіл може порушити права дитини та батьківські права відповідача. Аналогічний підхід викладено в постанові від 19.02.2020 у справі № 235/139/16-ц.

Суд враховує те, що мета поїздок дитини з матір`ю закордон обумовлена перш за все необхідністю оздоровлення дитини, її відпочинку, всебічного розвитку. Окрім того, відповідач сам надавав згоду на подібні поїздки, який діяв до 28.02.2026 року.

Більше того, відповідач постійно проживає у Канаді з березня 2024 року і з дитиною не спілкується. Відповідач не надав до суду жодних причин відмови у наданні згоди на виїзд дитини закордон і не заявив про ризики, які можуть виникнути для дитини у зв`язку з цим. За таких умов тимчасові виїзди дитини з матір`ю не обмежують фактичну участь батька у вихованні дитини.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Водночас відповідач цим правом не скористався.

Також суд враховує те, що позивачка є громадянкою України, зареєстрована та проживає разом із дитиною у м. Києві. Вона гарантує повернення дитини до постійного місця проживання. При цьому обставин, які свідчили б про намір змінити місце проживання дитини чи вивезти її на постійне проживання за кордон, судом не встановлено.

Оскільки відповідач тривалий час перебуває за кордоном, тому отримання його згоди на кожну окрему поїздку дитини разом з матір`ю фактично неможливе. Вимога щоразу звертатися до суду позбавила б дитину своєчасного лікування та оздоровлення закордоном. Водночас, щоб забезпечити тимчасовий характер виїздів і баланс інтересів сторін, суд вважає за необхідне обмежити тривалість кожного виїзду. Тривалість кожного виїзду не повинна перевищувати 60 календарних днів, із обов`язковим поверненням дитини в Україну. Це не виходить за межі позовних вимог, оскільки позивачка просить саме про тимчасові виїзди.

Щодо посилань позивача про надання дозволу на виїзд до «інших країн - учасниць Шенгенської угоди та країн ЄС», то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки таке формулювання не відповідає вимозі правової визначеності та не дозволяє визначити країну перебування дитини.

Щодо позовної вимоги про надання дозволу на оформлення документів, то суд встановив, що така вимога є похідною від основної. Без оформлення паспорта для виїзду за кордон та відповідних віз дозвіл на виїзд дитини разом з матір`ю буде неефективним. Отже, задоволення цієї вимоги відповідає ефективному способу захисту в розумінні статті 5 ЦПК України.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини та балансу інтересів сторін, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. Тимчасові виїзди дитини з матір`ю до перелічених у позові держав у визначений період відповідають її найкращим інтересам. Водночас у частині виїздів до невизначеного кола країн у позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. Оскільки немайнову вимогу по суті судом задоволено, то підставі для зменшення суми судового збору немає. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі1 331,20 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 209, 223, 247, 265, 274, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька та дозволу на оформлення документів - задовольнити частково.

Надати дозвіл на тимчасові виїзди малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України в період з 01 серпня 2026 року по 01 серпня 2028 року до таких держав: Республіки Польща, Угорщини, Республіки Чехія, Словацької Республіки, Республіки Молдова, Республіки Румунія, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Французької Республіки, Австрійської Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Турецької Республіки, Республіка Словенія, Королівства Бельгія, Грецької Республіки, Королівства Іспанія, Італійської Республіки, Князівства Ліхтенштейн, Великого Герцогства Люксембург, Республіки Мальта, Королівства Нідерландів, Арабської Республіки Єгипет, Королівства Норвегія, Португальської Республіки, Швейцарської Конфедерації, Королівства Швеція, Республіки Хорватія, Чорногорії, Об`єднаних Арабських Еміратів, Сполучених Штатів Америки, Канади в супроводі матері ОСОБА_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , тривалістю кожного виїзду не більше 60 (шістдесяти) календарних днів, із обов`язковим поверненням дитини до постійного місця проживання в Україні після кожного виїзду.

Надати ОСОБА_1 дозвіл без згоди батька ОСОБА_2 оформляти документи, необхідні для тимчасових виїздів ОСОБА_3 за межі України в період з 01 серпня 2026 року по 01 серпня 2028 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.К. Левицька