Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №519/1665/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа №519/1665/26

3/519/271/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі судді Москаленко І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі та визнане суддею доведеним.

1. ОСОБА_1 15.08.2026 о 22:18 год. в Одеській обл., м. Південне, вул. Приморська, 11 керував транспортним засобом електричним самокатом Jet без реєстрації, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного та в медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонено. Зазначеним порушив п.2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

2.По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №746658 від 15.08.2026 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

3.В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, заявив клопотання про закриття провадження по справі за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що під час поїздки безпосереднє керування самокатом здійснював не він, а ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 тільки перебував на платформі самокату та тримався за ручки (кермо) самокату, оскільки конструкцією самокату не передбачено іншого спеціального місця для пасажиру, за яке б було можна триматися під час руху. Крім того, електричний самокат, на його думку, не є транспортним засобом.

Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

4.Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

5.Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

6.Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП.

7.Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

8.В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

9.Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття "транспортні засоби", зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху України.

10.За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

11.У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, а саме п. 1.10 транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

12.Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

13.При цьому, ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

14.Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

15.Відповідні положення в тому числі були викладені й в ЗУ «Про автомобільний транспорт».

16.Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електросамокату як транспортного засобів в свою чергу також відповідає й правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

17.Електросамокат в свою чергу розуміється як легкий, портативний електричний транспортний засіб, який зазвичай складається з двох коліс, рульової колонки із ручками та електричного мотора, що живиться від акумулятора (згідно загальнодоступної інформації). Відповідно, з огляду на вищенаведене та враховуючи наявні матеріали справи, електричний самокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.

18.Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

19.Зазначене відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року використовується судами як джерело права.

20.Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

21.Процедура складання адміністративних матеріалів патрульною поліцією дотримана.

22.Зі скаргами на дії патрульної поліції правопорушник не звертався.

23.При вирішенні справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі рішення як «Надточій проти України», «Гурепка проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Лавенте проти Латвії», в яких суд дійшов висновку, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер (санкція є достатньо суворою, право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності) та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого (принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву»).

24.Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

25.Зі змісту відеозапису та всіх інших матеріалів справи у їх сукупності чітко встановлюється суть правопорушення, його склад в діях водія. Так, встановлені судом при розгляді справи обставини, вина правопорушника є результатом достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

26.Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №746658 від 15.08.2026, рапортом поліцейського ІСРПП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Унжакова А., актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом з бодікамери, де він відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі та іншими матеріалами справи.

27.Слід зазначити, що диск відеозапису підтверджує факт того, що на самокаті також їхала свідок ОСОБА_3 . Разом з тим, у суду відсутні підстави вважати, що саме свідок ОСОБА_2 керувала самокатом. Саме по собі, її знаходження попереду, на самокаті, не свідчить про те, що саме вона керувала самокатом.

28.Крім того, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення диск із відеозаписами нагрудних реєстраторів співробітників патрульної поліції, все ж таки відображає факт керування ОСОБА_1 самокатом.

29.Також оцінка зазначеного відеозапису як доказу не може відбуватись без контексту інших доданих зазначеного протоколу доказів.

30.Також диск відеозапису не містить зазначеного ОСОБА_1 у судовому засіданні, факту керування електросамокатом свідком ОСОБА_3 . Після зупинки поліцейськими ОСОБА_2 зійшла на землю, а ОСОБА_1 залишився тримати самокат за кермо та паркував його. Вказані обставини свідчать про керування самокатом саме ОСОБА_1 та спростовують його заперечення.

31.З відеозапису вбачається, що в діалозі з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечує факт керування ним транспортним засобом, а саме самокатом. Заперечуючи свою провину, правопорушник зазначає, що електросамокат не є транспортним засобом, а не про керування самокатом свідком. Сідаючи в патрульний автомобіль, каже: «Покатались..».

32.Крім цього, співробітниками поліції було зафіксовано факт керування елетросамокатом саме ОСОБА_1 в зв`язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення складено саме відносно ОСОБА_1 , а не свідка

ОСОБА_4 .Що стосується пояснень свідка ОСОБА_2 , що саме вона керувала електросамокатом, суд не може взяти їх до уваги, оскільки вони спростовуються іншими зібраними по справі доказами. З урахуванням близьких стосунків свідка з правопорушником, суд оцінює такі покази, як направлені на уникнення правопорушником відповідальності за вчинене.

34.При цьому, відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі.

35. ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Мотиви накладення адміністративного стягнення та ухвалення інших рішень

36.Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин що пом`якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

37.Посвідчення водія правопорушник отримав 17.01.2006 №ІХА231252 (довідка ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області).

38.Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

39.В постанові КАС від 02.11.21 у справі № 755/10002/21 в тому числі зроблено висновок, що фактично КУпАП не визначає обов`язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення.

40.Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 283-284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

1.Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

2.Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

3.Після сплати судового збору оригінал квитанцій необхідно надати до суду.

4.Строк позбавлення спеціального права на керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання законної сили постанови.

5.Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та органу поліції для виконання в частині позбавлення права керування.

6.Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

7.Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

8.Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через суд, який виніс постанову.

Суддя Південного міського суду

Одеської області І.О. Москаленко