Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №947/37448/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/37448/26

Провадження № 3/947/3617/26

23.09.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду міста Одеси Мальований В.О., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серії ВАБ №181733 від 31.08.2026, ОСОБА_1 31.08.2026 о 19:00 годині , перебуваючи за місцем мешкання АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вдарила останнього по руці, чим було завдано шкоди фізичному здоров`ю дитини. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КУпАП. У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні домашнього насильства відносно малолітньої дитини не визнала і пояснила, що 31.08.2026 близько 19:00 год. Вона перебувала вдома зі своїм сином ОСОБА_3 . Син тривалий час проводив час за ноутбуком граючи у відеоігри . Вона неодноразово зробила йому зауваження з цього приводу і заборонила надалі гратися на ком`ютері. У відповідь ОСОБА_4 став агресивно себе поводити , після чого почав розкидати речі по квартирі та хлопати дверима висловлював на її адресу образи та штовхнув її до шафи. У відповідь вона почала його сварити і сказала , що якщо йому не подобається жити з матір`ю він може йти до своєї бабусі і кинула в його сторону телефон, який влучив сину по руці. Він підняв телефон і подзвонив своїй бабусі ОСОБА_5 , яка викликала поліцію . Зауважила , що не вчиняла відносно дитини насилля, влучила телефоном йому по руці з необережності.

Вислухав пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя дійшов наступних висновків. Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону. Як зазначено у ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім`ї", під насильством в сім`ї слід вважати будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї по відношенню до іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Психологічне насильство в сім`ї це насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдатися або завдається шкода психічному здоров`ю. Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно п.14 ст.1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Об`єктивна сторона ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення діяння передбаченого частиною першою цієї статті , вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Суб"єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Тобто умисел особи має бути направлений на вчинення насильства. Таким чином підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказував, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву". Відповідно, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а відтак усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП ( вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно малолітньої дитини) надано пояснення малолітнього ОСОБА_2 з яких слідує , що дійсно 31.08.2026 року між ним та матір`ю ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу його тривалого користування ноутбуком, в ході якого вона його сварила, він у відповідь кричав на її адресу та намагався вдарити. Вона у відповідь кинула в його бік телефон, яким влучила по руці.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 .

Сам по собі сімейний конфлікт матері з дитиною, в ході якого остання з необережності вдарила телефоном дитину по руці, не є безспірним фактом вчинення домашнього насильства.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з огляду на те, що органами поліції не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля, вважаю, що провадження в даній справі про адміністративне правопорушення відносно неї підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

Керуючись ч.2 ст.173-2, ст.247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя Мальований В. О.