Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №495/1540/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа № 495/1540/26

Номер провадження 2/495/2000/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

за участю:

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Добровольської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському у режимі відеоконференції цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача.

У лютому 2026 року адвокат Добровольська Володимира Володимирівна в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 18 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб.

27 березня 2023 року шлюб був розірваний.

У період шлюбу було придбано наступне майно у вигляді транспортних засобів, яке було зареєстровано за Відповідачем, а саме: Mitsubishi Lancer, 2004 р.в., сірого кольору, реєстрація з 23.06.2020 р. в ТСЦ 5141 по 18.09.2020 р. в ТСЦ 5143; Ford Focus, 2000 р.в., чорного кольору, реєстрація з 03.05.2019 р. в ТСЦ 5152 по 28.05.2019 р. в ТСЦ 5141; Mazda, 626, 1998 р.в., синього кольору, реєстрація з 21.03.2019 р. в ТСЦ 5145 по 08.05.2019 р. в ТСЦ 5143; Chevrolet Aveo, 2004 р.в., чорного кольору, реєстрація з 21.08.2018 р. в ТСЦ 5152 по 11.09.2019 р. в ТСЦ 5141.

З огляду на викладене, позивач просить визнати зазначені транспортні засоби спільною сумісною власністю та стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості вищезазначених транспортних засобів.

1.2. Заперечення відповідача

18.03.2026 року адвокат Кузьменко Михайло Борисович в інтересах ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля. Вказав, що 18.10.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис від 18.10.2013 № 424. Від вказаного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 15.08.2012 по 30.06.2015 позивач навчалась в ОКУ «Білгород-Дністровське медичне училище». З 05.08.2015 по 10.03.2020 працювала на посадах сестри медичної поліклінічного відділення, сестри медичної амбулаторії у Комунальному закладі «Старокозацька районна лікарня», Комунальній установі «Білгород Дністровський районний центр медично-санітарної допомоги», Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Білгород-Дністровської районної ради». Після звільнення надавала платні послуги манікюру. 29.12.2021 позивач у присутності своїх батьків та батьків чоловіка заявила відповідачу про намір подати позовну заяву про розірвання шлюбу, оскільки подальше проживання однією сім`єю для неї було нестерпним. 10.01.2022 позивач подав до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та встановлення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю. При цьому подружжя продовжувало проживати за однією адресою: АДРЕСА_1 . (Цивільна справа № 495/106/22 перебуває у провадженні судді Боярського О.О.) З 27.02.2022 відповідач з дітьми проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 . У період зареєстрованого шлюбу подружжям за спільні кошти придбані автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 01.10.2021, та FORD KUGA, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_4 , чорного кольору, номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 від 10.08.2017. 30.12.2021 відповідачем без згоди позивача вказані автомобілі були відчужені своїм батькам - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно перереєстрацію здійснено в ТСЦ 5152 на підставі договорів купівлі-продажу у СГ. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2024 (справа № 495/1768/23) задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Визнано автомобілі HYUNDAI I30, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , та FORD KUGA, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_4 , спільною сумісною власністю подружжя. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 391 840,00 гривень (триста дев`яносто одну тисячу вісімсот сорок гривень) у рахунок компенсації вартості 1/2 частин автомобілів HYUNDAI I30, та FORD KUGA. Постановою Одеського апеляційного суду від 09.12.2025 рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2024 скасоване в частині визнання транспортних засобів спільним майном подружжя. В частині стягнення у рахунок компенсації вартості 1/2 частин автомобілів рішення залишено без змін. Поряд з цим, окрім зазначених вище транспортних засобів у період зареєстрованого шлюбу подружжям за спільні кошти придбані автомобілі VOLKSWAGEN GOLF, 2002 р.в., з 31.03.2021 по 16.04.2021; MAZDA 626, 1998 р.в., з 05.02.2019 по 15.03.2019; DAEWOO SENS, 2006 р.в., з 26.05.2018 по 27.06.2018, які були зареєстровані за позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 . Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2023 у справі № № 495/106/22 шлюб між подружжям розірвано. Поряд з цим, до теперішнього часу компенсацію за відчуження автомобілів ОСОБА_2 не отримано. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просить визнати автомобілі VOLKSWAGEN GOLF, 2002 р.в., обєм двигуна 1598 см. куб. (реєстрація з 31.03.2021 по 16.04.2021); MAZDA 626, 1998 р.в., обєм двигуна 1991 см. куб. (реєстрація з 05.02.2019 по 15.03.2019); DAEWOO SENS, 2006 р.в., обєм двигуна 1299 см. куб. (реєстрація з26.05.2018 по 27.06.2018) спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок компенсації вартості 1/2 частин автомобілів VOLKSWAGEN GOLF, 2002 р.в., обєм двигуна 1598 см. куб. (реєстрація з 31.03.2021 по 16.04.2021); MAZDA 626, 1998 р.в., обєм двигуна 1991 см. куб. (реєстрація з 05.02.2019 по 15.03.2019); DAEWOO SENS, 2006 р.в., обєм двигуна 1299 см. куб. (реєстрація з 18.03.2026 6 з 26.05.2018 по 27.06.2018).

19.03.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кузьменко М.Б. подав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що предметом позову є визнання автомобілів: - Mitsubishi Lancer, 2004 р.в., сірого кольору, реєстрація з 23.06.2020 р. в ТСЦ 5141 по 18.09.2020 р. в ТСЦ 5143;- Ford Focus, 2000 р.в., чорного кольору, реєстрація з 03.05.2019 р. в ТСЦ 5152 по 28.05.2019 р. в ТСЦ 5141; - Mazda, 626, 1998 р.в., синього кольору, реєстрація з 21.03.2019 р. в ТСЦ 5145 по 08.05.2019 р. в ТСЦ 5143; - Chevrolet Aveo, 2004 р.в., чорного кольору, реєстрація з 21.08.2018 р. в ТСЦ 5152 по 11.09.2019 р. в ТСЦ 5141 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 у рахунок компенсації вартості 1/2 частин вказаних автомобілів. Сторона відповідача вважає обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги повністю недоведеними та звертає увагу суду на відсутність належних та допустимих доказів позиції позивача. Поряд з цим, позиція відповідача полягає в тому, що відчуження транспортних засобів відбулося за згоди обох подружжя, а кошти виручені від реалізації пішли в загальний бюджет сім`ї. Окремо відповідач звертає увагу на строки застосування позовної давності, позаяк відповідно до частини другої статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності . Оскільки транспортні засоби були відчужені 18.09.2020, 28.05.2019 та 11.09.2019 строк позовної давності на момент подачі позову сплинув. Просив застосувати строк позовної давності до позовної заяви та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

1.3. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Добровольська В.В. подала до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказала, що представник Відповідача зазначає, що спірні автомобілі відчужено та вони перебувають у власності третіх осіб, тому до складу спільної сумісної власності входять кошти, одержані від їх відчуження, а не самі транспортні засоби, але не надає документи, які свідчать про факт відчуження та вартість, яка була сплачена при цьому. Сторона позивача звертає увагу суду на те, що відчуження зазначених автомобілів відбулося без згоди Позивача, так як на той момент фактично вже сімейних відносин із Відповідачем не існувало, а кошти Відповідач віддала своїм батькам, тобто вони не були витрачені на потреби спільних дітей та сім`ї. Відповідно до норм чинного матеріального законодавства діє презумпція спільного майна, яке придбане у період шлюбу. Щодо перебігу строку позовної давності слід зазначити, що із 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). Зупинка строків стосувалася відносин, визначених у ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК. 17 березня 2022 року до 29 січня 2024 року - діяла «пауза» на підставі доданого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності за ст.ст. 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК. З 30 січня 2024 року до 3 вересня 2025 року - діяла зупинка перебігу строків давності також із прив`язкою до воєнного стану. Таким чином, строк позовної давності на момент подачі позову щодо визнання спільною сумісною власністю автомобілі: Mitsubishi Lancer, 2004 р.в., сірого кольору, реєстрація з 23.06.2020 р. в ТСЦ 5141 по 18.09.2020 р. в ТСЦ 5143; - Ford Focus, 2000 р.в., чорного кольору, реєстрація з 03.05.2019 р. в ТСЦ 5152 по 28.05.2019 р. в ТСЦ 5141; - Mazda, 626, 1998 р.в., синього кольору, реєстрація з 21.03.2019 р. в ТСЦ 5145 Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.04.2026 4 по 08.05.2019 р. в ТСЦ 5143; Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.02.2026 6 - Chevrolet Aveo, 2004 р.в., чорного кольору, реєстрація з 21.08.2018 р. в ТСЦ 5152 по 11.09.2019 р. в ТСЦ 5141 не сплинув. Тобто, Сторона Позивача вважає обставини, на яких ґрунтуються зміст відзиву на позовні вимоги повністю недоведеними та звертає увагу суду на відсутність належних та допустимих доказів позиції Відповідача.

2. Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 березня 2026 року зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, об`єднано в одне провадження з первісними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області суду від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 24.07.2026 представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Добровольська В.В. первісний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.07.2026 представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокат Кузьменко М.Б. заперечував проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 . Просив зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.09.2026 року представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокат Добровольська В.В. просила винести рішення за наявними матеріалами у справі, первісний позов просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просила відмовити у повному обсязі.

У судове засідання 18.09.2026 року представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокат Кузьменко М.Б. не з`явився, однак подав до суду промову у судових дебатах, з якої вбачається, що під час розгляду справи по суті представник позивача, відповідаючи на питання представника відповідача, фактично визнав відсутність доказової бази позову. Зокрема, було з`ясовано наступне. По-перше, окрім відповіді Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про періоди реєстрації транспортних засобів, у матеріалах справи немає жодного іншого доказу на підтвердження позовних вимог. Представник позивача підтвердив, що єдиною підставою вважати спірні автомобілі об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є їх набуття в період шлюбу та дія презумпції, встановленої статтею 60 Сімейного кодексу України. По-друге, представник позивача підтвердив відсутність будь-яких доказів того, що спірні автомобілі придбані саме за спільні кошти подружжя, а також відсутність доказів самого факту та обставин їх відчуження. У матеріалах справи немає жодного договору купівлі-продажу спірних автомобілів; невідомо, кому і за якою ціною вони були відчужені. Клопотань про витребування договорів купівлі-продажу позивач не заявляв. По-третє, і це має вирішальне значення, позивач не надав жодного доказу вартості спірних автомобілів. Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи позивач не заявляв. На питання про те, у який спосіб суд має визначити розмір грошової компенсації за відсутності доказів як вартості автомобілів, так і сум, одержаних від їх продажу, представник позивача відповіді не надав. Позаяк вартість майна, що підлягає поділу, за усталеною практикою Верховного Суду визначається виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи, а жодного доказу такої вартості матеріали справи не містять, вимога про стягнення грошової компенсації є недоведеною за розміром і не може бути задоволена. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на презумпції спільності майна, набутого подружжям за час шлюбу, встановленій статтею 60 Сімейного кодексу України, та стосуються транспортних засобів, набутих сторонами в період зареєстрованого шлюбу. Представник відповідача підтримує зустрічний позов і залишає визначення обсягу задоволення цих вимог на розсуд суду, виходячи з наявних у справі доказів та встановлених судом обставин.

3. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

18.10.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис від 18.10.2013 № 424.

Від вказаного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Добровольська В.В. вказує, що у період шлюбу було придбано наступне майно у вигляді транспортних засобів, яке було зареєстровано за Відповідачем, а саме: Mitsubishi Lancer, 2004 р.в., сірого кольору, реєстрація з 23.06.2020 р. в ТСЦ 5141 по 18.09.2020 р. в ТСЦ 5143; Ford Focus, 2000 р.в., чорного кольору, реєстрація з 03.05.2019 р. в ТСЦ 5152 по 28.05.2019 р. в ТСЦ 5141; Mazda, 626, 1998 р.в., синього кольору, реєстрація з 21.03.2019 р. в ТСЦ 5145 по 08.05.2019 р. в ТСЦ 5143; Chevrolet Aveo, 2004 р.в., чорного кольору, реєстрація з 21.08.2018 р. в ТСЦ 5152 по 11.09.2019 р. в ТСЦ 5141.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кузьменко М.Б. вказує, що у перід шлюбу було придбано наступне майно: автомобілі VOLKSWAGEN GOLF, 2002 р.в., обєм двигуна 1598 см. куб. (реєстрація з 31.03.2021 по 16.04.2021); MAZDA 626, 1998 р.в., обєм двигуна 1991 см. куб. (реєстрація з 05.02.2019 по 15.03.2019); DAEWOO SENS, 2006 р.в., обєм двигуна 1299 см. куб. (реєстрація з 26.05.2018 по 27.06.2018).

Однак, сторонами окрім відповіді Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про періоди реєстрації транспортних засобів, не надано жодних доказів на підтвердження позовних та зустрічних вимог.

При цьому сторонами не заявлялося клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення дійсної вартості транспортних засобів, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірних транспортних засобів матеріали справи не містять. Для встановлення дійсної ринкової вартості майна, що підлягає поділу, або компенсації за нього, необхідний висновок експерта-оцінювача, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, ні позивачем ні відповідачем, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти, отримані від продажу автомобілів, були використані одним із подружжя поза інтересами сім`ї, або не були фактично розподілені між сторонами.

Стаття 57 СК України визначає майно, що є особистою приватною власністю кожного з подружжя і не підлягає поділу (наприклад, майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, або як відшкодування моральної шкоди тощо).

Стаття 60 СК України встановлює презумпцію, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61 СК України конкретизує, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком того, що виключене з цивільного обігу. Зазначає, що якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 65 СК України визначає, що дружина і чоловік володіють, користуються розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою. Важливим є положення ч. 4 цієї статті, яке вказує, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для обох, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Стаття 69 СК України закріплює право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увану, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц виклала правовий висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги як первісного, так і зустрічного позовів є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 65, 69, 70, 71, 72 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 95, 100, 141, 175, 177, 178, 193, 194, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля спільною сумісною власністю та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду кладений 22.09.2026.

Суддя Віталій МИШКО