Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №520/36552/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 520/36552/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/36552/23

за позовом Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» (далі – позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі – відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.09.2023 № 00294340708, яким до КП "КВПВ" застосовано штрафні санкції у сумі 1078036,15 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на підставі акта перевірки від 27.04.2023 №11563/20/32/РРО/33290649 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2023 № 00119420708 про застосування штрафних санкцій на суму 1020,00 грн відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України, а також податкове повідомлення-рішення від 21.09.2023 № 00294340708 про застосування штрафних санкцій на суму 1078036,15 грн відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

По-перше, позивач зауважує, що спірне податкове повідомлення-рішення всупереч пункту 86.8 статті 86 ПК України було прийнято через 104 робочих дні після складання акта перевірки, що з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №804/3368/16 є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Більш того, пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції, чинній як на дату проведення перевірки, так і на дату складання акта перевірки, передбачено звільнення від відповідальності за порушення вимог цього Закону у період дії воєнного стану, безвідносно до місця провадження господарської діяльності та дати вчинення такого правопорушення. Отже, за умови дотримання ГУ ДПС строків прийняття податкового повідомлення-рішення (15 робочих днів), жодних штрафних санкцій до КП «КВПВ» застосовано не могло бути в силу прямої законодавчої заборони.

Надалі Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ (набрав чинності 01.08.2023) пункт 12 розділу ІІ було викладено у оновленій редакції, згідно із якою суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор. Отже, після набрання чинності вказаним Законом відповідач знехтував присічним строком прийняття податкових повідомлень-рішень та принципом правової визначеності, нарахувавши штрафні санкції зі спливом 104 робочих днів після складання акта перевірки.

По-друге, на позивача розповсюджується звільнення від відповідальності, передбачене пунктом 14 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки останній розміщується в Харківській міській територіальній громаді, яка є територією можливих бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.

По-третє, позивач звертає увагу, що з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення вимог законодавства в частині застосування реєстраторів розрахункових операцій законодавцем не віднесено не переліку виключень, на які не розповсюджується дія мораторію на застосування штрафних санкцій під час дії карантину.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 задоволено адміністративний позов Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення:

визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.09.2023 № 00294340708.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача штрафних санкцій згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням відбулось у зв`язку з встановленням під час проведення фактичної перевірки обставин непроведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій при продажу послуг з поводження з побутовими відходами за період з 18.05.2020 по 25.04.2023 на загальну суму 846517,20 грн. Після внесення змін до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР та з урахуванням обмежень, встановлених Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX, сума непроведених через РРО операцій за період з 18.05.2020 по 31.12.2021 склала 718 759,77 грн. Водночас позовна заява не містить в собі жодних доводів або заперечень стосовно суті виявленого порушення або спростування наявності такого порушення.

З урахуванням пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ доводи представника позивача про неправомірне застосування штрафних санкцій з посиланням на Закон України від 30.06.2023 №3219-IX суд визнав необґрунтованими.

Також суд зазначив про відсутність підстав для застосування до позивача в рамках спірних правовідносин пункту 14 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки порушення відбулось у 2020-2021 роках, а відповідний Перелік територій затверджено лише у 2022 році.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи представника позивача щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 52-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, зазначивши, що до переліку порушень вимог законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину, не відноситься вчинені позивачем порушення Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 та прийняти у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» відмовити.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час проведення фактичної перевірки було встановлено порушення з непроведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій при продажу послуг з поводження з побутовими відходами за період з 18.05.2020 по 25.04.2023 на загальну суму 846 517,20 грн, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР. Після внесення змін до Закону № 265/95-ВР та з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 3219-ІХ, сума непроведених через РРО операцій за період з 18.05.2020 по 31.12.2021 склала 718 759,77 грн. За результатами розгляду матеріалів перевірки КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» та зафіксованих актом перевірки порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР керівником ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2023 № 00294340708 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 078 036,15 грн, в тому числі: 207,02 грн х 100% (вчинене вперше, квитанція від 20.05.2020); 718 552,75 грн х 150% = 1 077 829,13 грн (за наступні порушення за період діяльності з 20.05.2020 по 31.12.2021).

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

06.07.2026 судом отримано відзив Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що, по-перше, за умови дотримання строків прийняття податкового повідомлення-рішення (гранична дата – 18.05.2023), ГУ ДПС не мало правових підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки на той час чинний Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачав, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються. По-друге, з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення вимог законодавства в частині застосування реєстраторів розрахункових операцій законодавцем не віднесено не переліку виключень, на які не розповсюджується дія мораторію на застосування штрафних санкцій, а відтак Харківський окружний адміністративний суд зробив правильний висновок про відсутність у контролюючого органу підстав для застосування штрафних санкцій за порушення Закону № 265/95-ВР, що вчинені в період дії карантину та в період дії заборони на застосування штрафних санкцій. З урахуванням наведеного позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в електронній формі в електронному кабінеті учасників справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.04.2023 ГУ ДПС в Харківській області на підставі наказу від 14.04.2023 №1475-п з метою здійснення контролю за дотриманням Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №262/95ВР (далі – Закон № 262/95ВР) проведено фактичну перевірку Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» за місцем провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: пров. Золотий, 4, м. Харків, на підставі якої складено акт № 11563/20/32/РРО/33290649 від 28.04.2023.

Відповідно до висновків акта перевірки № 11563/20/32/РРО/33290649 від 28.04.2023 року під час проведення перевірки встановлено такі порушення:

- непроведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при продажу послуг з поводження з побутовими відходами за період з 18.05.2020 по 25.04.2023 на загальну суму 846517,20 грн, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265;

- ненадання платником податків посадовим особам ГУ ДПС в повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, що є порушенням п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

З наявної в матеріалах справи копії акту № 11563/20/32/РРО/33290649 від 28.04.2023 року слідує, що головний бухгалтер підприємства позивача, у присутності якої проведено перевірку, зробила запис про те, що з першим пунктом порушення вона згодна, зауважень не має.

На підставі висновків акту перевірки № 11563/20/32/РРО/33290649 від 28.04.2023 року та у зв`язку з виявленими порушеннями контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 15.05.2023 року №00119420708, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України на підставі п. 121.1 121 Податкового кодексу України;

- від 21.09.2023 року №00294340708, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 078 036,15 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265 на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п.1 ст. 17 Закону №265.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 21.09.2023 року №00294340708 останні розраховано так: 207,02 х 100% (вчинене вперше квитанція від 20.05.2020), 718552,75 х 150% (за період діяльності з 20.05.2020 по 31.12.2021 у зв`язку з прийняттям Закону України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану»).

Грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2023 року №00119420708, сплачено позивачем, про що свідчить платіжна інструкція №2061 від 15.05.2023 на суму 1020,00 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2023 року №00294340708, позивач скористався наявним у нього правом на адміністративне оскарження останнього шляхом направлення скарги до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 28.11.2023 року №35278/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 21.09.2023 року №00294340708, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України (редакція чинна і на момент складання акту перевірки, і на момент прийняття спірного рішення) податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Так, як було встановлено колегією суддів, у зв`язку із порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (по тексту – Закон №265/95- ВР) спірні штрафні санкції застосовані на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР (порушення яких зафіксовані в акті перевірки) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються штрафні санкції у разі встановлення в ході перевірки факту:

- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

За обставинами справи, що розглядається, відповідно до висновків акта перевірки № 11563/20/32/РРО/33290649 від 28.04.2023 року під час проведення перевірки встановлено порушення, зокрема, непроведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) при продажу послуг з поводження з побутовими відходами за період з 18.05.2020 по 25.04.2023 на загальну суму 846517,20 грн, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265.

Разом з тим, Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.08.2023) внесені відповідні зміни, зокрема пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: «12. Суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».

Відтак, за позицією податкового органу, відповідач діяв відповідно до Закону України від 30.06.2023 № 3219-IX, визначивши, що сума непроведених через РРО операцій за період з 18.05.2020 по 31.12.2021 склала 718 759,77 грн, внаслідок чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.09.2023 № 00294340708 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 078 036,15 грн (207,02 грн х 100% – вчинене вперше; 718552,75 х 150% – за період діяльності з 20.05.2020 по 31.12.2021).

Водночас, за позицією платника податків, при застосуванні до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» штрафних санкцій за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, вчинених ним протягом періоду діяльності з 18.05.2020 по 31.12.2021, відповідач мав урахувати встановлені законодавчі обмеження на застосування штрафних санкцій, які діяли, як у період карантину, так і під час воєнного стану.

Колегія суддів враховує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 21 вересня 2023 року, тобто після поновлення перебігу строків для застосування штрафних санкцій. При цьому, як встановлено з розрахунку фінансових санкцій, що податковим органом були застосовані штрафні санкції у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

У подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 02.06.2026 у справі №280/9547/23 уважав передчасним висновок судів попередніх інстанцій, що у відповідача взагалі були відсутні підстави для застосування санкцій за порушення Закону №265/95-ВР, незалежно від періоду їх вчинення, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів. При цьому, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у розрахунку, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено періоди, за які нараховано штрафні санкції, а саме дата початку нарахування штрафної санкції та дата закінчення нарахування штрафної санкції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у згаданій справі зауважив, що судами попередніх інстанцій не досліджено (не надано оцінку) змісту розрахунку фінансових санкцій у частині періоду, за який податковим органом застосовано штрафні санкції, у взаємозв`язку із положеннями пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, з урахуванням часового періоду внесення змін до п. 11 Розділу ІІ Прикінцевих положень цього Закону, а також не з`ясовано та не надано оцінку періодам, за які до позивача можуть/не можуть бути застосовані фінансові санкції.

Застосовуючи вказаний підхід до обставин справи, що розглядається, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що в редакції станом з 20.05.2020 та по 31.07.2020 пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачав застосування фінансових санкцій за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки, серед іншого, факту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- вчинене вперше - 1 гривня;

- за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

При цьому 01.08.2020 набрав чинності пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, згідно з яким за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції, серед іншого, у разі встановлення в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, або невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Разом з тим, з 01.08.2020 діяв п.11 «Прикінцевих положень» Закону №265/95-ВР, згідно яких, тимчасово, до 1 січня 2021 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Законом №1017-IX від 01.12.2020, який набрав чинності 10.12.2020, в абзаці першому пункту 11 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР слова і цифри «до 1 січня 2021 року» замінено словами і цифрами «до 1 січня 2022 року».

Таким чином, в період фінансово-господарської діяльності позивача, при здійсненні якої встановлені порушення, за які застосовані штрафні санкції:

з 20.05.2020 по 31.07.2020 - розмір фінансової санкції згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначався (обчислювався) з кількості разів допущених порушень протягом певного періоду часу - протягом календарного року та складав 1 грн за вчинене порушення вперше, 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

з 01.08.2020 по 31.12.2021, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР з урахуванням пункту 11 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки на момент факту непроведення розрахункових операцій за період з 20.05.2020 до 31.07.2020 діяла редакція №265/95-ВР, що передбачала застосування фінансової санкції, відповідно до пункту 1 статті 17 даного Закону, у розмірі 1 грн (за порушення, вчинене вперше) і 100 відсотків за кожне наступне вчинене порушення, а за період з 01.08.2020 по 31.12.2021 редакція пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, яка передбачала застосування фінансової санкції 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше та 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення, тому застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за даний період, у розмірі 100 % за перше порушення від 20.05.2020 та 150 % за кожне наступне, є протиправним.

Оскільки податковим органом у розрахунку не вказані суми операцій, які враховуються для штрафних санкції за певні періоди, то їх перерахування за періоди дії різних редакцій статті 17 Закону №265/95-ВР, тобто з 20.05.2020 по 31.07.2020 та з 01.08.2020 по 31.12.2021 не є можливим.

Аналогічні висновки щодо вказаного правозастосування викладені в постанові Верховного Суду від 01.09.2026 у справі № 560/18695/24, які в силу частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковим для врахування при розгляді даної справи.

У свою чергу, з аналізу приписів пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 № 591-IX), Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX, постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651 слідує, що з 18.03.2020 до 01.08.2023 строк для визначення грошових зобов`язань було зупинено, а тому прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення після 01 серпня 2023 року не суперечить приписам пункту 102.9 статті 102 ПК України.

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність застосування до Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» штрафних санкцій за порушення Закону № 265/95-ВР, вчинені у період з 18.05.2020 по 31.12.2021, оскільки встановлені законодавством обмеження щодо застосування штрафних санкцій у період дії карантину та воєнного стану не поширюються на спірні правовідносини.

Відтак, сам факт вчинення порушень у зазначений період не виключає можливості застосування до позивача фінансових санкцій, водночас їх правомірність та розмір підлягають визначенню з урахуванням редакції пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, чинної на момент вчинення кожного порушення, що в даному випадку контролюючим органом враховано не було.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частиною четвертою статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, водночас помилково не дослідив оскаржуване податкове повідомлення-рішення на предмет правомірності визначення розміру фінансових санкцій з урахуванням законодавства, чинного на момент вчинення відповідних порушень, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі №520/36552/23 змінити з підстав та мотивів задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі № 520/36552/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко