Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №754/10011/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/393/26

Справа №754/10011/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т. А.,

секретаря судового засідання Юхименко А. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України Погребняк Гліб Володимирович, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документа, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_2 в особі своєї представниці - адвокатки Луганської А.В. звернувся до суду з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України Погребняк Гліб Володимирович, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документа. Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_3 .. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 Заявник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погребняка Гліба Володимировича із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Було заведено спадкову справу №79/2025. Матір Заявника ОСОБА_4 написала заяву про відмову від спадщини за законом на його користь, яка знаходиться в спадковій справі.19 травня 2026 року Заявник отримав від приватного нотаріуса Погребняка Г.В. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що ОСОБА_1 для видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, яка належала померлому ОСОБА_3 , було подано Свідоцтво про право власності на житло, видане Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної Ради міста Києва 27 травня 1996 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 27 травня 1996 року № 1824, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якому співвласником квартири зазначений ОСОБА_5 . Поданий спадкоємцем документ, що посвідчує право власності на квартиру, не підтверджує належність померлому частини квартири на праві власності, так як наявні розбіжності в написанні прізвища, а саме: в Свідоцтві про смерть прізвище померлого вказане - ОСОБА_6 , натомість в Свідоцтві про право власності на житло прізвище співвласника вказане - ОСОБА_7 .Приватним нотаріусом було направлено заяву до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації для внесення змін до свідоцтва про право власності . Згідно з відповіддю Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації «Щодо внесення змін до свідоцтва про право власності» підстави для внесення змін до свідоцтва про право власності на житло відсутні.Вказані розбіжності не дають змоги заявнику реалізувати своє право спадкоємця після смерті батька, у зв`язку з чим, він змушений звернутися до суду із вказаною заявою та просив встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правовстановлюючого документа, а саме Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної Ради міста Києва 27 травня 1996 року згідно з розпорядженням (наказом) №1824 від 27 травня 1996 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у якому співвласником зазначено « ОСОБА_5 ».

Ухвалою судді від 05.06.2026 року вказану цивільну справу було прийнято до свого провадження, витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України Погребняка Гліба Володимировича належним чином посвідчену копію матеріалів спадкової справи №79/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

19.06.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України Погребняка Гліба Володимировича на адресу суду надійшла належним чином посвідчена копія матеріалів спадкової справи №79/2025, заведена після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.08.2026 через систему «Електронний суд» від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Представниця заявника - адвокатка Луганська А.В. подала до суду заяву про розгляд справи за письмовими матеріалами.

Будь-яких заперечень від заінтересованих осіб, щодо поданої заявником заяви на адресу суду не надходило.

Враховуючи положення ст. ст. 294, 223 ЦПК України суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , при реєстрації народження в графі «Батько» було зазначено ОСОБА_5 , в графі «Мати» зазначено ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_3 .. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 Заявник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погребняка Гліба Володимировича із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Було заведено спадкову справу №79/2025. Матір Заявника ОСОБА_4 написала заяву про відмову від спадщини за законом на його користь, яка знаходиться в спадковій справі.

19 травня 2026 року Заявник отримав від приватного нотаріуса Погребняка Г.В. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що ОСОБА_1 для видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, яка належала померлому ОСОБА_3 , було подано Свідоцтво про право власності на житло, видане Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної Ради міста Києва 27 травня 1996 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 27 травня 1996 року № 1824, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в якому співвласником квартири зазначений ОСОБА_5 . Поданий спадкоємцем документ, що посвідчує право власності на квартиру, не підтверджує належність померлому частини квартири на праві власності, так як наявні розбіжності в написанні прізвища, а саме: в Свідоцтві про смерть прізвище померлого вказане - ОСОБА_6 , натомість в Свідоцтві про право власності на житло прізвище співвласника вказане - ОСОБА_7 .

Як вбачається з Експертного висновку №056/922-а/2 від 30 вересня 2022 року Українського бюро лінгвістичних експертиз «У практиці лінгвістичних експертиз спостерігаються непоодинокі випадки документальної фіксації некоректних українських записів прізвищ під впливом їх російської вимови або під графічним впливом відповідних записів російською мовою. Зокрема, під впливом російської орфоепії в українських документальних записах прізвищ трапляються випадки сплутування літер и / і в основах. Ідентифікація таких орфографічно відмінних записів прізвищ у документах однієї особи або членів однієї родини ґрунтується на їх співвіднесенні з типовими девіаціями, зумовленими наведеними вище причинами.

З урахуванням зазначеного записи прізвища українською мовою ОСОБА_8 (паспорт, запис ОСОБА_1 ), ОСОБА_9 (паспорт, запис ОСОБА_3 ) і російський запис ОСОБА_8 (свідоцтво про народження, запис ОСОБА_10 , батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_11 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

Розбіжності між українськими записами прізвища виникли внаслідок відхилення від чинних правописних норм при його міжмовних перетвореннях під впливом особливостей російської вимови зазначеного прізвища, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності. Згідно з чинними правилами (див. Український правопис, 2019, § 141; § 142) нормативний український запис прізвища - ОСОБА_8 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 5ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна, або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності Правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як роз`яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.95 при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявником доведено, а судом було встановлено факт родинних відносин між заявником та його померлим батьком, а саме того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правовстановлюючого документа, а саме Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної Ради міста Києва 27 травня 1996 року згідно з розпорядженням (наказом) №1824 від 27 травня 1996 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у якому співвласником зазначено « ОСОБА_5 », а відтак подана заява підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.76-79, 80, 89, 256, 258-259, 263-264, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міністерства юстиції України Погребняк Гліб Володимирович, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правовстановлюючого документа, а саме Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної Ради міста Києва 27 травня 1996 року згідно з розпорядженням (наказом) №1824 від 27 травня 1996 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у якому співвласником зазначено « ОСОБА_5 ».

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.09.2026.

Суддя: Т. А. Зотько