Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №592/4911/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 592/4911/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.08.2026 (суддя Бичков І.Г., повний текст складено 10.08.26) по справі № 592/4911/26

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора 2 го взводу 3ї роти 1 го батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Редченко Андрій Олегович , Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Редченка Андрія Олеговича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:

- скасувати постанову інспектора 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Редченко Андрія Олеговича від 22.03.2026 серії ЕНА № 6884637 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- закрити провадження по справі. 5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на його користь сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 665 грн. 60 коп. (вхідний № 12132/26 від 27.03.2026) (а. с. 1-5) .

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначав, що оскаржувана постанова винесена поліцейським протиправно та безпідставно.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Редченка Андрія Олеговича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково.

Скасовано рішення суб`єкта владних повноважень - постанову серії ЕНА № 6884637 від 22.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Редченком Андрієм Олеговичем, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції, його місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 665,60,60 грн.

Відповідач, Департамент патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник Департаменту патрульної поліціїв апеляційній скарзі зазначає, що Дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» з табличкою до дорожнього знаку 7.2.2 «Зона дії» (100 м) дійсно встановлений по вул. Ярослава Мудрого в районі буд. 30, де зупинився транспортний засіб ВАЗ 21703, державний номерний знак НОМЕР_1 , що чітко зафіксовано на нагрудний відеореєстратор (відеозапис з відеореєстратора Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 № 470806 Clip 0 - 00:02:47).

На переконання представника апелянта, даний відеозапис є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки отриманий з дотриманням закону, містить інформацію щодо предмету доказування та дає змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 22 березня 2026 року інспектором 2-го взводу 3ї роти 1го батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Редченко Андрієм Олеговичем відносно позивача винесено постанову серія «ЕНА» № 6884637 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Постановою серія «ЕНА» № 6884637, притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної встановлено, що 22.03.2026 р. керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21703 держ. номер « НОМЕР_2 » позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, що зафіксовано на відео реєстратор, чим порушив п. 8.4 «в» ПДР-порушення вимог заборонних знаків. Оскаржувана постанова отримана позивачем під підпис 22.03.2026 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова серії ЕНА № 6884637 від 22.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Редченком Андрієм Олеговичем є необгрунтованою, протипраною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 3.34 розділу 33 ПДР, визначено заборонний знак «Зупинку заборонено», відповідно до якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Зона дії знаків може бути зменшена: для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3.

Відповідно до п. 1.10 ПДР зупинка – припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Поряд з цим, стоянка – припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил зупинки, стоянки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду відеозапис з нагрудних камер.

Надаючи оцінку відеозапису, наданого відповідачем на підтвердження зупинки ТЗ під керуванням позивача в зоні дії заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено» із табличкою 7.2.2 «100 метрів», колегія суддів зазначає наступне.

З наданого відповідачем до відзиву на позов відеозапису здійсненого на бодікамеру Motorola solution VB 400/470806 встановлено, що інспектор патрульної поліції підійшов до позивача і повідомив про порушення останнім ПДР. Після чого відповідач попросив позивача надати посвідчення водія, реєстраційні документи на т/з ВАЗ 21703 державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Після ознайомлення інспектора поліції з наданими позивачем документами, інспектор поліції розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо зупинки ТЗ позивача в зоні дії дорожнього знаку 3.34 разом із табличною 7.2.2 «100 метрів, напрямок дії-прямо» тобто в межах 100 метрів від місця встановлення знаку 3.34 та таблички 7.2.2.

З даного відеозапису встановлено, що під час розгляду справи, позивач неодноразово наголошував на тому, що потрібно виміряти фактичну відстань від місця встановлення дорожнього знаку 3.34 до фактичного місця зупинки транспортного засобу ВАЗ 21703 « НОМЕР_1 », оскільки зі слів позивача, він проїхав більше 100 метрів після встановленння знаку 3.34 ПДР з табличкою 7.2.2..

Проте, інспектор поліції не здійснив вимірювання відстані від знаку 3.34 ПДР з табличкою 7.2.2. до транспортного засобу ВАЗ 21703 номерний знак НОМЕР_1 .

Отже, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про фактично виміряну відстань, порядок проведення вимірювання, початкову та кінцеву точки відліку, а також будь-які фото-, відеоматеріали чи інші докази, які б підтверджували, що транспортний засіб знаходився в межах 100-метрової зони дії знаку.

Фактично відеозапис розпочинається вже після того, як транспортний засіб перебував у нерухомому стані, а працівники поліції здійснювали спілкування з водієм.

Отже, сам по собі такий відеозапис не підтверджує обставину, яка є визначальною для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме факт здійснення зупинки транспортного засобу саме у межах дії дорожнього знаку 3.34.

Колегія суддів вивчивши запис з нагрудної камери поліцейського дійшла висновку, що відсутність на відеозаписі самого вимірювання відстані від знаку 3.34 ПДР з табличкою 7.2.2. до транспортного засобу ВАЗ 21703 номерний знак НОМЕР_1 унеможливлює встановлення фактичних меж дії заборони виключно на підставі такого відеозапису.

Відповідач не надав доказів, які б беззаперечно підтверджували як факт перебування транспортного засобу позивача в межах дії дорожнього знаку 3.34 ПДР з табличкою 7.2.2.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про недоведеність тих обставин, які були покладені в основу постанови про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване насамперед на перевірку законності рішень суб`єктів владних повноважень, а не на підтвердження презумпції їх правомірності.

У зв`язку із цим саме відповідач повинен був усунути будь-які сумніви щодо правильності встановлення фактичних обставин та довести законність прийнятої постанови.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Наданий відеозапис із нагрудної відеокамери підтверджує факт спілкування працівника поліції з позивачем та перебування транспортного засобу у нерухомому стані, однак не підтверджує визначальної обставини - здійснення зупинки транспортного засобу саме в межах 100-метрової зони дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» з табличкою 7.2.2 «Зона дії».

При цьому позивач під час розгляду справи безпосередньо вказував на необхідність встановлення фактичної відстані від дорожнього знаку до місця зупинки транспортного засобу. Незважаючи на це, інспектором відповідне вимірювання не проведено, а відповідачем під час судового розгляду не надано інших доказів, які б дозволяли достовірно встановити початкову та кінцеву точки відліку, фактичну відстань між ними та перебування автомобіля в межах зони дії знаку.

Колегія суддів також зазначає, що вимірювання відстані за допомогою спеціальних приладів не завжди є обов`язковим, зокрема у випадках очевидного недотримання водієм відстані до дорожнього знака 7.2.2. підтвердженого відповідними доказами.

Відсутність належних доказів щодо фактичного місця зупинки транспортного засобу та його перебування в межах встановленої табличкою 7.2.2 зони дії знаку виключає можливість зробити беззаперечний висновок про порушення позивачем вимог п. 8.4 «в» ПДР України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії ЕНА № 6884637 від 22.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі, винесена інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Редченком Андрієм Олеговичем є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.08.2026 по справі № 592/4911/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Департамент патрульної поліції.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.08.2026 по справі № 592/4911/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 23.09.26.