Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №333/78/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 333/78/26-ц

пр. № 2-8838/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» про відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» на його користь 500 000, 00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2025 року, а також рішенням суду від 24 листопада 2025 року виконавчий напис приватного нотаріуса Бригіди В.О., ініційований ТОВ «УкрКредитФінанс» визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки стягнення ініційовано без безспірної заборгованості та на підставі недостовірної інформації. Незважаючи на це, протягом 2022-2025 років тривали арешти його рахунків, у тому числі пенсійних і соціальних, списання коштів, блокування базових потреб і систематичне внесення відповідачем неправдивих даних до УБКІ, що підтверджено відповіддю НБУ.

Позивач вказує, що такі дії спричинили тривалі душевні страждання, приниження честі й гідності та втручання у приватне і професійне життя позивача як ВПО, що становить собою моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди. З урахуванням наведеного просив суд стягнути моральну шкоду у розмірі 500 000, 00 грн.

Від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено, у чому саме полягає моральна шкода та наявність причинного зв`язку між діями відповідача і заявленими стражданнями. Представник вважає, що зверненням із заявою про вчинення виконавчого напису він реалізував своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором, укладення якого позивач не заперечує і наявність боргу за яким не спростовує, вказує, що комунікація з позивачем здійснювалася виключно в межах умов договору, Закону України «Про споживче кредитування» та вимог Національного банку України, а доказів приниження честі, гідності чи ділової репутації не надано. Представник також зазначив, що комунікації з третіми особами, зокрема з колегами позивача, відповідач не здійснював і не здійснює, будь-які протиправні дії щодо позивача заперечує, а тому вважає вимоги про стягнення 500 000,00 грн моральної шкоди безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, і просив суд відмовити в позові у повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії і рішення.

21 квітня 2026 року до Печерськозго районного суду м. Києва, на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 27 квітня 2026 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

27 квітня 2026 року ухвалою суду залишено позовну заяву без руху.

30 квітня 2026 року через Електронний суд позивач направив заяву про усунення недоліків.

04 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

28 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

04 червня 2026 року позивач через Електронний суд направив на адресу суду заяву про розгляд справи без участі.

10 червня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

31 серпня 2026 року від позивача ОСОБА_1 через Електронний Суд надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про його час, дату і місце призначення судового засідання, з урахуванням раніше поданої заяви про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, беручи до уваги заперечення представника відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі рішення, виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

19 листопада 2025 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/8206/25 позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та визнання незаконними дій приватного виконавця, задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5700 від 17 січня 2022 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №0675-4839 від 16 квітня 2021 року за період з 17 червня 2021 року по 15 грудня 2021 року в розмірі 35 839,36 грн /а.с. 5, 6-12/.

Згідно даних виписок з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається наявність арешту на його рахунки, включно з рахунками для отримання пенсійних та соціальних виплат.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно зі ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з пунктами 1-4 частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини четвертої ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Тлумачення статті 23 Цивільного кодексу України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013св18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь- якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вивчивши доводи позивача щодо завдання йому моральної шкоди, суд погоджується з ним частково. Суд враховує, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та пов`язані з ним обмеження, вже встановлені судовим рішенням, а арешти рахунків, у тому числі пенсійних, з урахуванням статусу позивача як внутрішньо переміщеної особи об`єктивно спричинили душевні страждання. Водночас позивачем не надано обґрунтованого розрахунку моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн та належних доказів, які б підтверджували саме такий її розмір.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, доходить висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн, а в іншій частині позову відмовляє, у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до норми частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (1%), то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 80,00 грн. на користь позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (адреса: м. Київ, вул. Лесі Українки, буд.26, оф.407, код ЄДРПОУ: 38548598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн та 80, 00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова