Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 22 вересня 2026 р.
Справа: №560/5616/26
Суддя: Салюк П.І.
Справа № 560/5616/26
РІШЕННЯ
іменем України
23 вересня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не вірного нарахування та виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2024 року та з 03 лютого 2025 по 26 лютого 2026 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2024 року та з 03 лютого 2025 по 26 лютого 2026 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, 2023рік, 2025 рік, 2026 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за грошову 2022 рік, 2023 рік, 2025 рік, 2026 рік, компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, а також одноразову допомогу при звільненні із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Постанови №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо не вірного нарахування та виплат мені, ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30 березня 2024 року по 02 лютого 2025 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 30 березня 2024 року по 02 лютого 2025 року допомогу на оздоровлення за 2024 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за грошову 2024 - 2025 роки із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Постанови №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби йому неправомірно нараховували та виплачували грошове забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762 грн) відповідно до Постанова Кабінету Міністрів України № 704 у редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023, які в подальшому були скасовані рішенням Шостий апеляційний адміністративний суд. На його думку, після скасування цих змін розрахунок мав здійснюватися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2023– 2025), у зв`язку з чим він просить здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум грошового забезпечення за період служби.
Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців нараховувалося відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідач вказує, що скасування окремих положень постанови КМУ №103 та визнання нечинними змін, внесених постановою №481, не мають зворотної дії та не відновлюють попереднє нормативне регулювання, а тому не є підставою для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року. Відповідач діяв у межах чинного законодавства та судової практики, у зв`язку з чим підстави для перерахунку грошового забезпечення, пов`язаних із ним виплат і компенсацій за спірний період відсутні, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що грошове забезпечення позивача нараховувалося відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідач вказує, що розрахунковою величиною для визначення посадових окладів є прожитковий мінімум, встановлений на 01.01.2018, а скасування окремих положень постанови КМУ №103 та внесення змін постановою №481 не створюють підстав для перерахунку грошового забезпечення діючих військовослужбовців, оскільки відповідні акти не мають зворотної дії та не поновлюють попереднє правове регулювання. Оскільки після 2018 року Кабінетом Міністрів України не приймалося рішень про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період, відповідач діяв у межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у період:
- з 25.02.2022 по 29.03.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- з 30.03.2024 по 02.02.2025 у військовій частині НОМЕР_1 ;
- з 03.02.2025 по 26.02.2026 у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у спірні періоди позивачу при обрахунку грошового забезпечення врахований прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із зверненням про перерахунок та виплату грошового забезпечення. Відповідач листом від 27.03.2026 відмовив у вказаному перерахунку.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із зверненням про перерахунок та виплату грошового забезпечення, однак відповіді не отримав.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідачів, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
Водночас 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (а саме з 20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Отже ІНФОРМАЦІЯ_1 нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення з 25.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, діяв неправомірно.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 установлено в розмірі 1762 грн. Водночас відповідно до статті 7 законів України про Державний бюджет на відповідні роки цей показник станом на 01.01.2022 — 2481 грн, а на 01.01.2023 — 2684 грн.
З огляду на наведене, у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 - за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача у період з 20.05.2023 по 26.02.2026, суд зазначає наступне.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними; визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 по справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, а у задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому, ухвалюючи зазначену постанову Верховний Суд вказав на те, що:
“… Верховний Суд не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій КМУ під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом №2011-XII. Указане, у свою чергу, виключає й необхідність зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії (скасувати чинний нормативно-правовий акт органу держаної влади)…”.
Тобто, фактично Верховним Судом було підтверджено правомірність вищезазначеної постанови КМУ та право Уряду встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини).
За таких обставин, на момент ухвалення рішення суду пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” не втратив свою чинність.
Окремо варто зауважити, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 26.02.2026, оскільки впродовж зазначеного періоду нормативного підвищення посадових окладів не відбулося, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законами України про Державний бюджет на відповідні роки, не був визначений базовою величиною для обчислення посадових окладів та інших складових грошового забезпечення.
Отже, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 26.02.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, суд зазначає наступне.
Відповідно до підп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із подальшими змінами) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 та від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21.
Таким чином, необхідно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 25.02.2022 по 19.05.2023, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя П.І. Салюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua