Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №522/9798/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9798/26

Провадження №2/522/8767/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 01.06.2026 року надійшла позовна заява Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

В обґрунтування позову зазначено, щоКомунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає боржник ОСОБА_1 , за особовим рахунком (№ НОМЕР_1 ) якого станом на 01.05.2026 р. існує заборгованість в сумі 74174,62 грн., що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов?язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси». З цих підстав захисту порушеного права Позивач звертається до суду. Згідно ст.ст. 68, 162 ЖК України та ст.45 п.5 «Правил надання послуг з постанчання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затв. Пост: КМ України від 21.08.2019 №830, споживач зобов?язаний оплачувати надану послкгу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Проте, боржник вказаних вимог нормативно-правових актів та умов укладеного договору не виконав, що призвело до порушення зобов?язань і виникнення заборгованості за отримані послуги, надані КП «Теплопостачання міста Одеси» у розмірі 74174,62 грн. станом на 01.-5.26, згідно до розрахунку.

Матеріали позову суддя отримала 02.06.2026 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2834562 від 03.06.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 12.08.1981 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 19.06.2026 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на на 14 годину 15 хвилин «09» липня 2026 року.

Про розгляд справи 09.07.2026 року сторони були сповіщені.У судове засідання 09.07.2026 року учасники справи не з`явилися.У зв`язку з першою неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на18.09.2026.

До суду 30.07.2026 року від представника ОСОБА_1 -адв.Губської Х.Ю. надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно з позовною заявою, послуги нібито надавалися за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість зареєстрованим місцем проживання відповідача є об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 .Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт володіння, користування відповідачем саме житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , як і факт споживання ним послуг з теплопостачання за вказаним об`єктом.Окрім цього, ОСОБА_1 з 28 вересня 2012 року також не є співвласником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копію договору купівлі-продажу частини квартири від 28.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю., в реєстрі за №5609.Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу якими встановлювалися та затверджувалися конкретні розміри тарифів на послуги з теплопостачання для даної категорії споживачів у кожен із періодів нарахування за 13 років. Також не надано доказів на підтвердження, що позивачем дійсно надавались послуги з постачання тепла належної якості та в межах опалювального сезону. Відповідач зазначає про сплив строку позовної давності та що матеріали справи не містять поважних причин для поновлення або переривання строку позовної давності за період з 10.2013 по 01.05.2023 роки. Відтак, вимоги в частині нарахувань за період, що виходить за межі трирічного строку, який передував даті звернення позивача до суду, є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

До суду 31.07.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить відзив на позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Про розгляд справи 18.09.2026 року сторони були сповіщені.

Представник КП «Теплопостачання міста Одеси» про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в судове засідання не з?явився, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив. При цьому надавши заяву про заміну відповідача ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Суд, враховуючи що будь-яких законні підстави для заміни відповідача на ОСОБА_2 в порядку ст..55 ЦПК України відсутні, ОСОБА_2 не є правонаступником відповідача ОСОБА_1 , не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви. При цьому суд зазначає, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим не призначалось в підготовче засідання. Крім того розгляд по суті розпочався з 09.07.2026, тобто першого призначеного судового засідання, та потім відкладалось.

Суд роз`яснює позивачу , що він не позбавлений можливості подати позов в загальному порядку до іншого відповідача.

У матеріалах справи міститься заява представника відповідача, адвоката Губської Х.Ю. про розгляд справи за їхньої відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснює надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Розрахунок нарахувань та оплат, який додано до позовної заяви містить заборгованість за користуванням послугами з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2013 року по квітень 2026 року.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі №761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).

Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Текст такого договору було розміщено 04.10.2021 року на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Отже, позовні вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 ґрунтуються на типовому договорі з індивідуальними споживачами про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається укладеним з 05.11.2021 року.

Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Адже, позивач не може самостійно припинити надавати послуги відповідачу з теплопостачання з тієї причини, що відключення квартири відповідача від системи теплопостачання неможливе без проникнення в саму квартиру.

Вказана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 68, 162 ЖК України та п. 5 ст. 45 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 13 Правил Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, зокрема своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно зі ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача сплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до реєстру нарахувань і оплати за абонентом ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з жовтня 2013 року по квітень 2026 року заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.05.2026 року складає 74 174,62 грн.(а.с.6)

З доданої до позову копії дубліката свідоцтва про право власності на житло від 18.04.1996 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником 183/1000 частини квартири в АДРЕСА_2 . (а.с.10)

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2834562 від 03.06.2026 року, щодо місця реєстрації відповідача вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 12.08.1981 року за адресою: АДРЕСА_2 .(а.с.16)

Відповідно до договору купівлі-продажу частини квартири від 28.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю., в реєстрі за №5609 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 продали належні їм частки квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_5 .

Згідно з інформаційною довідкою №486780170 від 21.07.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна співвласниками квартири АДРЕСА_3 є - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно з інформаційною довідкою №486782252 від 21.07.2026 відсутні відомості щодо об?єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Отже, відповідач по справі ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_5 , не зареєстрований в ній, а отже не має жодних обов`язків перед КП «Теплопостачання міста Одеси», які б виходили з типового договору з індивідуальними споживачами про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається укладеним з 05.11.2021 року.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач не є зобов`язаною особою за даною вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.ст. 43, 49, 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в справі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими позовними вимогами.

Тільки на сторони поширюються матеріально-правова сила судового рішення і залежно від судового рішення змінюється обсяг їх суб`єктивних особистих та матеріальних прав.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Право на заміну неналежного відповідача на належного відповідача належить виключно позивачу.

У відповідності до абз.8 постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пред`явлення позову до неналежного відповідача є однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, неналежне визначення сторін у позові є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 307/2201/15-ц.

Таким чином, враховуючи, що вимоги позивача стосуються періоду з 01.10.2013 року по 01.05.2026 року, проте відповідач в спірній квартирі не зареєстрований, не є власником цієї квартири, тобто не є належним відповідачем, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо спірних відносин між сторонами за зазначеною адресою, а тому суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №1167 від 02.07.2026, копію рахунку №256 від 28.07.2026, копію платіжної інструкції №@2PL081991 від 28.07.2026

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені відповідачем підлягають відшкодуванню позивачем.

Будь-яких заперечень з приводу стягнення цих судових витрат від представника позивача не надходило, а тому суд не має право самостійно зменшувати такі витарти.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) ОСОБА_10 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергіювідмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) на ОСОБА_11 ( АДРЕСА_2 )витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30-ти днів з дати складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2026 року.

Суддя Л.В. Домусчі