Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №200/6983/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року справа №200/6983/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/6983/25 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Молчанової Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Молчанова Наталія Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій від 08.07.2025 № 914270130790 про відмову в перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням пільгового стажу та часу перебування на інвалідності, із урахуванням вимог ст. 8 Закону України "Про престижність шахтарської праці", а саме: три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області недоотримані суми пенсії з моменту, коли рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі № 200/7615/24 мало бути виконане. Сторона позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України закрито провадження в адміністративній справі № 200/6983/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії з моменту, коли рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі № 200/7615/24 мало бути виконане.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.03.2026 року, позов задоволений:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій від 08.07.2025 № 914270130790 про відмову в перерахунку пенсії позивачу;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням пільгового стажу та часу перебування на інвалідності на підставі ст. 8 Закону України "Про престижність шахтарської праці".

Також, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн .

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права права, неповне з`ясування обставин.

Апелянт зазначив, що враховуючи, що рішення суду є обов`язковими до виконання, та враховуючи відсутність у судовому рішенні по справі №200/7615/24 від 06.01.2025 жодних зобов`язань щодо обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, як визначено абзацом третім частини першої статті 28 Закону №1058 і статтею 8 Закону України від 02.09.2008 № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», чи зобов`язання щодо обчислення пенсії з урахуванням цих положень, Головне управління вважає, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області були відсутні підстави для обчислення розміру пенсії позивача у відповідності до положень ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при встановленні розміру пенсії.

Позивачем не зазначено конкретні періоди роботи, які на думку позивача підлягають зарахуванню із врахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Такі вимоги є суперечливими, що унеможливлює чітко ідентифікувати, яких саме періодів роботи стосуються заявлені позовні вимоги, що, в свою чергу свідчить про необхідність в їх конкретизації. Водночас, суд позбавлений можливості визначати зміст позовних вимог замість позивача на власний розсуд.

Враховуючи відсутність в рішенні суду у справі №200/7615/24 від 06.01.2025 зобов`язання щодо зарахування періодів роботи до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Також, вважає, що зобов`язання стягнути суму витрат в розмірі 3000 гривень є необґрунтованим, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а її стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/7615/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18 серпня 2025 року), яке набрало законної сили 12 червня 2025 року, адміністративний позов позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у переході на інший вид пенсії №914270130790 від 22.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 № 9184 про перехід на інший вид пенсії, зарахувавши до його пільгового стажу передбаченого Списком №1 за провідною професією (код ЗПЗ014А2), період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 11.11.2008 року по 30.09.2024 року на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

01.07.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно урахуванням вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та періодів пільгового стажу, встановлених рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/7615/24.

Рішенням про відмову у перерахунку пенсії від 08.07.2025 року о/р 914270130790 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку, оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025р. у справі № 200/7615/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії згідно заяви від 01.07.2025 №5819.

Спірним питанням у цій справі є наявність/відсутність підстав для перерахунку позивачу пенсії у розмірі, визначеному статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

За формою РС-право до пільгового стажу позивача зараховано наступні періоди:

- з 03.10.1995 по 30.10.1995 - Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в;

- з 31.10.1995 по 20.11.1995 - Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в;

- з 06.12.1995 по 29.12.1998 - Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в;

- з 11.11.2002 по 16.05.2003 - Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в;

- з 07.06.2004 по 19.07.2005 - Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в;

- з 25.07.2005 по 23.01.2007 - Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п- р.1, п.а-в;

- з 24.01.2007 по 05.10.2008 - Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.а- в;

- з 11.11.2008 по 31.12.2022 - Ст.14, П/П, підземні, інші;

- з 01.01.2023 по 31.08.2024 - Ст.14, П/П, підземні, інші;

- з 01.09.2024 по 30.09.2024 - Ст.14, П/П, підземні, інші.

Загальна тривалість пільгового стажу становить 23 року 10 місяців 26 днів, у тому числі за Списком № 1 - 7 років 11 місяців 10 днів.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За статтею 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV встановлено мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Закон України “Про підвищення престижності шахтарської праці” від 2 вересня 2008 року № 345-VI (далі – Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

За статтею 1 Закону № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

За ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей, зокрема, й тих, що здійснюють добування уранових руд та інших підземних робіт.

Стаття 1 Закону № 345-VI для застосування положень цього закону вимагає дотримання чітких умов, а саме:

- робота за професією, яка пов`язана з видобутком вугілля, залізної руди, руд кольорових і рідкісних металів, марганцевих, уранових, магнієвих (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритних руд, робота на шахтобудівних підприємствах та в державних воєнізованих аварійно-рятувальних службах (формуваннях) у вугільній промисловості;

- віднесення професії до Списку №1;

- робота на підземних роботах повний робочий день.

Виходячи з норм наведених норм, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 28 січня 2014 року у справі № 21-455а13, від 24 червня 2014 року у справі № 21-236а14, від 20 січня 2016 року у справі № 459/6146/13-а та Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17.

Верховний Суд в постановах у справі №345/4616/16 від 20.11.2018, у справі №345/4570/16-а від 06.02.2019, у справі №345/4462/16-а від 05.12.2019, у справі №345/3954/16-а від 11.07.2019 та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

За пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.10.2002 року позивач у періоди з 03.10.1995 по 30.10.1995, з 31.10.1995 по 20.11.1995, з 06.12.1995 по 29.12.1998, з 11.11.2002 по 16.05.2003, з 07.06.2004 по 19.07.2005, з 25.07.2005 по 23.01.2007, з 24.01.2007 по 05.10.2008 працював за професією гірник підземний, гірник очисного вибою.

Зазначені професії віднесені до Списків №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, від 16 січня 2003 р. № 36.

Також суд зазначає, що до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі – Постанова № 202), віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Поряд із цим, судом установлено, що професії, за якими працював позивач у спірні періоди належать як до відповідних Списків № 1, так і до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/7615/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18 серпня 2025 року), зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу позивача передбаченого Списком №1 за провідною професією (код ЗПЗ014А2), період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 11.11.2008 року по 30.09.2024 року на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Враховуючи викладене, періоди пільгового стажу позивача з 03.10.1995 по 30.10.1995, з 31.10.1995 по 20.11.1995, з 06.12.1995 по 29.12.1998, з 11.11.2002 по 16.05.2003, з 07.06.2004 по 19.07.2005, з 25.07.2005 по 23.01.2007, з 24.01.2007 по 05.10.2008, з 11.11.2008 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 30.09.2024 належать до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Отже, загальна тривалість пільгового стажу за Списком № 1 становить більше 23 років, що дає право позивачу на призначення пенсії у розмірі, встановленому ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", чого відповідачем здійснено не було.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7615/24 від 06.01.2025 зобов`язань стосовно обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, як визначено абзацом третім частини першої статті 28 Закону №1058 і статтею 8 Закону України від 02.09.2008 № 345 “Про підвищення престижності шахтарської праці”, оскільки призначення пенсії за рішенням суду іншим органом ПФУ та відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 8 Закону №345, згідно його заяви, є окремими юридичними фактами, які мають різні юридичні наслідки, тому покликання відповідача на відсутність відповідних зобов`язань у рішенні суду, у якому відповідач не був стороною у справі, є неспроможним доводом.

Перевіривши дії відповідача на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вони вчинені не у спосіб, що визначений Закону № 345-VI, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та без дотримання принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Протилежне відповідачем не доведено.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови відповідності особи усім необхідним умовам для призначення пенсії у певному розмірі, у даному випадку застосування приписів Закону № 345-VI, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини цієї справи, питання щодо застосування положень ст. 8 Закону № 345-VI не можуть бути віднесені до дискреційних повноважень відповідача з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій від 08.07.2025 № 914270130790 про відмову в перерахунку пенсії позивачу;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням пільгового стажу та часу перебування на інвалідності на підставі ст. 8 Закону України "Про престижність шахтарської праці".

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

В адміністративному позові позивачем заявлено вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

На обґрунтування заявленої суми відшкодування позивачем надано до суду договір про надання правничої (юридичної) допомоги від 24 жовтня 2024 року № 10/10/24, акт наданих послуг по договору про надання правничої допомоги № 10\10\24 від 24.10.2024 року на суму 15000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера № 09/09 від ”09” вересня 2025 року на суму 15000 грн.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди Адвоката при наданні правової допомоги складає 3000,00 грн. за годину роботу.

Згідно акту наданих послуг по договору про надання правничої допомоги № 10\10\24 від 24.10.2024 року, короткій зміст послуг: ознайомлення з документами; складання позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вичинити певні дії; формування та подання позовної заяви до суду; представництво інтересів позивача у суді першої інстанції. Сторони претензій один до одного по предмету договору не мають. За даним актом підлягає сплаті 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року по справі № 280/2635/20 виснувано, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ст. 139 ч.1).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові №280/1765/19 від 04 лютого 2020 року дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

В постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia” (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи висновки викладені в постанові Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі №810/795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенство права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Суд ураховує, що справи щодо пенсійного забезпечення віднесені до справ незначної складності, правове регулювання, а також судова практика у цій категорії справ є усталеною, тож заявлені стороною позивача витрати на правничу допомогу є очевидно завищеними.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 200/6983/25 за позовом Молчанової Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 23 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

А.В. Гайдар