Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №545/3128/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р.Справа № 545/3128/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 14.07.2026 року (постановлену суддею Зуб Т.О.) в справі № 545/3128/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Полтавській області

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Полтавській області, в якому просила скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7372003 від 14.06.2026 р. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 14.07.2026 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 14.07.2026 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що повернення позовної заяви з мотивів не усунення недоліків позовної заяви є передчасним, оскільки судом першої інстанції чітко не встановлений спосіб їх усунення. Крім того, зазначає, що якщо суд першої інстанції мав на увазі пред`явлення позову до неналежного відповідача, то він мав вчинити дії, визначені ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, а не повертати позовну заяву.

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 29.06.2026 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху.

08.07.2026 р. на виконання вимог ухвали суду позивачкою подано заяву про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк не виконала, недоліки позовної заяви не усунула в повному обсязі, а саме позивачкою при подачі позову не врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26.12.2019 р. в справі №724/716/16-а та Положення про Департамент патрульної поліції.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з цим, право на звернення до суду за захистом своїх прав реалізується у спосіб подання в установленому порядку позовної заяви, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі і в частині сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до п. 1 ч. 4, ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На виконання вимог ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що залишення позовної заяви без руху та її подальше повернення можливе виключно у разі недодержання позивачем вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а ухвала про залишення позовної заяви без руху повинна містити чітке визначення недоліків позовної заяви та спосіб їх усунення. Невиконання позивачем вимог такої ухвали у встановлений судом строк може бути підставою для повернення позовної заяви лише за умови, що виявлені судом недоліки дійсно стосуються невідповідності позовної заяви вимогам процесуального закону.

Судовим розглядом встановлено, що в якості одних з недоліків, які, на думку суду першої інстанції, унеможливили відкриття провадження в справі, зазначено, що при подачі позову позивачкою не врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26.12.2019 р. в справі №724/716/16-а та Положення про Департамент патрульної поліції.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо заміни відповідача у випадку, якщо під час розгляду справи дійде висновку про заявлення вимог позивачем до неналежного відповідача (відповідачів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.01.2024 р. в справі №320/14843/23 сформувала правовий висновок про те, що відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу II КАС Кодексу адміністративного судочинства України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.12.2024 р. в справі № 215/1175/24.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним чи про залучення співвідповідача. Заміна чи залучення відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду.

Отже, визначення відповідача є правом позивача, а встановлення належності відповідача та його заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідача - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладених в постановах від 30.09.2019 р. в справі №819/940/18, від 09.06.2021 р. в справі № 813/2950/16, від 18.04.2022 р. в справі № 640/33582/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (в разі наявності підстав, визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України) може провести підготовче судове засідання для з`ясування відповідно до ч. 2 ст. 173 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме питань щодо складу учасників судового процесу.

Подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.01.2024 р. в справі № 320/14843/23.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначення позивачем у справі неналежного відповідача не свідчить про недотримання позивачем вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судом першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху чітко не визначені недоліки позовної заяви в якій спосіб їх необхідно усунути позивачці.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що, відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 14.07.2026 р. з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 14.07.2026 року по справі № 545/3128/26 скасувати.

Справу № 545/3128/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич