Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №440/9441/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 440/9441/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026, по справі № 440/9441/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - ГУПФ) про відмову у призначенні пенсії від 25.02.2025 №163850004926;

-зобов`язати ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період навчання з 26.08.1977 по 02.04.1979 у Полтавській бавовнопрядильній фабриці, що дає право на призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.02.2025 №163850004926.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.02.2025 про призначення їй пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до страхового стажу періодів її навчання з 26.08.1977 по 01.04.1979 згідно із записами трудової книжки від 02.04.1979.

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу. Зазначає, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: за трудовою книжкою період навчання з 26.08.1977 по 01.04.1979, оскільки відсутній наказ про закінчення навчання та не долучено свідоцтво про навчання. Вказує, що для зарахування зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу з зазначенням періодів, форми навчання та присвоєння кваліфікації або ж скановану копію свідоцтва про навчання.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 (у дівоцтві - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у с. Котюженци Калинівського району Вінницької області.

Відповідно до записів трудової книжки від 02.04.1979, внесених Полтавською бавовнопрядильною фабрикою (а.с. 13):

- з 26.08.1977 зарахована в профучилище ученицею згідно з наказом №169 від 31.08.1977;

- з 02.04.1979 переведена в крутильно-мотальний цех прядильницею відповідно до наказу №218 від 09.04.1979;

- з 23.09.1980 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР згідно з наказом №119 від 23.09.1980 (а.с. 13).

18.02.2025 позивачка звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком.

Заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності відповідачем, який 25.02.2025 прийняв рішення №163850004926 (а.с. 12) про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років.

В обґрунтування рішення зазначено "...За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:

за трудовою книжкою період навчання з 26.08.1977 по 01.04.1979, оскільки відсутній наказ про закінчення навчання та не долучено свідоцтво про навчання. Для зарахування зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу з зазначенням періодів, форми навчання та присвоєння кваліфікації або ж скановану копію свідоцтва про навчання.

За довідкою від 11.02.2022 №Т-01-09/48 період роботи в колгоспі з 1987-1991 роки, оскільки в довідці допущено помилку в зазначенні років, а саме замість "1986" зазначено "1996" рік та в довідці про заробітну плату від 10.02.2025 №Т-01-09/46 не повністю по батькові заявниці. Довідка потребує підтвердження первинними документами.

Період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у свідоцтві народження відсутні відомості про отримання дитиною паспорта. Для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення 30річного віку необхідно надати скановану копію паспорта дитини, або інший документи, який би підтверджував факт догляду матері за дитиною зазначеного віку...".

Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії та необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши спірний період навчання до стажу.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року.

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.

Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закон України Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком ґрунтуються, крім іншого, на твердженні про те, що до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 26.08.1977 по 01.04.1979 згідно із записами трудової книжки, оскільки відсутній наказ про закінчення навчання та не надано свідоцтво про навчання. За висновком пенсійного орану для зарахування зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу із зазначенням періодів, форми навчання та присвоєння кваліфікації або ж скановану копію свідоцтва про навчання.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, із записів трудової книжки від 02.04.1979, вбачається, що ОСОБА_1 з 26.08.1977 зарахована в профучилище ученицею згідно з наказом №169 від 31.08.1977, з 02.04.1979 переведена в крутильно-мотальний цех прядильницею відповідно до наказу №218 від 09.04.1979, з 23.09.1980 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП УРСР згідно з наказом №119 від 23.09.1980 (а.с. 13). При цьому, у трудовій книжці відсутній запис про наказ про закінчення навчання.

Так, колегія суддів зазначає, що порядок ведення трудових книжок у 1977-1979 роках регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (надалі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (надалі - Порядок №656) та цією Інструкцією.

Згідно з пунктом 1 Порядку №656, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №656, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності робітника. Відомості про робітника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою. В трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, освіта, професія, спеціальність.

Відповідно до пункту 18 Порядку №656, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, збереженню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, збереження і видачі трудових книжок посаді особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Стосовно вимоги відповідача щодо необхідності надання уточнюючої довідки з навчального закладу із зазначенням періодів, форми навчання та присвоєння кваліфікації або ж сканованої копії свідоцтва про навчання для зарахування зазначеного періоду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду вправі вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також, в необхідних випадках, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Колегія суддів зазначає, що на органи Пенсійного фонду покладено право, а не обов`язок здійснювати перевірку обґрунтованості видачі наданих заявниками довідок для призначення пенсії.

Разом з тим, виконуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення доданих до заяви документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.

Так, у спірних правовідносинах орган, що призначає пенсію, при прийомі документів позивача та, у подальшому, безпосередньо при призначенні пенсії, не здійснив перевірку поданих ОСОБА_1 документів та не повідомив відповідних осіб, у тому числі і позивача, про вказані недоліки з наданням строку для їх усунення.

До того ж, колегія суддів зазначає, що з матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що після отримання рішення відповідача від 25.02.2025 №163850004926 представником позивача вчинялися заходи з пошуку документів про періоди навчання ОСОБА_1 - направлялися запити до керівника КП "Полтавська бавовнопрядильна фабрика" С.М.Болтіка щодо надання інформації про навчання позивача в профучилищі Полтавської бавовнопрядильної фабрики, проте такі запити залишилися без відповіді (а.с. 18-20).

Так, на запит представника позивача від 14.04.2025 про надання інформації та документів про період, форму навчання та присвоєння кваліфікації ОСОБА_1 або копії свідоцтва про навчання з 26.08.1977 по 01.04.1979 Державним архівом Полтавської області надано відповідь про те, що архів не зберігає документи професійно-технічного училища текстильної промисловості Полтавської бавовнопрядильної фабрики, у зв`язку з чим не може надати відомості про навчання ОСОБА_3 у зазначеному закладі у 1977-1979 роках. Для можливого отримання інформації запропоновано звернутися до адміністрації професійно-технічного училища №4 м. Полтави (а.с. 22).

З довідки №282 від 19.05.2025 вбачається, що на звернення представника позивача Професійно-технічного училища №4 м. Полтави повідомило, що не може підтвердити навчання ОСОБА_4 у період з 1977 по 1979 р., оскільки під час реорганізації професійно-технічного училища №33 відповідні архівні документи не були передані. ( а.с. 25).

Так, судом першої інстанції, з метою отримання інформації щодо періоду навчання позивача ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 зобов`язано Архівний відділ Полтавської міської ради надати уточнюючу довідку про період, форму навчання та присвоєння кваліфікації або копію свідоцтва про навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 26.08.1977 по 02.04.1979 (01.04.1979) (а.с. 55).

На виконання вимог ухвали суду Виконавчий комітет Полтавської міської ради супровідним листом від 02.06.2026 №04-49/1827 направив копію наказу №169 від 31.08.1977 - про зарахування на навчання з 26.08.1977, наказ №218 від 09.04.1979 - про переведення з 02.04.1979 студентів профучилища фабрики на самостійну роботу в тростильно-крутильний-мотальний цех кардного виробництва, скан-копію наказу про звільнення ОСОБА_4 за 1980 рік, скан-копію особової картки звільненого форми П-2 за 1980 рік, довідку про період навчання ОСОБА_4 у професійному училищі Полтавської бавовно-прядильної фабрики (а.с. 57, 59-65).

Крім того, Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 02.06.2026 виготовлено архівну довідку №05.7-09/24 (а.с. 58), за змістом якої відповідно до наказів директора з особового складу Полтавської бавовнопрядильної фабрики імені 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції ОСОБА_4 зарахована на навчання в училище з 26.08.1977 (наказ №169 від 31.08.1977). Учнів професійного училища фабрики після закінчення курсу навчання в училищі, присвоїти кваліфікацію прядильниці на машинах ПК-100, з 02.04.1979 перевести на самостійну роботу в тростильно-крутильно-мотальний цех кардного виробництва (наказ №218 від 09.04.1979).

Таким чином, період навчання позивача з 26.08.1977 по 01.04.1979 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.02.2025 № 163850004926, та наявність підстав для його скасування, зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди навчання до страхового стажу позивача.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, беручи до уваги обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.02.2025 про призначення їй пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до страхового стажу періодів її навчання з 26.08.1977 по 01.04.1979 згідно із записами трудової книжки від 02.04.1979.

Отже, враховуючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 по справі № 440/9441/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва