Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №440/15428/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 440/15428/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській областіна рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, по справі № 440/15428/24

за позовом ОСОБА_1

до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність, премії) ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 19.05.2023, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність, щомісячної та разової премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 по 28 листопада 2024 року у належному розмірі;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3937,67 грн) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року включно в розмірі 248 437,85 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 в одноразову грошову допомогу при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн, а в компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік - щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023;

- зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року, та провести виплату з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/15428/24 позов ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 при обчисленні компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35, за вирахуванням фактично сплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі № 440/15428/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач просить зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3937,67 грн) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року включно в розмірі 248 437,85 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористану основну відпустку щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн, зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошову компенсацію за невикористану основну відпустку, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн., з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести всі виплати, які є предметом цього позову, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004».

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі № 440/15428/24 позивач просить залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про передчасність позовних вимог щодо виплати фіксованої індексації є помилковим, оскільки індексація-різниця повинна була виплачуватись позивачу з 01.03.2018 до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення, що відповідає вимогам п. 5 Порядку 1078; збільшення грошового забезпечення з 29.01.2020 внаслідок його перерахунку у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму жодним чином не спростовує факту наявності у позивача права на отримання індексації-різниці у період з 01.03.2018 по дату звільнення. Апелянт наголошує, що з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити суми щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року включно у фіксованому щомісячному розмірі 3937,67 грн у загальній сумі 248 437,85 грн.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

У свою чергу, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/15428/24 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках прожитковий мінімум, який є розрахунковою величиною в пункті 4 постанови № 704 для обчислення посадових окладів не змінювався і становить 1762,00 грн, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 підтверджений факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - 1762,00 грн. Скаржник наголошує, що визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у рішенні суду першої інстанції є неправильним та безпідставним.

Відповідач зазначає, що в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації. Апелянт вказує, що є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань. Відповідач посилається на те, що протягом 2016-2018 років Міністерство соціальної політики України надавало роз`яснення листами від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136 16, від 08.08.2017 № 13700/з від 08.08.2017 № 78/0/66-17, у яких було зазначено, що індексацію грошового забезпечення слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Скаржник наголошує, що додаткову винагороду особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту правомірно не було враховано позивачу при обчисленні розміру компенсації невикористаної основної відпустки у 2024 році, оскільки вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим; відповідач посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23, від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області у період з 01.02.2014 року (витяг із наказу Управління ДСНС України у Полтавській області від 31.01.2014 №20) по 28.11.2024 року (витяг із наказу Головного управління ДСНС України у Полтавській області від 21.11.2024 №680-НК/61).

Відповідно до витягу із наказу Головного управління ДСНС України у Полтавській області (з особового складу) "Про кадрові питання" від 21.11.2024 №680-НК/61 головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира відділення 1 державної пожежно-рятувальної частини (м. Полтава) 1 державного пожежно-рятувального загону (м. Полтава) Головного управління ДСНС України у Полтавській області вирішено звільнити із служби цивільного захисту за підпунктом 2 пунктом 176 (за віком), вважати таким, який здав справи і припинив виконання обов`язків за посадою, зняти з усіх видів забезпечення та виключити з кадрів ДСНС, 28 листопада 2024 року.

Відповідно до наданого на адвокатський запит листа відповідача №61-25-01.22-2388/61-25.01 від 11.12.2024 представнику позивача повідомлено, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахована та виплачена в грудні 2015 року в розмірі 1032,87 грн. У період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення здійснювалася в межах кошторисних призначень, які не передбачали виплату індексації, а були спрямовані виключно на виплату підвищеного грошового забезпечення ОСОБА_1 . В період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення виплачувалась коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації.

Щодо розміру прожиткового мінімуму, який використовувався для нарахування посадового окладу та окладу за спеціальним званням ОСОБА_1 у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках повідомлено, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. У 2020, 2021, 2022 та 2023 роках прожитковий мінімум, який є розрахунковою величиною в пункті 4 постанови №704 для обчислення посадових окладів не змінювався і становить 1762,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2023 року, щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року у належному розмірі, а також бездіяльність щодо неврахування в одноразову грошову допомогу при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн., а в компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік - щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 3937,67 грн. та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності бездіяльності 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, не нарахувавши та не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, допустив протиправну бездіяльність.

Суд першої інстанції вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки до складу грошового забезпечення позивача за місяць звільнення зі служби цивільного захисту населення входила додаткова винагорода, передбачена постановою №168 та Наказом №35, її належало врахувати під час обчислення ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік.

З приводу позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб суд першої інстанції зазначив, що вони є передчасними.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що підстави для перерахунку грошового забезпечення виникли з 29.01.2020 - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18. Крім цього, суд першої інстанції вказав, що без перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є базою обчислення посадового окладу, неможливо визначити наявність чи відсутність у позивача права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення з 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплати індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року в розмірі – 248437,85 грн, задоволенню не підлягають як передчасні.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (стаття 1 Кодексу цивільного захисту України).

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

14.09.2018 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 936/32388 (надалі - Інструкція № 623).

Пунктами 2, 3 розділу І Інструкції № 623 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 14 розділу І Інструкції № 623, індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

При цьому, згідно з абзацом 2 пункту 1 розділу І Інструкції № 623, її розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною другою статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019» рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX, таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Проте, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Зазначена правова позиція також узгоджується із постановою Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21.

Таким чином, колегія суддів наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців у січні 2020 року.

Так, положеннями статті 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2270,00 грн.

Згідно із Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у січні 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки з 01 січня 2020 року збільшувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні чинного пункту 4 Постанови № 704 це призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Отже, у спірний період грошове забезпечення позивача має обчислюватися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на відповідні роки.

У свою чергу, пунктом 3 розділу І Інструкції №623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №623, посадові оклади особам рядового і начальницького складу виплачуються за займаними посадами відповідно до тарифних розрядів, передбачених у штаті органу управління (підрозділу).

При цьому, відповідно до пункту 1 розділу XХІХ Інструкції №623, особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 розділу XХХ Інструкції №623, особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.

Отже, для розрахунку вказаних вище одноразових додаткових видів грошового забезпечення використовується грошове забезпечення особи за займаною нею посадою.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області у період з 01.02.2014 року (витяг із наказу Управління ДСНС України у Полтавській області від 31.01.2014 №20) по 28.11.2024 року (витяг із наказу Головного управління ДСНС України у Полтавській області від 21.11.2024 №680-НК/61).

Як слідує з наданого відповідачем листа №61-25-01.22-2388/61-25.01 від 11.12.2024, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у спірний період здійснювались, виходячи із прожиткового мінімуму на 01.01.2018 в розмірі 1762,00 грн.

Колегія суддів зазначає, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 у відповідача існували підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача (у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення за вказаний період) з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (з 29.01.2020 – 2102 грн, з 01.01.2021 – 2270,00 грн, з 01.01.2022 – 2481,00 грн, з 01.01.2023 – 2684,00 грн).

Зазначена правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24.

При цьому, колегією суддів зі змісту апеляційної скарги позивача встановлено, що останнім рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.01.2020 по 28.01.2020 не оскаржується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Доводи відповідача стосовно правомірності його дій при застосунку ним при обчисленні грошового забезпечення позивача такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

Водночас, стосовно позовних вимог про нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, колегія суддів вказує на таке.

Як було вказано раніше, статтею 125 Кодексу цивільного захисту України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У спірний період порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлювався Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 № 475 (втратила чинність 14.09.2018; далі - Інструкція № 475).

Пунктами 2, 3 Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У свою чергу, відповідно до пункту 14 розділу І Інструкції № 623, індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

У силу статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 – 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених положень вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.12.2025 № 560/12915/23, від 15.11.2024 у справі № 200/11548/21, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.

При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзац 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103".

Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016, застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, відповідно до приписів наведеної вище норми Порядку № 1078 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, у тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» були внесені значні зміни у Порядок №1078, у зв`язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

За правилами п. 2 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Отже, з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 за №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 випливає, що місяць підвищення доходу – це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23.12.2025 у справі № 280/8303/23, від 25.09.2025 у справі № 240/27667/23, від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 затверджено схеми посадових окладів, зокрема, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294, вона набрала чинності з 01.01.2008.

Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювалися до березня 2018 року на підставі Постанови № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою були встановлені нові розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, у силу норм Порядку № 1078 січень 2008 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21.

Таким чином, посадовий оклад позивача не змінювався з січня 2008 року по 28.02.2018.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з листа відповідача №61-25-01.22-2388/61-25.01 від 11.12.2024, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахована та виплачена в грудні 2015 року в розмірі 1032,87 грн. У період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення здійснювалася в межах кошторисних призначень, які не передбачали виплату індексації, а були спрямовані виключно на виплату підвищеного грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Вказане підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача з 01.12.2015 по 31.12.2015 (а.с. 17 зворот).

З наведеного слідує, що відповідач не нараховував позивачу суми індексації в належних обсягах з грудня 2015 року по лютий 2018 року.

Отже, з огляду на положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 та Постанови № 1294, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність, суть якої полягає у ненарахуванні і невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації.

Посилання відповідача на те, що протягом 2016-2018 років Міністерство соціальної політики України надавало роз`яснення листами від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136 16, від 08.08.2017 № 13700/з від 08.08.2017 № 78/0/66-17, у яких було зазначено, що індексацію грошового забезпечення слід не нараховувати до окремого роз`яснення, колегія суддів відхиляє, оскільки листи міністерств не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер.

При цьому, стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року включно в розмірі 248 437,85 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як було зазначено вище, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078.

Згідно із п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Отже, з наведеного слідує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви встановлено, що спірні правовідносини у даній справі стосуються саме питання нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період.

Відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 зазначав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

У цьому контексті Верховний Суд указав, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має право позивач на отримання суми індексації-різниці.

Згідно з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23.

Як було зазначено раніше, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у спірний період, у тому числі у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.04.2024 по 28.11.2024 проходив службу цивільного захисту у 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, що підтверджується витягом із наказу Управління ДСНС України у Полтавській області від 31.01.2014 №20, витягом із наказу Головного управління ДСНС України у Полтавській області від 21.11.2024 №680-НК/61.

Із довідок про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 28.11.2024 (а.с. 19-22) встановлено, що відповідач нарахував індексацію грошового забезпечення у грудні 2019 року в сумі 2001,23 грн, з січня по червень 2020 року у сумі 216,51 грн, з липня по листопад 2020 року - у розмірі 226,29 грн, у грудні 2020 року – у розмірі 233,81 грн, з січня по березень 2021 року - 331,42 грн, з квітня по червень 2021 року – у розмірі 415,41 грн, з липня по листопад 2021 – у розмірі 540,03 грн, у грудні 2021 року – 563,19 грн, у січні 2022 року – в розмірі 563,19 грн, з лютого по квітень 2022 року – в розмірі 672,35 грн, у травні – 913,01 грн, у червні 2022 року – 1017,21 грн, у липні 2022 року – 1066,00 грн, з серпня по жовтень 2022 року – 1281,80 грн, у листопаді 2022 року – 1424,80 грн, у грудні 2022 року – 1470,83 грн, з серпня по жовтень 2024 року – 130,20 грн, у листопаді 2024 року – 121,52 грн.

Із довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (а.с. 19) встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8065,25 грн, розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становив 8590,73 грн.

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 525,48 грн (8590,73 грн - 8065,25 грн).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.

В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1762,00 грн. х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Така позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Враховуючи те, що підвищення доходу позивача складає 525,48 грн, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року становить 3937,67 грн (4463,15 грн - 525,48 грн).

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів зазначає, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 525,48 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації та індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

З огляду на викладене, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачу має виплачуватися в розмірі 3937,67 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу, складає 3937,67 грн щомісячно.

Крім цього, як було зазначено раніше, відповідно до абзацу 6 Постанови № 1078, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23, від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22, від 24.09.2025 у справі № 140/16566/21, від 11.12.2025 у справі № 140/7076/22.

За таких обставин, сума індексації-різниці позивачу мала виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як було зазначено раніше, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі – Постанова № 704).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Однак, Постановою № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких п. 4 даної постанови викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, з 01.03.2018 Урядом було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із цим, пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.

Отже, з 29.01.2020, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

При цьому, саме з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Колегія суддів наголошує на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно з Законом № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача саме з 01.01.2020, а не з 29.01.2020, як вказав суд першої інстанції.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що у подальшому мали відбутися чергові підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з підвищеннями прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законами України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

При цьому, колегія суддів зауважує, що Прикінцевими положеннями Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Як зазначалося раніше, індексація-різниця грошового забезпечення згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 виплачується по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), що в даній справі відбулося у січні 2020 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/15428/24 відповідача було зобов`язано здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.

При цьому, відповідно до рішення суду першої інстанції підлягає перерахунку грошове забезпечення позивача з 29.01.2020 до 19.05.2023, тому колегією суддів питання щодо нарахування та виплати індексації-різниці розглядається саме за вказаний період.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму та відповідними подальшими підвищеннями грошового забезпечення позивача з січня 2020 року відсутні підстави для застосування при обрахунку індексації позивача за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 22.01.2025 показника розміру індексації-різниці - 3937,67 грн.

Застосовуючи до зазначених правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, колегія суддів вказує, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для розрахунку належних позивачеві сум індексації у 2020, 2021, 2022 роках належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в січні 2020, 2021, 2022, років (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в січні 2020, 2021, 2022 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Із матеріалів справи встановлено, що грошове забезпечення позивача за спірний період з 29.01.2020 до 19.05.2023 відповідачем розраховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018, а саме 1762 гривні, що не заперечується сторонами у справі.

При цьому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 у відповідача було витребувано письмові докази, зокрема, відомості щодо розмірів грошового забезпечення позивача у грудні 2019, 2020 та 2021 років та у січні 2020, 2021 та 2022 років, виходячи з розміру складових, розрахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, а саме з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022.

24.08.2025 до суду надійшли додаткові пояснення, до яких відповідач додав розрахунок перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 19.08.2026.

За таких обставин, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації-різниці грошового забезпечення за період з 29.01.2020 (дата початку перерахунку грошового забезпечення позивача згідно з рішенням першої інстанції, що не оскаржується позивачем) по 31.12.2020, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2019 року склало 11381,00 грн, а у січні 2020 року – 14705,00 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2020 року склав 3324,00 грн (14705,00 грн. - 11381,00 грн.).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2020 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2020 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2020 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у січні 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2020 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2020 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2018-2019 роках починаючи з квітня 2018 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (березень 2018) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 100,8 (квітень 2018) х 100,0 (травень 2018) х 100,0 (червень 2018) х 99,3 (липень 2018) х 100,0 (серпень 2018) х 101,9 (вересень 2018) х 101,7 (жовтень 2018) х 101,4 (листопад 2018) х 100,8 (грудень 2018) х 101,0 (січень 2019) х 100,5 (лютий 2019) х 100,9 (березень 2019) х 101,0 (квітень 2019) х 100,7 (травень 2019) х 99,5 (червень 2019) х 99,4 (липень 2019) х 99,7 (серпень 2019) х 100,7 (вересень 2019) х 100,7 (жовтень 2019) х 100,1 (листопад 2019) х 99,8 (грудень 2019) = 1,1032, встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 110,32 % (1,1032*100) відповідно до Додатку 1 до Порядку №1078.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з березня 2018 року по січень 2020 року: 110,32 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 10,32%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2020 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2102,00 грн х 10,32 % / 100 = 2,16 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2020 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,16 грн - 3324,00 грн = -3321,84 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2020 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 3324,00 грн, а сума можливої індексації в січні 2020 року - 2,16 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2020 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 29.01.2020 по 31.12.2020.

При цьому, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2020 року становило 14815,40 грн, а у січні 2021 року – 16547,40 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2021 року склав 1732,00 грн. (16547,40 грн - 14815,40 грн).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2021 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2021 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2021 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у січні 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2021 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2021 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2020 році починаючи з лютого 2020 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2020) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 99,7 (лютий 2020) х 100,8 (березень 2020) х 100,8 (квітень 2020) х 100,3 (травень 2020) х 100,2 (червень 2020) х 99,4 (липень 2020) х 99,8 (серпень 2020) х 100,5 (вересень 2020) х 101,0 (жовтень 2020) х 101,3 (листопад 2020) х 100,9 (грудень 2020) = 1,0478 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 104,78% (1,0478*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2020 року по січень 2021 року: 104,78 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 4,78%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2021 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2270,00 грн. х 4,78 % / 100 = 1,08 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2021 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 1,08 грн - 1732,00 грн = -1730,92 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2021 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 1732,00 грн, а сума можливої індексації в січні 2021 року - 1,08 грн., тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Водночас, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2021 року становило 16547,40 грн, а у січні 2022 року – 18082,80 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2022 року склав 1535,4 грн (18082,80 грн. - 16547,40 грн.).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2022 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2022 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2022 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у січні 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2022 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2022 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2021 році починаючи з лютого 2021 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2021) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 101,0 (лютий 2021) х 101,7 (березень 2021) х 100,7 (квітень 2021) х 101,3 (травень 2021) х 100,2 (червень 2021) х 100,1 (липень 2021) х 99,8 (серпень 2021) х 101,2 (вересень 2021) х 100,9 (жовтень 2021) х 100,8 (листопад 2021) х 100,6 (грудень 2021) = 1,086 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 108,6% (1,086*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2021 року по січень 2022 року: 108,6 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 8,6 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2022 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2481 грн х 8,6 % / 100 = 2,13 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2022 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,13 грн - 1535,4 грн = -1533,27 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2022 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 1535,4 грн, а сума можливої індексації в січні 2022 року - 2,13 грн., тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2022 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2022 по 31.12.2022.

При цьому, щодо вимог позивача про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 3937,67 грн) за період з 01 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як було зазначено вище, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.

Колегія суддів вказує, що право на отримання суми індексації-різниці у особи виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу у місяці підвищення заробітної плати дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення заробітної плати.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 10.04.2024 року у справі №200/564/23.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивачем вимог про перерахунок грошового забезпечення за 2024 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, заявлено не було та грошове забезпечення позивачу з 01.01.2024 по 28.11.2024 виплачувалося у попередньому розмірі.

Таким чином, з 01.01.2024 розмір грошового забезпечення позивача не підвищився та зазнав пониження порівняно з періодом з 01.01.2020 по 19.05.2023.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 28.11.2024 як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3937,67 грн. (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у зв`язку з відсутністю такої обов`язкової умови нарахування індексації-різниці, як підвищення доходу.

Доводи позивача про те, що збільшення грошового забезпечення з 29.01.2020 внаслідок його перерахунку у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму жодним чином не спростовує факту наявності у позивача права на отримання індексації-різниці у період з 01.03.2018 по дату звільнення, не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

Отже, у зв`язку з викладеним раніше, колегія суддів дійшла висновку, що індексація-різниця в розмірі 3937,67 грн позивачу мала виплачуватися з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно, а з 01.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 28.11.2024 позивач не набув права на виплату індексації-різниці.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці в розмірі 3937,67 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов`язанння 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

При цьому, із урахуванням наведеного вище, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок).

У зв`язку із зазначеним, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов`язання 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – скасуванню в цій частині.

При цьому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо нарахування і виплати позивачу індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн) за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.12.2024, задоволенню не підлягає вимога щодо виплати позивачу індексації-різниці в загальному розмірі 248 437,85 грн.

Доводи відповідача про те, що з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки індексація-різниця (фіксована індексація) виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, поточна індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А індексація-різниця - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.

Вказані вище висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.09.2024 у справі № 280/4009/23.

Колегія суддів відхиляє аргументи відповідача про те, що він є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, оскільки обмежене фінансування (відсутність фінансового ресурсу) відповідача не впливає на право позивача на отримання індексації грошового забезпечення.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 420/5664/21, від 22.03.2023 у справі № 380/4689/21.

Також колегія суддів вказує, що вимоги позивача про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки з урахуванням при її обчисленні індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають, зважаючи на таке.

Згідно із пунктами 3, 6 розділу XXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України 20.07.2018 № 623, у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.

При виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту.

За приписами пункту 12 розділу XXVII Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:

- для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;

- для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.

Таким чином, одноразова грошова допомога та грошова компенсація за невикористані дні відпустки виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право особа на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займала особа.

Із матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту, знято з усіх видів забезпечення 28.11.2024, що підтверджується витягом з наказу Головного управління ДСНС у Полтавській області (з особового складу) від 21.11.2024 № 680-НК/61.

З довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за 2024 рік, виданої відповідачем (а.с. 22), встановлено, що позивачу в даному році не виплачувалися суми індексації-різниці грошового забезпечення.

При цьому, як було зазначено вище, зі змісту позовної заяви колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини у даній справі стосуються питання нарахування та виплати саме індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період.

Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування і виплату індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн) за період з 01.01.2024 по 28.11.2024 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 від 17.07.2003, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення з 01.01.2024 по 28.11.2024, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в розмірі 3967,24 грн (щомісячно), з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, не підлягають задоволенню, колегія суддів зазначає, що підстави для перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку з урахуванням сум індексації відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки з урахуванням при її обчисленні індексації грошового забезпечення.

Водночас, стосовно задоволених судом першої інстанції позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахування позивачу при обчисленні компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35, зобов`язання 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35, колегія суддів вказує на наступне.

Як було вказано раніше, 14.09.2018 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 936/32388 (надалі - Інструкція № 623).

Пунктами 2, 3 розділу І Інструкції № 623 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 6 розділу XXVII Інструкції №623, при виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту.

Відрахування із грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу за дні відпустки, що були використані за рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення зі служби особи рядового чи начальницького складу, проводиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має на день звільнення зі служби.

При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пункт 6 розділу ХХVІІ Інструкції №623 не містить застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Натомість пункт 3 розділу І Інструкції №623 визначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Подібні правові висновки щодо врахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації за невикористані дні відпустки, викладені Верховним Судом у постановах від 30.10.2025 у справі №240/3749/24, від 20.08.2024 у справі №420/693/23, від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №35 затверджено Порядок та умови виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), пунктом 2 якого встановлено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах:

1) до 10 000 гривень - особам пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які залучені до виконання завдань з ліквідації наслідків актів збройної агресії (ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів, ударів реактивними системами залпового вогню, мінування територій) (далі - завдання), на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні таких завдань;

2) до 30 000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов`язки) на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць;

3) до 50 000 гривень - особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

4) до 100 000 гривень - особам, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.

Відповідно до пункту 14 Порядку №35 додаткова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Із урахуванням наведеного, при обчисленні розміру компенсації відпустки відповідач був зобов`язаний урахувати суму додаткової винагороди, яка входить до складу грошового забезпечення, яке позивач отримував перед звільненням.

Із матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено зі служби цивільного захисту, знято з усіх видів забезпечення 28.11.2024, що підтверджується витягом із наказу Головного управління ДСНС України у Полтавській області від 21.11.2024 №680-НК/61.

Згідно з вказаним витягом, позивачем не використана щорічна відпустка за 2024 рік в кількості 15 календарних днів.

При цьому, згідно з листом відповідача № 61-25-01.22-2388/61-25.01 від 11.12.2024, відповідачем при обчисленні розміру грошової компенсації за дні невикористаної відпустки позивача сума додаткової винагороди відповідно до наказу МВС України №35 від 26.01.2023 не враховувалася.

При цьому, така винагорода виплачувалася позивачу у період проходження ним служби, зокрема з березня 2022 року по червень 2022 року, з серпня по грудень 2022 року, з лютого по грудень 2023 року, з січня по листопад 2024 року, що підтверджується довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за період служби (а.с. 48-49).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про протиправну бездіяльность відповідача щодо неврахування позивачу в обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку додаткової винагороди, нарахованої відповідно до наказу МВС України № 35 від 26.01.2023.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №№200/1564/24 та 240/2921/23 через відмінність фактичних правовідносин із спірними правовідносинами у даній справі.

Так, спірним у справі №200/1564/24 було питання невключення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію сум додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», для цілей призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У справі №240/2921/23 спірним було питання розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації та грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У свою чергу, у справі, що розглядається, спірним є питання врахування позивачу в обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку додаткової винагороди, нарахованої відповідно до наказу МВС України № 35 від 26.01.2023.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірні суми з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку № 44, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України № 2755-VI (2755-17) від 02.12.2010, який з вказаної дати регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних вказаними категоріями осіб, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують перелічені категорії працівників за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

При цьому, згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об`єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Підпункт 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Лише з 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 5%.

Отже, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у виді індексації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Отже, з урахуванням наведеного, нарахування та виплата позивачу спірних сум, а саме перерахованого грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2019, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 та відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору).

Із урахуванням наведеного вище, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, зобов`язанням відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів, визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду, визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування позивачу при обчисленні компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35, зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35, за вирахуванням фактично сплачених сум.

Колегія суддів вказує, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок грошового забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок), здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35 з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 із прийняттям в цій частині постанови, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме зобов`язати відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004:

- грошове забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік;

- індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок);

- компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) із прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача знайшли часткове підтвердження у ході розгляду колегією суддів.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області – задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/15428/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, нарахування і виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) з урахуванням виплачених сум, здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004:

- грошове забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік;

- індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок);

- компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України від 26.01.2023 №35.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/15428/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов`язання 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3937,67 грн (три тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 67 копійок).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 440/15428/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова