Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №521/14369/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/14369/26

Провадження № 3/521/4344/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Ганошенко С.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністативне правопорушення серії ЕПР1 № 739298, ОСОБА_1 , 06.08.2026 року о 21 год 59 хв., керував транспортним засобом - електросамокатом BOLT, без д.н.з, у м. Одесі по Фонтанській дорозі, 12/1, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив дії передбачені ч.1 ст.130 КУпАП.

14.09.2026, 23.09.2026 року у судові засідання ОСОБА_1 з`являвся разом зі своїм адвокатом Черевиченко Н.А. Через технічні причини не вдалося дослідити відеозапис події у судовому засіданні 14.09.2023 року, судове засідання було перенесено на 23.09.2026 року.

У судових засіданнях 14.09.2026, 23.09.2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив суду, що алкоголю не вживав, на відео відсутній момент зупинки його працівниками поліції, працівники поліції підійшли до нього лише тоді, коли він котив електросамокат пішохідною зоною поблизу заправки, куди прямував у аптеку. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Черевиченко Н.А. підтримала у судових засіданнях позицію свого підзахисного, заперечувала щодо наявності вини її підзахисного у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, подала суду письмові заперечення 07.09.2026 року.

Так, у письмових запереченнях від 07.09.2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Черевиченко Н.А. зазначила, що дійсно 06.08.2026 року приблизно о 21 год 59 хв., ОСОБА_1 був зупинений екіпажем патрульної поліції. Рухаючись пішохідною зоною з електросамокатом BOLT, без д.н.з, у м. Одесі по Фонтанській дорозі, приблизно біля будинку12/1, до нього підійшли працівники поліції, які зазначили, що переміщатися на електросамокаті пішохідною зоною заборонено, це вони і зазначили як причину його зупинки з метою перевірки документів, після того, як ОСОБА_1 пред`явив працівникам Є-документ, працівник поліції йому наказав підійти до нього та декілька разів подихати на нього, оскільки вбачається, що на думку працівника поліції ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, а тому повинен пройти обстеження або на місці зупинки або у спеціалізованій лікарській установі, інші ознаки алкогольного сп`яніння не встановлювалися. Однак, в порушення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», співробітник патрульної поліції не поінформувати його як водія про конкретну причину зупинення його саме як водія транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. ОСОБА_1 проінформував поліцейського, що попередньо у зв`язку із погіршенням стану здоров`я був вимушений прийняти лікарські засоби призначені лікарем, які не є ані наркотичним засобами, ані лікарськими препаратами, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначає, що працівником поліції не була врахована зазначена обставина під час складання протоколу. В цей же час в нього виникли сумніви щодо достовірності результатів проведення такого огляду за фактом прийому зазначених ліків, а тому він відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Також зауважує, що поліцейський запропонував залишити транспортний засіб та прослідувати до закладу охорони здоров`я задля проведення огляду на стан сп`яніння, однак також був вимушений відмовитися, оскільки вважав, що транспортний засіб, який знаходився у нього в руках не є таким у розумінні вимог Закону України «Про дорожній рух».

Суд не може погодитися з таким твердженням захисника, виходячи з наступного.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст. 2). У статті1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що:

1)легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

2)низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії

1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);

2) низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).

Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30 червня 2023 року).

Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).

Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З урахуванням того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за керування електричним самокатом у стані алкогольного сп`яніння у разі доведення складу адміністративного правопорушення.

При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст. 121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.

В цьому контексті суд також приймає до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 року у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінніст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

А тому доводи захисника в цій частині спростовуються та не є суттєвими для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст.ст. 254, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із вказівкою на усі її складові, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності.

Тобто, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які указують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема.

У протоколі ЕПР1 № 739298 від 06.08.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав копію протоколу, та надав свої пояснення з приводу даної події на окремому аркуші, який долучений до матеріалів (а.с. 5). Зокрема зазначив, що заперечує вживання алкогольних напоїв, пересувався безпечно, викликав швидку за місцем події, але працівник поліції не відпускав його до лікарні.

Аналіз положень ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 року №1103, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, а також диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП надає підстави стверджувати про те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння виникають після встановлення поліцейським факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного/алгогольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції/вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у порядку і способами, що передбачені зазначеними вище нормативними документами, та після відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, що не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності за відсутності обставин, які указують на те, що особа вимушено відмовляється від такого огляду, та відсутність фактори які спонукають її відмовитись від проходження такого огляду.

При цьому, лише після висловлення такої відмови, за доведеності інших обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного/алкогольного сп`яніння адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд дослідив в судовому засіданні відеозаписи із нагрудної камери інспекторів патрульної поліції, зафіксовані на DVD-диску, що надійшов разом з протоколом про адміністративне правопорушення, зокрема № 474455 та № 474530, згідно даних протоколу.

Суд встановив, що відеозапис № 474530, містить всі ідентифікуючі ознаки відеозапису з нагрудної камери, розпочинається 06.08.2026 року о 22:00:32 годин та тривав до 22:46:32 годин, а інший відеозапис не містить ніяких ідентифікуючих ознак запису з нагрудної камери, розпочинається згідно накладеного поверх нього надпису 06.08.2026 року о 20:58:35 годин та тривав до 21:59:35 годин, тобто лише 0:0:58 годин, на ньому зображене здалеку пересування невідомої особи на електросамокаті, що не дозволяє ідентифікувати цю особу з ОСОБА_1 , як і не містить матеріалів щодо зупинки вказаної особи. Таким чином, судом не встановлено та не отримано доказів зупинки ОСОБА_1 саме під час руху.

Жоден з цих відеозаписів не містить фіксування факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 о 21:59:00. На відеозаписі № 474530 ОСОБА_1 знаходиться на пішохідній доріжці, тримаючи електросамокат вимкненим у руках, не пересуваючись ним.

Отже, має місце недотримання поліцейським Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, зокрема щодо безперервності відеозйомки.

Відсутність відеофіксації ключових моментів події, а саме факту керування транспортним засобом та його зупинки, позбавляє Суд можливості належним чином оцінити докази та встановити всебічно, повно і об`єктивно обставини справи.

Суд, переглянувши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції № 474530 з`ясовує обставини, що стали підставою для зупинки транспортного засобу. Згідно заяви працівника поліції, ОСОБА_1 пересувався на електросамокаті пішохідною зоною, що є порушенням.

Але разом з тим матеріали адміністративної справи № 521/14369/26 за протоколом ЕПР1 № 739298 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не містять жодних матеріалів щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за таке порушення.

При цьому, вказана норма закону зобов`язує поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

Відповідно до п. 11.13 Правил дорожнього руху України, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

За змістом пунктів 26.1-26.3 ПДР України пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху.

У житловій зоні забороняється: транзитний рух транспортних засобів; стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів; стоянка з працюючим двигуном; навчальна їзда; рух вантажних автомобілів, тракторів, самохідних машин і механізмів (крім тих, що обслуговують об`єкти і громадян, виконують технологічні роботи або належать громадянам, що проживають у цій зоні).

У пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

У ПДР України відсутнє визначення електросамокату або самокату, разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, як суд роз`яснював вище.

Зважаючи на те, що на думку працівника поліції, ОСОБА_1 електросамокат використовувався саме як транспортний засіб, останній не мав права рухатись по тротуару. Але судом не встановлено, ОСОБА_1 хоча б якимсь чином за це порушення притягався працівниками поліції до адміністративної відповідальності..

Такі розбіжності між даними зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення та фактичними обставинами справи, встановленими в судовому засіданні ставлять під сумнів достовірність даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо факту керування транспортним засобом, тому судом не встановлено обставин за якими зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідала б вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки факт керування не доведено.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З відеозапису вбачається, що після зупинки поліцейським не було повідомлено про наявність ознак щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, ознак, які надавали б підстави поліцейському вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння та має пройти відповідний огляд, а також не було проведено необхідних дій, передбачених Інструкцією 1452/735, які дають підстави вважати те, що особа перебуває у відповідному стані сп`яніння (перевірка порушення координації рухів; порушення мови; тремтіння пальців рук; зміни забарвлення шкірного покриву обличчя).

Слід звернути увагу на те, що водію не було роз`яснено, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння фактично несе аналогічні наслідки, що й об`єктивна сторона даного правопорушення, яка полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного спяніння.

Після спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 відразу звернувся до Сучасної клініки мозку, де був обстежений менше ніж через годину від закінчення оформлення протоколу, а саме 06.08.2026 року о 23:38 годині.

Як вбачається з консультативного огляду лікаря-психіатра, пацієнт перебував у ясній свідомості з упорядкованим орієнтуванням, під час огляду явних клінічних ознак гострого алкогольного чи іншого психоактивного сп`яніння не виявлено, хворіє на гіпертонічну хворобу, має підвищений тиск. Висновок надано кандидатом медичних наук, психіатром, доцентом кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та психіатрії ОСОБА_2 .

При цьому, працівником поліції не було зафіксовано порядку перевірки, виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які безпосередньо зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Більше того, суд зауважує, що під час спілкування з поліцейським, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на його запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення працівник поліції вніс до нього дані, які не відповідають дійсності, зокрема, про наявність у особи ознак алкогольного сп`яніння та вчинення дій, направлених на встановлення таких ознак, фактично відмова від проходження огляду в основному була спровокована, що безпосередньо вказазує на те, що формальне посилання на відмову ОСОБА_1 від такого огляду не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Підсумовуючи наведене, враховуючи такі засади провадження як диспозитивність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини особи, суд приходить до висновку про відсутність складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 130, 245, 247, 251, 252, 280, 287 КУпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

СУДДЯ Сергій ГАНОШЕНКО