Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №500/3753/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3753/26

23 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якого діє адвокат Созанська Тетяна Іванівна, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі – відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо не звільнення майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з-під податкової застави та її виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за записом № 32392656 від 30.01.2026;

зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис № 32392656 від 30.01.2026, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позовні вимоги у заявах по суті справи обґрунтовані тим, що на майно позивача було накладено публічне обтяження у вигляді податкової застави Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 103109717 від 20.05.2026 за № 32392656. Підставою для накладення податкової застави на майно ОСОБА_1 був податковий борг у сумі 101 934,23 грн. Про те, станом на 03.06.2026 відповідно до даних ІКС «Податковий блок» заборгованість зі сплати податків та зборів по позивачу відсутня.

Позивач звертався до відповідача з заявою щодо звільнення майна з-під податкової застави, однак відповідач відмовив. Відмова мотивована тим, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 складено акт від 10.12.2025 № 23715/19-00-24-05/ НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.01.2026, якими збільшено суми грошових зобов`язань та нараховано штрафні санкції.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо не звільнення майна з-під податкової застави протиправною, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що після припинення первісної підстави для виникнення та реєстрації податкової застави, продовжував існувати інший судовий спір щодо правомірності визначення податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 14.01.2026, які є предметом судового розгляду у справі №500/572/26. У такому випадку податкова застава є публічним обтяженням, яке забезпечує виконання боржником вимог, які можуть виникнути у майбутньому. Вважає, що у даній ситуації єдиною правомірною підставою для звільнення майна з податкової застави є отримання платником податків внаслідок проведення процедури судового оскарження рішення суду про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання, а саме рішення у справі № 500/572/26.

З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 24.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не звертались.

Інших заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято рішення про опис майна ОСОБА_1 (РНОКП: НОМЕР_2 ) у податкову заставу від 19.01.2026 № 934/6/19-00-13-03.

Листом № 936/6/19-00-13-03 від 19.01.2026 ГУ ДПС у Тернопільській області повідомило ОСОБА_2 про те, що станом на 19.01.2026, у нього наявний податковий борг у розмірі 101 934,23 грн, а відтак наявні підстави, передбачені ст. 89 Податкового кодексу України, для накладення податкової застави.

Згідно акта опису майна від 29.01.2026 №26 на підставі рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 19.01.2026 № 934/6/19-00-13-03 проведено опис майна платника податків ОСОБА_1 у податкову заставу на загальну суму 118 000 грн, а саме транспортних засобів Scoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 та Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_4 .

Фахівцями відповідача здійснено запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 103109717 від 20.05.2026, підставою обтяження визначено майно позивача згідно акту опису майна від 29.01.2026 № 26, розмір основного зобов`язання вказано 101 934,23 грн.

Як слідує з витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском від 01.06.2026 №0028903712 станом на 31.05.2026 у ОСОБА_1 податковий борг відсутній.

На підставі акта позапланової документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 10.12.2025 № 23715/19-00-24-05/3127601512 прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.01.2026, а саме:

№ 600006732405 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 11 227 143,05 грн. (податкове зобов`язання - 9 182 405,91 грн., штрафні (фінансові) санкції -, 2 044 737,14 грн.);

№ 00006702405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 340,00 грн;

№ 00006762405 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 12 040 096,88 грн. (податкове зобов`язання - 9 632 077,49 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 408 019,39 грн.);

№ 00006742405 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатом річного декларування у сумі 935 595,25 грн. (податкове зобов`язання - 765 200,49 грн., штрафні (фінансові) санкції - 170 394,76 грн.);

№ 00006722405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ) у сумі 1020,00 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі №500/572/26 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 про зняття податкової застави із майна від 21.05.2026, ГУ ДПС у Тернопільській області повідомило листом № 285/ Р/19-00-13-00 від 02.06.2026, що станом на дату надання відповіді Тернопільським окружним адміністративним судом відкрито судове провадження (справа № 500/572/26) за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування ППР від 14.01.2026, а відтак відсутні підстави для зняття податкової застави рухомого майна ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у звільнення майна з-під податкової застави, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору по суті у даній справі є дії відповідача щодо відмови у звільнення майна позивача з-під податкової застави та виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно п.п. 89.1-89.3 ст.89 ПК України право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

З викладеного слідує, що опис майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, є заходом з погашення податкового боргу такого платника податків. Право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу.

Передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №240/18522/21 та від 16 жовтня 2025 у справі № 2040/6197/18.

Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.

Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.

За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Суд встановив, що станом на 31.05.2026 у ОСОБА_1 податковий борг був відсутній, що підтверджується витягом з інформаційно комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском від 01.06.2026 №0028903712, а також відповіддю ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.06.2026 №12426/6/19-00-13-03 на адвокатський запит.

Отже, враховуючи відсутність податкового боргу, майно ОСОБА_1 , яке описано у податкову заставу, в силу пункту 93.2 ПК України підлягає звільненню з-під податкової застави та виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 14.01.2026 № 600006732405, № 00006702405, № 00006742405, № 00006742405, № 00006722405 як подальшої підстави перебування майна позивача у податковій заставі, з оглядку на таке.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як наголошено в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/17624/16, відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим як складання податковим органом вимоги про сплату боргу так і прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, податкові повідомлення-рішення від 14.01.2026 № 600006732405, № 00006702405, № 00006742405, № 00006742405, № 00006722405 оскаржені в судовому порядку, а тому донараховані згідно з ними суми грошових зобов`язань не набули статусу податкового боргу, а відтак відсутні і підстави для продовження перебування описаного майна позивача у податковій заставі.

Безпідставними є і доводи відповідача з посиланням на норми статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (далі - Закон № 1255), що податкова застава є публічним обтяженням, яке забезпечує виконання боржником вимог, які можуть виникнути у майбутньому.

Згідно статті 22 Закону № 1255 обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження. Якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збільшення максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги, таке збільшення підпорядковується пріоритету іншого обтяження, зареєстрованого раніше моменту реєстрації відомостей про зміну розміру забезпеченого обтяженням зобов`язання.

Аналіз статті 22 Закону № 1255 вказує на те, що її положення застосовуються до договірних зобов`язань, які сторони приймають за взаємною згодою. І саме за наявності згоди сторін обтяження може забезпечувати виконання боржником вимоги, яка може виникнути в майбутньому.

Натомість, в силу положень ПК України податкова застава є способом забезпечення сплати платником податків грошових зобов`язань, які є узгодженнями та набули статусу податкового боргу.

Підсумовуючи все зазначене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у звільненні майна ОСОБА_1 з-під податкової застави та її виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п.24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, на підставі судового рішення або заяви щодо припинення обтяження виключенню підлягає запис стосовно всього рухомого майна, що є предметом обтяження.

Отже ефективним способом захисту порушеного права позивача за встановлених судом обставин буде зобов`язати відповідача звільнити з-під податкової застави майно ОСОБА_1 , яке описано у податкову заставу згідно акту опису майна від 29.01.2026 №26, та виключити реєстраційний запис №32392656 від 31.01.2026 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, а тому заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією ID 7365-9860-2707-8609 від 22.06.2026. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо відмови у звільнення з-під податкової застави майна ОСОБА_1 , яке описано у податкову заставу згідно акту опису майна від 29.01.2026 №26, та виключення реєстраційного запису №32392656 від 31.01.2026 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області звільнити з-під податкової застави майно ОСОБА_1 , яке описано у податкову заставу згідно акту опису майна від 29.01.2026 №26, та виключити реєстраційний запис №32392656 від 30.01.2026 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (тисячу шістдесят чотири) грн., 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддя Юзьків М.І.