Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №756/9290/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9290/25

Провадження № 2/756/651/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Примак-Березовської О.С. розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання зобов`язання за умовами договору № 79948177 від 30 травня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (далі – Боржник) про надання позики на загальну суму 26 055 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ»; Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – Клієнт) укладено договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до яких позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначила, що заперечує позовні вимоги у повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять доказів автентифікації її електронного підпису на кредитному договорі № 79948177 від 30 травня 2024 року, зазначила про недоведеність зарахування кредитних коштів на її банківський рахунок, а також вважає нарахування неустойки не правомірним.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що факт укладення кредитного договору підтверджується належними та допустимими доказами, які додані до матеріалів справи. Також подав клопотання про витребування доказів на підтвердження перерахування грошових коштів за договором позики на спростування доводів відповідача.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Оболонського районного суду містка Києва задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслав до суду лист №20.1.0.0.0/7-260603/43568-БТ від 9 червня 2026 року.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, у відповіді на відзив просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надіслала відзив до суду, у якому вона заперечувала позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суть спору сторін зводиться до неналежного виконання зобов`язання Боржником за договором позики, яка наданна фінансовою установою (Клієнтом) та право на яку відступлено Фактору згідно з договором факторингу.

Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

30 травня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 79948177, відповідно до якого позикодавець зобов`язався передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 13 500 грн, шляхом перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника №5168745613525002, строком на 30 днів, а останній зобов`язався повернути таку ж суму у день закінчення строку позики, сплатити проценти у розмірі 0,90% від суми кредиту, а в разі порушення строку повернення - проценти за понадстрокове користування та пеню у розмірі 2,70% (пункти 2.1, 2.2, 2.3 Договору).

Згідно зі змістом пункту 2.3 цього Договору денна процентна ставка – 0.90%, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом – 2.70%, пеня – 2,70%, дата повернення кредиту – 28 червня 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №79948177, сума непогашеного зобов`язання, у межах строку нарахування процентів, передбаченого у Договорі, становить 13 500 грн наданої позики, 5 994 грн відсотків та 6 561 грн відсотків за понадстрокове користування позикою, а всього 26 055 грн.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21 (зі змінами, які передбачені Додатковими угодами №2 від 28 липня 2021 року, №7 від 13 червня 2022 року,№44 від 26 листопада 2024 року), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з даними Акту прийому передачі та Витягу з Реєстру боржників №38 від 26 листопада 2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №79948177 у сумі 26 055 грн.

Встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківські рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до інформації, що міститься у листі №20.1.0.0.0/7-260603/43568-БТ від 9 червня 2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), а також вбачається надходження 28 травня 2024 року грошових коштів на суму 13 000 грн.

ІV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675 електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5), електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною 12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (статті 510 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена статтею 625 ЦК України. Частинами 1 і 2 цієї Статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Вимогами статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як було зазначено, позивач стверджував, що первісний позикодавець надав кошти позичальнику, яким є відповідач у цій справі. На підтвердження своєї позиції представник позивача подав клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом. Так, лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260603/43568-БТ від 9 червня 2026 року не містить інформації про перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 13 500 грн саме 30 травня 2024 року.

З інформації наданої банком, вбачається, лише транзакція на суму 13 000 грн 28 травня 2024 року тобто до укладення договору №79948177, і в розмірі, що не відповідає сумі позики.

Суд констатує, що надана банком інформаціязасвідчує відсутність надходжень у зазначеній сумі на картки відповідача у період, коли, за твердженням позивача, мало відбутися перерахування позики за умовами Договору.

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року (справа № 753/20537/18) вказав, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій; тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

За змістом статті 1046 ЦК України зобов`язання позичальника повернути кошти виникає лише після фактичного передання (надання) йому таких коштів позикодавцем; договір позики (кредиту) є реальним правочином, який породжує зустрічний обов`язок позичальника саме з моменту фактичного отримання коштів.

Отже, сам факт укладення договору позики не підтверджує фактичного надання грошових коштів позичальнику. Оскільки договір позики відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України є реальним, саме на позикодавця покладається обов`язок довести належне виконання свого зобов`язання щодо надання позики, адже лише після фактичного отримання коштів у позичальника виникає обов`язок їх повернути та сплатити проценти.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім визначених випадків.

Позивач, як особа, яка стверджує про факт надання кредиту, повинен був надати суду належні та достовірні докази фактичного перерахування коштів саме на рахунок (картку) відповідача. Єдиним таким доказом за сторони позивача є відомості, отримані з банківської установи, які не містять інформації саме за 30 травня 2024 року – дня укладення договору, та не підтверджують факт зарахування коштів саме на рахунок відповідача у спірний період.

Таким чином, позивач не довів факту виконання свого зобов`язання як позикодавця з фактичного надання позики ОСОБА_1 , відтак позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості за Договором є необґрунтованими, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вимоги статей 141, 142 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у межах ним понесених.

На підставі викладеного, вимог Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 639, 1046-1048, 1050, 1077 та 1078 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ – 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, Київ, вул. Симона Петлюри, 30)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Рішення складено 21 вересня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА