Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №460/14786/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м. Рівне№460/14786/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року у повному розмірі за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 08.06.2026 року; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року у повному розмірі за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 08.06.2026 року, з урахуванням додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; 4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. В обґрунтування позову зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.03.2022 по 08.06.2026. Вважає, що для розрахунку індексації його грошового забезпечення у спірних періодах підлягав застосуванню березень 2018 року як місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

У відзиві відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078. Відповідач подав довідку про грошове забезпечення від 17.08.2026 №3570 та зазначив, що попередня довідка від 06.07.2026 №3261 містила механічні помилки. Згідно з новою довідкою загальний розмір нарахованої позивачу індексації становить 12693,75 грн. Також відповідач заперечує проти вимог про компенсацію втрати частини доходів, посилаючись на відсутність факту несвоєчасної виплати належних позивачу сум.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022 по 08.06.2026.

Під час проходження служби позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

17.07.2026 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність, на її думку, підстав для перерахунку грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як базового місяця.

Під час розгляду справи відповідачем надано довідку від 17.08.2026 №3570, відповідно до якої позивачу у 2022 році нараховувалася індексація, зокрема: у березні та квітні - по 672,35 грн, у травні - 913,01 грн, у червні - 1017,21 грн, у липні - 1066,00 грн, у серпні та вересні - по 1281,80 грн, у жовтні - 1281,80 грн, у листопаді - 1424,80 грн, у грудні - 1470,83 грн.

За 2024 рік індексація почала нараховуватися після перевищення встановленого порогу індексації відповідно до нового обчислення індексу споживчих цін із 01.01.2024, а у 2025 році - відповідно до нового обчислення індексу споживчих цін починаючи із січня 2025 року.

Відповідач стверджує, що загальна сума нарахованої та виплаченої позивачу індексації за період служби становить 12693,75 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

За статтею 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер і спрямована на підтримання купівельної спроможності доходу внаслідок його знецінення.

Механізм проведення індексації визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності 01.03.2018, установлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців. Тому для періоду, який передував спеціальним законодавчим змінам щодо порядку обчислення індексу споживчих цін, березень 2018 року був місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), від якого здійснювалося подальше обчислення індексу споживчих цін.

Щодо періоду з 01.03.2022 по 31.12.2022.

Матеріали справи свідчать, що відповідач при нарахуванні індексації за цей період фактично застосував відповідний механізм.

Так, у 2022 році позивачу нараховано індексацію, що стверджується довідкою №3261 від 06.07.2026.

Відповідач пояснив, що така сума визначена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 грн та величини приросту індексу споживчих цін 27,1 відсотка.

Починаючи з травня 2022 року сума індексації збільшувалася відповідно до приросту індексу споживчих цін.

Отже, доказами, поданими відповідачем, підтверджено фактичне нарахування індексації за цей період за алгоритмом, який випливає із застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу.

Саме не зазначення у довідці словосполучення «базовий місяць - березень 2018 року» за умови правильного фактичного обчислення індексації не свідчить про порушення майнового права позивача. Тому підстав для повторного перерахунку індексації за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 суд не встановив.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця березень 2018 року у 2024 році.

У 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

З 01.01.2024 дія механізму індексації була відновлена, однак законодавець одночасно встановив спеціальне правило щодо початку обчислення індексу споживчих цін.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX прямо встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, законодавець не передбачив відновлення у 2024 році раніше накопиченого індексу споживчих цін, який формувався до зупинення індексації у 2023 році.

Правове значення цієї норми полягає саме у встановленні нової точки відліку для обчислення індексу споживчих цін з метою проведення індексації у 2024 році.

Тому посилання позивача на необхідність у 2024 році продовжувати обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком від березня 2018 року не узгоджується зі спеціальним приписом статті 39 Закону №3460-IX.

При цьому ця норма не змінює історичного факту, що останнє підвищення тарифних ставок за постановою №704 відбулося у березні 2018 року. Однак для індексації доходів у 2024 році саме закон безпосередньо визначив дату початку нового обчислення індексу споживчих цін, що виключає перенесення до такого розрахунку накопиченого до 2024 року індексу. Тому за 2024 рік підстав для проведення запропонованого позивачем перерахунку немає.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця березень 2018 року у 2025 році.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, для 2025 року законодавець не лише визначив новий початок обчислення, а й прямо встановив значення індексу за січень 2025 року - 1 або 100 відсотків.

Цей припис є спеціальним щодо загального механізму Порядку №1078 і підлягає безпосередньому застосуванню при визначенні права та розміру індексації доходів у 2025 році. Тому обчислення індексу споживчих цін у 2025 році шляхом продовження показників, накопичених від березня 2018 року або навіть упродовж 2024 року, суперечило б прямому припису статті 34 Закону №4059-IX.

За довідкою № 3570 від 17.08.2026, яка є ідентичною довідці № 3261 від 06.07.2026, відповідач розпочав нарахування індексації у 2025 році після того, як обчислений наростаючим підсумком із січня 2025 року індекс споживчих цін перевищив установлений законом поріг індексації. Отже вимоги позивача у цій частині також є необґрунтованими.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця березень 2018 року у 2026 році.

Суд ураховує, що заявлений позивачем період охоплює також час з 01.01.2026 по 08.06.2026.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» також установлено спеціальне правило, відповідно до якого обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2026 року.

Отже й у 2026 році немає правових підстав для обчислення поточної індексації шляхом продовження накопичення індексу споживчих цін від березня 2018 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації із застосуванням березня 2018 року за спірні періоди та про зобов`язання провести відповідний перерахунок задоволенню не підлягають.

При цьому суд не надає оцінки питанню права позивача на так звану індексацію-різницю, оскільки така вимога позивачем не заявлена і не становить предмета цього спору.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Така компенсація є похідною від фактично нарахованих і виплачених військовослужбовцю сум грошового забезпечення, з яких утриманий податок.

Індексація грошового забезпечення за своєю правовою природою є складовою грошового доходу військовослужбовця та виплачується у зв`язку з проходженням ним військової служби.

Водночас відповідач, стверджуючи про повне нарахування та виплату позивачу індексації у розмірі 12693,75 грн, не надав доказів одночасної виплати позивачу передбаченої Порядком № 44 компенсації сум ПДФО, утриманих із цих сум індексації.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію сум ПДФО, утриманих із фактично нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум такої компенсації, якщо вони виплачувалися.

Щодо компенсації втрати частини доходів.

Правовідносини щодо компенсації втрати частини доходів урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Компенсація проводиться у разі порушення на один і більше календарних місяців установлених строків виплати доходів, які не мають разового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 підтвердила, що визначальною умовою виникнення права на компенсацію є саме порушення встановленого строку виплати належного особі грошового доходу.

У цій справі позивач пов`язує вимогу про компенсацію втрати частини доходів із невиплатою спірної індексації, яку, на його думку, відповідач повинен додатково перерахувати із застосуванням березня 2018 року. Однак суд дійшов висновку про відсутність підстав для такого додаткового перерахунку.

Щодо сум індексації, відображених у довідці № 3570, матеріалами справи не встановлено їх виплату з порушенням установлених строків на один або більше календарних місяців.

Отже, обов`язкова умова для застосування Закону № 2050-III у спірних правовідносинах не доведена. Тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування компенсації втрати частини доходів та зобов`язання виплатити таку компенсацію задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача частково відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із фактично нарахованих та виплачених йому сум індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.06.2026, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум такої компенсації.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Т.О. Комшелюк