Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №549/529/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р. Справа № 549/529/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Полтавській області, ОСОБА_1 на додаткове рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06.07.2026 (суддя Василюк Т.М., повний текст складено 06.07.26) по справі № 549/529/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області третя особа Інспектор СПД №2 Науменко Сергій Сергійович

про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 17 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП України в Полтавській області, третя особа: інспектор СПД №2 Науменко Сергій Сергійович про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволено. Постанову інспектора сектору поліцейської діяльності № 2 (смт.Чорнухи) відділення поліції №1 (м.Пирятин) Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ст.лейтенанта поліції Науменка С.С. серії ЄНА № 6093822 від 06.11.2025 про притягнення. до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 510 грн скасовано, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

25 червня 2026 року представник ОСОБА_1 , адвокат Борсук А.О., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування судових витрат, що понесені позивачем під час розгляду справи, а саме просив вирішити питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15350,00 грн.

Додатковим рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06.07.2026 заяву представника позивача, адвоката Борсука Анатолія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що сам по собі договір про надання правничої допомоги та документ про оплату не підтверджують обсяг виконаних робіт і не є безумовною підставою для компенсації таких витрат.

В даному випадку позивачем не надано матеріали щодо: фактично витраченого адвокатом часу; деталізації виконаних робіт; необхідності виконання кожної із заявлених послуг; співмірності заявлених витрат складності справи, а відтак не виконано вимоги статті 134 КАС України.

Позивач не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав власну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що сума 3 000 грн. є неспівмірною з витраченим адвокатом часом на представництво інтересів позивача у даній справі.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що апеляційна скарга ГУНП в Полтавській області є абсолютно необґрунтованою, спрямованою на затягування виконання судового рішення та ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання процесуального обов`язку щодо відшкодування судових витрат стороні, чиї права були порушені незаконною постановою поліції. За таких обставин підстави для скасування додаткового рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06.07.2026 р. за апеляційною скаргою ГУНП в Полтавській області - відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарг не підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума гонорару адвоката, вказана в договорі про надання правової допомоги адвокатом, в розмірі 15350 грн. є необгрунтованою, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

З матеріалів справи, зокрема зі змісту поданої позивачем до суду заяви вбачається, що на підтвердження понесених представником позивача витрат до суду надано, ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1485670, договір на надання правничої допомоги №16-07-25 від 16.07.2025, додаток від 22.11.2025 № 1 до угоди №16-07-25 від 16.07.2025, акт надання послуг №1 від 25.11.2025, квитанція до прибуткового касового ордеру №010 від 25.11.2025 на суму 10350,00 грн.

Загальна сума судових витрат на правничу допомогу адвоката, заявлена до стягнення, становить 15 350 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок та складається з:

1. 10350 грн - витрати на підготовку позовної заяви, відповіді на відзив та ведення справи у суді першої інстанції (включаючи участь у судових засіданнях Чорнухинського районного суду з розрахунку 1 000 грн за одне засідання) - Відповідно п.8 позовної заяви: згідно попереднього розрахунку суми судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу - такі витрати становлять 10350 гривень (додані до позову документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, додається клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, акт виконаних робіт, попередній розрахунок, квитанція до прибуткового ордера) . Сума складається: 1) 8350,00 грн. -сплачені позивачем раніше,2) 2000,00 грн-за два судові засідання 01 та 17 червня 2026 року

2. 5000грн. - витрати на підготовку та подачу апеляційної скарги на ухвалу Чорнухинського районного суду від 12 січня 2026 року про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку. Вказана апеляційна скарга була повністю задоволена постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року, ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Положення частини третьої та четвертої статті 134 КАС України пов`язують можливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу не лише з фактом їх сплати, а й з необхідністю підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Відсутність детального опису робіт унеможливлює належну оцінку судом співмірності заявлених витрат із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 350 грн. не відповідає критеріям співмірності та розумності, визначеним статтею 134 КАС України, у повному обсязі.

Колегія суддів, врахуючи суть спірних правовідносин, складність справи, зміст підготовлених адвокатом процесуальних документів, вважає, що обґрунтована сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. є співмірною та відповідає критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява представника позивача про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що-заява представника позивача про розподіл судових витрат, понесених на' правничу допомогу, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 04 вересня 2026 року представником позивача Карпенка Олександра Миколайовича подано до суду апеляційної інстанції заяву про компенсацію судових витрат.

В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача зазначає, що загальний орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які позивач очікує понести, становить 7 500,00 грн.

07 вересня 2026 року представником відповідача подано до суду апеляційної інстанції заяву про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам учасників справи, дійшла висновку, що заява представника позивача про компєнсацію судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Водночас розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням результатів розгляду справи та положень статей 132-134, 139 КАС України.

З огляду на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06 липня 2026 року залишається без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишається без змін, правові підстави для покладення на відповідача обов`язку компенсувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп.

Колегія суддів вважає, що додаткове рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06.07.2026 по справі № 549/529/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача чи відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції - відмовити.

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Полтавській області, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 06.07.2026 по справі № 549/529/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 23.09.26.