Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №752/17486/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17486/26

Провадження № 2/752/13160/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —

ВСТАНОВИВ:

позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором № 5375534 від 29.10.2025 у розмірі 26 380,00 грн та судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 29.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач) в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника укладено Кредитний договір № 5375534. Кредитні кошти надані у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачкою Первісному кредитору з метою отримання кредиту.

24.04.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24042026, за яким Первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, включених до Реєстру боржників, у тому числі до відповідачки. Перехід права вимоги відбувся в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 24.04.2026, позивач набув права вимоги до відповідачки на суму 26 380,00 грн, з яких: 9 700,00 грн — заборгованість за основним зобов`язанням; 11 680,00 грн — заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн — заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року в даній справі відкрито провадження, справу визнано малозначною та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачка відзив на позовну заяву не подала, доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надала.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 29.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач) в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника укладено Кредитний договір № 5375534. Кредитні кошти надані у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачкою Первісному кредитору з метою отримання кредиту.

24.04.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24042026, за яким Первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, включених до Реєстру боржників, у тому числі до відповідачки. Перехід права вимоги відбувся в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 24.04.2026, позивач набув права вимоги до відповідачки на суму 26 380,00 грн, з яких: 9 700,00 грн — заборгованість за основним зобов`язанням; 11 680,00 грн — заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн — заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Судом встановлено, що Кредитний договір № 5375534 укладений відповідачкою в електронній формі, а кредитні кошти перераховані за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачкою з метою отримання кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що на підставі Договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026 та Реєстру боржників № 1 від 24.04.2026 право грошової вимоги за Кредитним договором № 5375534 до відповідачки перейшло від ТОВ «МІЛОАН» до позивача.

Відповідачка зазначених обставин не оспорила, відзиву не подала, доказів на спростування факту укладення договору, отримання кредитних коштів чи виконання зобов`язань з їх повернення не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором. Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений договором строк, а відповідно до ст. 610–612 ЦК України невиконання зобов`язання у визначений строк є порушенням, яке тягне передбачені договором або законом наслідки.

Оскільки відповідачка взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором не виконала, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за основним зобов`язанням (9 700,00 грн) відповідачка не спростувала і власного розрахунку суду не надала, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині на суму 9 700,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 11 680,00 грн, суд зазначає таке.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Згідно з ч. 2 цієї статті кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі за дії, які не є послугою, а є передумовою надання кредиту.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року), щодо оплатності послуги з обслуговування кредиту, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредиту в розмірі 11 680,00 грн відсутні.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає таке. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення зобов`язання, яке виникло з договору про надання фінансового кредиту, в період дії в Україні воєнного стану, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки (штрафу, пені) в розмірі 5 000,00 грн. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково — на суму 9 700,00 грн з 26 380,00 грн заявлених вимог (36,77 %), сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову, що становить 979,35 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 205, 207, 215, 512, 514, 525, 526, 530, 610–612, 625, 626, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 134, 137, 141, 175, 211, 223, 247, 258–259, 263–265, 274, 276, 280–282 Цивільного процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) за Кредитним договором № 5375534 від 29.10.2025 заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 9 700,00 грн та судовий збір у розмірі 979,35 грн.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя