Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №200/8691/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року справа №200/8691/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 200/8691/25 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.08.2025 № 104250023107 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу відповідно до заяви про призначення пенсії від 28.07.2025;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку № 1 за професією “електрослюсар підземний” періоди: навчання за професією “електрослюсар підземний” в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1984 по 10.01.1988; роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 на посаді “електрослюсар підземний”; проходження строкової військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990; та призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до п.1.ч.2 с.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” зі зниженням пенсійного віку, відповідно до заяви від 28.07.2025.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 05.08.2025 №104250023107;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 28.07.2025, із зарахуванням до страхового стажу період навчання з 09.01.1988 по 10.01.1988, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 періодів роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002, періоду навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні;

- в задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.03.2020 по справі № 155/1180/17 дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи періодів роботи зазначених в трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку. В трудовій книжці містяться відомості лише про прийняття та звільнення з роботи, які б уточнювали пільговий характер роботи, відсутні.

Відтак, вбачається, що суд дійшов до хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивача періодів: з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 15.08.1990 по 31.07.1993 згідно з трудовою книжкою від 11.01.1988 серія НОМЕР_1 , оскільки відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер роботи; періоди з 01.08.1993 по 28.06.1995, згідно архівної довідки від 12.03.2024 №66/53 та з 17.09.2001 по 03.05.2002, згідно архівної довідки від 01.07.2024 №54, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи.

Щодо зобов`язання суду І інстанції зарахувати до пільгового стажу роботи період навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990, звертає увагу суду апеляційної інстанції на наступне.

Оскільки підстави для зарахування періоду роботи позивача з 11.01.1988 по 19.06.1988 до пільгового стажу роботи відсутні, тому висновок суду І інстанції щодо наявності підстав для зарахування періоду навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та періоду проходження строкової військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990 є хибним.

Крім того, імперативною нормою ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах чоловікам за умови досягнення 50 років при пільговому стажі 10 років (ч.2 ст.114) або ж за наявності пільгового стажу 25 років незалежно від віку (ч.3 ст.114). Зазначені норми кореспондуються з нормами Закону № 1788-XII (ч.1 ст.14 щодо визначення стажу та п. «а» ст. 13 щодо віку).

На думку апелянта, зобов`язання щодо зарахування до страхового стажу період навчання з 09.01.1988 по 10.01.1988, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 періодів роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002, періоду навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція висловлена постановами Верховного суду від 06.03.2018 № 754/14898/15-а, від 01.10.2019 № 804/3646/18, від 21.12.2019 № 663/574/17.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

28.07.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

05.08.2025 відповідачем прийнято рішення №104250023107 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах. З рішення вбачається, що вік заявника складає 56 років. Страховий стаж особи 30 років 09 місяців 16 днів. Пільговий стаж – відсутній.

До страхового стажу не зараховано період з 15.08.1990 по 31.07.1993, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено нечіткою печаткою.

Для зарахування до страхового стажу періоду з 15.08.1990 по 31.07.1993, необхідно надати уточнюючу довідку про роботу, видану на підставі первинних документів та довідку про реорганізацію підприємства.

До пільгового стажу не зараховано:

- періоди з 11.01.1988 по 19.06.1988,3 15.08.1990 по 31.07.1993 згідно з трудовою книжкою від 11.01.1988 серія НОМЕР_1 , оскільки відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер роботи,

- періоди з 01.08.1993 по 28.06.1995 згідно архівної довідки від 12.03.2024 № 66-53 та з 17.09.2001 по 03.05.2002 згідно архівної довідки від 01.07.2024 № 54, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи

Відповідач зазначає, що для зарахування до пільгового стажу:

- періодів з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 15.08.1990 по 31.07.1993 необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи;

- періодів з 01.08.1993 по 28.06.1995 та з 17.09.2001 по 03.05.2002 необхідно звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду України за місцем проживання з заявою про підтвердження пільгового стажу Комісією з питань підтвердження стажу роботи

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.01.1988:

- запис № 1 - навчання в ПТУ № 41 м. Селидове за професію електрослюсар підземний з 01.09.1984 по 10.01.1988, підстава - диплом НОМЕР_2 від 11.01.1988;

- запис № 2-3 - з 11.01.1988 по 19.06.1988 прийнятий на посаду електрослюсар підземний та звільнений з шахти у зв`язку з призовом на військову службу;

- запис № 4 - з 25.06.1988 по 18.05.1990 проходження військової служби, підстава - в/к НОМЕР_3 ;

- запис № 5-6 - з 15.08.1990 по 31.07.1993 прийнятий на посаду електрослюсар підземний та звільнений з шахти по переводу;

- запис № 7, та архівна довідка № 66-53 від 22.03.2024 - з 01.08.1993 по 28.06.1995 прийнятий по переводу на посаду електрослюсар з повним робочим днем під землею;

- запис № 13- 14 та архівна довідка № 54 від 01.07.2024 - з 17.09.2001 по 03.05.2002 – прийнятий на посаду електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті та звільнений за власним бажанням.

З розрахунку стажу, вбачається, що до страхового стажу (в межах заявлених позовних вимог) зараховано період навчання з 01.09.1984 по 08.01.1988, періоди роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 та період проходження служби в рядах Радянської Армії з 25.06.1988 по 18.05.1990 (згідно записів у трудовій книжці та у військовому квитку).

Суд зазначає, що період навчання з 09.01.1988 по 10.01.1988 також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки цей період підтверджено записами трудової книжки та дипломом позивача.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В період роботи позивача застосовуються Списки (зокрема Список №1) затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. При цьому, займана посада “електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею” належали до категорій посад, визначених Списком № 1, які дають право на пільгову пенсію.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача, відомості про роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог Інструкції, крім того, містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу роботи на підприємстві у періоди з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002.

Отже, записи в трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком №1, що надає йому можливість включення цих періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні періодів роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 до пільгового стажу за Списком №1 є протиправною.

Щодо періоду навчання суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що період навчання позивача не зараховано відповідачем до пільгового стажу.

За приписами п. “д” ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абз.1 ч.1 ст.38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР “Про професійно-технічну освіту”).

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

За наявними у справі матеріалами, позивачем підтверджено, що з 01.09.1984 по 10.01.1988 останній навчався у Середньому професійно-технічному училищі № 41 та отримав спеціальність “Електрослюсар підземний, Машиніст підземних установок”, а починаючи з 11.01.1988 працював електрослюсарем підземним, тобто за професією, яка відноситься до пільгових робіт за Списком №1.

Враховуючи те, що проміжок часу між закінченням навчанням та роботою за здобутою професією є меншим ніж три місці, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо врахування періоду навчання до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо військової служби суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що період проходження військової служби не зараховано відповідачем до пільгового стажу.

Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII і абз.2 ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону №1788-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до абз.2 п.1 ст.8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990 підтверджується записами у трудовій книжці та військовим квитком. При цьому, судом встановлено, що військовій службі передувала робота, яка дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1. Отже, оскільки суд дійшов висновку про підтвердження віднесення періоду роботи з 25.06.1988 по 18.05.1990 до пільгового стажу за Списком №1, суд вважає, що як наслідок є підстави для зарахування періоду строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні періодів навчання з 09.01.1988 по 10.01.1988 до страхового стажу, з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002 до пільгового стажу, та як наслідок не зарахувавши період навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990 до пільгового стажу за Списком №1 діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання рішення від 05.08.2025 №104250023107 про відмову у призначенні пенсії протиправним та скасування його, зобов`язання повторно розглянути заяву від 26.10.2021 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 27.01.1986 по 03.05.1986, з 08.08.1988 по 01.03.1989, періоду навчання з 01.09.1982 по 11.01.1986 та період проходження військової служби з 11.05.1986 21.06.1988.

Щодо позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд вказує, що відповідно до п.7 ст. 1 Закону України “Про адміністративну процедуру” від 17.02.2022 № 2073-IX, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення пенсії позивачу.

Разом з тим, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.1 ст.5 та п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

У ч.1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 05.08.2025 №104250023107;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 28.07.2025, із зарахуванням до страхового стажу період навчання з 09.01.1988 по 10.01.1988, до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 періодів роботи з 11.01.1988 по 19.06.1988, з 01.08.1993 по 28.06.1995, з 17.09.2001 по 03.05.2002, періоду навчання з 01.09.1984 по 10.01.1988 та період проходження військової служби з 25.06.1988 по 18.05.1990, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається апелянт, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 200/8691/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 23 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Е.Г. Казначеєв

А.В. Гайдар