Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №753/10553/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10553/25

провадження № 2/753/8058/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Київ

Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Щербак А.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши и у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 15 серпня 2024 року близько 10 год. 25 хв., у м. Києві по вул. Харківське Шосе, 170 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю: транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний номер № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , а також транспортного засобу «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу, «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 . Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, отримав механічні пошкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ СК «УНІКА» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №221022981. Згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 09.09.2024 року у справі № 753/16323/24, винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія транспортного засобу «Audi», ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_3 звернувся до СК «УНІКА» із заявою про страхове відшкодування. Також страховику було надано пошкоджений транспортний засіб «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , для огляду та виконанню інших дій передбачених діючим законодавством. Внаслідок пошкодження транспортного засобу, відповідно до вимог закону відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому порядку. Згідно звіту №40814 від 09.09.2024 року про визначення вартості матеріального збитку, виконаного на замовлення ПрАТ СК «Уніка», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_4 , складає 186853,56 грн., а вартість матеріального збитку 125434,76 грн. з ПДВ, вартість матеріального збитку без ПДВ становить 109185,63 грн. ПрАТ СК «Уніка» було сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 109185,63 грн. Проте, розмір страхового відшкодування, виплаченого страховиком не покриває фактичного розміру завданої шкоди на відновлення пошкодженого транспортного засобу «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_5 . Враховуючи наведене просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 61418,8 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,2 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 16000 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2025 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишено без руху.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2025 року по справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.03.2025 року, було закрито підготовче провадження у вказані цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12.01.2026 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ СК «Уніка».

Відповідач не погодившись із вказаними позовними вимогами надіслав на адресу суду відзив. В якому зазначено, що 15.08.2024 року, дійсно відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача, внаслідок чого отримали пошкодження автомобіль марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_6 , та автомобіль марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , які рухались попереду. Винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України визнано ОСОБА_4 . Згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 09.09.2024 року № 40814 ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг», виконаного на замовлення страховика, щодо об`єкта оцінки транспортного засобу (КТЗ) HYUNDAI ACCENT, реєстраційний № НОМЕР_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 , що ринкова вартість транспортного засобу складає: 332982,16 грн.; Вартість відновлювального ремонту складає 186853,56 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування); Вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 125434,76 грн.; Вартість матеріального збитку без урахування ПДВ: 109185,63 грн. Разом з цим, визначення вартості відновлювального ремонту, згідно з вказаним звітом, здійснено за допомогою комбінування витратного та порівняльного підходів, шляхом складання калькуляції відновлювального ремонту. Зазначена калькуляція відновлювального ремонту складена за допомогою комп`ютерних програмних комплексів, що використовуються на основі ліцензійного договору з офіційним представником в Україні. Вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складових складає 186853,56 грн. Вартість складових, які підлягають заміні, становить 131913,23 грн. (з урахуванням ПДВ); За розрахунком, наведеним у позовній заяві, позивач вважає, що загалом з відповідача на його користь підлягає стягненню 61 418,80 грн, що було розраховано наступним чином: 186 853,56 грн. - 125 434,76 грн. = 61 418,80 грн., де: 186 853,56 грн. - вартість відновлювального ремонту (з ПДВ) згідно звіту від 09.09.2024 року; 125434,76 грн. - вартість матеріального збитку (з ПДВ). Варто звернути увагу, що до розрахунку позивача взято значення матеріального збитку з урахуванням ПДВ, що суперечить вимогам закону, оскільки позивачем до теперішнього часу не проведено відновлювального ремонту КТЗ HYUNDAI ACCENT, реєстраційний № НОМЕР_4 .

З позовної заяви відомо, що СК «УНІКА» було сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 109185,63 грн. Як стверджує позивач, це сума збитку без урахування ПДВ. Таким чином позивач свідомо, до обрахунку предмета позову застосував вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку з урахуванням ПДВ, права на відшкодування якого не має. Крім того, виходячи з вимог позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування - у розмірі 61418,80 грн, посилаючись при цьому на положення статті 1194 Цивільного кодексу України, якою регламентовано відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність. За змістом вказаної норми закону особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Тому позивач не може вимагати від відповідача сплати страхового відшкодування у розмірі 61418,80 грн., оскільки обов`язок з виплати страхового відшкодування вимогами Закону покладено на Страховика - Приватне акціонерне товариство "Страхову компанію "УНІКА", з якою страхувальником - ОСОБА_4 укладено поліс добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту. Таким чином, по суті, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_7 до відповідача про стягнення саме страхового відшкодування у розмірі 61418,80 грн. слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю вимог. Сам факт намагання позивача сплатити суму коштів, яка згідно з його розрахунком, включає суму ПДВ, на отримання якого він не має права свідчить про зловживання позивачем правом звернення до суду та порушенням принципу добросовісності.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач помилково стверджує про зловживання правом. Це не відповідає дійсності, оскільки ПДВ може бути компенсовано страховиком лише після фактичного ремонту та надання документів від СТО. Позивач належним чином обґрунтував розмір заявленої до стягнення шкоди, виходячи з норм Закону. Позивач не стягує ПДВ із відповідача, оскільки відповідач не є платником ПДВ, і закон прямо забороняє стягнення з нього цього податку. Позивачем було визначено розмір вимоги належно, як різницю між вартістю відновлювального ремонту з ПДВ та вартістю матеріального збитку з ПДВ, що фактично становить розмір зносу, який відповідно до вимог закону не відшкодовується страховиком і підлягає стягненню з винуватця ДТП. Позовна вимога стосується лише різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, тобто лише зносу, який: не відшкодовується страховиком відповідно до вимог закону. Таким чином, саме відповідач вводить суд в оману, намагаючись спотворити суть договору. Оцінювач визначив обидві суми (вартість ремонту і матеріальний збиток) у звіті з урахуванням ПДВ, тому логічно й арифметично правильно порівнювати їх в одному податковому вимірі, тобто також із ПДВ. Іншого способу правильно визначити різницю (знос) не існує. Різниця між цими сумами і є саме зносом - без ПДВ. Відповідач намагається застосувати до деліктних правовідносин норми страхового законодавства, що є неправильним підходом та суперечить усталеній практиці Верховного Суду. Щодо доводів відповідача про звернення не до належного відповідача, то позивачем не заявляється вимога про виплату страхового відшкодування, а тільки заявляє вимогу щодо різниці, не відшкодовану страховиком. ОСОБА_4 є належним відповідачем, оскільки він є особою, винною у ДТП, і лише він зобов`язаний компенсувати залишок шкоди, що не покривається страховиком. Щодо тверджень про «завищені» або «непідтверджені» витрати на правничу допомогу то ці доводи є надуманими та не ґрунтуються на законі.

Представник відповідача надала суду заперечення на відповідь на відзив в якому зазначила, що позивачем висловлено суперечливу позицію, щодо стягнення коштів як з урахуванням ПДВ так і без врахування цього податку. Зазначено про незгоду з заявленою до стягнення сумою грошових коштів позивачем. Позивачем не змінено предмет позовних вимог в передбаченому законом порядку. Позивач наполягає на стягненні саме страхового відшкодування на яке не має права. Просила відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник позивача надала письмові заперечення, в яких зазначено, що саме на відповідача, як на винну у вчиненні ДТП особу покладено обов`язок відшкодувати позивачу різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та сумою страхового відшкодування, отриманою від страхової компанії. У своїх запереченнях представник відповідача фактично не заперечує сам принцип стягнення різниці між вартістю ремонту без зносу та вартістю ремонту зі зносом, однак заперечує проти розміру заявлених вимог, обґрунтовуючи свою позицію неправильними розрахунками ПДВ. Представник відповідача помилково нараховує ПДВ на вартість запасних частин без урахування коефіцієнта фізичного зносу, що суперечить порядку визначення фактичного розміру шкоди. Податок на додану вартість підлягає нарахуванню на вартість запасних частин після застосування коефіцієнта зносу, а також на вартість матеріалів. Нарахування ПДВ до застосування коефіцієнта зносу призводить до викривлення розміру шкоди та штучного заниження суми, яка підлягає стягненню з винної особи. Податок на додану вартість нараховується на вартість запчастин, яка вже була зменшена на коефіцієнт зносу, оскільки це частина розрахунку реальної вартості відновлення, що є базою для відшкодування збитку, а не на вартість нових запчастин без урахування зносу. Відповідач неправильно здійснює розрахунок податку на додану вартість, оскільки нараховує його на вартість запасних частин без застосування коефіцієнта зносу, проте ПДВ нараховується на вартість запчастин, яка вже була зменшена на коефіцієнт зносу. Відповідач, цитуючи умови звіту оцінювача, фактично не враховує проведені розрахунки ПДВ, а лише формально посилається на вартісні показники. Водночас відповідач не заперечує можливості стягнення різниці між вартістю ремонту без зносу та вартістю ремонту зі зносом, однак допускає помилку саме при визначенні суми ПДВ. Загальний розмір ПДВ, нарахованого на запасні частини та матеріали, складає 16 249,13 грн. Додаючи вартість ремонтних робіт у розмірі 27940,00 грн, отримуємо загальну вартість відновлювального ремонту зі зносом без ПДВ, яка становить 109185,63 грн. Це саме та сума, що відповідно до звіту оцінювача становить вартість матеріального збитку без врахування ПДВ і що сплачено страховиком. З урахуванням загальної вартості відновлювального ремонту, сума шкоди, яка не була відшкодована страховиком та підлягає стягненню з відповідача, становить 61418,80 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні за викладеними у позові та відповіді на відзив підставами.

Відповідач в судове засіданні не з`явився також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала за обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Суд заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 власником автомобіля Hyindai Accent білого кольору державний номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_3 .

Згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 09.09.2024 року відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУПАП. З описової частини вказаної постанови вбачається, що 15.08.2024 року у місті Києві по вулиці Харківське шосе ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Audi», державний номерний знак НОМЕР_9 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault», днз НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_6 після чого автомобіль «Renault», здійснив зіткнення з автомобілем Hyindai Accent днз НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 , які рухались попереду.

Зі змісту звіту №40814 про оцінку (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 09.09.2024 року, складеного ТОВ "СЗУ Україна Консталтинг" вбачається, що вартість (розмір) збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу Hyindai Accent реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на дату оцінки становить 125434, 76 гривні включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування.

Відповідно до страхового Акту /Наказ №21907123462/2 ПРАТ СК «Уніка» на підставі наданих документів, вбачається, що подія ДТП за участю страхувальника ОСОБА_4 кваліфікована як страховий випадок. ОСОБА_3 підлягає сплата страхового відшкодування у розмірі 109185, 63 грн.

Згідно вимоги від 07.04.2024 року, яку направлено на адресу відповідача ОСОБА_4 представником позивача, остання просить відшкодувати шкоду завдану в наслідок ДТП, яка не була відшкодована страховою компанією.

Зі змісту полісу №221022981 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виданого ПРАТ СК «Уніка» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Audi» А6 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_9 . Страхова сума за шкоду заподіяну життю та здоров`ю складає 320000 грн., а за шкоду заподіяну майну складає 160000 грн.

Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивної і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою ( п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Зі змісту ч. 2 ст. 1192 ЦК України, випливає що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 36.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Зі змісту ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом враховується, що спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема:1) межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); 2) вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); 3) відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; 4) шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; 5) згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

При цьому суд приймає до уваги, що розмір страхового відшкодування, яке сплачує страховик за Полісом, не завжди дорівнює фактичному розміру завданої шкоди та, в тому числі, обмежується вартістю відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (у випадку наявності).

Відповідно до ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Згідно вимог п. 8.2 цієї Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 145/5/2092 зазначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Ез), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно п. 7.37. Коефіцієнт фізичного зносу Е розраховується за формулою: Е=1-С/З, де: С - ринкова вартість, грн; Ц - ціна нового КТЗ в Україні або в провідних країнах-експортерах за інформацією з довідкової літератури.

7.38. Значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом/

Аналізуючи надані сторонами докази, суд враховує, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Hyindai Accent реєстраційний номер НОМЕР_4 , згідно звіту про оцінку вартості від 09.09.2024 року №40814, складеного ТОВ «СЗУ Україна конслатинг» виконаного на замовлення страховика ПрАТ «СК Уніка» складає 186853,56 грн., ( разом з ПДВ). Висновки зазначені у вказаному звіті не заперечуються сторонами. Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що він має право отримати відшкодування з урахуванням податку на додану вартість, зокрема що ним проведено ремонт транспортного засобу. Суд враховує, що вартість відновлювального ремонту КТЗ Hyindai Accent реєстраційний номер НОМЕР_4 без врахування ПДВ складає 149482,96 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ Hyindai Accent реєстраційний номер НОМЕР_4 згідно вище вказаного звіту становить 109185,63 грн, без врахування податку на додану вартість. Таким чином суд вважає, що з відповідача як винуватця ДТП на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту КТЗ без врахування ПДВ та вартістю матеріального збитку без врахування ПДВ, що становить 40297,22 грн. Інші заперечення представника відповідача, зазначені у відзиві щодо неправильності проведеного розрахунку завданої шкоди, а також щодо неправильно обраного способу захисту та звернення із позовом до неналежного відповідача, суд вважає не переконливими.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов`язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. При цьому ухвалюючи дане судове рішення суд, в тому числі керується стст. 3, 265 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші адресовані суду у відповідних документах аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У разі недотримання вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат, які поніс відповідач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 29.12.2021 року, додаткова угода №5 до договору про надання правової допомоги від 15.08.2024 року, рахунок №35.05 від 16.05.2025 року на суму 16000 грн., розрахунок суми гонорару про надану правничу допомогу від 16.05.2025 року, акт виконаних робіт від 20.05.2024 року за договором про надання правової допомоги, а також квитанція про сплату ОСОБА_3 гонорару адвоката на суму 16000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що заявлені представником відповідача вимоги про стягнення витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000 грн., що буде співмірним зі складністю справи.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 51, 76-81, 84, 90, 259, 263, 268, 273 ЦПК, 988, 1166, 1187, 1192, ЦК України, ст. ст. 29, 32,7, 36.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 , страхове відшкодування у розмірі 40297,22 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 та судовий збір у розмірі 794,67 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2

Суддя С.В. Кулик