Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №160/6988/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6988/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “АМБАР” на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 ( суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі №160/6988/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “АМБАР” до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “АМБАР” до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.03.2026 у виконавчому провадженні №78895582 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 у справі № 904/2758/24.

Позивач вимагає визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 16.03.2026 року у виконавчому провадженні № 78895582 про зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення коштів з ДП «СхідГЗК» на підставі Закону України № 4777-IX від 10.02.2026 року.

Позивач зазначає про невідповідність нормам Конституції та міжнародного права, а саме, що положення розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції закону про посилення енергетичної стійкості), які дозволяють зупиняти виконавчі провадження щодо ДП «СхідГЗК» до 01.01.2028, суперечать статтям 6, 8 (частина 1), 13 (частина 4), 22 (частина 3), 55 (частина 6), 64 (частина 2), пункту 9 частини 2 статті 129, частинам 1 і 2 статті 129-1 Конституції України.

На думку позивача, таке зупинення також порушує статтю 6 (§ 1), статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції щодо права на справедливий суд і захисту власності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року Товариству відмовлено, оскільки на час вирішення спірних правовідносин норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» за № 4777-IX, який прийнятий 10.02.2026 року в установленому порядку неконституційним не визнавався та є чинним на час вирішення спірних правовідносин, а отже підлягає застосуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Апеляційним переглядом справи встановлено, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 у справі № 904/2758/24, яке на підставі ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 про повернення апеляційної скарги набрало законної сили 17.02.2025, стягнуто з ДП "СХІДГЗК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «АМБАР» (далі - позивач) 3183746,65 грн заборгованості за поставлений товар, 49169,97 грн інфляційних втрат, 38795,00 грн судового збору, всього на суму 3271711,62 грн.

21.07.2025 Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 у справі № 904/2758/24.

21.08.2025 у ВП № 78895582 Жовтоводсько-П`ятихатський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вподальшому, постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.03.2026 у виконавчому провадженні №78895582 було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 у справі № 904/2758/24 на піставі Закону України №4777-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» до 1 січня 2028 року не порушуються провадження у справах про банкрутство та зупиняються вчинення виконавчих дій щодо боржника - Державного підприємства «Східний гірничозбагачувальний комбінат». Заходи примусового виконання рішень (арешт майна/коштів) призупиняються для забезпечення стабільної роботи підприємства.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Позивач спирається на сталу практику Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України, яка зводиться до принципу: держава не може приймати закони, що унеможливлюють або безпідставно відтерміновують виконання остаточних судових рішень.

У справі «Шмалько проти України» та пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною «справедливого суду». Мораторії на стягнення коштів зі стратегічних або державних підприємств, які тривають роками, визнаються системним порушенням Конвенції.

Порушення ст. 1 Першого протоколу (Право на захист власності) вбачається оскільки наявність присудженої судом суми грошей є «легітимним очікуванням» і вважається «майном». Зупинення стягнення до 2028 року — це суттєве втручання у право власності позивача.

Щодо конституційних обмежень (ст. 22, 64 Конституції), то позивач об`єктивно вказує, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22). Навіть в умовах воєнного стану обмеження права на судовий захист має відповідати принципу пропорційності.

В свою чергу, державний виконавець діяв у межах так званого «принципу легальності».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки Закон України № 4777-IX від 10.02.2026 року набрав чинності та є чинним, виконавець не має права самостійно оцінювати його на відповідність Конституції.

Поки закон не визнано неконституційним Конституційним Судом України, він є обов`язковим до виконання.

Тому, з точки зору процедурного законодавства, виконавець не вчинив правопорушення, оскільки прямо виконав імперативну вимогу нової норми розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалений закон запроваджує спеціальні механізми захисту підприємства від банкрутства та примусового стягнення.

Для державного чи приватного виконавця цей закон є обов`язковим до виконання.

Наявність законодавчого мораторію є прямою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій (відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тому дії боржника (ДП/АТ «СхідГЗК») щодо посилання на цей закон та дії виконавця щодо зупинення стягнення наразі є повністю законними. Наказ суду від 21.07.2025 року фактично «заморожується».

Насамперед, зазначений Закон встановлює трирічний мораторій на примусове стягнення майна та коштів, тобто застосовано механізм захисту підприємства від банкрутства та примусового стягнення на період проведення реорганізації, оскільки ця норма міститься у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерне товариство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”» (законопроект №15122).

Цей розділ закону вносить системні зміни до іншого кодифікованого законодавства України. Безпосереднє нормативне блокування відбувається через дві взаємопов`язані частини:

1. Зміни до Кодексу України з процедур банкрутства, а сам, Закон доповнює КУзПБ спеціальною нормою (статтею), яка передбачає, що протягом трьох років з дня державної реєстрації новоствореного акціонерного товариства:

- не порушуються провадження у справах про банкрутство АТ «СхідГЗК» за заявами кредиторів

- всі раніше відкриті провадження у справах про банкрутство (якщо такі були) підлягають припиненню.

2. Зміни до Закону України «Про виконавче провадження»

У перехідних положеннях прописано імперативну норму, яка забороняє органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які заходи примусового стягнення, тому на підставі цього закону:

- зупиняються всі виконавчі провадження щодо стягнення коштів та майна з комбінату (за винятком виплат заробітної плати, аліментів чи відшкодування шкоди здоров`ю)

- знімаються арешти з рахунків та майна підприємства, які заважають його операційній діяльності та процесу приєднання до НАЕК «Енергоатом».

Таким чином, зупинення виконання наказу господарського суду від 21.07.2025 року на підставі Закону України «Про акціонерне товариство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”» (законопроєкт №15122) є неминучим процедурним наслідком.

Як наслідок, державний чи приватний виконавець зобов`язаний винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 9 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із встановленням мораторію на примусове стягнення майнових зобов`язань спеціальним Законом).

Колегія суддів враховує, що Наказ винесений господарським судом 21 липня 2025 року (ас103) на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року (набрало законної сил 17.02.2025 року), тобто ще до офіційного ухвалення закону про реорганізацію комбінату в АТ (серпень 2026 року).

Проте, оскільки закон має перехідні положення, які розповсюджуються на період проведення реорганізації та подальшого приєднання до АТ «НАЕК «Енергоатом», він блокує виконання всіх попередніх рішень судів, які не були фактично виконані до моменту набрання чинності цим законом. Принцип зворотної дії закону в часі тут працює «на користь» захисту державних активів, оскільки мораторій діє на саму процедуру стягнення, яка триває зараз.

Таким чином, виконання зупиняється на строк проведення реорганізації та трансформації в акціонерне товариство, а з моменту офіційної державної реєстрації нового акціонерного товариства починає діяти трирічний мораторій. Це означає, що стягнення за наказом суду може бути заморожене на строк понад 3 роки.

Додатково колегія суддів зазначає, що мораторій, запроваджений законом №15122, захищає комбінат від майнових та фінансових стягнень за загальними господарськими договорами (поставка, підряд, кредити, штрафи).

Проте виконання наказу не може бути зупинено, якщо судове рішення стосується:

-стягнення заборгованості із заробітної плати працівникам

-виплат пов`язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, смертю

- стягнення аліментів.

У справі, яка наразі переглядається, досліджено наказ та встановлено, що суть господарського наказу від 21.07.2025 року — звичайний комерційний борг, тому зупинення виконавчого провадження відбулося на виконання вимог спеціального закону.

Попри законність дій виконавця, сам факт введення такого мораторію прямо суперечить конституційному принципу обов`язковості судового рішення (ст. 129-1 Конституції) та практиці ЄСПЛ, оскільки держава захищає стратегічне підприємство (видобуток урану) за рахунок інтересів приватних кредиторів, що, згідно з практикою ЄСПЛ, покладає на кредитора «надмірний та індивідуальний тягар».

До того ж, вбачається порушення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції), оскільки три роки мораторію є «безпідставним та надмірним відтермінуванням» остаточного судового рішення. Фінансова скрута чи реорганізація ДП не є виправданням для держави.

Враховуючи викладені обставин, колегія суддів зазначає, що розглядаючи скаргу на дії ДВС, вбачається колізія між нормою закону № 4777-IX та нормами Конституції України.

Проте, в адміністративному судочинстві діє принцип верховенства права, має надаватися оцінка судом саме законності самого нормативного підґрунтя дій державної влади.

Таким чином, існує чіткий імперативний механізм вирішення ситуацій, коли закон суперечить Конституції України.

Застосування Закону України «Про акціонерне товариство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”» для невиконання наказу господарського суду є формально правомірним (законним) на рівні поточного національного законодавства, але має суттєві ознаки невідповідності Конституції України.

Оскільки закон вже діє, тому виконавець керується чинною нормою закону.

Ефективними інструментами захисту є звернення до Європейського суду з прав людини через порушення ст. 6 Конвенції (тривале невиконання рішення суду), а також ініціювання конституційного контролю: кредитори (через народних депутатів або Верховний Суд) можуть звернутися до КСУ для визнання положень цього закону в частині мораторію антиконституційними, оскільки зміна статусу підприємства чи посилення енергетичної стійкості держави не можуть відбуватися виключно за рахунок приватних кредиторів та повного нівелювання судової влади в Україні. Держава не може через законодавчі механізми (як-от Закон № 4777-IX) створювати ситуацію, коли державне підприємство (ДП «СхідГЗК») стає повністю «недоторканним» для кредиторів до 2028 року. Це перекладає фінансовий тягар прорахунків управління державним майном на приватний бізнес.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 272, 287, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ “АМБАР” залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко