Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №758/7721/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7721/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання – Крупина Ю. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до Подільського районного суду міста Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 07 червня 2025 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір про споживчий кредит №71826778, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Сума заборгованості відповідача становить 25 462,50 грн., відповідно до виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 7 500,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить – 2 250,00 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 1 012,50 грн. та заборгованість за пенею – 14 700,00 грн.

Посилаючись на непогашення заборгованості добровільно, позивач звернувся до суду з даним позов для стягнення суми заборгованості судоми рішенням.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд надсилав на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана судом кореспонденція повернулася до суду з зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за адресою».

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідачі про зміну свого місця проживання суд не повідомляли.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 червня 2025 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір про споживчий кредит №71826778, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідач в особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів кредитодавець здійснив верифікацію доданої відповідачем банківської карти.

Електронна ідентифікація відповідача здійснилась при вході в особистий кабінет, шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на веб-сайті кредитодавця.

Після прийняття рішення надати кредит відповідачу, товариство надіслало в особистий кабінет відповідача проєкт кредитного договору (оферта).

Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт).

Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення договору про споживчий кредит.

Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачем в особистому кабінеті та визначеної в кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від кредитодавця

26.01.2026 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги №26/01/26 від 26.01.2026 року.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 71826778 від 07.06.2025 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 25 462,50 грн., відповідно до виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 7 500,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить – 2 250,00 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 1 012,50 грн. та заборгованість за пенею – 14 700,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань, або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Ці норми дають банку підстави для дострокового стягнення . всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення тіла кредиту та відсотків.

Щодо стягнення комісії. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п 2.2.4 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що становить 1 125,00 грн.

Розмір комісії, встановлений даним пунктом договору, залишається незмінним.

Укладаючи 07 червня 2025 року договір кредиту, позичальник підтвердив, що ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та зобов`язується неухильно дотримуватися їх.

Отже, умови договору про надання кредиту від 07 червня 2025 року щодо розміру та порядку сплати комісії з ОСОБА_1 погоджені, Закону України «Про споживче кредитування» вказані умови не суперечать.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену позивачем суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам договору позики, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку про те, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені договором позики, належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 10 762,50 грн.

Що стосується вимог про стягнення пені у розмірі 14 700,00 грн. за кредитним договором, суд зазначає таке. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп., що підтверджено платіжною інструкцією №153606 від 14.04.2026 року, яка міститься у матеріалах справи.

Із урахуванням наведеного, у зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково - на 42,27 % (позивач просив стягнути 25462,50 грн., а суд дійшов висновку про стягнення 10762,50 грн), то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 125, 40 грн. (42,27% від суми 2 662,40 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання кошів у кредит №71826778 від 07.06.2025 року, укладений з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в загальному розмірі 10 762,50 грн. та 1 125, 40 грн. судового збору, а всього стягнути 11 887, 90 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 90 коп.)

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» місцезнаходження – 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Т. В. Войтенко