Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №580/8969/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року справа № 580/8969/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/8969/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (вул. Університетська 33/1, м. Черкаси, 18031, код ЄДРПОУ 03357139) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

17.08.2026 вх.№27417/26 позивач у позовній заяві просить:

– визнати протиправними дії Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.08.2026;

– зобов`язати Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.08.2026 з урахуванням висновків суду.

24.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). 07.09.2026 за вх.№48388/26 представник Відповідача надав до суду відзив, 07.09.2026 вх.№48612/26 Позивач надала відповідь на відзив, 18.09.2026 вх.№50815/26 представник Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» надав пояснення із запереченнями, 18.09.2026 вх.№50822/26, 21.09.2026 вх.№51174/26, 21.09.2026 вх.№51178/26 власні пояснення із запереченнями направила Позивач.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обгрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у відповіді від 17.08.2026 надано неточну, неповну та недостовірну інформацію на запит щодо проведеної державної реєстрації права на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач (на думку Позивача) не розглянув запит по суті. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що додатком до Відзиву додано копію інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_3 , станом на 17.08.2026 Відповідачу було достеменно відомо з матеріалів інвентаризаційної справи підстави реєстрації права власності на вищевказану квартиру її співвласниками та дату реєстрації права власності кожного співвласника, у матеріалах інвентаризаційної справи є копія свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстраційний напис БТІ про реєстрацію права власності на частину квартири АДРЕСА_3 та наяві запитувані відомості.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач 07.09.2026 за вх.№48388/26 надав до суду відзив та зазначив, що державний реєстратор відділу державної реєстрації виконавчого комітету Уманської міської ради Руслана Познякова у зверненні (вих.№175/15-11 від 06.08.2026) просила надати інформацію ким та на підставі яких документів була проведена державна реєстрація права на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що здійснена до 01.01.2013. У встановлений Законом №1952 строк надана ґрунтовна і вичерпна відповідь від 07.08.2026 №84 про реєстрацію станом на 01.01.2013 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до статті 10 Закону №1952 Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» надає доступ державному реєстратору до відповідних носіїв інформації, що містять необхідні йому відомості. ОСОБА_1 звернулася до Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» із інформаційним запитом від 11.08.2026 в якому, вказуючи про згаданий запит (вих. №175/15-11 від 06.08.2026) державного реєстратора, на підставі ст.34 Конституції України, ст.5 Закону №2657, просила: «надати точну, повну та достовірну інформацію щодо: за ким та на підставі яких документів була проведена державна реєстрація права на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та надати інформаційну довідку з даного питання». Прохальна частина запиту (вих.№175/15-11 від 06.08.2026) державного реєстратора стосується інформації про зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , яка здійснена до 01.01.2013, проте прохальна частина інформаційного запиту ОСОБА_1 від 11.08.2026 не містить вказівки на конкретний момент реєстрації права на нерухомість / або строк (до 01.01.2013 чи після цієї дати і дотепер) протягом якого вчинені відповідні реєстраційні дії. В інформаційному запиті ОСОБА_1 від 11.08.2026 відсутня вказівка про надання запитуваної інформації у строк до 01.01.2013, до моменту, коли Відповідач мав повноваження вчиняти дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, тому Відповідач, розглядаючи інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.08.2026, обґрунтовано виходив саме з точного змісту прохальної частини (відповідь від 17.08.2026 №154з/1). Відповідач вважає позовну вимогу такою, що не потребує задоволення у зв`язку з наданням наявної в розпорядженні інформації.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до Відповідача з інформаційним запитом від 11.08.2026 в якому, вказуючи про запит (вих. №175/15-11 від 06.08.2026) державного реєстратора, на підставі ст.34 Конституції України, ст.5 Закону №2657, просила: «надати точну, повну та достовірну інформацію щодо: за ким та на підставі яких документів була проведена державна реєстрація права на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та надати інформаційну довідку з даного питання».

На запит надана відповідь від 17.08.2026 №154з/1, де Відповідач вказав, що станом на день надання цієї відповіді КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» не має можливості надати інформаційну довідку з точною, повною та достовірною інформацію та актуальними відомостями щодо зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 після 01.01.2013, оскільки не є суб`єктом державної реєстрації речових прав та не має доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).

Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини четвертої статті 42 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 22 січня 2020 року № 1-р(I)/2020.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Автори Цванських принципів підкреслюють, що за певних обставин для захисту законних інтересів національної безпеки може виникнути необхідність зберігати інформацію у таємниці, проте лише у тому обсязі, якого суворо вимагають невідкладні обставини, та лише на обмежений час ( ОСОБА_3 . Право на інформацію: міжнародні стандарти, практика ЄСПЛ та національне регулювання у воєнний час. Огляд правових підходів. Серія: Свобода слова і національна безпека. – Київ: УНЦПД, 2022. – 21 с./ http://www.ucipr.org.ua/images/files/1752/1752_file.pdf).

Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Конституційний Суд зазначив, що ст. 55 Конституції України «не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність». Тим самим створений механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод (ч. 9 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997).

Згідно із ст.3 Закону України 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР). Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч.3 ст.23); розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20); відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації (ч.1 ст.24).

Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).

Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У постанові ВП ВС від 09.04.2024 № 925/1440/22 (12-74гс23): право співвласника на отримання інформації про діяльність ОСББ є одним з найважливіших прав такої особи і безпосередньо пов`язане із правом на участь в управлінні ОСББ. Реалізація співвласником своїх прав, пов`язаних з прийняттям рішень про діяльність ОСББ неможлива без необхідної і достатньої інформації для прийняття відповідних рішень. Інформація про фізичну особу є видом інформації за її змістом (стаття 10 Закону про інформацію). Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону про інформацію). Закон про захист персональних даних регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних (стаття 1 цього Закону). Положеннями статті 2 Закону про захист персональних даних передбачено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (абзац десятий). Розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця (абзац одинадцятий). Знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу (абзац шостий). Суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються (абзац дванадцятий). Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону про захист персональних даних об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша статті 21 Закону про інформацію). Відповідно до частини другої статті 21 Закону про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (абзац перший). Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (абзац другий). До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону про інформацію). Відповідно до частини другої статті 11 Закону про інформацію кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. Згідно із частиною другою статті 4 Закону про захист персональних даних володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону. Згідно із частиною другою статті 14 Закону про захист персональних даних визначено, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 6 Закону про захист персональних даних обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. За змістом частини шостої статті 6 Закону про захист персональних даних заборонено обробку даних про фізичну особу без її згоди, а пункт 6 частини другої статті 8 цього Закону передбачає, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону про захист персональних даних); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону про інформацію); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди -лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; далі - Закон про доступ до публічної інформації). Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Згідно зі статтею 5 Закону про інформацію реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Для забезпечення ефективного захисту прав співвласників та інших фізичних осіб і передбачуваності правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеногоу постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 367/1505/20, та зазначити, що персональні дані співвласників та інших фізичних осіб є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Такі персональні дані не підлягають наданню об`єднанням для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація (крім випадку надання згоди на її поширення).

У справі №522/21593/20 суд вирішував правомірність застосування адміністративної відповідальності до керівника БТІ під час розгляду адвокатського запиту.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Надаючи оцінку доводам Позивача щодо змісту наданої відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 , суд встановив, що лист від 17.08.2026 №154з/1 містить неповну інформацію - не містить покликання на нормативно-правові акти та/або реєстраційні відомості, що враховані під час розгляду інформаційного запиту від 11.08.2026 та мотивів відмови з урахуванням правового режиму захисту персональних даних.

Оскільки Відповідач стверджує про необізнаність з часовим проміжком надання інформації щодо отриманого запиту, то суд зазначає про обов`язок сприяння особі в реалізації права знати та у контексті ненадання запитуваної довідки з`ясувати наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ, що підтверджує доводи протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.

Суд дійшов висновку, що у задоволенні необгрунтованої та суперечливої вимоги визнати протиправними дії Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» щодо одночасності надання неточної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.08.2026 належить відмовити, позаяк допущена Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» протиправна бездіяльність під час розгляду інформаційного запиту від 11.08.2026 з наданням 17.08.2026 №154з/1 немотивованої та незрозумілої відповіді для моделювання подальшої поведінки заявниці.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Запитувач має право оскаржити: надання недостовірної або неповної інформації (п.4 ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI), проте позовні вимоги сформовані одночасно про надання точної, повної та достовірної інформації, тому у частині вимоги зобов`язати надати одночасно точну та достовірну інформацію належить відмовити через обрання неналежного способу захисту, що не відповідає п.3, п.4 ч.1 ст.5 КАС України.

Суд за оцінених доказів і перевірених доводів, дійшов висновку про допущену протиправну бездіяльність Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» під час надання немотивованої відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.08.2026, тому належить зобов`язати Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.08.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із ч.1 ст.139 КАС України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач має статус особи з інвалідністю ІІ групи, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 258, п.1 ч.1 ст.263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» під час розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 11.08.2026.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.08.2026 з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Комунальне підприємство «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» [вул. Університетська 33/1, м. Черкаси, 18031, код ЄДРПОУ 03357139].

Рішення суду складене 23.09.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА