Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №758/7349/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7349/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання – Мороз А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 07.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 450842-КС-003 (далі – кредитний договір).

Відповідно до п. 1 кредитного договору, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі – Правила, а разом – Договір).

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,1485 процентів за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі – проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в розмірі 17 000 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Крім того, 09.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 450842-КС-003, відповідно до умов якої кредитодавець надає позичальнику додатковий кредит в розмірі 4 000 грн.

Також, 02.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 450842-КС-003 про надання кредиту.

Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 13.09.2024 р.

Свої зобов`язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 29.04.2025 у неї виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 52 713 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 19 660 грн. 05 коп., заборгованості по відсоткам – 33 053 грн. 80 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі у загальному розмірі 52 713 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 19 660 грн. 05 коп., заборгованості по відсоткам – 33 053 грн. 80 коп.

Крім того, просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідно до ухвали судді Подільського районного суду м. Києва від 02.07.2025 було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Суд неодноразово надсилав на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана судом кореспонденція повернулася до суду з зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за адресою».

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідачка про зміну свого місця проживання суд не повідомляла.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасника справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження.

Суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.

Вказане передбачено п. 108 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачкою не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем реєстрації), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 07.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 450842-КС-003, шляхом підписання оферти щодо укладення договору про надання кредиту.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів.

2.2. Тип кредиту: кредит.

2.3. Строк, на який надається кредит: 24 тижнів.

2.4. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована.

Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14850000, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

2.6. Загальний розмір наданого кредиту: 17 000 грн.

2.7. Строк дії договору: до 23.05.2024.

2.8. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту: 44 160 грн.

2.9. Орієнтована реальна річна процента ставка: 9120, 38 процентів.

09.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 450842-КС-003.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди кредитодавець та позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди:

2.1. Кредит збільшується на 4 000,00 грн., та кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути, кредит збільшений на 4 000,00 грн. у строки та на умовах викладених у Договорі.

2.2. Після збільшення суми кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту та Додаткового кредиту складатиме 21 000,00 грн.

3. На дату укладення Додаткової угоди несплачені проценти, а також несплачена комісія вносяться до Графіку платежів (п. 6.4 Додаткової угоди) та підлягають сплаті відповідно до Графіку платежів.

4. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми кредиту:

- загальна сума отриманого кредиту становить: 21 000,00 грн. (п. 1 та п. 2. Додаткової угоди);

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 10399,05 процентів;

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 54 470,99 грн.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частина перша статті 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Судом установлено, що договір про надання кредиту та додаткова угода № 1 до нього підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 07.12.2023 та 09.12.2023 правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

А тому додані до позову договори є належними та допустимими доказами на підтвердження правовідносин між сторонами у справі.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

На підтвердження перерахування коштів на рахунок відповідача позивачем було надано довідки-підтвердження ТОВ «ПрофітГід» відповідно до якої встановлено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: 07.12.2023 та 09.12.2023. Призначення платежів: Перерах. коштiв Гура В. Я. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №450842-КС-003 від 07.12.2023 Без ПДВ; Перерах. коштiв Гура В. Я. ІПН НОМЕР_1 зг. Дод. угоди від 09.12.2023 до кредитного дог. №450842-КС-003 від 07.12.2023 Без ПДВ.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором та Додатковою угодою до нього належним чином не виконує, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 52 713 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 19 660 грн. 05 коп., заборгованості по відсоткам – 33 053 грн. 80 коп.

Ураховуючи те, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір та додаткова угода до нього є чинними, в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 660 грн. 05 коп. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у загальному розмірі 33 053 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

За змістом п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 № 49 (далі – Правила) банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована.

Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,14850000, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно до п. додаткової угоди № 1 від 09.12.2023 до кредитного договору після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення суми кредиту:

- загальна сума отриманого кредиту становить: 21 000,00 грн. (п. 1 та п. 2. Додаткової угоди);

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 10399,05 процентів;

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 54 470,99 грн.

Ураховуючи те, що умови щодо сплати відсотків були погоджені сторонами у договорі та у додатковій угоді № 1 до договору, відсотки нараховані у межах строку виконання зобов`язання за договором, поданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям, даних на його спростування матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам у розмірі 33 053 грн. 80 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 626, 628, 633, 634, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10-12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 41084239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у загальному у розмірі 52 713 (п`ятдесят дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення – 21.09.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук