Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №560/698/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/698/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленим для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до проведеного перерахунку на підставі довідок №ХС47387, виданих станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 роки ІНФОРМАЦІЯ_1 з розрахунку 80% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження максимальним розміром та провести виплату (доплату) різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2022р. по день проведення перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що пенсія позивачу перерахована та виплачується відповідно до вимог законодавства. Звертає увагу, що позивач отримує пенсію в розмірі 80% від суми грошового забезпечення.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 20.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 23.03.2029 суд у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про залишення позову без розгляду відмовив.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі № 560/13943/21, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та виходячи з 80% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.01.2021 №ХС-47387, з урахуванням виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, виходячи з 80% сум грошового забезпечення. Розмір пенсії склав 21236,80 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 560/2425/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2022 та 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.10.2024 №ХС47387 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

За результатами проведеного перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі № 560/2425/25, її розмір склав з 01.02.2022 - 31482,48 грн, з 01.02.2023 - 42285,20 грн, з 01.03.2024 - 43785,20 грн, з 01.03.2025 - 45285,20 грн. Проте, розмір пенсії до виплати становить: з 01.02.2022 - 21236,80 грн (з урахуванням рішення суду у справі № 560/13943/21); з 01.03.2024 - 23610,00 грн (з урахуванням статті 43 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ)); з 01.03.2025 - 23610,00 грн (з урахуванням статті 43 Закону №2262-ХІІ).

Відповідач, розглянувши заяву позивача, повідомив останнього листом, що відсутні підстави для виплати доплати пенсії.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 8 пункту 6 розділу ІI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.".

У зв`язку з внесенням змін до статті 43 Закону № 2262-ХІІ частина п`ята стала вважатися частиною сьомою.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIІІ) частину 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, 20.12.2016.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 виходив із того, що заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Отже, з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.

Враховуючи викладене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Посилання відповідача на Закон № 3668-VI, який встановив обмеження розміру пенсії, і діє на даний час, є необґрунтованим з таких підстав.

Згідно з положеннями частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ зі змінами, внесеними згідно з Законом № 911-VIII та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), максимальний розмір пенсії призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не може перевищувати 10740 гривень.

У зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та внесенням до нього змін згідно з Законом № 911-VIII та Законом № 1774-VIII, були внесені аналогічні зміни до частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню одних і тих самих спірних правових відносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців та визнано, що таке обмеження не відповідає статті 17 Конституції України.

Отже, враховуючи висновки Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії осіб, які її отримують згідно з Законом № 2262-XII не застосовується.

Висновки щодо відсутності підстав для застосування частини 1 статті 2 Закону №3668-VІ зазначені у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також постановою Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 370/2160/17 (провадження № К/9901/52961/18), вкотре зазначено, що оскільки рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 ухвалено 20.12.2016, то саме з цієї дати частина 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ втратила чинність.

З урахуванням викладеного, а також заявлених позовних вимог, суд вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.02.2022, з 01.02.2023. При цьому, зазначені дати визначені з урахування оскарження позивачем обмеження пенсії максимальним розміром після її перерахунку на виконання рішення суду у справі № 560/2425/25, резолютивною частиною якого встановлено зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 та 01.02.2023. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача здійснити з 01.02.2022, з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.

При цьому, хоч позивач не заявляє вимог щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд, враховуючи норми частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає наявними підстави для зобов`язання відповідача також здійснити перерахунок для ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Стосовно позовних вимог в частині відсоткового розміру пенсії (80%), то суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення. Спору щодо відсоткового розміру грошового забезпечення не існує, оскільки позивач отримує пенсію в розмірі 80% від грошового забезпечення. При цьому, відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії відповідачем буде змінений відсотковий розмір грошового забезпечення. Тому задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який відсутній, що суперечить засадам адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату (доплату) різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2022 по день проведення перерахунку, то суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення. Це зобов`язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення перерахунку та виплати пенсії.

Також позивач заявив клопотання про встановлення контролю за виконанням судового рішення відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України , частини 3 статті 129-1 Конституції України.

У відзиві відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки позивач не зазначив жодних обставин, які б підтверджували, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області уникатиме виконання рішення.

Щодо цього клопотання суд зазначає та враховує таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Застосована законодавцем конструкція "суд зобов`язує" свідчить про імперативний характер відповідного повноваження у справах щодо пенсійних виплат за наявності своєчасно поданої письмової заяви. Цим заперечуються доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення клопотання позивача.

Враховуючи наведене, з огляду на характер покладеного на відповідача обов`язку, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача подати звіт про виконання цього рішення у тридцятиденний строк після набрання ним законної сили.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 та з 01.02.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2022, з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання цього рішення у тридцятиденний строк після набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк