Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №754/12417/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12048/26

Справа №754/12417/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 18 336,42 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У червні 2026 року Позивач, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 103256400 від 19.11.2025 у загальному розмірі 18 336,42 грн, яка складається з 4 000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 2 772,42 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 900,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту, 2 664,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 8 000,00 грн заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Позов обґрунтовано тим, що 19.11.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та Відповідачем було укладено Кредитний договір № 103256400 в електронній формі, за умовами якого Позичальник отримав кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 360 днів до 14.11.2026.

24.04.2026 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого Позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

27.07.2026 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводиться.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина перша статті 279 ЦПК України). Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частина друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.07.2026 було надіслано Відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та доставлено 27.07.2026, що підтверджується відомостями системи та є належним врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявив. Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

Суд встановив, що 19.11.2025 Відповідач подав електронну Заяву на отримання кредиту № 103256400 через Особистий кабінет на сайті tengo.ua, запросивши кредит у сумі 4 000,00 грн на строк 360 днів для задоволення власних потреб, зазначивши свої персональні дані, фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_1 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 xx xxxx 0837.

19.11.2025 між ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідачем, ОСОБА_1 , укладено Договір про споживчий кредит № 103256400 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну комерцію" та "Про споживче кредитування".

Договір про споживчий кредит № 103256400 від 19.11.2025 укладено шляхом пропозиції (оферти) Первісного кредитора в Особистому кабінеті та її прийняття (акцепту) Відповідачем. На виконання вимог статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" Відповідач підписав цей договір та електронне повідомлення про прийняття пропозиції за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю), який Первісний кредитор надіслав у вигляді SMS-повідомлення на фінансовий номер мобільного телефону Відповідача НОМЕР_1 . Кредитодавець в особі Генерального директора ТОВ "МІЛОАН" ОСОБА_2 підписав вказаний Договір із застосуванням кваліфікованого електронного підпису з позначкою часу.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Зазначений порядок підписання електронних договорів повністю відповідає сталій судовій практиці (постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 та 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 грн, дата надання кредиту 19.11.2025, а строк кредитування становить 360 днів з датою остаточного погашення заборгованості 14.11.2026. Повернення кредиту, сплата процентів та комісій узгоджені сторонами у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), згідно з яким визначено 23 розрахункові періоди сплати заборгованості.

19.11.2025 Первісний кредитор, ТОВ "МІЛОАН", перерахував Відповідачу, ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн у безготівковій формі, що підтверджується наданим Позивачем первинним документом - підтвердженням перерахування коштів від 19.11.2025.

Згідно зі змістом цього первинного документа, 19.11.2025 здійснено безготівкову операцію з перерахування коштів у розмірі 4 000,00 грн з призначенням платежу "Кошти згідно договору 103256400". Платником зазначено ТОВ "МІЛОАН" (код ЄДРПОУ 40484607), а отримувачем - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) із зарахуванням на реквізити його платіжної картки № НОМЕР_2 xx xxxx 0837, яку Відповідач особисто вказав у Заяві на отримання кредиту № 103256400 від 19.11.2025.

Відповідач не заперечував обставини укладання договору та отримання кредитних коштів, маючи безперешкодний доступ до інформації про рух власних коштів, не надав виписки з банківського рахунку чи інших доказів на спростування позову.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З огляду на положення статей 31, 46 Закону України "Про платіжні послуги" та принцип змагальності цивільного процесу, Суд визнає відомості щодо успішної платіжної транзакції з перерахування 4 000,00 грн на банківську картку Відповідача належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом фактичного надання та отримання заборгованості за тілом кредиту.

24.04.2026 між ТОВ "МІЛОАН" та Позивачем укладено Договір факторингу № 24042026, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило Позивачу право вимоги за Кредитним договором № 103256400 від 19.11.2025 у розмірі 18 336,42 грн (Витяг з Реєстру боржників № 2 від 24.04.2026, порядковий номер 1074).

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). Усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню у разі неспростування презумпції правомірності договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту)

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн.

Суд встановив, що відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 2.4.1 Договору про споживчий кредит № 103256400 від 19.11.2025 Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти та комісії у розмірі та терміни, що встановлені у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору).

За Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору) повернення заборгованості за кредитом у сумі 4 000,00 грн визначено у 23 розрахункові періоди з кінцевою датою остаточного погашення 14.11.2026.

Відповідно до Графіку платежів станом на 22.09.2026 настав строк сплати 19 періодичних платежів (з 19.12.2025 по 15.09.2026), у межах яких сума тіла кредиту, що підлягала сплаті Позичальником, становить 72,00 грн (18 платежів по 4,00 грн, починаючи з другого розрахункового періоду). Решта суми тіла кредиту у розмірі 3 928,00 грн за Графіком платежів підлягає сплаті у періоди з 30.09.2026 по 14.11.2026, тобто строк її сплати станом на 22.09.2026 ще не настав.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина четверта статті 16 Закону України "Про споживче кредитування").

Отже, за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення і строку, протягом якого вони мають бути здійснені (пункти 50, 51 постанови Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 585/1140/24).

Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-145цс20)).

Договором передбачено право кредитора на дострокове повернення боргу. Зокрема, згідно з пунктом 2.4.3 Договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, повідомивши про це Позичальника у письмовій формі.

Позивач до позовної заяви не надав доказів отримання Позичальником відповідної вимоги у порядку, встановленому договором та законом.

З огляду на те, що станом на 22.09.2026 строк повернення частини тіла кредиту у розмірі 3 928,00 грн ще не настав, а Позивач не надав доказів надсилання Відповідачеві вимоги про дострокове повернення боргу відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" та пункту 2.4.3 Кредитного договору, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 3 928,00 грн є передчасними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Водночас вимога про стягнення простроченого тіла кредиту у розмірі 72,00 грн, строк сплати якого за Графіком платежів настав станом на 22.09.2026, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання процентів встановлюються договором.

Тип процентної ставки за вказаним Договором визначено як фіксовану (пункт 1.6 Договору).

Нараховані відповідно до пунктів 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь 360-денний строк кредитування становлять 6 737,40 грн, що зафіксовано у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору).

Частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX) імперативно встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Суд перевірив розрахунок денної процентної ставки за Кредитним договором № 103256400 від 19.11.2025. За формулою, визначеною частиною четвертою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" та пунктом 1.5 Договору, денна процентна ставка становить: ДПС = (14 149,40 грн / 4 000,00 грн) / 360 днів х 100 % = 0,98 %.

Отже, встановлений у Договорі розмір денної процентної ставки (0,98 %) не перевищує граничного розміру (1 %), визначеного частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Суд встановив, що заявлена Позивачем до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 2 772,42 грн нарахована за період із 19.11.2025 по 24.04.2026 (дата укладення Договору факторингу № 24042026), тобто виключно в межах узгодженого сторонами 360-денного строку кредитування (з 19.11.2025 по 14.11.2026). Нарахування процентів поза межами строку кредитування або після відступлення права вимоги Позивачем не здійснювалося.

Відповідач порушив умови Договору, не здійснював сплату процентів у визначені Графіком платежів строки, внаслідок чого утворилася заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 2 772,42 грн.

Відповідач не надав Суду жодних заперечень проти позову чи контррозрахунку заборгованості за процентами, а також не надав доказів сплати нарахованих процентів у повному обсязі або частково.

З огляду на зазначене, перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості за процентами та визнавши його правильним і таким, що відповідає умовам Договору та вимогам Закону України "Про споживче кредитування", Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 772,42 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісіями

Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

Зазначений Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), а також Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24.

Суд встановив, що за заявленими Позивачем вимогами нарахована комісія за Кредитним договором № 103256400 від 19.11.2025 складається з двох окремих складових: разової комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн та комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 2 664,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення разової комісії за надання кредиту

Вимога про стягнення разової комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд встановив, що зазначена сума нарахована на підставі пункту 1.5.1 Кредитного договору № 103256400 від 19.11.2025 одноразово в день видачі коштів у розмірі 22,50 % від суми кредиту (4 000,00 грн) за підготовку, організацію та надання фінансової послуги.

Відповідач був належним чином ознайомлений з розміром, базою розрахунку та порядком сплати цієї комісії до підписання договору, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту № 103256400 від 19.11.2025, у якому у формі таблиці зафіксовано суму комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн. Зазначені документи Відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24 підтвердив правомірність стягнення такої комісії з огляду на те, що вона нараховується та сплачується разово при наданні кредиту, позичальник був ознайомлений з цією умовою до укладення договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Ураховуючи викладене, а також те, що Відповідач не надав доказів сплати зазначеної суми, Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічна правова позиція щодо нікчемності умов договорів про споживчий кредит про сплату комісій за обслуговування за відсутності переліку додаткових та супутніх послуг викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-13417св21).

Суд встановив, що у пункті "Терміни та визначення" та пункті 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 103256400 від 19.11.2025 як послуги за обслуговування кредиту зазначено цілодобове надання облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів та консультування.

Вказані дії належать до стандартних обов`язків кредитодавця щодо забезпечення інформування споживача та ведення обліку заборгованості і не є додатковими чи супутними послугами у розумінні Закону України "Про споживче кредитування". Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" така інформація має надаватися споживачу безоплатно.

Зважаючи на наведену сталу практику Верховного Суду, положення пункту 1.5.2 Кредитного договору № 103256400 від 19.11.2025 щодо обов`язку Позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а тому у задоволенні позову в цій частині на суму 2 664,00 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Суд встановив, що згідно з пунктом 4.1 Договору про споживчий кредит № 103256400 від 19.11.2025 сторони передбачили, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів чи комісій Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Відповідно до пункту 4.3 Договору про споживчий кредит сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного Позичальником.

Водночас у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8 000,00 грн слід відмовити з огляду на такі норми законодавства.

17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що виключення пункту 6-1 з розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" не виключає необхідності застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час дії воєнного стану.

Ураховуючи імперативні приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у Позивача відсутні законні підстави для нарахування та стягнення з Відповідача заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) у період дії воєнного стану, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині на суму 8 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої та пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Ціна позову становить 18 336,42 грн. Суд задовольнив вимоги на суму 3 744,42 грн, що становить 20,42 % від ціни позову (3 744,42 грн / 18 336,42 грн х 100 %).

Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 543,66 грн (2 662,40 грн х 20,42 %).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за Кредитним договором № 103256400 від 19.11.2025 у розмірі 3 744,42 грн (три тисячі сімсот сорок чотири гривні 42 коп), з яких: 72,00 грн (сімдесят дві гривні 00 коп) - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 2 772,42 грн (дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні 42 коп) - заборгованість за процентами, 900,00 грн (дев`ятсот гривень 00 коп) - заборгованість за комісією за надання кредиту; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 543,66 грн (п`ятсот сорок три гривні 66 коп). Загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, становить 4 288,08 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 22.09.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО