Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №520/2894/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 520/2894/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року, прийняту за результатом розгляду заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення

у адміністративній справі № 520/2894/25 за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволені поданої Міністерством юстиції України заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2894/25 на виконання якого 15.10.2025 було видано виконавчий лист про зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року і січень 2025 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 312279,11 грн. з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 порядку.

Зазначена ухвала суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку з підстав її прийняття з порушенням норм матеріального права та процесуального права внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та не відповідності висновків суду фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни та змінити спосіб і порядок виконання виданого Харківським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 520/2894/25 від 15.10.2025 про зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року і січень 2025 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 312279,11 грн. з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 порядку.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилаючись на положення: ст.19, ст.55 Конституції України; ч.2 ст.14 і ст.370 та ст.317 і ст.378 КАС України; ст.1, ст.5, ст.3, ст.4, ст.ст.24-27 Закону України «Про виконавче провадження» акцентує увагу апеляційного суду на те, що після відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця від 29.12.2025 у виконавчому провадженні №79892220 з примусового виконання виданого Харківським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 520/2894/25 від 15.10.2025 про зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., Другий апеляційний адміністративний суд листом від 12.01.2026 за № 2.1-28/1879/26 повідомив, що: на виконання даного рішення суду було проведено нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 за листопад, грудень 2024 року і за січень 2025 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. у сумі 312 279,11 грн; а також про те, що Другий апеляційний адміністративний суд не має можливості виконати вищевказане рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, оскільки виконання ухвалених на користь суддів судових рішень здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, а порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, виходячи з приписів яких, зокрема ст.3 Закону та абз.10 п.25 і пунктів 28-34 Порядку виконання ухвалених на користь суддів судових рішень здійснюється саме згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, що в свою чергу свідчить про неможливість виконання Другим апеляційним адміністративним судом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 520/2894/25 у визначений зазначеним рішенням спосіб.

Оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення є по суті процесуальним механізмом для реалізації рішення у разі, якщо первісний спосіб є неможливим або істотно ускладненим, а суд може змінювати спосіб виконання рішення без зміни змісту рішення якщо первісний спосіб фактично не забезпечує виконання, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звертає увагу апеляційної інстанції на те, що для належного виконання вищевказаного рішення суду саме і необхідно змінити спосіб та порядок виконання виданого Харківським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 520/2894/25 від 15.10.2025 про зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 312 279,11 грн. бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, в чому оскаржуваною ухвалою суду було безпідставно відмовлено незважаючи на описані заявником підстави неможливості виконання рішення суду, що свідчить про неповноту з`ясування судом обставини, які мають значення для справи, та про передчасність прийнятого судом рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу порядку виконання рішення/

У відзиві на апеляційну скаргу Другий апеляційний адміністративний суд посилаючись на положення: ст.19 Конституції України; ст.1, п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII); ч.1 ст.2, ч.1 ст.3, ч.1 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі – Закон № 4901-VI); п.8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, а також з огляду на запроваджену в Україні і діючу бюджетну програму КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, завданням якої є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, розпорядником (виконавцем) якої (бюджетної програми) є Державна судова адміністрація України, та на затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 09.02.2026 №60 паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на 2026 рік, підставою для виконання якої (бюджетної програми) є у тому числі і Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Другий апеляційний адміністративний суд наголошує, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі 520/2894/25 в якій боржником є державний орган (суд) здійснюється саме за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою (КПКВК 0501150) для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.

За наведених обставин та виходячи з положень ч.2 ст.6, ч.3 ст.33 Закону № 1404-VIII та ч.1 ст.7 Закону № 4901-VI і приписів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 Порядку виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів, а також абз.1 ч.1 і ч.3 ст.378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, якою з 19.12.2024 визначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, в тому числі і стосовно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат - відповідач наголошує, що сам факт відсутності фінансування Другого апеляційного адміністративного суду з боку ДСА України вже робить неможливим виконання рішення суду щодо виплат заборгованості суддівської винагороди і це є підставою для зміни способу виконання рішення суду із визначеного раніше судом способу зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду здійснити виплату суддівської винагороди на стягнення нарахованої суми з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Відповідно, Другий апеляційний адміністративний суд просить врахувати наведені у відзиві суду доводи при розгляді справи № 520/2894/25, змінивши спосіб шляхом не зобов`язання здійснити перерахунок та проведення виплати, а шляхом стягнення коштів з боржника.

Державна судова адміністрація України в поясненнях на апеляційну скаргу посилаючись на положення: ч.2 ст.19 Конституції України; ч.1 ст.148, ч.1 ст.151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - № 1402-VIII); ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; п.3 і абз.10 п.25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845; ч.1 і ч.3 ст.378 КАС України, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2022 по справі № 280/136/21 стосовно дії окремої бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень – КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», відповідач наголошує, що виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та органів і установ системи правосуддя здійснюється на загальних підставах в порядку черговості надходження виконавчих листів до органів Казначейства без надання переваги жодному із стягувачів, тому виходячи з положень ст.1 і ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що державний виконавець у спірному випадку скористався своїм правом, передбаченим законом, і звернувся до суду із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення, але суд першої інстанції вирішуючи спірне у цій справі питання неправильно застосував норми матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та подані відповідачами по справі відзив і пояснення, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги у цій справі виходячи з нижченаведеного

Вирішуючи спірне у цій справі питання можливості/неможливості змінити способу і порядку виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2894/25 за поданою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І. заявою у виконавчому провадженні №79892220 з примусового виконання виданого Харківським окружним адміністративним судом виконавчого листа № 520/2894/25 від 15.10.2025 - судом першої інстанції враховано, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року по справі № 520/2894/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України і визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Другого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року ОСОБА_1 виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., а дії Другого апеляційного адміністративного суду визнано протиправними щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., одночасно судом Державну судову адміністрацію зобов`язано забезпечити Другий апеляційний адміністративний суд в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., а Другий апеляційний адміністративний суд зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Також судом першої інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року по справі № 520/2894/25 набрало законної сили, а на виконання вищезазначеного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №520/2894/25 про зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

За наведених обставин, суд першої інстанції аналізуючи положення ч.1 та ч.3 ст.378 КАС України виснував, що можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції хоча і посилався на положення ст.129-1 Конституції України та ст.370 КАС України, якими чітко прописано обов`язковість виконання на всій території України судового рішення, яке набрало законної сили, як учасниками справи, їх правонаступниками та усіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими чи службовими особами, іншими фізичними особами, а також на лист Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 за № 2.1-28/1879/26 яким державна виконавча служба повідомлялася про виконання рішення суду шляхом проведення нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. у сумі 312 279,11 грн. та про неможливість виконання вказаного рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди оскільки виконання ухвалених на користь суддів судових рішень здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у той же час суд посилаючись на положення ст.1 і ч.1 та ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» наголосив, що заявником не доведено вчинення ним всіх передбачених Законом України “Про виконавче провадження” дій під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі, що свідчить про недоведеність ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання, а також не надано доказів того, що запропонований ним спосіб рішення суду у даній справі призведе до його повного виконання в частині зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., що й стало підставою для висновків суду першої інстанції у цій справі про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції у цій справі колегія судів перш за усе звертає увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених ст.29-1 Конституції України, а також ст.14 та ст.370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення, що повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Частиною 2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі – Закон № 4901- VI) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 4901- VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону № 4901- VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені ст378 КАС України, в абз.1 ч.1 якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. А підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Оскільки невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч.3 ст.378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегія суддів наголошує, що з 19.12.2024 невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, і при цьому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається саме шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Тобто, у зазначеній вище категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Підсумовуючи вищевикладені положення норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, з урахування встановлених у цій справі фактичних обставин в тому числі і тих, що стосуються виконання Другим апеляційним адміністративним судом рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2894/25 в частині проведення нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. у сумі 312 279,11 грн., але неможливість виконання вказаного рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з тих підстав, що виконання ухвалених на користь суддів судових рішень здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, з огляду на те, що судове рішення не виконується у повному обсязі вже майже рік, а нарахована ОСОБА_1 сума суддівської винагороди у сумі 312 279,11 грн. не виплачена за незалежних від вчинених Другим апеляційним адміністративним судом дій на виконання судового рішення, виходячи з того, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, і ця особа повинна виконати судове рішення незалежно від будь-яких умов і ухвалене на користь ОСОБА_1 судове рішення має бути виконане, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права, що повністю узгоджується з викладеною в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 правовою позицію Верховного Суду, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Харьківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2894/25 у спосіб запропонований заявником, тобто, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 312279,11 грн. з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 порядку.

На підтвердження позиції у цій справі стосовно необхідності задоволення заявленої вимоги про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2894/25 у запропонований заявником спосіб, тобто, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 312279,11 грн. з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 порядку – колегія суддів акцентує увагу на наведені Конституційним Судом України висновки, що наводилися:

- в абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини рішення від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 при обговоренні мети судового контролю Конституційний Суд України зазначив, що метою є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової;

- в абз.3 п.2.1. мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 стосовно обов`язковості виконання судового рішення, що є складовою права кожного на судовий захист, з посиланням на п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року де вказувалося, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду;

- в п.2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 стосовно того, що право на судовий захист охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави;

- п.3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 стосовно того, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019, в якому Конституційний Суд України посилаючись на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04), а на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання;

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів визнає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу у цій справі, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення про задоволення заявленої у цій справі заявником вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України – задовольнити

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у адміністративній справі № 520/2894/25 – скасувати

Ухвалити нове рішення, яким заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення - задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 520/2894/25, на виконання якого 15.10.2025 видано виконавчий лист про зобов`язання Другого апеляційного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад, грудень 2024 року і січень 2025 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. - шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 312279,11 грн. з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник