Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №752/26290/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26290/25

Провадження № 2/752/1243/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, —

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 399, вчинений 14.05.2024 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.М., яким запропоновано стягнути з позивачки на користь відповідачки заборгованість у розмірі 693 100,87 грн за договором позики від 25.11.2023 № 421, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юхневич Т.В.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.11.2023 між сторонами укладено договір позики № 421 на суму 1 340 464,00 грн строком повернення до 31.12.2023 без нарахування процентів, а на забезпечення його виконання — договір іпотеки № 424, за яким позивачка передала в іпотеку належні їй житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.2 договору іпотеки сторони визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 1 340 464,00 грн, тобто в розмірі, що дорівнює сумі позики. 06.03.2024 відповідачка в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» зареєструвала за собою право власності на предмет іпотеки на підставі довідки про оціночну вартість від 05.03.2024, якою вартість об`єкта визначено в розмірі 647 363,13 грн (440 589,11 грн — земельна ділянка, 206 774,02 грн — житловий будинок). 14.03.2024, тобто вже після завершення позасудового врегулювання, відповідачка звернулася до позивачки з новою вимогою про сплату «залишку» боргу в розмірі 693 100,87 грн (1 340 464,00 грн – 647 363,13 грн), а на підставі цієї вимоги 14.05.2024 вчинено оскаржуваний виконавчий напис. Позивачка зазначила, що про існування виконавчого напису та відкрите на його підставі 18.06.2024 виконавче провадження № 75333686 з накладенням арешту на її майно та кошти дізналася лише 19.09.2025, а сама заборгованість у розмірі 693 100,87 грн не є безспірною, оскільки заявлена після завершення позасудового врегулювання та є похідною від істотно заниженої, на її думку, вартості предмета іпотеки.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила, зазначивши, зокрема, що позивачка не виконала зобов`язання за договором позики у встановлений строк (до 31.12.2023); відповідачка належним чином, засобами поштового зв`язку з описом вкладення, надсилала позивачці вимоги про усунення порушення від 03.01.2024, 05.02.2024 та 14.03.2024, у зв`язку з чим діє презумпція належного повідомлення боржника, а неотримання поштового відправлення з незалежних від відповідачки причин не спростовує додержання нею процедури повідомлення; право власності на предмет іпотеки набуте відповідачкою відповідно до застереження, передбаченого пунктом 5.2 договору іпотеки, та статті 37 Закону України «Про іпотеку», за вартістю, визначеною на момент набуття на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності, а не за вартістю, погодженою сторонами при укладенні договору іпотеки; вчинення нотаріусом виконавчого напису на підставі документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, підтверджує безспірність заборгованості, а нотаріус не зобов`язаний з`ясовувати заперечення боржника. Відповідачка просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г.В. надіслала письмові пояснення до позовної заяви. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року задоволена заява про витребування доказів.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.

У додаткових поясненнях (письмових судових дебатах) представник позивачки, підтримуючи позовні вимоги, додатково зазначила, що: відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність (яке відбулося 06.03.2024) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання того самого основного зобов`язання боржником — фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором позики; ні договір позики № 421, ні договір іпотеки № 424 не містять умови, яка б зберігала за відповідачкою право на стягнення різниці між розміром зобов`язання та вартістю предмета іпотеки після набуття його у власність; вимога від 14.03.2024 сформована вже після завершення позасудового врегулювання (06.03.2024) і за змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» є недійсною, а тому не могла бути правовою підставою для вчинення виконавчого напису; крім того, сума 693 100,87 грн є арифметичним похідним від вартості предмета іпотеки 647 363,13 грн, визначеної на підставі довідки про оціночну вартість, яка не є звітом про оцінку у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і не дає змоги перевірити оціночні процедури, а також істотно (більш ніж удвічі) відрізняється від вартості предмета іпотеки, погодженої сторонами в договорі іпотеки (1 340 464,00 грн), та від ринкової вартості того самого майна станом на березень 2024 року, визначеної висновком судового експерта № С2282/12-2025 від 12.12.2025 у розмірі 1 850 000,00 грн.

Відповідач та представник відповідача не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25.11.2023 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено нотаріально посвідчений договір позики № 421 на суму 1 340 464,00 грн строком повернення до 31.12.2023, виконання якого забезпечено договором іпотеки № 424 від того ж числа, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 2.2 договору іпотеки сторони погодили вартість предмета іпотеки в розмірі 1 340 464,00 грн, тобто в розмірі, що дорівнює сумі позики.

Судом також встановлено, що 06.03.2024 відповідачка в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» зареєструвала за собою право власності на предмет іпотеки на підставі довідки про оціночну вартість від 05.03.2024, якою загальну вартість об`єкта визначено в розмірі 647 363,13 грн, і що саме з цієї дати позасудове врегулювання за зобов`язаннями позивачки перед відповідачкою є завершеним.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником-фізичною особою основного зобов`язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки, договором про надання кредиту (позики) або договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що ні договір позики № 421, ні договір іпотеки № 424 не містять умови, яка б прямо зберігала за відповідачкою право після набуття предмета іпотеки у власність вимагати від позивачки — боржника-фізичної особи — додаткової сплати різниці між розміром основного зобов`язання та вартістю предмета іпотеки. Відповідачкою не надано доказів існування такої договірної умови.

Зазначений правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 756/10266/15-ц, від 30.03.2023 у справі № 755/17900/18 та від 06.03.2024 у справі № 761/38568/21, відповідно до якої після завершення позасудового врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність наступні вимоги кредитора щодо виконання того самого основного зобов`язання боржником-фізичною особою є недійсними незалежно від того, чи залишилася фактично невиконаною будь-яка частина цього зобов`язання, якщо договором сторони не відступили від приписів статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки вимога відповідачки від 14.03.2024 про сплату «залишку» боргу в розмірі 693 100,87 грн сформована вже після завершення позасудового врегулювання (06.03.2024), а договірні підстави для збереження за відповідачкою права на стягнення такої різниці відсутні, суд доходить висновку, що ця вимога, а відповідно і вчинений на її підставі виконавчий напис № 399 від 14.05.2024, не ґрунтуються на праві вимоги, яке б існувало у відповідачки станом на дату вчинення виконавчого напису.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис вчиняється нотаріусом лише за умови, що подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, а відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, виконавчий напис нотаріуса не породжує права стягувача, а лише підтверджує право, яке вже повинно існувати і бути безспірним на момент його вчинення.

Судом встановлено, що сума 693 100,87 грн, зазначена у виконавчому написі, є арифметичним результатом віднімання від погодженої сторонами в договорі іпотеки вартості предмета іпотеки (1 340 464,00 грн) вартості того самого майна за довідкою про оціночну вартість від 05.03.2024 (647 363,13 грн), тобто повністю залежить від достовірності цієї останньої величини. Позивачкою надано висновок судового експерта № С2282/12-2025 від 12.12.2025, яким ринкову вартість того самого будинку та земельної ділянки станом на березень 2024 року визначено в розмірі 1 850 000,00 грн, що майже втричі перевищує вартість, покладену відповідачкою в основу розрахунку заборгованості, а також істотно відрізняється від вартості предмета іпотеки, погодженої сторонами в договорі іпотеки. Відповідачкою належних доказів на спростування висновку судового експерта чи доказів, які б розкривали зміст та методику проведеної оцінки на суму 647 363,13 грн (звіту про оцінку в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), суду не надано.

Наведене свідчить про наявність суттєвої, документально підтвердженої розбіжності щодо дійсної вартості предмета іпотеки, а відповідно і щодо розміру заборгованості, покладеної в основу виконавчого напису, що виключає можливість вважати цю заборгованість безспірною в розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат».

За таких обставин суд дійшов висновку, що виконавчий напис № 399 від 14.05.2024, вчинений приватним нотаріусом Теплюк Г.М., вчинено за відсутності у стягувача безспірного права вимоги до боржника в заявленому розмірі, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачкою при поданні позовної заяви в розмірі 1 064,96 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі), покладається на відповідачку в повному обсязі, оскільки позов задоволено повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 95 000,00 грн, суд зазначає, що на підтвердження їх понесення позивачкою надано Договір про надання професійної правничої допомоги від 01.10.2025 та Акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 15.09.2026, у якому міститься детальний опис фактично виконаних адвокатом робіт. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим на виконання відповідних робіт, значенням справи для сторони. Суд враховує, що справа дійсно потребувала аналізу нотаріальних документів, документів про оцінку предмета іпотеки, висновку судового експерта та значного обсягу практики Верховного Суду, що підтверджує певний рівень складності виконаної роботи. Разом з тим, з огляду на предмет спору (визнання одного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) та відсутність доказів проведення численних судових засідань за участю сторін, суд вважає за необхідне, керуючись принципом співмірності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню, до 47 500,00 грн, що становить половину заявленої суми.

На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 203, 512, 526, 593 Цивільного кодексу України, статтями 7, 12, 18, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 134, 137, 141, 175, 211, 223, 258, 259, 263–265, 274–279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд —

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 399, вчинений 14.05.2024 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галиною Михайлівною, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованості у розмірі 693 100,87 грн за договором позики від 25.11.2023 № 421.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1 064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22 вересня 2026 року.

Суддя