Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №757/42382/26-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42382/26-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 Печерський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді: ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №12026100060000918 від 19.07.2026, відносно -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, українця, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 08.05.2026 Дніпровським районним судом міста Києваза ч.1 ст.309 КК України до 2 років пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні було введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено. Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 03 травня 2026 року на 90 діб.

19.06.2026 близько о 09:23, у ОСОБА_4 , який перебував у підвальному приміщенні, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Мечникова, буд.10/2, яке перебуває на балансі Печерської районної у місті Києві Державній адміністрації та використовується як укриття, виник раптовий умисел спрямований на таємне викрадення чого майна, в умовах воєнного стану, а саме двох розкладачок марки «Xiaomi Gocamp Dark Green OBS1001», розміром 188 ? 65 ? 41 см, які належать ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_4 , перебуваючи у вищезазначеному підвальному приміщенні за адресою: м. Київ, вул.Мечникова, буд.10/2 в період з 09:23 по 09:27 взяв до рук одну розкладачку марки «Xiaomi Gocamp Dark Green OBS1001», розміром 188 ? 65 ? 41 см, яка належить ОСОБА_5 , та тримаючи її в руках покинув підвальне приміщення, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, цього ж дня, в період з 11:06 по 11:09 ОСОБА_4 , повторно зайшов до підвального приміщення за адресою: м.Київ, вул.Мечникова, буд.10/2 та взяв другу розкладачку марки «Xiaomi Gocamp Dark Green OBS1001», розміром 188 ? 65 ? 41 см, належну ОСОБА_5 , та тримаючи її в руках покинув підвальне приміщення, отримавши реальну можливість розпорядитися нею на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_5 , заподіяно майнову шкоду на загальну суму 5928,12 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся, зазначив, що активно сприяв розкриттю злочину, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що викрадене майно було повернуто потерпілій, просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, надала заяву щодо розгляду провадження за її відсутністю.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд, допитавши обвинуваченого, дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, постанови щодо речових доказів, звіти про вартість експертиз, та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого, всі обставини справи.

Так обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.

ОСОБА_4 раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неодружений.

У відповідності до ст.66 КК України у якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання винуватості, добровільне усунення заподіяної шкоди.

Згідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

У даному випадку, приймаючи до уваги обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання винуватості, добровільне усунення шкоди, що на переконання суду, істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також інші обставини, зокрема незначна вартість предмету кримінального правопорушення (5928,12 грн), молодий вік обвинуваченого, його соціалальне серидовище, проживання окремо від батька, відсутність постійного місця проживання, крім того, обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховуючи відсутність матеріальних претензій збоку потерпілої, суд приходить до висновку, що в даному випадку при призначенні покарання за ч.4 ст.185 КК України слід застосувати положення ч.1 ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Окремо суд зауважує, що мінімальне покарання, передбачене санкцією статті ч.4 ст.185 КК України - 5 років, з урахуванням наведених обставин та особи обвинуваченого, призначення реального покарання може призвести до ізоляції обвинуваченого та остаточного його втрати для суспільства як громадяднина та особи молодого віку, у той час як призначене покарання у виді штрафу спонукатиме його на пошук роботи з метою отримання грошових коштів для сплати призначеного штрафу, та у подальшому виправдати довіру суду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 08.05.2026 засуджений Дніпровським районним судом міста Києваза ч.1 ст.309 КК України до 2 років пробаційного нагляду.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточне покарання за цим вироком призначити у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, який на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ч.2, п.3 ч.3 ст.59-1 КК України на ОСОБА_6 покласти наступні обов`язки:періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 скасувати та на підставі ч.5 ст.202 КПК України негайно звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Згідно зі звітом про фактичні затрати на проведення експертизи №1225, витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні складають 458,01 грн та підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Долю речових доказів, вирішити на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточне покарання за цим вироком призначити у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, який на підставі ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ч.2, п.3 ч.3 ст.59-1 КК України на ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 скасувати та на підставі ч.5 ст.202 КПК України негайно звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Згідно зі звітом про фактичні затрати на проведення експертизи №1225, витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні складають 458 (чотириста п?ятдесят вісім) гривень (одна) копійка та підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 19.07.2026, а саме: розкладачку марки «Xiaomi Gocamp Dark Green OBS1001», розміром 188 ? 65 ? 41 см - вважати повернутою за належністю власнику ОСОБА_5 .

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 21.07.2026, а саме: DVD-R 4'7 GB, який містить 9 (дев`ять) відеофайлів - залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня оголошення вироку до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1