Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №757/14994/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14994/26-ц

пр. 2-8020/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі - Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з даним позовом, просила суд ухвалити рішення, яким розірвати між нею та відповідачем шлюб, який зареєстрований 07 серпня 2021 року у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 895. Обґрунтовуючи вимогу про розірвання шлюбу позивачка посилається на те, що вони з чоловіком тривалий час не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства, у подружжя зникло почуття любові одне до одного, відтак подальше збереження шлюбу є неможливим.

Також позивачка просила суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову, позивачка зазначила, що 07 серпня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) зроблено відповідний актовий запис №895. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб від 07.08.2021 року (бланк серії НОМЕР_1 ).

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.05.2023 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис №1012 від 03.05.2023 року).

Як зазначила позивачка, малолітній син проживає разом із нею у орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди житла доданим до цієї позовної заяви та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Відповідач участі у належному матеріальному забезпеченні дитини бере нерегулярно.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином. В матеріалах наявна заява представника позивачки про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки позов підтримує у повному обсязі. Додатково представник позивачки зазначила, що за час перебування справи у провадженні суду примирення між сторонами не відбулось, збереження сім`ї неможливе.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача направив заяву про розгляд справи за його відсутності та клопотання про надання сторонам строку на примирення.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 серпня 2021 року між сторонами даної справи було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) зроблено відповідний актовий запис №895. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб від 07.08.2021 року (бланк серії НОМЕР_1 ).

Прізвище Позивачки після реєстрації щлюбу змінено на « ОСОБА_1 ».

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.05.2023 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис №1012 від 03.05.2023 року).

Як встановлено малолітній син проживає разом із позивачкою в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди житла доданим до цієї позовної заяви.

Сторони проживали однією сім`єю, проте як зазначає позивачка, вони як подружжя не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, не мають взаємних прав та обов`язків. Позивачка зазначає про відсутність намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачем.

Встановлені обставини свідчать про те, що між сторонами сімейні відносини відсутні.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, проживають окремо та втратили один до одного почуття поваги і любові.

З часу припинення шлюбних відносин та часу знаходження позову в суді, примирення між сторонами не відбулось. Позивач не вважає можливим збереження сім`ї.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що дальше спільне життя подружжя та збереження їх сім`ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.

Таким чином, вимоги про розірвання шлюбу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Як встановлено судом малолітній син проживає з позивачкою, що стороною відповідача в ході розгляду справи не спростовано.

Обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивачка зазначає, що відповідач будучи батьком дитини, матеріальну допомогу на її утримання надає нерегулярно, тим самим не виконує свого батьківського обов`язку щодо утримання дитини.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст. 184 СК України).

У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, аліменти підлягають стягненню з 13 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

З огляду на встановлені у справі обставини, що мають юридичне значення та наведені положення Закону, а також виходячи з того, що дитина сторін проживає разом із позивачкою, у зв`язку з чим цілодобовий обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини, суд вважає необхідним присудити стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Задовольняючи даний позов та визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров`я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина інші обставини, що мають істотне значення а також те, що визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам Закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан його здоров`я суду не надано. Окрім того, у суду відсутні дані про те, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки.

Відповідно до ст. 141-142 ЦПК України судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судом задоволено вимогу про розірвання шлюбу, судові витрати у вигляді сплати судового збору за цю вимогу у розмірі 1331 грн. 20 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Оскільки позивачка згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 84,110,112, 113, 180, 181, 182, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2,10,76-81, 141-142, 200, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 серпня 2021 року за актовим записом №895, у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 березня 2026 року у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1331, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Повне рішення суду складено 31 серпня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя