Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №560/10651/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10651/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі № 2485/вихЗВГ/4825 від 11.05.2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби за сімейними обставинами. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не надсиланні до ІНФОРМАЦІЯ_2 запиту на перевірку сімейного стану ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затвердженої Наказом МОУ № 170 від 10.04.2009, в редакції Наказу № 495 від 23.07.2024. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.05.2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з урахуванням правової оцінки суду, наданої у даній справі та прийняти рішення про його звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Був призваний до Збройних Сил України під час воєнного стану в рамках загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року, що підтверджується довідкою військової частини.

04 травня 2026 року позивач подав командиру-військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. До рапорту було додано всі необхідні документи, що підтверджують право на звільнення.

Листом № 2485/вихЗВГ/4825 від 11.05.2026 року військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у звільненні з військової служби за сімейними обставинами з підстави відсутності акта перевірки сімейного стану, складеного ТЦК та СП за формою Додатку 23 до Інструкції №170.

Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що за результатами розгляду рапорту, 11 травня 2026 року командуванням військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту (на підставі відповідного висновку), оскільки на час його розгляду відсутні підстави, передбачені ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», для звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами. Підстав для видачі командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про звільнення військовослужбовця - позивача з військової служби за рапортом та доданими документами, не вбачалось.

Від відповідача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що відсутність акта перевірки сімейного стану зумовлена виключно бездіяльністю ТЦК, а не неподанням позивачем необхідних документів або недотриманням процедури. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, держава не може отримувати вигоду від власної бездіяльності чи недотримання встановлених нею процедур, а ризик помилки або бездіяльності державного органу не може покладатися на особу (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Рисовський проти України»).

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24 січня 2026 року № 26, старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації, курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 , відповідно до розпорядження начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 501/3/2/172 (501/2225) від 18 січня 2026 року, призначеного на посаду стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-100672А, з 24 січня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Позивач на адресу ВЧ НОМЕР_1 надав рапорт про його звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту “г” пункту “2” частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, яка за рішенням лікарсько - консультативної комісії потребує стороннього догляду (батьком).

За результатами розгляду рапорту, 11 травня 2026 року командуванням військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту (на підставі відповідного висновку), оскільки на час його розгляду відсутні підстави, передбачені ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", для звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами. Підстав для видачі командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про звільнення військовослужбовця - позивача з військової служби за рапортом та доданими документами, не вбачалось, оскільки у позивача відсутній Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, а також встановлено, що в особи з інвалідністю ОСОБА_2 , окрім позивача, є донька ОСОБА_3 .

За таких обставин, рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, на момент його розгляду, задоволенню не підлягав, а тому у винесенні відповідного наказу про звільнення позивача з військової служби не було підстав.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян, до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Частиною 12 вказаної статті врегульовано питання звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або із інших поважних причин.

Згідно з абз.3 п.п. "г" п.2 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ визначено, що під час дії військового стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Згідно з абзацом 13 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції № 170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.

Тобто, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність наступних обставин: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; відсутність в особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи II групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Відповідно до долучених документів до рапорту, а саме довідка МСЕК серія MCE № 039480 від 05.08.2003 року, висновку про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду № 200 від 18.11.2025 року, довідку ЛКК № 201 від 18.11.2025 року про потребу в догляді за ОСОБА_2 , останній має ІІ групу інвалідності та потребує стороннього догляду.

При цьому, сестра позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в Івано-Франківській області за адресою: с. Фрага, Івано-Франківський район, що знаходиться на значній відстані від місця проживання батька. Вона перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною віком до трьох років та здійснює її постійний особистий догляд. Крім того встановлено, що сестра має захворювання серцево-судинної системи — дегенерацію міокарда, застійну серцеву недостатність (CH І, ФК II), що підтверджується медичною довідкою від 13.02.2026 року та потребує обмеження фізичних навантажень, а тому з огляду на зазначене, вона об`єктивно не має фізичної та фактичної можливості здійснювати постійний сторонній догляд за батьком.

Поняття "відсутність" охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини, про що вказано Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 №380/16966/24.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мають перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Суд зазначає, що в даному випадку єдиною особою, яка може фактично забезпечити постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , є його син, тобто позивач.

При цьому, як встановлено з листа командира військової частини НОМЕР_1 № 2485/вихЗВГ/4825 від 11.05.2026 року позивачу відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з підстав відсутність акта перевірки сімейного стану, затвердженого начальником ТЦК за формою Додатку 23 до Інструкції та наявність інших членів сім`ї першої лінії споріднення (сестри ОСОБА_3 ) та відсутність документів, які б засвідчували її потребу в постійному догляді.

Відповідно до п.14.30 Інструкції №170 під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:

голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця: вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи; відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд; перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою; використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну; за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Отже, підставою для відмови щодо звільнення позивача з військової служби (ВЧ НОМЕР_5 ) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, слугувала, зокрема відсутність акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За визначенням, наведеним у частині 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 263 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Додатком 19 до Інструкції №170 визначений перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Отже, під час розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" наявність акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є обов`язковою.

Порядок обстеження сімейного стану військовослужбовця, який подав рапорт про звільнення з військової служби визначений у пункті 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Цією нормою передбачено, що у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

Отже, надіслання запиту щодо перевірки сімейного стану військовослужбовця, який подав рапорт про звільнення, є обов`язком командира військової частини.

Тому, неподання позивачем акту обстеження сімейного стану до рапорту про звільнення не може слугувати підставою відмови щодо звільнення з військової служби, мотивованої відсутністю такого акту обстеження.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена правомірність відмови щодо звільнення позивача з військової служби. Тому, позов в частині визнання відмови протиправною слід задовольнити.

Крім того, що стосується обов`язку військової частини НОМЕР_1 щодо звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для надання відповідного акту обстеження сімейного стану військовослужбовця та особи за якою такий військовослужбовець має здійснювати догляд, суд зазначає, що оскільки такий обов`язок щодо звернення для отримання відповідного акту вчинений не був, а тому суд вважає що така бездіяльність, яка полягає у не надсиланні до ІНФОРМАЦІЯ_2 запиту на перевірку сімейного стану ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затвердженої Наказом МОУ № 170 від 10.04.2009, в редакції Наказу № 495 від 23.07.2024, є протиправною.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи, суд враховує, що таке звільнення можливе лише за наявності усіх документів, визначених додатком 19 до Інструкції №170, зокрема акту обстеження сімейного стану військовослужбовця.

Складання акту обстеження сімейного стану для цілей пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснюється територіальними центрами комплектації на запит командира військової частини, який розглядає рапорт про звільнення. Отже, обов`язком відповідача є надіслання відповідного запиту.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

За змістом пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача суд вважає за доцільне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням висновків суду вказаних у цьому рішенні.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення (відмову) військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі № 2485/вихЗВГ/4825 від 11.05.2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не надсиланні до ІНФОРМАЦІЯ_1 запиту на перевірку сімейного стану ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 170 від 10.04.2009.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.05.2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення про його звільнення з урахуванням правової оцінки суду, наданої у даній справі, а саме за результатами отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця.

Стягнути на ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , польова пошта , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )

Третя особа:ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук