Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №754/12775/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12247/26

Справа №754/12775/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

секретаря судового засідання - Черниш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

У С Т А Н О В И В:

15.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1 643 838,47 грн. з яких:1 298 567,87 грн – інфляційні збитки, 345 270,60 - сума 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28 травня 2016 року позикодавець ОСОБА_1 та позичальник ОСОБА_2 уклали договір № 1/1 про надання позики, відповідно до умов якого позикодавець надає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 2 000 000.00 гривень на строк до 20 жовтня 2016 року. 28 червня 2016 року ОСОБА_2 на виконання договору про надання позики від 28 травня 2016 року написав розписку про отримання від ОСОБА_1 позики в розмірі 2 000 000,00 гривень. Між сторонами існують конфліктні відносини, які призвели до звернення, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до правоохоронних органів та внесення до ЄРДР їх заяв про вчинення один щодо одного кримінальних правопорушень. Кримінальне провадження № 12018111130002063 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України/кримінальне провадження № 12016100030013938 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 198 КК України. В межах кримінального провадження № 12018111130002063 внесеного до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 198 КК України, Київським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України 11.03.2019 року було надано висновок № 8-4/231 за результатами проведення експертизи, відповідно до якого підпис на розписках та договорах, в тому числі на договорі про надання позики № 1/1 від 28.05.2016 року та розписці від 28.06.2016 року виконані ОСОБА_2 . З аналізу наявних розписок вбачається, що відповідач у справі отримав грошові кошти, зобов`язався їх повернути до 20.10.2016 року. В передбачений сторонами строк відповідач своїх зобов`язань не виконав. Таким чином, з 21.10.2026 року користування грошовими кошами отриманими в позику здійснюється незаконно. 28.07.2022 року, Деснянський районний суд міста Києва позовні вимоги задовольнив та стягнув суму позики. Не погодившись з винесеним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного суду. 06.07.2023 року Київський апеляційний суд виніс постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення. Оскільки в Боржник добровільно не погасив борг, навіть після вступу в силу рішення суду, ОСОБА_1 звернувся до відділу державної виконавчої служби за місцем знаходження основної частини майна боржника. В строки встановлені державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, Боржник не вжив жодних заходів до погашення боргу. Станом на сьогоднішній день виконавче провадження триває. В межах виконавчого провадження коштів на користь позивача так і не було стягнуто. Таким чином, станом на сьогоднішній день сума отриманої позики в розмірі 2 000 000,00 грн. так і не погашена. Таким чином, в позивача виникло право вимагати сплати боржником грошових коштів, а саме: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розразунку суми інфляції, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача грошові кошти в розмірі 3 298 567, 87 грн., з яких 2 000 000, 00 грн основної суми боргу та 1 298 567,87 грн. Інфляційних збитків, також закон надає право стягнути з боржника грошові кошти в розмірі 3% річних, що становить 345 270,60 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року постановлено ухвалу про відкриття провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із клопотаннями до суду не звертався, відзив на позов не подав.

Суд розглянув справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами. З урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України та з позицією позивача викладеної в заяві, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд розглянув справу в заочному порядку.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.

28 травня 2016 року позикодавець ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 08 листопада 1976 року Конотопським МРВ УМВС України в Сумській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та позичальник ОСОБА_2 ,дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 02.12.1999 року, РНОКПП НОМЕР_3 , уклали договір № 1/1 про надання позики, відповідно до умов якого позикодавець надає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 2000000 гривень на строк до 20 жовтня 2016 року.

28 червня 2016 року ОСОБА_2 на виконання договору про надання позики від 28 травня 2016 року написав розписку про отримання від ОСОБА_1 позики в розмірі 2 000 000,00 гривень.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, встановлено факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики № 1/1 від 28 травня 2016 року, отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн, обов`язок повернути позику до 20 жовтня 2016 року та невиконання такого обов`язку.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, яке набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи.

Крім того, відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша статті 1046 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (частина перша статті 1049 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки п. 3.4. договору позики № 1/1 від 28 травня 2016 року визначено строк повернення позики до 20 жовтня 2016 року, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання настало з 21 жовтня 2016 року.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок відповідно до вимог статей 81, 89 ЦПК України, суд установив, що позивачем помилково здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних починаючи з 25 травня 2016 року, тобто до настання встановленого договором строку виконання грошового зобов`язання.

При цьому, оскільки прострочення виникло 21 жовтня 2016 року, інфляційна складова підлягає обчисленню починаючи з листопада 2016 року.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦП України. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Отже, відповідні нарахування індексу інфляції та 3% річних можуть бути здійснені лише з листопада 2016 року до 23 лютого 2022 року включно:

Здійснивши перевірку розрахунку в межах заявлених позовних вимог, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за період з листопада 2016 року по лютий 2022 року становить 1 170 978,84 грн. (IIc (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (101,00 : 100) x (101,80 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.58548942, Інфляційне збільшення: 2 000 000,00 x 1.58548942 - 2 000 000,00 = 1 170 978,84 грн.)

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що він здійснений за період, який частково передує виникненню прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки умовами договору встановлено строк повернення позики до 20 жовтня 2016 року, прострочення виникло з 21 жовтня 2016 року, а отже нарахування трьох процентів річних до цієї дати є безпідставним. Крім того, до розрахунку позивачем включено 24 лютого 2022 року, тоді як починаючи з цієї дати застосуванню підлягають положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо розміру трьох процентів річних за період з 21 жовтня 2016 року по 23 лютого 2022 року слід навести наступний розрахунок:

З 21.10.2016 – 31.12.2016 = 72 дні ( 2 000 000* 3 % *72 / 366 = 11 803,28 грн.)

З 01.01.2017–31.12.2019 = 1095 днів (2 000 000 *3 %* 1095/365 = 180 000,00 грн.)

З 01.01.2020–31.12.2020 = 366 (2 000 000 *3 % *366/366 = 60 000,00 грн.)

З 01.01.2021–23.02.2022 = 419 (2 000 000*3 %* 419 / 365 = 68 876,71 грн)

У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі нарахування індексу інфляції – 1 170 978,84 грн., та у сумі трьох процентів річних – 320 679,99 грн, що разом становить – 1 491 658,83 грн.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становитимуть не менше 10 000,00 грн, та зазначено про подальше подання доказів на підтвердження таких витрат у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Разом з тим станом на час ухвалення рішення доказів, які б підтверджували остаточний розмір понесених або таких, що підлягають сплаті, витрат на професійну правничу допомогу, суду не подано, у зв`язку з чим питання про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується.

Позивач не позбавлений права протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення подати належні докази на підтвердження розміру понесених ним.

У зв`язку з вищевикладеним відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при подачі позову до суду про стягнення заборгованості у розмірі 1 643 838.47 грн. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6 175.00 грн., тобто менше ніж 1% від ціни позову, тобто фактично не доплачено 6 975.70 грн., які підлягають до стягнення з позивача на користь держави.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 1 491 658,83 грн із заявлених 1 643 838,47 грн, що становить 90,74 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 933,27 грн. судового збору. (1 491 658,82*13 150,70/1 643 838,47 грн).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись нормами ст. 12, 13, 18, 76–82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 280–282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 Код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) грошові кошти в загальному розмірі 1 491 658,83 грн, з яких 1 170 978,84 грн - інфляційні збитки; 320 679,99 грн. - 3% річних

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір в розмірі 6 975.70 грн. – на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 Код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 11 933,27 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко