Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №520/3289/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 520/3289/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/3289/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо нескладання та неподання на виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення ОСОБА_1 належних сум коштів помилково (надміру) сплачених зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 94 004,70 гривень та військового збору в сумі 28 201,41 грн, за заявою ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про повернення на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у поданих заявах від 26.08.2025, надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94 004,70 гривень (дев`яносто чотири тисячі чотири гривні 70 коп.) та військового збору у розмірі - 28 201,41 гривень (двадцять вісім тисячі двісті одна гривня 41 коп.).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що між ним та іншою фізичною особою було укладено нотаріально посвідчений договір дарування нежитлового приміщення, на підставі якого позивачем сплачено податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 94004,70 грн. та суму військового збору у розмірі 28201,41 грн. У подальшому між сторонами укладено договір про розірвання раніше згаданого договору дарування нежитлових приміщень. Враховуючи припинення у позивача права на отримання оподатковуваного доходу та відсутність об`єкта оподаткування, ним було направлено заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені. Разом з тим, відповідачем відмовлено у поверненні коштів, сплачених по грошовим зобов`язанням. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :

визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо нескладання та неподання на виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення ОСОБА_1 належних сум коштів помилково (надміру) сплачених зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 94 004,70 гривень та військового збору в сумі 28 201,41 грн, за заявою ОСОБА_1 ;

зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про повернення на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у поданих заявах від 26.08.2025, надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94 004,70 гривень (дев`яносто чотири тисячі чотири гривні 70 коп.) та військового збору у розмірі - 28 201,41 гривень (двадцять вісім тисячі двісті одна гривня 41 коп.);

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) судові витрати в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн, 96 коп.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про повернення на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у поданих заявах від 26.08.2025, надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94 004,70 грн та військового збору у розмірі - 28 201,41 грн.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у справі №520/3289/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що приписами ПК України передбачено повернення платнику податків саме помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань. Водночас, як свідчать матеріали справи, у позивача на дату звернення до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених коштів відсутня переплата з податків і зборів, яка підлягає поверненню з бюджету.

Крім того, скаржник зауважує, що нормами ПК України не передбачено повернення податку, який сплачено під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, у разі розірвання такого договору у майбутньому.

Щодо посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду у справі №810/3522/16, то такий зроблено на підставі аналізу норми статті 172 ПК України, яка, у свою чергу, передбачає повернення надміру сплачених коштів лише у разі невчинення нотаріальної дії, що не відповідає обставинам справи.

Також апелянт вказує, що в разі якщо внаслідок розірвання договору дарування дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування. При цьому об`єкт оподаткування виникає у фізичної особи, якій повернуто подарунок.

Оскільки договір дарування не розірваний до закінчення звітного року, то дохід у вигляді подарунку, отриманий фізичною особою резидентом від фізичної особи – резидента, що не є членом сім`ї першого/другого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором., у зв`язку з чим відсутні підстави для повернення сплачених зобов`язань.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

12.06.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача зауважує, що апелянт не зазначає, в чому саме полягає неправильність висновків суду щодо застосування статті 43 Податкового кодексу України, не спростовує встановлених судом фактичних обставин та не доводить наявності визначених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для скасування судового рішення. Представник позивача зауважує, що у цій справі підлягає оцінці не лише первинний факт сплати податку, а й подальша зміна правової підстави такої сплати внаслідок розірвання договору дарування. Саме після розірвання договору дарування кошти, сплачені позивачем до бюджету, втратили зв`язок із чинною правовою підставою їх утримання як податку з доходу у вигляді дарунка.

Крім того, представник звертає увагу, що положення статті 43 Податкового кодексу України є самостійною правовою підставою для повернення позивачу помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань. після розірвання договору дарування відповідні кошти набули статусу надміру сплачених у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки станом на дату звернення позивача із заявами про повернення коштів у відповідача були відсутні правові підстави вважати такі кошти належним виконанням чинного грошового зобов`язання позивача.

Представник позивача зауважує, що відсутність у статті 174 ПК України спеціального положення про повернення ПДФО та військового збору саме у разі розірвання договору дарування не означає відсутності у платника права на повернення таких коштів за загальною процедурою, передбаченою статтею 43 ПК України. В свою чергу, суб`єкт владних повноважень не уповноважений розширювати зміст податкової норми на шкоду платнику податків та створювати додаткові підстави для відмови у поверненні коштів, які прямо не передбачені законом.

Також представник зауважує, що розірвання договору дарування та повернення майна дарувальнику не є новою операцією дарування. Якщо сторони дійшли згоди на розірвання договору, такий правочин не може автоматично ототожнюватися з новим договором дарування лише з тієї підстави, що майно внаслідок розірвання повертається попередньому власнику. У результаті розірвання договору дарування та подальшого врегулювання відносин сторін позивач не отримав доходу, який міг би надалі обґрунтовувати утримання в бюджеті сум ПДФО та військового збору, сплачених саме у зв`язку з даруванням. Крім того, оцінка права позивача на повернення коштів має здійснюватися не з огляду на те, у якому календарному році було укладено чи розірвано договір, а на те, чи існувала станом на дату звернення позивача із заявами чинна правова підстава для подальшого утримання сплачених ним сум у бюджеті.

З урахуванням наведеного позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в електронній формі в електронному кабінеті учасників справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.09.2024 між ОСОБА_1 (далі – обдаровуваний) та ОСОБА_2 (далі - дарувальник) укладено договір дарування нежитлових приміщень ІІ поверху №4-1-:-4-14 в літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 244.4. кв.м. Вартість переданих за договором дарування приміщень оцінена в 1880094,00 грн (один мільйон вісімсот вісімдесят тисяч сто чотирнадцять гривень 00 копійок). Вказаний правочин посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ільїною І.М. та зареєстрований в реєстрі за №1648.

Внаслідок укладання зазначеного правочину, позивачем сплачено до державного бюджету визначені суми податкових зобов`язань: податок на доходи фізичних осіб у сумі 94004,70 грн та військовий збір у сумі 28201,41 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій.

Надалі 15.04.2025, між позивачем та дарувальником розірвано договір дарування приміщень, що засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. в реєстрі за № 1387.

Підставою для таких дій стало укладення між позивачем та дарувальником договору купівлі-продажу нежитлового приміщень, за змістом якого ОСОБА_3 на відплатній основі передає, а ОСОБА_4 приймає у власність майно – нежитлові приміщення ІІ-го поверху №4-1-:-4-14 в літ. «А-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 244.4. кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В., зареєстровано в реєстрі за №1389.

Вважаючи, що після розірвання договору дарування ОСОБА_1 набув право на повернення помилково/надміру сплачених сум грошових зобов`язань, передбаченого статтею 43 Податкового кодексу України, 26.08.2025 позивач звернувся на адресу Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області (далі - відповідач) із відповідними заявами.

Листом ГУ ДПС у Харківській області від 12.09.2025 №50215/6/20-40-24-02-15 на заяву позивача щодо повернення помилково сплачених податку на доходи фізичних осіб та військового збору повідомлено, що нормами чинного законодавства, які б зобов`язували при укладенні договору про розірвання договору дарування нежитлових приміщень здійснювати повернення сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору відсутні.

Листом ГУ ДПС у Харківській області від 24.09.2025 №51835/6/20-40-24-02-15 на заяву позивача від 26.08.2025 №40228196 щодо повернення коштів повідомлено, що оскільки договір дарування не розірваний до закінчення звітного року, то дохід у вигляді подарунку, отриманий фізичною особою резидентом від фізичної особи – резидента, що не є членом сім`ї першого / другого ступеня споріднення оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Таким чином, підстави для повернення сплачених сум ПДФО у сумі 94004,70 грн та військового збору у сумі 28201,41 грн відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо нездійснення повернення сплачених коштів протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів в порядку, встановленому ним Кодексом.

Статтею 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, та крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року № 1650/24182 ( далі по тексту - Порядок № 787).

Згідно із пунктами 3, 4-1 та 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341, затверджено Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені (далі - Порядок №60).

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №60 встановлено, що платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з єдиного рахунка, відкритого на ім`я ДПС у Казначействі.

Заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет», що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Як визначено абзацем 5 пункту 5 Розділу ІІІ, у разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

Не підлягають поверненню кошти з відшкодування податку на додану вартість, авансові платежі (передоплати), помилково та/або надміру внесених платниками податків за власним бажанням, як попереднього грошового забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів, що сплачуються до/або під час митного оформлення, та грошової застави; повернення митних та інших платежів, що сплачуються до/або під час митного оформлення; повернення помилково та/або надміру перерахованих (унесених) платниками коштів, сплачених шляхом надання при митному оформленні податкового векселя; повернення суми акцизного податку, внесеної в рахунок погашення податкових векселів; виконання рішень судів щодо безспірного списання коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів; помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов`язань та пені платникам податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій (п.2,3 Розділу І Порядку №60).

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку №60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються.

Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

Після надходження до територіального органу ДПС подана в електронній формі заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Журналу опрацювання заяв на повернення (далі - Журнал), який ведеться засобами інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС.

У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, 24.09.2024 між ОСОБА_1 (обдаровуваний) та ОСОБА_2 (дарувальник) укладено договір дарування нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ільїною І.М. та зареєстрований в реєстрі за №1648. Надалі 15.04.2025, між позивачем та дарувальником розірвано договір дарування приміщень, що засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. в реєстрі за № 1387.

У зв`язку із зазначеними обставинами 26.08.2025 позивач звернувся на адресу відповідача із заявами про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у розмірі 94004,70 грн (сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб) та 28201,41 грн (військовий збір).

Разом з тим, відповідачем листами від 12.09.2025 №50215/6/20-40-24-02-15 та від 24.09.2025 №51835/6/20-40-24-02-15 повідомлено, що нормами чинного законодавства, які б зобов`язували при укладенні договору про розірвання договору дарування нежитлових приміщень здійснювати повернення сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору відсутні. Крім того, зазначено про відсутність підстав для повернення сплачених сум ПДФО та військового збору з огляду на те, що договір дарування не розірваний до закінчення звітного року, а тому дохід у вигляді подарунку, отриманий фізичною особою резидентом від фізичної особи – резидента, що не є членом сім`ї першого / другого ступеня споріднення оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Згідно зі статтею 722 цього Кодексу право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Водночас за правилами статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Отже, укладення сторонами нотаріально посвідченого договору про розірвання договору дарування припинило правові наслідки первісного договору дарування та, відповідно, правову підставу для отримання позивачем доходу у вигляді вартості подарованого майна. При цьому положення статті 727 ЦК України передбачають можливість розірвання договору дарування, а отже, правові наслідки такого розірвання підлягають врахуванню при визначенні наявності об`єкта оподаткування.

За змістом підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 174.1 статті 174 ПК України об`єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування, зокрема, на об`єкт нерухомості, неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, подільний об`єкт незавершеного будівництва.

Об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини (пункт 174.6 статті 174 ПК України).

Таким чином, обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у цьому випадку безпосередньо пов`язаний із фактом отримання фізичною особою доходу у вигляді подарованого майна. Після розірвання договору дарування та припинення відповідних правових наслідків такого договору підстава для оподаткування відповідного доходу відпала.

За таких обставин сплачені позивачем суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94004,70 грн та військового збору у розмірі 28201,41 грн підлягають поверненню як помилково та/або надміру сплачені за відсутності відповідного об`єкта оподаткування.

Відтак, відповідач, отримавши заяви позивача про повернення відповідних коштів, зобов`язаний був перевірити наявність підстав для їх повернення та, за встановлення факту відсутності податкового зобов`язання, вчинити передбачені законом дії щодо підготовки та направлення органу Казначейства висновку про повернення коштів із відповідного бюджету.

Стосовно аргументів апелянта про те, що договір дарування не розірваний до завершення звітного року, а тому підстави для повернення сплачених коштів відсутні, суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.06.2018 у справі № 810/3522/16, якими було врегульовано питання щодо права на повернення сплаченого при укладенні договору купівлі-продажу квартири податку на доходи фізичних осіб та військового збору у разі розірвання такого договору в подальшому. Так, Верховний Суд зазначив, що у разі розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, за який сплачений податок, платник такого податку має право на його повернення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.05.2020 у справі № 580/1267/19 зазначив, наступне: «Обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність таких обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

При цьому, днем виникнення переплати є або день зарахування коштів до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, або день, з якого сплачені кошти податку вважаються такими, що не підлягали сплаті.

В межах цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у зв`язку із розірванням 11 червня 2018 року договору купівлі-продажу, кошти, сплачені позивачем як обов`язковий платіж при отриманні доходу від операції з продажу об`єкта нерухомого майна, набули статусу надміру сплачених коштів, а тому строк у 1095 днів для подання заяви про їх повернення розпочався з 12 червня 2018 року і, відповідно, позивачем не пропущено.».

Таким чином, враховуючи, що у зв`язку із розірванням договору дарування позивач втратив статус отримувача відповідного оподатковуваного доходу, сплачені ним кошти за відсутності об`єкта оподаткування набули статусу надміру сплачених грошових зобов`язань, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не виконав покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області щодо нескладання та неподання на виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення ОСОБА_1 належних сум коштів помилково (надміру) сплачених зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 94 004,70 гривень та військового збору в сумі 28 201,41 грн, за заявою ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління ДПС у Харківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про повернення на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у поданих заявах від 26.08.2025, надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94 004,70 гривень (дев`яносто чотири тисячі чотири гривні 70 коп.) та військового збору у розмірі - 28 201,41 гривень (двадцять вісім тисячі двісті одна гривня 41 коп.).

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 по справі №520/3289/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна