Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №460/14857/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Рівне№460/14857/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до _Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо не застосування березня 2018 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 01.01.2024 року по 20.09.2025 року включно; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 20.09.2025 року включно із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; 3) визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування та виплати Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2024 року по 20.09.2025 року (включно), разової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, обчисливши її їх розмір без урахуванням у складі грошового забезпечення сум індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); 4) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за з 01.01.2024 року по 20.09.2025 року (включно), разову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки обчисливши її їх розмір з урахуванням сум індексації грошового забезпечення застосовуючи березень 2018 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.05.2022 по 20.09.2025 та наказом командира військової частини від 20.09.2025 № 274 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Позивач вважає, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення у 2024-2025 роках відповідач повинен був продовжувати застосовувати березень 2018 року як місяць підвищення грошового доходу, оскільки після березня 2018 року підвищення його посадового окладу, яке відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення могло б змінити такий місяць, не відбулося. На переконання представника позивача, положення законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки визначають лише особливості обчислення індексу споживчих цін, проте не змінюють місяця підвищення доходу, встановленого відповідно до Порядку № 1078. У зв`язку з цим позивач вважає неправомірним обчислення індексації у спірному періоді без застосування березня 2018 року. Вимоги щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, разової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпусток позивач обґрунтовує необхідністю врахування у складі грошового забезпечення індексації, яка, на його думку, підлягає додатковому нарахуванню із застосуванням березня 2018 року. Представник позивача також вказує, що під час проходження військової служби та під час виключення зі списків особового складу позивач не отримував від відповідача інформації з розшифруванням обсягу та характеру виплачених сум грошового забезпечення за кожен місяць спірного періоду. Для отримання такої інформації представник направив відповідачу адвокатський запит та заяву позивача, однак відповіді до звернення з позовом не отримав. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому проти задоволення вимог заперечує. Відповідач зазначає, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено новий порядок обчислення індексу споживчих цін з 01.01.2024, а статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - починаючи із січня 2025 року. Тому, на думку відповідача, правових підстав для продовження у 2024-2025 роках розрахунку поточної індексації виходячи з березня 2018 року немає. Відповідач також вважає похідними вимоги позивача про перерахунок допомог та компенсацій при звільненні, оскільки вони ґрунтуються виключно на необхідності попереднього перерахунку індексації із застосуванням березня 2018 року.

У відзиві відповідач зазначив, що картки особового рахунку та розрахункові відомості щодо грошового забезпечення позивача за 2024-2025 роки готуються фінансово-економічною службою та будуть надані суду.

Ухвалою суду від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 № 274 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 20.09.2025.

Зі змісту витягу з наказу також встановлено, що позивачеві належали окремі виплати у зв`язку зі звільненням, у тому числі грошова компенсація за невикористані дні відпусток та одноразова грошова допомога при звільненні.

Водночас у самому наказі детальної інформації щодо сум усіх складових грошового забезпечення за кожен місяць 2024-2025 років та розрахунку індексації не наведено.

Позивач звернувся до відповідача із заявою та через представника з адвокатським запитом, у яких, зокрема, просив надати картки особового рахунку, відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення, індексацію та інші виплати.

До матеріалів справи позивачем надано довідку форми ОК-5/ОК-7, однак така довідка містить відомості про загальну суму доходу, з якої сплачувалися страхові внески, і не містить детального розшифрування складових грошового забезпечення та механізму обчислення індексації.

Ухвалою суду від 11.08.2026 під час відкриття провадження витребувано від відповідача додаткові докази щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі картки особового рахунку та відповідні розрахункові документи.

Відповідач витребувані судом документи не подав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом.

За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 20.09.2025, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2025 № 274.

У позовній заяві зазначено, що під час проходження військової служби, а також на дату виключення зі списків особового складу позивача не було ознайомлено з інформацією про обсяг і характер сум грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за кожен місяць спірного періоду. З метою отримання такої інформації представником позивача направлявся адвокатський запит до відповідача.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2026 відповідача були витребувані, зокрема, докази вручення позивачу розрахункових листів, відомостей про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансових повідомлень або інших документів, які містять інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при звільненні; докази вручення позивачу письмового повідомлення про суми, з детальним розрахунком, які були нараховані та виплачені йому при звільненні; документи, які містять відомості про дату виплати позивачу сум, які були нараховані та виплачені йому при звільненні; копію грошового атестата позивача.

У відзиві відповідач зазначив, що картки особового рахунку та розрахункові відомості щодо нарахування грошового забезпечення позивачу за 2024-2025 роки готуються фінансово-економічною службою та будуть надані суду. Водночас станом на час вирішення справи такі докази відповідачем не подані.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що при звільненні або раніше позивач отримав письмове повідомлення чи інший документ, який містив би повну інформацію про склад і розмір нарахованого йому грошового забезпечення та одноразових виплат за спірний період, а також дозволяв би достовірно встановити момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про заявлене ним порушення.

При цьому саме відповідач володіє документами первинного обліку грошового забезпечення та мав можливість надати їх на виконання ухвали суду, проте цього не зробив.

З огляду на наведене суд вважає, що за відсутності доказів своєчасного повідомлення позивача про склад і розмір виплачених сум, а також з урахуванням невиконання відповідачем ухвали суду про витребування відповідних документів, наведені позивачем обставини є достатніми для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Тому строк звернення до суду підлягає поновленню, а спір - розгляду по суті.

По суті спору.

Щодо правомірності нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 20.09.2025 із незастосуванням березня 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, установлених цим та іншими законами.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Індексація здійснюється в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який становить 103 відсотки.

Підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, унаслідок якого перевищено встановлений поріг індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та визначення її сум установлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України, а для проведення індексації розраховується наростаючим підсумком до перевищення встановленого порогу індексації.

За змістом пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено проведення індексації грошових доходів у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розпочинається з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Таким чином, законодавством установлено механізм індексації грошового забезпечення, який передбачає визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів), обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком та проведення індексації після перевищення встановленого порогу.

Водночас застосування зазначеного механізму в окремі бюджетні періоди здійснюється з урахуванням спеціальних законодавчих приписів, якими врегульовано особливості обчислення індексу споживчих цін.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.

Отже протягом 2023 року законодавець зупинив дію загального законодавчого механізму індексації грошових доходів населення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX дію Закону № 1282-XII відновлено.

При цьому статтею 39 Закону № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Таким чином, законодавець не лише відновив механізм індексації, а й безпосередньо визначив початковий момент обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у 2024 році.

Це положення є імперативним та підлягає застосуванню до всіх категорій грошових доходів, на які поширюється Закон № 1282-XII, зокрема до грошового забезпечення військовослужбовців.

Надалі статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Отже для 2025 року законодавець також установив спеціальний початковий момент обчислення індексу споживчих цін, який не передбачає продовження накопичення індексу за попередні роки.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що законодавче регулювання індексації у 2024 та 2025 роках має особливості порівняно із загальним механізмом, установленим Порядком № 1078.

Зокрема, загальне правило пункту 5 Порядку № 1078 щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) застосовується з урахуванням спеціальних положень законів про Державний бюджет України на відповідні роки, які мають вищу юридичну силу.

При цьому встановлення нового початкового моменту обчислення індексу споживчих цін не є тотожним підвищенню посадових окладів військовослужбовців.

Відтак відсутність підвищення посадового окладу конкретного військовослужбовця після березня 2018 року сама по собі не змінює обов`язкових законодавчих приписів щодо початку обчислення індексу споживчих цін у 2024 та 2025 роках.

Щодо доводів позивача про застосування березня 2018 року.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

На думку позивача, оскільки надалі відповідного підвищення посадового окладу не відбувалося, березень 2018 року повинен застосовуватися як місяць підвищення доходу під час обчислення індексації грошового забезпечення за весь спірний період із 01.01.2024 по 20.09.2025.

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» набрала чинності 01.03.2018 та запровадила нові умови визначення грошового забезпечення військовослужбовців.

У зв`язку із цим березень 2018 року мав правове значення як місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування пункту 5 Порядку № 1078 у відповідних правовідносинах.

Проте предметом розгляду цієї справи є не правильність визначення місяця підвищення доходу у 2018 році, а правомірність застосування відповідного місяця для обчислення індексації за 2024-2025 роки.

Вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд виходить із того, що положення статті 39 Закону № 3460-IX та статті 34 Закону № 4059-IX безпосередньо регулюють спірні правовідносини щодо початку обчислення індексу споживчих цін.

Зазначені норми не встановлюють залежності початкового моменту обчислення індексу споживчих цін від того, коли востаннє підвищувався посадовий оклад конкретного військовослужбовця.

Тому навіть за умови відсутності підвищення посадового окладу позивача після березня 2018 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у 2024 році мало здійснюватися з урахуванням статті 39 Закону № 3460-IX, а у 2025 році - статті 34 Закону № 4059-IX.

Інше тлумачення фактично призводило б до незастосування прямих законодавчих приписів, якими визначено спеціальний порядок обчислення індексу споживчих цін у відповідних бюджетних періодах.

Щодо доводів про неконституційність положень законів про Державний бюджет України.

Суд також оцінює доводи позивача про те, що положеннями законів про Державний бюджет України не можуть змінюватися соціальні гарантії, установлені іншими законами.

Позивач посилається, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Наведені рішення Конституційного Суду України стосувалися конституційності окремих положень бюджетного законодавства, якими змінювався або обмежувався обсяг установлених іншими законами прав і соціальних гарантій.

Водночас сам факт прийняття Конституційним Судом України зазначених рішень не свідчить про неконституційність будь-якого положення закону про Державний бюджет України, яке регулює порядок здійснення соціальних виплат.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За змістом частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Разом із тим суд не встановив суперечності між статтею 39 Закону № 3460-IX, статтею 34 Закону № 4059-IX та конституційними гарантіями соціального захисту в аспекті спірних правовідносин.

Зазначеними положеннями не скасовано право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення та не виключено грошове забезпечення з переліку доходів, що підлягають індексації. Натомість установлено особливості обчислення індексу споживчих цін у відповідних бюджетних періодах.

Зокрема, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено початок обчислення індексу споживчих цін із 1 січня 2024 року, а статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» — із січня 2025 року.

Таким чином, наведені положення законів безпосередньо регулюють порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації протягом спірного періоду та підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

Суд відхиляє доводи позивача про можливість незастосування зазначених норм виключно з огляду на правові позиції Конституційного Суду України, викладені в рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008, оскільки ці рішення не стосувалися конституційності статті 39 Закону № 3460-IX та статті 34 Закону № 4059-IX.

Водночас суд враховує, що наведені законодавчі приписи не позбавляють позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за наявності передбачених законом умов, а визначають особливості обчислення її розміру у 2024 та 2025 роках.

Отже, підстав для незастосування зазначених положень законів про Державний бюджет України при вирішенні цього спору суд не встановив.

Суд враховує, що ухвалою про відкриття провадження у справі від відповідача витребувано додаткові докази, необхідні для встановлення обставин нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення.

У відзиві відповідач зазначив, що картки особового рахунку та розрахункові відомості щодо нарахування грошового забезпечення за 2024–2025 роки готуються фінансово-економічною службою військової частини та будуть надані суду. Проте відповідних доказів на виконання ухвали суду відповідач не подав.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами шостою та дев`ятою статті 80 КАС України передбачено обов`язок осіб, у яких знаходяться витребувані судом докази, видати їх на вимогу суду, а також визначено процесуальні наслідки їх неподання без поважних причин.

Відсутність витребуваних доказів позбавляє суд можливості перевірити фактичні суми індексації, нарахованої та виплаченої позивачу за кожний місяць спірного періоду, а також установити склад грошового забезпечення, який відповідач використовував для обчислення інших виплат.

Водночас суд зазначає, що предметом заявлених позовних вимог є правомірність незастосування саме березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у 2024-2025 роках.

Тому ненадання відповідачем карток особового рахунку та розрахункових відомостей не змінює законодавчо визначеного порядку обчислення індексу споживчих цін у відповідних бюджетних періодах.

При цьому суд не встановлює правильності всіх фактично здійснених відповідачем нарахувань та виплат індексації за спірний період, оскільки відповідні розрахункові документи відсутні. Висновок суду стосується виключно правомірності незастосування березня 2018 року для обчислення індексації у спосіб, визначений позивачем.

Отже, вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування березня 2018 року та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок індексації за період із 01.01.2024 по 20.09.2025 задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про перерахунок допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки.

Позивач також просить визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення зазначених виплат без урахування індексації грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням березня 2018 року, та зобов`язати здійснити їх перерахунок.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 цього Закону визначено, що грошове забезпечення встановлюється залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 10-1 зазначеного Закону врегульовано право військовослужбовців на відпустки та гарантії, пов`язані з їх наданням, а статтею 15 - окремі гарантії грошового забезпечення, зокрема при звільненні з військової служби.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі — Порядок № 260).

Розділами XXIII та XXIV Порядку № 260 врегульовано відповідно виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначені види допомоги визначаються з урахуванням установленого законодавством складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Водночас індексація грошового забезпечення має систематичний характер і спрямована на підтримання купівельної спроможності грошових доходів військовослужбовців. Тому при визначенні розрахункової бази відповідних виплат необхідно враховувати правову природу індексації та норми, які регулюють обчислення кожного окремого виду допомоги.

Однак у цій справі позивач не заявляє самостійної вимоги щодо не включення до розрахункової бази фактично нарахованої йому індексації незалежно від способу її обчислення.

Зміст позовної заяви свідчить, що вимоги про перерахунок зазначених виплат безпосередньо пов`язані з основною вимогою про обчислення індексації за 2024-2025 роки із застосуванням березня 2018 року.

Оскільки суд не встановив правових підстав для такого перерахунку індексації, відсутні й підстави для збільшення розрахункової бази зазначених виплат на суму індексації, визначеної у запропонований позивачем спосіб.

При цьому відсутність витребуваних розрахункових документів не дозволяє суду встановити, чи враховувалася відповідачем фактично нарахована індексація при обчисленні кожного із зазначених видів допомоги та компенсацій.

Проте зазначена обставина не є підставою для задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб, оскільки вони ґрунтуються на необхідності застосування березня 2018 року для обчислення індексації у 2024-2025 роках, що не відповідає спеціальним законодавчим приписам, чинним протягом спірного періоду.

Отже вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення зазначених виплат та зобов`язання здійснити їх перерахунок із включенням індексації, розрахованої із застосуванням березня 2018 року, задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

За змістом зазначеного Порядку відповідна компенсація виплачується у зв`язку з утриманням податку з доходів фізичних осіб із належних військовослужбовцям виплат.

Водночас у цій справі вимога про компенсацію сум податку безпосередньо пов`язана з вимогами про перерахунок індексації грошового забезпечення та інших виплат із застосуванням березня 2018 року.

Оскільки суд не встановив підстав для здійснення такого перерахунку, відсутні й підстави для задоволення пов`язаної з ним вимоги про компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб.

Наведене не стосується права позивача на отримання передбаченої законодавством компенсації сум податку з інших належних йому виплат, правомірність нарахування та виплати яких не є предметом цього судового розгляду.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та непідтверджені належними і допустимими доказами, тому позовна заява задоволенню не належить.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Т.О. Комшелюк