Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/9818/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9818/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 в адміністративній справі №160/9818/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром при її перерахунку з 01.12.2024 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №160/20416/24;

зобов`язати відповідача здійснити з 01.12.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, у базовому розмірі 90 відсотків сум грошового забезпечення, без урахування понижуючих коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення базового розміру пенсії з 90 відсотків до 70 відсотків з 01.01.2026;

зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, у базовому розмірі 90 відсотків сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД109784 від 20.05.2024, з урахуванням судових рішень у справах №160/20601/21 та №160/4816/21;

визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати з 01.07.2025 індексації пенсії за 2022 та 2023 роки та обмеження її максимальним розміром всупереч рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №160/10666/24;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації пенсії з 01.07.2025 за 2022 та 2023 роки на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №160/10666/24 без обмеження максимальним розміром, у базовому розмірі 90 відсотків сум грошового забезпечення;

визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії з 01.01.2026 максимальним розміром шляхом застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778;

зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії без застосування зазначених обмежувальних коефіцієнтів, без обмеження максимальним розміром, у базовому розмірі 90 відсотків сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 в адміністративній справі №160/9818/26 адміністративний позов повернуто позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в одній позовній заяві об`єднано декілька вимог, які виникли з різних підстав, підтверджуються різними доказами та регулюються різними нормами матеріального права, у зв`язку з чим не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо ці вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Згідно з частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог за правилами, встановленими статтею 21 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Водночас пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог, крім випадків, якщо є підстави для застосування положень частини першої статті 172 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що можливість об`єднання в одній позовній заяві кількох позовних вимог закон пов`язує не з тотожністю правових норм, періодів, за які заявляються вимоги, чи доказів, а з наявністю між такими вимогами зв`язку за підставою виникнення або доказами.

Як убачається зі змісту позовної заяви, усі заявлені позивачем вимоги стосуються пенсійних правовідносин між одними й тими самими сторонами, а саме ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Заявлені вимоги стосуються одного виду пенсії позивача, правильності визначення її розміру, порядку проведення перерахунку та виплати, а також правомірності застосування відповідачем обмежень при визначенні належного позивачу розміру пенсії.

При цьому обставини, на які посилається позивач, хоча й стосуються різних періодів та окремих перерахунків пенсії, пов`язані між собою предметом спірних правовідносин та визначенням розміру пенсійної виплати.

Саме по собі посилання на різні судові рішення, нормативно-правові акти, періоди перерахунку пенсії чи необхідність дослідження різних доказів не свідчить про відсутність зв`язку між позовними вимогами у розумінні статей 21 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, заявлені позивачем вимоги спрямовані на перевірку правомірності дій одного й того самого суб`єкта владних повноважень щодо визначення та виплати одному й тому самому пенсіонеру пенсії, а тому їх спільний розгляд сам по собі не суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив, зокрема, з того, що заявлені вимоги виникли з різних юридичних фактів, регулюються різними нормами законодавства, підтверджуються різними доказами та потребують окремого викладення фактичних обставин.

Проте такі обставини не є достатніми для висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює заборони на об`єднання вимог, які стосуються різних періодів перерахунку пенсії або обґрунтовуються різними нормативно-правовими актами, якщо між ними існує належний зв`язок за підставою виникнення або доказами.

При цьому питання правової оцінки кожної із заявлених вимог, встановлення відповідних обставин та дослідження доказів належить до предмета розгляду справи після відкриття провадження, а не до питання про допустимість подання позовної заяви.

Колегія суддів також вважає передчасним застосування судом першої інстанції саме такого процесуального наслідку, як повернення позовної заяви.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції фактично виходив із необхідності більш чіткого розмежування позивачем окремих вимог, викладення щодо кожної з них самостійних фактичних обставин та зазначення відповідних доказів.

Тобто наведені судом першої інстанції мотиви значною мірою стосуються змісту та структури позовної заяви, а також необхідності належного визначення предмета та підстав заявлених вимог.

За таких обставин суд першої інстанції мав надати позивачу можливість усунути встановлені ним недоліки шляхом уточнення та належного викладення позовних вимог, їх фактичного та правового обґрунтування, а не одразу застосовувати найбільш несприятливий для позивача процесуальний наслідок у вигляді повернення позовної заяви.

Такий підхід відповідає завданню адміністративного судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.

Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є передчасним.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, що відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для її скасування.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі безпосередньо судом апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції не здійснив належної перевірки позовної заяви на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та не вирішив питання про відкриття провадження у справі.

За таких обставин матеріали необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відповідності позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 21, 169, 172, 242, 308, 315, 317, 320 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 в адміністративній справі №160/9818/26-скасувати.

Матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник