Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №620/5188/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/5188/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Ічнянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2025 керівник Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Ічнянської міської ради від 01.11.2024 № 1158-VIII сорок першої позачергової сесії VIII скликання «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок на території Ічнянської міської ради»;

зобов`язати Ічнянську міську раду розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 № 02/566 та від 11.09.2024 № 02/808 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7421789000:02:001:0425 (площею 12,5125) га, 7421783200:02:000:0622 (площею 2, га), земельних ділянок орієнтовною площею 17,0306 га, 27,2007 га, 0,7701 га, 2,8367 га, 11,1011 га, які розміщені поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7421784800:03:000:2063, земельної ділянки орієнтовною площею 20,2023 га, яка розміщена поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2042, земельної ділянки орієнтовною площею 12,2992 га, яка розміщена поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:0388 до самозалісених у порядку, визначеному частинами другою – четвертою статті 57-1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України).

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач своїми діями та рішенням перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України», та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 справа передана для розгляду судді Житняк Л.О.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О. від 19.06.2025 позовну заяву керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк не скористався.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, справа передана для розгляду судді Дубіній М.М.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 22.09.2026 прийнято до свого провадження справу № 620/5188/25 за вищевказаним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Прилуцькою окружною прокуратурою встановлено, що на підставі статей 57, 57-1 ЗК України Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 28.06.2024 з вихідним листом за № 02/566 звернулося до Ічнянської міської ради з поданнями щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок з кадастровими номерами: 7421789000:02:001:0425 (площею 12,5125) га, 7421783200:02:000:0622 (площею 2, га), до самозалісених земель.

Крім того Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулось до Ічнянської міської ради з поданням за вихідним № 02/808 від 11.09.2024 із планами земельних ділянок щодо ухвалення рішення про віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 17,0306 га, 27,2007 га, 0,7701 га, 2,8367 га, 11,1011 га, які розміщені поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2063, земельної ділянки орієнтовною площею 20,2023 га, яка розміщена поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2042, земельної ділянки орієнтовною площею 12,2992 га, яка розміщена поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:0388.

Ічнянська міська рада, розглянувши клопотання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/566 від 28.06.2024 та № 02/808 від 11.09.2024 прийняття рішення щодо можливості віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок, відповідно до частини 5 статті 136 Земельного кодексу України, Закону України від 18.05.2021 № 1444 – ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони», Постанови Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 120/19319/21 -а, рішення сорокової сесії Ічнянської міської ради восьмого скликання від 27.09.2024 № 1128 - VIІІ «Про затвердження Переліку інвестиційно-привабливих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди яких підлягає продажу», керуючись пунктом 34 частини першої статті 26, 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в України» (далі – Закон № 280/97-ВР), рішенням від 01.11.2024 № 1158-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок на території Ічнянської міської ради» відмовила Північному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні зазначених земельних ділянок до самозалісених ділянок на території Ічнянської міської ради.

Підставою для відмови у рішенні зазначено, що земельні ділянки включені до Переліку інвестиційно - привабливих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди яких підлягає продажу.

08.01.2025 Прилуцька окружна прокуратура звернулась до Ічнянської міської ради з листом про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подань Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 № 02/566 та від 11.09.2024 № 02/808.

За результатами розгляду указаного листа, Ічнянська міська рада 16.01.2025 надала прокуратурі відповідь, що у поданні Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 № 02/566 та від 11.09.2024 № 02/808, щодо віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7421789000:02:001:0425 (площею 12,5125) га, 7421783200:02:000:0622 (площею 2 га), земельних ділянок орієнтовною площею 17,0306 га, 27,2007 га, 0,7701 га, 2,8367 га, 11,1011 га, які розміщені поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2063, земельної ділянки орієнтовною площею 20,2023 га, яка розміщена поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2042, земельної ділянки орієнтовною площею 12,2992 га, яка розміщена поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:0388 до самозалісених земель, відмовлено рішенням сесії міської від 01.11.2024, при цьому підстави відмови міською радою не наведено.

Натомість, надано витяг із протоколу спільного засідання постійних комісій Ічнянської міської ради від 01.11.2024, відповідно до якого комісія вирішила відмовити у віднесенні вищевказаних земельних ділянок до категорії самозалісених на території Ічнянської міської ради (пункт 26 протоколу від 01.11.2024) без зазначення обґрунтованих підстав відмови.

В подальшому, окружною прокуратурою направлено запит до Ічнянської міської ради з приводу того, чи дійсно міська рада прийняла міри щодо продажу земельних ділянок, які згідно інформації Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства є самозалісеними, на земельних торгах.

Згідно інформації Ічнянської міської ради від 08.04.2024 остання повідомила, що рішенням від 27.09.2024 земельні ділянки, щодо яких Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства подано клопотання, включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону.

Окрім того, судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності чи право користування на земельні ділянки із кадастровими номерами: 7421789000:02:001:0425 (площею 12,5125 га) та 7421783200:02:000:0622 (площею 2 га), щодо яких подавалось клопотання Північним МУЛМГ від 28.06.2024 за № 02/566, не зареєстроване.

Згідно даних Державного земельного кадастру, спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення та не значаться як такі, що перебувають у власності чи користуванні фізичних чи юридичних осіб.

Крім того, згідно даних відкритих джерел (https://kadastr.live/) вбачається наявність деревного покриву на цих земельних ділянках, дані земельні ділянки фактично знаходяться серед лісового масиву.

Згідно подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Ічнянської міської ради від 11.09.2024 № 02/808 та додатків до нього, до категорії самозалісених управління просило віднести 5 земельних ділянок, орієнтовною площею 17,0306 га, 27,2007 га, 0,7701 га, 2,8367 га, 11,1011 га, які розміщені поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2063.

Вивченням відкритих даних https://kadastr.live/, встановлено, що навколо земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2063 розміщені земельні ділянки за кадастровими номерами 7421784800:03:000:2135, 7421784800:03:000:2129 та 7421784800:03:000:2062.

Вказані земельні ділянки згідно із рішенням Ічнянської міської ради від 27.09.2024 № 1128-VIII визнані радою як інвестиційно–привабливі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право оренди яких, підлягає продажу.

Згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних Державного земельного кадастру, земельні ділянки за кадастровими номерами 7421784800:03:000:2135, 7421784800:03:000:2129, 7421784800:03:000:2062 є землями сільськогосподарського призначення, та які не значаться як такі, що перебувають у власності чи користуванні.

Вивчення відкритих даних інформаційної системи «Google maps» та додатків до подання Північного МУЛМГ, які отримані із ГІС – порталу «Самозалісені території України», вбачається наявність густого деревного покриву більшості території на цих земельних ділянках.

Аналогічно, згідно подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Ічнянської міської ради за № 02/808 від 11.09.2024 та додатків до нього, до категорії самозалісених управління просило віднести земельну ділянку орієнтовною площею 20,2023 га, яка знаходиться поблизу земельної ділянки за кадастровим номером 7421784800:03:000:2042 та земельну ділянку орієнтовною площею 12,2992 га, яка знаходиться поблизу земельної ділянки 7421784800:03:000:0388. Вивченням відкритих даних https://kadastr.live/ у порівнянні із даними які отримані із ГІС – порталу «Самозалісені території України», вбачається, що земельна ділянка орієнтовною площею 20,2023 га накладається на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7421784800:03:000:2042, на яку згідно даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності чи користування не зареєстроване, є землями комунальної форми власності.

Земельна ділянка орієнтовною площею 12,2992 га накладається на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 7421784800:03:000:6666.

Згідно відкритих даних інформаційної системи «Google maps» та додатків до подання Північного МУЛМГ, які отримані із ГІС – порталу «Самозалісені території України», вбачається наявність густого деревного покриву на цих земельних ділянках.

Вказані земельні ділянки, а саме 7421784800:03:000:2042 та 7421784800:03:000:6666 віднесені власником земель – Ічнянською міською радою, до таких, право оренди на які підлягає продажу на аукціоні.

Земельні ділянки, які зазначені у поданні Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 11.09.2024 за № 02/808 та щодо яких управління зверталось про віднесення їх до категорії само залісених є сформованими, мають густий дерев`яний покрив.

Вважаючи, протиправним рішення Ічнянської міської ради від 01.11.2024 № 1158-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок на території Ічнянської міської ради», керівник Прилуцької окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту га зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

Частиною першою статті 4 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII “Про охорону навколишнього природного середовища” (далі – Закон №1264-XII) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 Закону №1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Так, органи прокуратури постійно вживають заходи з метою забезпечення збереження лісового фонду України, належного захисту й відтворення лісів, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля.

Згідно із Законом України від 28.02.2019 №2697-VIII «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» лісистість території країни повинна становити в 2025 році 16,5 %, а в 2035 році - 17,5 % порівняно з нинішніми 15,9 %. В Україні, за різними оцінками, близько 500 тис. га самосійних лісів, які перебувають на землях сільськогосподарського призначення.

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях 20.06.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», яким Земельний кодекс України доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі».

Ураховуючи, що підпункт 6 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 № 675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, безумовно, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу у збереженні самосійних лісів.

Згідно з пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Відповідно до Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо.

Згідно із статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

При цьому у статті 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. Аналогічне визначення містить Земельний кодекс України (стаття 57-1).

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України. Зокрема, за частиною третьою статті 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Водночас віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (частина четверта статті 57-1 Земельного кодексу України).

З метою реалізації вказаної норми частина четверта статті 21 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, уже існує законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, покликана збільшити лісистість території України.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями частини п`ятої статті 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, реформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Ічнянська міська рада, оспорюваним у цій справі рішенням від 01.11.2024 № 1158-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісеннх ділянок на території Ічнянської міської ради» відмовила Північному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у віднесенні зазначених земельних ділянок до самозалісеннх ділянок на території Ічнянської міської ради.

Так, Ічнянська міська рада відповідно до статті 122 ЗК України є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема, приймати рішення про віднесення указаних земельних ділянок до самозалісених земель, проте не провела їх обстеження перед прийняттям оскаржуваного рішення.

Статтею 74 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.

Як було зазначено вище у статті 57-1 ЗК України законодавець визначив спеціальний механізм віднесення земельних ділянок до самозалісених земель. За наявності встановлених законом передумов, зокрема фактичного залісення земельної ділянки та відповідного подання уповноваженого територіального органу Держлісагентства, орган місцевого самоврядування повинен діяти у межах та у спосіб, визначені законом.

Отже, повноваження органу місцевого самоврядування у цьому питанні не можуть розглядатися як необмежена дискреція, яка дозволяє відмовити у віднесенні земельної ділянки до самозалісених виключно з мотивів доцільності її іншого господарського використання.

Тобто, орган місцевого самоврядування не наділений правом підміняти встановлені законом критерії власними критеріями господарської чи інвестиційної доцільності. Якщо земельна ділянка відповідає встановленим законом умовам, а уповноважений орган підтвердив наявність відповідних фактичних обставин, рішення має прийматися з урахуванням саме цих обставин, а не перспектив подальшого розпорядження земельною ділянкою.

Правове регулювання самозалісених земель спрямоване на врахування фактичного стану земельної ділянки, на якій природним шляхом сформувалася лісова рослинність.

Тому наявність природного залісення не може ігноруватися органом місцевого самоврядування лише через те, що щодо цієї ж земельної ділянки існують плани її подальшого господарського використання.

Мета законодавчого врегулювання самозалісених земель полягає, зокрема, у забезпеченні належного правового режиму земель, на яких фактично сформувалася лісова рослинність. Відтак фактичний стан земельної ділянки та встановлені законом критерії її віднесення до самозалісених мають пріоритетне юридичне значення порівняно з суб`єктивними господарськими намірами органу щодо її майбутнього використання.

Сам по собі намір у подальшому передати земельну ділянку в оренду, змінити характер її використання або реалізувати право оренди на конкурентних засадах не усуває факту її природного залісення та не змінює встановлених законом критеріїв віднесення земель до самозалісених.

За таких обставин, включення земельної ділянки до «Переліку інвестиційно-привабливих ділянок» або наявність наміру виставити право її оренди на земельні торги не є передбаченою законом підставою для відмови у віднесенні такої земельної ділянки до самозалісених земель.

Зазначені обставини характеризують виключно майбутні наміри щодо розпорядження земельною ділянкою та не спростовують ані факту її природного залісення, ані відповідності встановленим законом критеріям.

При цьому рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на юридично значущих обставинах, передбачених законом. Орган не може створювати додаткові умови для реалізації передбаченого законом механізму шляхом посилання на обставини, яким закон не надає такого правового значення.

Таким чином, якщо земельна ділянка відповідає встановленим статтею 57-1 ЗК України вимогам, її включення до інвестиційного переліку або запланований продаж права оренди на аукціоні не можуть самі по собі бути підставою для відмови.

З урахуванням наведеного включення земельних ділянок щодо яких виник спір у цій справі до переліку інвестиційно-привабливих земель та намір реалізувати право її оренди на земельних торгах не мають самостійного правового значення для вирішення питання про її віднесення до самозалісених земель.

Якщо компетентним органом встановлено факт природного залісення земельної ділянки та подано відповідне подання, орган місцевого самоврядування повинен оцінювати питання саме крізь призму вимог статті 57-1 ЗК України, тобто наявності чи відсутності підстав з якими законодавець пов`язує віднесення земельної ділянки до самозалісених земель.

Відмова з мотивів, які не передбачені законом та фактично зводяться до посилання на майбутні плани щодо комерційного використання земельної ділянки, не відповідає встановленому законом порядку та не може вважатися належним правовим обґрунтуванням відмови.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно з пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, тому способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття нею рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 221/285/17.

Таким чином, за результатами розгляду подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, про віднесення земельної ділянки до самозалісеної сільська, селищна, міська рада зобов`язана прийняти рішення по суті подання, тобто:

або віднести земельну ділянку до самозалісеної;

або відмовити у задоволенні подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.

Водночас суд врахував, що ні Земельний кодекс України, ні Лісовий кодекс України тощо не мають імперативної норми про те, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду відповідного подання зобов`язаний задовольнити подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.

З наведених положень законодавства та правової позиції Верховного Суду вбачається, що за результатами розгляду подання уповноваженого органу про віднесення земельної ділянки до самозалісених земель сільська, селищна, міська рада зобов`язана прийняти рішення по суті подання. При цьому рада може прийняти рішення як про віднесення земельної ділянки до самозалісених земель, так і про відмову в задоволенні відповідного подання.

Отже, дискреційність відповідних повноважень полягає не у можливості ради довільно вирішувати питання незалежно від установлених законом обставин, а у можливості обрати один із передбачених законом варіантів рішення за результатами належного розгляду подання.

Така дискреція не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку діяти відповідно до статті 19 Конституції України, а прийняте ним рішення має відповідати критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, зокрема бути законним, обґрунтованим, пропорційним та прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

При цьому дискреційне повноваження не означає право суб`єкта владних повноважень керуватися при прийнятті рішення мотивами, які не передбачені законом або не мають безпосереднього правового зв`язку з предметом вирішення.

У цьому контексті включення земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих земель або намір органу місцевого самоврядування реалізувати право її оренди на земельних торгах не може саме по собі свідчити про невідповідність земельної ділянки критеріям самозалісених земель.

Зазначені обставини характеризують майбутній спосіб розпорядження земельною ділянкою, однак не спростовують факту її природного залісення та не свідчать про відсутність інших передбачених законодавством умов для її віднесення до самозалісених земель.

Відтак орган місцевого самоврядування, реалізуючи дискреційні повноваження, не може підміняти передбачені законом критерії віднесення земель до самозалісених власними міркуваннями щодо економічної, інвестиційної чи господарської доцільності подальшого використання земельної ділянки.

У спірному випадку мотивом відмови Ічнянської міської ради від 01.11.2024 № 1158-VIII було не встановлення невідповідності земельної ділянки вимогам законодавства щодо самозалісених земель, а її включення до переліку інвестиційно-привабливих земель та намір у подальшому реалізувати право її оренди на земельних торгах.

Проте саме по собі бажання органу місцевого самоврядування в подальшому розпорядитися земельною ділянкою певним способом не є тотожним встановленню її невідповідності правовим критеріям самозалісеної земельної ділянки.

Інакше кажучи, наявність у ради певного господарського плану щодо земельної ділянки не може автоматично трансформуватися у правову підставу для відмови у задоволенні подання, якщо такий план не передбачений законом як обставина, що виключає можливість віднесення земельної ділянки до самозалісених.

Тому дискреційний характер повноважень ради не означає легалізації будь-якого мотиву відмови. Навпаки, обираючи варіант рішення про відмову, рада повинна навести належні, юридично значущі та перевірювані мотиви, які свідчать про правомірність такого рішення.

Так, згідно з частиною десятою статті 59 Закону України № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, наявність у ради дискреційних повноважень не виключає судового контролю за способом їх реалізації.

Суд у такому випадку не підміняє орган місцевого самоврядування та не вирішує замість нього питання про доцільність прийняття того чи іншого управлінського рішення. Натомість суд перевіряє, чи було рішення прийнято: на підставі та в межах повноважень, передбачених законом; з дотриманням установленої процедури; з урахуванням усіх істотних обставин; обґрунтовано; пропорційно; без використання повноважень з іншою метою, ніж та, для якої вони надані законом.

Таким чином, органу місцевого самоврядування щодо можливості відмовити у задоволенні подання не означає дискреції щодо мотивів такої відмови.

Якщо єдиною фактичною підставою для відмови стали намір у подальшому передати земельну ділянку в оренду на земельних торгах та її включення до інвестиційного переліку, а не встановлення обставин, які свідчать про невідповідність земельної ділянки вимогам законодавства щодо самозалісених земель, таке рішення не може вважатися належним чином обґрунтованим.

Отже, протиправність у такому випадку полягає не в самому факті реалізації радою дискреційного повноваження, а у виході за межі цієї дискреції шляхом використання мотиву, який не має належного правового зв`язку з предметом розгляду подання.

З урахуванням наведеного оспорюване рішення Ічнянської міської ради від 01.11.2024 № 1158-VIII, прийняте з наведених мотивів, не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та критеріям, установленим статтею 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас, з огляду на дискреційний характер повноважень ради щодо визначення результату розгляду подання, належним способом судового захисту є не безпосереднє зобов`язання ради віднести земельну ділянку до самозалісених земель, а зобов`язання повторно розглянути відповідне подання та прийняти за результатами його розгляду рішення відповідно до вимог законодавства.

Такий спосіб захисту не підміняє орган місцевого самоврядування у здійсненні його дискреційних повноважень, водночас забезпечує усунення наслідків протиправного рішення та зобов`язує раду здійснити повторний розгляд із дотриманням установлених законом критеріїв.

При цьому під час повторного розгляду рада не позбавлена можливості прийняти рішення про відмову, але така відмова повинна ґрунтуватися на належних, законних та обґрунтованих мотивах, а не лише на включенні земельної ділянки до переліку інвестиційно-привабливих земель чи намірі продати право її оренди на земельних торгах.

При цьому, відповідачем не подано до суду жодного доказу на спростування вимог позивача в інтересах держави та не доведено правомірність своїх дій.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково у визначений судом спосіб.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ічнянської міської ради від 01.11.2024 № 1158-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок на території Ічнянської міської ради».

Зобов`язати Ічнянську міську раду повторно розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 № 02/566 та від 11.09.2024 № 02/808 та прийняти за результатами розгляду рішення у порядку, визначеному статтею 57-1 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Прилуцька окружна прокуратура (унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 0291011425, місцезнаходження юридичної особи: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а) в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. П`ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44943013).

Відповідач: Ічнянська міська рада (площа Шевченка Т.Г., б. 1, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, 16700, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04061748).

Суддя Марія ДУБІНА