Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №752/11063/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11063/26

Провадження № 2/752/10587/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 , через адвоката Соболь Ю.П. (ордер а.с.8), звернулась до суду з позовом до до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 11 квітня 2009 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Жовтневим районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 62.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що спільне життя у сторін не склалось, наявні психологічна несумісність, різні погляди на вирішення сімейних проблем, втрата почуття любові та поваги, без чого не може існувати повноцінно шлюб. Сторони не підтримують сімейно-шлюбних відносин з липня 2019 року, не ведуть спільного господарства, тривалий час не проживають разом, шлюб існує формально. Примирення та збереження сім`ї неможливе. Судові витрати позивачка просить покласти не відповідача, вказує про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті (а.с.14,15).

Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв відповідачу на адресу його реєстрації (а.с.13), поштове відправлення повернулось без вручення з відміткою від 04 серпня 2026 року «адресат відсутній» (а.с.18).

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).

За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 62, що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після укладення шлюбу змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.5).

За матеріалами справи вбачається, що сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 _від 28 липня 2017 року), доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 26 січня 2018 року) та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 21 грудня 2012 року) (а.с. 5а-7)

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Позивачка у позовній заяві зазначає, що примирення між сторонами неможливе.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою.

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню.

Позивачка просить судові витрати покласти на відповідача. За матеріалами справи при звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1 331,16 грн (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розмірі задоволенню позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331,20 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141,223, 259, 263-265, 268,279,354,355 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 11 квітня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 62, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 16 коп.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя А.В.Слободянюк