Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №460/14934/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Рівне№460/14934/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирішення питання про надання відстрочки на підставі заяви від 23.07.2026 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 2) зобов`язати перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та у відповідності до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що є батьком чотирьох неповнолітніх дітей, двоє з яких народилися на території Республіки Польща та зареєстровані громадянами України. На підтвердження відповідних обставин посилається на свідоцтва про народження дітей, документи компетентних органів Республіки Польща, довідки Посольства України, посвідчення батьків багатодітної сім`ї та витяги з реєстру територіальної громади. Позивач стверджує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. метою оформлення відстрочки він звернувся через мобільний застосунок «Резерв+», однак отримав повідомлення про неможливість її надання, оскільки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян має менше трьох неповнолітніх дітей. На думку позивача, зазначена обставина зумовлена тим, що двоє його дітей народилися за кордоном, тому відомості про їх народження не відображаються у відповідних державних реєстрах України. У зв`язку з цим 23.07.2026 позивач направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки разом із документами, які, на його переконання, підтверджують наявність передбаченої законом підстави для її отримання. Натомість відповідач листом від 27.07.2026 повідомив про необхідність особистого подання заяви через центр надання адміністративних послуг. Аналогічну інформацію надано представнику позивача у відповідь на адвокатський запит. Позивач вважає, що відповідач, отримавши заяву та документи, які підтверджують право на відстрочку, був зобов`язаний забезпечити їх розгляд відповідною комісією та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки в порядку, передбаченому пунктом 60 Порядку № 560. Оскільки такого рішення прийнято не було, позивач розцінює поведінку відповідача як протиправну бездіяльність. Додатково зазначає, що проживає разом із сім`єю на території Республіки Польща та не має можливості особисто прибути в Україну для оформлення відстрочки через ризик мобілізації під час перетину державного кордону. Просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечив. Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2025 № 1364 внесено зміни до Порядку № 560, які застосовуються з 01.11.2025. Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 у редакції, чинній на час звернення позивача, військовозобов`язані, які мають підстави для отримання відстрочки, зобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подавати на ім`я голови відповідної комісії заяви про її надання разом із підтвердними документами. Водночас пунктом 59 Порядку № 560 передбачено можливість автоматичного оформлення відстрочки через електронний кабінет військовозобов`язаного за наявності технічної можливості та відповідних відомостей у державних реєстрах. Відповідач наголошує, що надсилання заяви безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено. Оскільки позивач не звернувся через центр надання адміністративних послуг, у відповідача, на його переконання, не виник обов`язок розглядати направлену поштою заяву та приймати за її результатами рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Стосовно доводів позивача щодо перебування за межами України відповідач зазначає, що така обставина не звільняє військовозобов`язаного від дотримання встановленого законодавством порядку оформлення відстрочки. Позаяк у випадку позивача автоматичне оформлення відстрочки через «Резерв+» технічно неможливе, відповідач вважає, що позивач повинен звернутися особисто через центр надання адміністративних послуг. З огляду на недотримання позивачем установленої процедури звернення відповідач вважає свою бездіяльність відсутньою, а вимоги про зобов`язання надати відстрочку необґрунтованими, у зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 07.08.2026 відмовлено позивачу у забезпеченні позову.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, долученими до справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.10.2013 між позивачем та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.

У подружжя народилися четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народилися на території Республіки Польща. Матеріали справи містять видані компетентними органами Республіки Польща документи про їх народження та переклади таких документів українською мовою. Зі змісту документів вбачається, що батьком дітей є позивач. Також у матеріалах справи містяться довідки Посольства України в Республіці Польща про реєстрацію зазначених дітей громадянами України.

Витягами з реєстру територіальної громади підтверджується реєстрація всіх чотирьох неповнолітніх дітей за адресою у с. Сошники Вараського району Рівненської області. Зокрема, ОСОБА_5 зареєстрована за цією адресою з 29.05.2023, ОСОБА_6 - з 09.05.2025, ОСОБА_4 - з 05.06.2019, ОСОБА_3 - з 02.04.2014.

Згідно з посвідченням батьків багатодітної сім`ї позивач має відповідний статус.

Матеріали справи також містять довідку Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області про відсутність у відділі відкритого виконавчого провадження про стягнення аліментів з позивача.

Позивач звертався за оформленням відстрочки через мобільний застосунок «Резерв+», однак автоматично відстрочку оформлено не було з повідомленням про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану він має менше трьох неповнолітніх дітей.

23.07.2026 позивач направив засобами поштового зв`язку безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви позивач долучив документи, які, на його думку, підтверджують відповідну підставу для відстрочки.

Листом від 27.07.2026 відповідач повідомив позивача, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2025 № 1364 внесено зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідно до яких заява про надання відстрочки подається військовозобов`язаним особисто через центр надання адміністративних послуг. У зв`язку з цим позивачу запропоновано подати заяву через центр надання адміністративних послуг. Аналогічну інформацію відповідач надав представнику позивача у відповідь на адвокатський запит.

Вважаючи неприйняття рішення про надання або відмову у наданні відстрочки за заявою від 23.07.2026 протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

За пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Надані суду документи в їх сукупності підтверджують, що позивач є батьком чотирьох неповнолітніх дітей. Матеріали справи також не містять доказів наявності у нього заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, який згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виключав би відповідну підставу для відстрочки.

Отже, обставини справи свідчать про наявність у позивача матеріально-правової підстави, для отримання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Разом із тим наявність передбаченої законом підстави для відстрочки не є тотожною факту її належного оформлення. Реалізація такого права здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

На момент звернення позивача 23.07.2026 пункт 58 Порядку № 560 передбачав, що за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або належним чином засвідчені копії таких документів. Адміністратор центру надання адміністративних послуг засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає відповідну заяву. Заява підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом не пізніше одного робочого дня з дня її отримання.

Саме на цей порядок звернення посилається відповідач у відзиві, зазначаючи, що надсилання заяви поштовим зв`язком безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки Порядком № 560 не передбачено.

Водночас пункт 59 Порядку № 560 передбачає можливість автоматичного оформлення відстрочки за наявності технічної можливості через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач скористався такою можливістю, однак автоматична відстрочка оформлена не була через відсутність у відповідних державних реєстрах інформації про необхідну кількість неповнолітніх дітей.

Та обставина, що автоматичне оформлення відстрочки не відбулося з причин неповноти реєстрових даних, не змінює встановленої Порядком № 560 процедури подання заяви у випадку, коли автоматичне оформлення відстрочки є неможливим.

Пунктом 60 Порядку № 560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, у встановлений цим пунктом строк, а за наслідками їх розгляду ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформлюється протоколом.

Системний аналіз пунктів 58 та 60 Порядку № 560 дає підстави для висновку, що встановлений пунктом 60 обов`язок комісії розглянути заяву та прийняти відповідне рішення виникає щодо заяви, поданої в передбачений Порядком № 560 спосіб.

Пункт 60 Порядку № 560 регламентує процедуру розгляду заяви після її належного надходження до комісії та не встановлює самостійного альтернативного способу подання заяви безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку.

Судом встановлено, і сторонами не заперечується, що заява від 23.07.2026 була направлена позивачем поштовим зв`язком безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позовній заяві позивач також прямо зазначає саме такий спосіб звернення.

Доказів подання позивачем заяви від 23.07.2026 особисто через центр надання адміністративних послуг у матеріалах справи немає.

Отже, позивач не дотримався встановленого пунктом 58 Порядку № 560 способу звернення за оформленням відстрочки.

Відповідач, отримавши поштове звернення, не залишив його без реагування, а повідомив позивача про необхідність подання заяви в передбаченому законодавством порядку через центр надання адміністративних послуг.

За таких обставин суд не встановив наявності у відповідача юридичного обов`язку передати саме поштову заяву від 23.07.2026 на розгляд комісії та забезпечити прийняття за нею рішення, передбаченого пунктом 60 Порядку № 560.

Посилання позивача на те, що він проживає за межами України та не може особисто звернутися через центр надання адміністративних послуг через побоювання бути мобілізованим у разі повернення в Україну, не змінює наведеного висновку.

Чинне на час спірного звернення нормативне регулювання не передбачало окремого способу подання такої заяви поштовим зв`язком безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для військовозобов`язаних, які перебувають за межами України.

Суд при вирішенні конкретного публічно-правового спору перевіряє правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень відповідно до чинного нормативного регулювання, але не може замінити передбачений нормативним актом порядок іншим способом реалізації права, не встановленим законодавством.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Протиправна бездіяльність має місце у випадку невчинення суб`єктом владних повноважень юридично значущої дії, яку він був зобов`язаний вчинити відповідно до закону.

У спірних правовідносинах такого обов`язку у відповідача щодо заяви позивача від 23.07.2026, поданої безпосередньо засобами поштового зв`язку, суд не встановив.

Відтак вимога про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо вирішення питання про надання відстрочки на підставі заяви від 23.07.2026 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 саме комісія уповноважена вивчити належно подану заяву та підтвердні документи, оцінити законність підстав для відстрочки, перевірити відповідні відомості та за результатами такого розгляду прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

У цій справі така адміністративна процедура щодо заяви, поданої у визначений пунктом 58 Порядку № 560 спосіб, не розпочиналася.

Тому навіть встановлені судом обставини щодо наявності у позивача чотирьох неповнолітніх дітей не надають суду підстав у межах заявлених вимог підміняти передбачену Порядком № 560 адміністративну процедуру та безпосередньо зобов`язувати відповідача надати відстрочку.

При цьому відмова у задоволенні позову у цій справі не ґрунтується на висновку про відсутність у позивача передбаченої пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстави для відстрочки. Вирішальним для цього спору є недотримання позивачем встановленого Порядком № 560 способу звернення за її оформленням.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що відповідач довів відсутність протиправної бездіяльності щодо заяви позивача від 23.07.2026, тоді як правові підстави для задоволення похідної вимоги про безпосереднє надання відстрочки також відсутні.

Правові підстави для відшкодування позивачу судового збору відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Т.О. Комшелюк