Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №756/14292/24 — Оболонський районний суд міста Києва

22.09.2026 Справа № 756/14292/24

Справа № 756/14292/24

Провадження № 2/756/250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З А О Ч Н Е

22 вересня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором поруки,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Фрейм Рентал», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором поруки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.11.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів № 1, відповідно до п.1 якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у сумі 1 409 815,00 грн., що еквівалентно 50000 доларів США за офіційним курсом, встановленим НБУ в день підписання цього Договору (28,1963), передача яких здійснюється у місті Києві.

Згідно п. 2. та 3 вказаного договору, позичальник зобов`язується повернути суму позики до 12.11.2022 року включно. Місце виконання зобов`язань щодо повернення позики - місто Київ. Позикодавець передає позичальнику суму позики в розмірі 1 409 815,00 грн. під час укладення та нотаріального посвідчення цього Договору, що підтверджується підписами сторін на цьому Договорі. За домовленістю сторін позика є безпроцентною.

Цього ж дня, між ОСОБА_1 (позикодавець), ОСОБА_2 (позичальник) та ТОВ «Фрейм Рентал» (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до п.1.1. якого поручитель поручається перед позикодавцем за виконання всіх зобов`язань в повному обсязі позичальника, що виникли за договором позики від 13.11.2020.

Згідно п.3.1. договору поруки від 13.11.2020, передбачений пункт 1.1. цього Договору поруки обов`язок поручителя охоплює суму позики, проценти за користування позикою, суму неустойки (штрафу, пені), що може застосовуватись у разі порушення позичальником свого зобов`язання за договором позики, та відшкодування збитків за договором позики.

Зважаючи на те, що позичальник не дотримався умов договору позики, своєчасно не повернув позику та не сплатив проценти за користування ним, ОСОБА_1 просив суд стягнути з поручителя 8 578 400,72 грн., з яких 2 066 460,00 грн. заборгованість за договором, 901 427,71 - інфляційні витрати, 183 462,95 грн. - 3% річних, 2 971 011,54 - пеня та 2 456 038,52 - проценти за користування позикою, а також судовий збір у розмірі 12 112,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

17.06.2025 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лисенко Я.О., надав до суду заяву про уточнення підстав позову. В якій зазначив, що договір поруки від 13.11.2020 покриває зобов`язання саме за розпискою від 13.11.2020, відповідно до якої позичальник отримав грошові кошти у сумі 1 412 500,00 грн. від позивача., які він зобов`язується повернути в строк до 13.11.2021 включно.

Оскільки ОСОБА_2 були порушені умови укладеного договору позики та розписки, станом на подачу позову (29.10.2024) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал» за розпискою становить 2 066 460,00 грн.

Представник позивача Лисенко Я.О. у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, а відтак відповідно до ст. 223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявній в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір є укладеним з моменту передання грошової суми Позичальнику.

Згідно із ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 13.11.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів № 1, відповідно до п.1 якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у сумі 1 409 815,00 грн., що еквівалентно 50000 доларів США за офіційним курсом, встановленим НБУ в день підписання цього Договору (28,1963), передача яких здійснюється у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Договору, позичальник зобов`язується повернути суму позики до 12.11.2022 включно. Місце виконання зобов`язань щодо повернення позики м. Київ.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі

Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, 13.11.2020 між ОСОБА_1 (позикодавець), ОСОБА_2 (позичальник) та ТОВ «Фрейм Рентал» (поручитель) укладено договір поруки.

Відповідно п.1.1. вказаного договору поручитель поручається перед позикодавцем за виконання всіх зобов`язань в повному обсязі позичальника, що виникли за договором позики від 13.11.2020.

П. 2.1. договору поруки передбачає, що відповідно до п.1.1. Договору позики позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 1 412 500,00 грн., що еквівалентом 50 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути суму позики у порядку, передбаченому договором позики.

Згідно п.3.1. договору поруки від 13.11.2020, передбачений пункт 1.1. цього Договору поруки обов`язок поручителя охоплює суму позики, проценти за користування позикою, суму неустойки (штрафу, пені), що може застосовуватись у разі порушення позичальником свого зобов`язання за договором позики, та відшкодування збитків за договором позики.

Однак, позичальник ОСОБА_2 не дотримався умов договору позики, своєчасно не повернув позику та не сплатив проценти за користування нею.

Матеріали справи містять докази на підтвердження того, що позивач до пред`явлення позову про стягнення заборгованості звертався до позичальника з письмовою вимогою про повне погашення заборгованості за договором позики.

Згідно п.4.1. договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань за договором позики, позикодавець вправі звернутись з письмовою вимогою про виконання таких зобов`язань, як до позичальника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед позикодацем.

У судовому засіданні судом були долучені до матеріалів справи надані представником позивача копії рішень Придніпровського районного суду м. Черкаси щодо стягнення боргу з позичальника ОСОБА_2 .

Відповідно до п.4.2. договору поруки, поручитель зобов`язаний сплатити позикодавцеві несплачену позичальником суму позики, процентів за користування позикою, суму неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.5.2. договору поруки, за порушення поручителем обов`язку погашення в порядку, передбаченому розділом 4 цього договору, зобов`язань позичальника за договором поруки після одержання письмової вимоги позикодавця відповідно до п.4.2. договору, поручитель сплачує на користь позикодавця пеню в розмірі 1,133% від суми невчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 11 Договору позики, сторони погодили, що у випадку зміни у бік збільшення курсу гривні до долару США від зазначеного курсу у п. 1 цього Договору, позика підлягає поверненню таким чином щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквівалентові суми позики за офіційним курсом продажу долара США встановленим Національним банком України, станом на день повернення позики за цим Договором (в тому числі у випадку дострокового повернення, або примусового стягнення заборгованості, та/або погашення заборгованості будь-яким іншим шляхом).

Як зазначає позивач в позовній заяві, станом на день звернення до суду з позовом (29.10.2024) офіційний курс продажу долара США встановлений НБУ становить 41,3292 грн. А тому, сума позики 50000 доларів США, еквівалент становить 2 066 460 грн. 00 коп.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення боргу з основного боржника за відсутності в матеріалах справи доказів його повного фактичного виконання, не припиняє солідарного обов`язку поручителя.

Отже, на підставі наданих доказів та встановлених судом обставин справи установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал» взяті на себе зобов`язання за договором поруки від 13.11.2020 не виконує, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у сумі позики 50000 доларів США, що еквівалентно - 2 066 460 грн. 00 коп.

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунок щодо розміру процентів за користування позикою, який просить стягнути з відповідача, а саме за період з 13.11.2020 до 29.10.2024 у сумі 2 456 038,52 грн.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд наголошує, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно п.1.1. договору поруки поручитель поручається перед позикодавцем за виконання всіх зобов`язань в повному обсязі позичальника, що виникли за договором позики від 13.11.2020.

Судом встановлено, що сторони погодили у договорі поруки строк повернення суми позики, а саме позика підлягає поверненню не пізніше 13.11.2021 (а.с.11). Крім того, погоджено розмір плати за користування коштами - позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 30% річних від суми позики.

За таких обставин, суд вважає правомірним нарахування процентів у сумі 30% річних лише в межах строку дії договору, оскільки обсяг зобов`язань поручителя не може перевищувати обов`язку самого боржника, після спливу строку договору позики з поручителя не можна стягувати договірні відсотки.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування позикою підлягають частковому задоволенню в сумі 619 938,00 грн. (період з 13.11.2020 по 13.11.2021 (365 днів).

У стягненні процентів за період після 13.11.2021 за ст. 1048 ЦК України. - відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Позивач, звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за договором поруки просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2 971 011,54 грн за період 14.11.2021 до 29.10.2024.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.4.2. договору поруки, поручитель зобов`язаний сплатити позикодавцеві несплачену позичальником суму позики, процентів за користування позикою, суму неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.5.2. договору поруки, за порушення поручителем обов`язку погашення в порядку, передбаченому розділом 4 цього договору, зобов`язань позичальника за договором поруки після одержання письмової вимоги позикодавця відповідно до п.4.2. договору, поручитель сплачує на користь позикодавця пеню в розмірі 1,133% від суми невчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом " (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року

№ 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Згідно п.15. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого

2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача пені у сумі 2 971 011,54 грн за період 14.11.2021 до 29.10.2024 слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 183 462,95 грн. за період з 14.11.2021 до 29.10.2024, відповідно до наданого розрахунку позивача, суд зазначає наступне.

З урахуванням вищенаведених законодавчих норм та долучених до матеріалав справи копій судових рішень щодо стягнення з ОСОБА_2 3 % річних за договром позики, суд вважає, що з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал», як поручителя, що несе солідарну відповідальність, підлягає стягненню 3 % річних лише за період з 14.11.2021 по 23.02.2022 у сумі 17 324,29 коп.

Крім того, позивач звертаючись до суду з позовом до відповідача просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал» інфляційні витрати у сумі 901 427,71 грн.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16).

Суд, враховуючи, що умови договору позики та вимоги позивача базуються на сумі боргу, яка є еквівалентною іноземній валюті, нарахування інфляційних втрат на таку суму є безпідставним та суперечить нормам матеріального права.

Отже, за таких обставин, у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача ТОВ «Фрейм Рентал» інфляційних втрат у сумі 901 427,71 грн. слід відмовити.

З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача ТОВ «Фрейм Рентал» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором у 2 066 460,00 грн., 17 324,29 коп. - 3% річних, 619 938,00 грн. - проценти за користування позикою.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає правильним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, з відповідача на користь позивача компенсації підлягає судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 3817,43 грн (2 703722,29 грн. /8 578400,72 грн х 12112,00 грн = 3817,43 грн).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором поруки- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал»(адреса: місто Київ, проспект Степана Бандери, 6, ЄДРПОУ 39311015) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в рахунок заборгованості за договром позики, укладеним 13.11.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , урозмірі 2 703 722грн. 29 коп. заборгованості, 5 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогута 3 817 грн. 43 коп. судового збору, а всього 2 712 539 (два мільйони сімсот дванадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 72 коп.

В решті вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя