Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №755/2300/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Суд: Дніпровський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №755/2300/26

Суддя: Гончарук В. П.

Справа №:755/2300/26

Провадження №: 2/755/3682/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.,

при секретарі Печуркіній Я.А. (помічник судді, яка за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 755/2300/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем та про стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з 18.10.2014 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що починаючи з 2025 року спільне проживання з відповідачем припинено, подружні відносини фактично не підтримуються, спільне господарство не ведеться, спільного бюджету не мають. Також зазначає, що вони з відповідачем мають різні погляди на життя, що унеможливлює відновлення сімейних відносин. Фактичний розпад сім`ї є остаточним, а примирення неможливе.

Позивач вказує, що він, як батько дітей, добровільно визнає свій обов`язок щодо їх матеріального утримання, не заперечує щодо сплати аліментів та просить визначити їх розмір без виникнення спору.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Представником позивача до суду подано заяву в якій просить провести розгляд справи у відсутності позивача за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні просила позов задовольнити частково в частині розірвання шлюбу, вказала, що спору в частині стягнення аліментів між сторонами немає.

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 Сімейного кодексу України).

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Як убачається із матеріалів справи, сторони уклали шлюб 18.10.2014, про що в Книзі реєстрації актів про одруження Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 2724.

Від шлюбу позивач та відповідач мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України і законами України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

За правилом ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

Згідно ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При розгляді справи про розірвання шлюбу судом з`ясовано мотиви позивача щодо розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо, позивач просить розірвати шлюб.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Судом встановлено, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на задоволенні позову є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї стали неможливими, взаєморозуміння між сторонами відсутнє, шлюб існує формально, позивач наполягає на розлученні, оскільки поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має і вважає, що збереження шлюбу бути не може, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення, або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків і можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, при цьому відповідач позов в частині розірвання шлюбу визнає, тому суд вважає, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

В частині вимог позивача про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання дітей, з визначенням розміру аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як роз`яснено Верховним Судом, спір про право – це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Так, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Як зазначає позивач у позові, а також визнається представником відповідача, спір з відповідачем щодо стягнення аліментів на утримання дітей відсутній.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як з`ясовано судом, діти проживають з відповідачем, відтак, враховуючи приписи вищевказаної норми ч. 3 ст. 181 СК України, належним суб`єктом звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання дітей є саме відповідач.

Таким чином, суд зазначає, оскільки між сторонами відсутній спір про стягнення аліментів на утримання дітей, а також приймаючи до уваги те, що діти сторін у справі спільно проживають з відповідачем, позовні вимоги позивача в частині стягнення з нього аліментів не гуртуються на положеннях закону, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Як убачається зі змісту позову, судові витрати позивач просить покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 3, 21, 24, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 197, 206, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів– задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 18 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2724 - розірвати.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Текст судового рішення складено 15.09.2026.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua